— Діагональ дисплея. Розмір дисплея електронної книги по діагоналі в дюймах (1 дюйм дорівнює приблизно 2,5 см). Чим більше екран, тим, зазвичай, вище його роздільна здатність (див. Роздільна здатність дисплея) і тим більше тексту можна відобразити на ньому за один раз. Однак варто враховувати, що від розміру екрана безпосередньо залежать також розміри самого пристрою. Зустрічаються
книги на 6 дюймів, на
7 дюймів, на
10 дюймів і навіть на
13 дюймів.
— Роздільна здатність дисплея. Розмір дисплея електронної книги в пікселях по горизонталі і вертикалі. Чим вище роздільна здатність дисплея (з популярних
800x600,
1024х758,
1200x825) — тим більш чітке, деталізоване зображення він здатний відтворити; зокрема, на дисплеях з більш високою роздільною здатністю літери виглядають більш «згладженими», а лінії загалом — більш плавними.
Висока роздільна здатність особливо важлива для дисплеїв з великою діагоналлю.
— Технологія виконання. Дисплеї електронних книг виконані за папероподібною технологією (
E Ink,
E Ink Carta ,
E Ink Carta Mobius,
E Ink Carta Plus ,
E Ink Kaleido та наступні редакції Kaleido).
— E Ink. Історично перша і найпоширеніша на сьогоднішній день технологія. Кожен піксель такого дисплея являє собою заповнену маслом бульбашку, в якій знаходяться дві групи пігментуючих частинок — чорна і біла. Зверху і знизу до кожної бульбашки підведені керуючі електроди. Частинки різного кольору мають різний заряд; таким чином, подаючи певні імпульси на електроди, можна визначати, який пігмент буде знаходитися зверху і, відповідно, яким буде видимий колір пікселя. При цьому, використовуючи поєднання білого і чорного пігменту у різних пропорціях, можна добитися не тільки чисто білого або чисто чорного, але і різних градацій сірого кольору. E Ink екрани мають хорошу відбивну здатність, однак коштують дорожче.
— E Ink Carta. Оновлена версія класичного електронного паперу E Ink (див. вище), представлена в 2013 році. При тих же показниках економічності в енергоспоживанні забезпечує значно більш високу контрастність і коефіцієнт відбиття — іншими словами, зображення на такому екрані виглядає чіткіше і приємніше для очей. Крім того, Carta використовує оптимізовану технологію оновлення, яка згладжує зображення при перерисовуванні сторінок і ще більше підвищує комфорт при використанні. З такими екранами допускається використання сенсорів і світлодіодів для підсвічування.
– E Ink Carta Mobius. Як основа екранів, виконаних за технологією E Ink Carta Mobius, використовується не звична скляна підкладка, а спеціальний гнучкий пластик. Вже є прототипи електронних рідерів зі складними дисплеями на базі цієї технології, які нагадують за форматом класичну паперову книгу. У широкій масі дисплеї Mobius видалися міцнішими та надійнішими, ніж екрани букридерів на скляних підкладках.
– E Ink Carta Plus. Просунутий різновид технології E Ink Carta з високою щільністю пікселів близько 300 ppi. Зображення та текст на таких дисплеях виходять неймовірно згладженими та деталізованими, а кількість артефактів при частковому перемальовуванні сторінок зведена до мінімуму. Екрани E Ink Carta Plus часто підтримують сенсорне керування та сумісні із системами LED-підсвічування.
– E Ink Kaleido. Кольоровий цифровий папір для комфортного читання ілюстрованих книжок, навчальних посібників та електронних видань глянсових журналів. Будуються подібні екрани рідерів на підкладці із традиційної чорно-білої панелі E Ink, поверх якої накладено масив кольорових фільтрів. В електронних книгах застосовуються кілька різновидів технології: базова E Ink Kaleido (перше видання), її покращена редакція Kaleido Plus та «папір» покоління Kaleido 3 з більш насиченим кольором і фронтальним підсвічуванням. Папероподібні дисплеї на основі технології Kaleido здатні відображати 16 рівнів сірого та 4096 кольорових відтінків.
– E Ink Kaleido Plus. Удосконалення оригінальної технології Kaleido — у версії Plus зменшили відстань між шарами кольорових фотофільтрів та монохромного чорнила, а також модернізували систему підсвічування. Як результат, екрани на базі цієї технології видають більш яскраві та насичені кольори. E Ink Kaleido Plus дає змогу створювати кольорові дисплеї діагоналлю 7.8 дюйми та більше.
— E Ink Kaleido 3. Підкладкою для таких екранів стала чорно-біла плівка E Ink Carta (див. вище), поверх якої розміщується масив кольорових фотофільтрів E Ink Print Color ePaper. Оптимізація структури дисплея дала змогу на добру третину збільшити насиченість кольору (порівняно з технологією Kaleido Plus). Разом з тим екрани третього покоління Kaleido обзавелися фронтальним підсвічуванням E Ink ComfortGaze для зручності читання в умовах поганого освітлення і навіть у повній темряві. Рідери з подібними дисплеями випускаються у стандартних розмірах 7.8, 10.3 та 13.3 дюймів по діагоналі.
— SiPix. Технологія, що з'явилася відносно недавно. У таких екранах, на відміну від E Ink, кожен бульбашка-піксель містить не два види пігментів, а всього один — білий; роль чорного пігменту виконує рідина, що заповнює бульбашку. Такі дисплеї простіше і дешевше у виробництві, ніж E Ink, однак їх відображаюча здатність гірше, в результаті чого вони можуть виглядати більш сірими.
— Глибина кольору. Кількість кольорів, що відображаються екраном електронної книги. Для чорно-білих екранів, глибина кольору виражається в кількості відтінків сірого кольору, для кольорових — у загальній кількості відображуваних кольорів. Чим більше це число, тим більш реалістичне і наближене до оригіналу зображення виводиться на дисплей. Однак зазначимо, що на практиці глибина кольору має значення тільки для перегляду графічних матеріалів (малюнків, коміксів, веб-сторінок тощо) — для звичайного тексту в абсолютній більшості випадків достатньо білого та чорного кольорів.
— Сенсорний дисплей. Екран, що чутливий до натиснень і може служити додатковим пристроєм введення. За наявності такого екрану основними функціями рідера (навігацією по меню, перегортанням сторінок) часто можна користуватися взагалі без використання апаратних клавіш. А іноді сенсорний дисплей навіть розширює функціонал пристрою — наприклад, на екран може виводитися клавіатура для набору тексту, що особливо актуально для рідерів, не оснащених апаратною QWERTY-клавіатурою (див. QWERTY клавіатура).
—
Захищений екран. У контексті електронних «читалок» для захисту екрану від подряпин та механічних пошкоджень прийнято використовувати покриття зі спеціального загартованого скла. Тим самим найвразливіша частина електронної книги одержує захист від негативних факторів зовнішнього середовища. Неочевидний плюс захищеного екрану – він надає пристрою більш сучасного зовнішнього вигляду, адже у рідерів дисплеї прийнято утоплювати в корпус, а із захисним склом він перебуватиме врівень з усією площиною передньої панелі.
— Підсвічування. Наявність у електронної книги системи підсвічування дисплея. Це дає змогу використовувати рідер в умовах недостатньої освітленості або в темряві, однак застосування підсвічування значно позначається на часі роботи від батареї (що особливо помітно у пристроях на основі електронного паперу). Таку функцію мають практично всі рідери з TFT-екранами, а ось у папероподібних екранів вона зустрічається далеко не завжди — тому для таких книг спеціально випускаються системи зовнішнього підсвічування (наприклад, чохол з вбудованою лампочкою).
Основний матеріал, який використовуваний для корпусу електронної книги.
-
Пластик. Пластикові корпуси коштують недорого, мають невелику вагу та забезпечують міцність, цілком достатню для повсякденного використання. Також варто відзначити, що існує безліч сортів цього матеріалу, і якість пластику, що використовуваний для корпусу, зазвичай залежить від цінової категорії книги. З однозначних недоліків цього варіанта можна назвати невисоку стійкість до подряпин; крім того, якщо пластик глянсовий, на ньому миттєво з'являються відбитки та розлучення.
-
Метал. Найчастіше у корпусах під металом мається на увазі алюмінієвий сплав. Однією з ключових переваг цього матеріалу є міцність. Крім того, метал відмінно протистоїть подряпинам і надає пристрою солідність - як на вигляд, наприклад і по відчуттю в руках. Важить він трохи більше пластику, проте нерідко саме цей момент забезпечує згадану солідність. Однозначний недолік металевих корпусів досить висока вартість.
-
Магнієвий сплав. Подібні сплави за міцністю перевершують метал, при цьому вони мають порівняно невелику вагу та відмінно відводять тепло. Однак і вартує цей матеріал недешево. Тому він застосовується досить рідко та переважно у поєднанні з іншими, зазвичай доступнішими матеріалами.
