П'ятірка бюджетних смартфонів з NFC-чипом

Молодша модель в актуальному поколінні смартфонів Nokia покликана конкурувати з полчищем бюджетників родом з Піднебесної. Вона використовує характерне для пристроїв початкового класу «залізо», приправлене виграшною комбінацією «голого» Android і чипу NFC для здійснення безконтактних платежів.

Стоковий версія «операційки» Android не обтяжена зайвими надбудовами поверх системи, в силу чого при не самих високих результатах в «синтетиці» (близько 25 тис. балів тесті продуктивності AnTuTu) смартфон на подив спритно працює в повсякденних ситуаціях використання (перегляд онлайн-відео, браузинг в інтернеті, спілкування в месенджерах і соцмережах). Під зовнішньої пластикової оболонкою гаджета трудиться зв'язка з простацького чипу MediaTek MT6737 і 2 ГБ ОПЕРАТИВНОЇ пам'яті, являє собою типовий набір компонентів для класу бюджетників.

Смартфон оснастили 5-дюймовим дисплеєм формату HD (1280х720 пікселів), який, до речі, прикритий захисним склом з 2.5 D-ефектом Gorilla Glass 5-го покоління. З верхньої рамки над екраном за користувачем пристрою веде спостереження «вічко» селфі-камери, отримав у своє розпорядження систему автоматичного наведення на різкість. Рівноцінним йому за роздільної здатності виступає модуль основної фотокамери на 8 МП.

На думку користувачів, для досягнення звання ідеального бюджетника Nokia 3 не вистачає сканера відбитків пальців і більшої ємності вбудованого акумулятора, запасів енергії, в якому (2630 мАгод) вистачає якраз на день автономної роботи гаджета. Водночас власнику моделі не доведеться приносити в жертву місце під установку другої «сімки» — роздільні слоти під пару карт операторів мобільного зв'язку і пам'ять стандарту microSD істотно спрощують життя власникові моделі і не зобов'язують його стає перед нелегким вибором між розширенням обсягів вбудованої пам'яті (16 ГБ) і можливістю заощадити на дзвінках і посиденьки в інтернеті через мобільні мережі передачі даних.

Samsung Galaxy J5 зразка 2016 року — не саме свіже рішення, але за час свого тривалого присутності на полицях магазинів воно все ще не збирається втрачати актуальність в очах невимогливих користувачів.

Смартфон привертає увагу до своєї персони оптимальним балансом якостей і відразу кількома родзинками. Судіть самі, відшукати бюджетник з 5.2-дюймовим SuperAMOLED-дисплеєм (нехай і HD-формату), чип NFC і парою гідних камер з власної спалахом для кожного з модулів — завдання не з легких. До того ж під знімною пластиковою кришкою моделі ховається від цікавих поглядів трійця роздільних слотів під 2 SIM-карти і флешку microSD.

Біля штурвала Samsung Galaxy J5 2016 варто не найактуальніше, однак перевірений часом і численними користувачами чип Snapdragon 410. Обсяги пам'яті на борту смартфона розподілилися в співвідношенні 2 ГБ ОЗП проти 16 ГБ вбудованої пам'яті. Чекати від «залізної» зв'язки підтримки виконання серйозних завдань не доводиться, а взагалі апарат працює швидко, без лагів і пригальмовувань в інтерфейсі.

Повертаючись до камери, необхідно відзначити їх високу світлосилу — f/1.9, що застосовно як до основного фотомодулю (13 МП), та й до фронтальному (8 МП). Обидві камери приємно дивують якістю і деталізацією картинки. Не менш приємні враження залишає тривалість автономної роботи гаджета — півтора-два дня повноцінної активності на одному заряді батареї ємністю 3100 мАгод. Осучасненій версії моделі в особі Samsung Galaxy J5 16 ГБ / 2 ГБ дістався практично аналогічний набір параметрів, доповнений сканером відбитка пальців клавіші Home і більш актуальною «начинкою». Але якщо в пріоритеті ціна — обома нововведеннями можна сміливо знехтувати, віддавши перевагу версії 2016.

Перше покоління Sony Xperia L 8 ГБ / 1 ГБ , вийшла на ринок в 2013 році, не має взагалі нічого спільного з актуальних представником лінійки смартфонів L. Обидва апарата ріднить хіба що оснащеність чипом NFC, по іншим параметрам перед нами постають дві повні протилежності.

Мобільні гаджети Sony легко впізнати серед однолітків з прямокутним рис у зовнішності. Не став винятком з цього правила і Sony Xperia L1, який одягнений в незграбний «костюм» з софт-тач пластику. Близько 75 % площі лицьової панелі пристрою займає великий 5.5-дюймовий дисплей з вузькими бічними межами, а також характерно широкими «чолом» і «підборіддям». Картинка відображається на екрані в не самому високій роздільній здатності (1280х720 пікселів), однак заводське калібрування IPS-матриці, на основі якої дисплей побудований, виконана на висоті.

Смартфон належить до нечисленного загону бюджетників, позаимствовавших у більш старших побратимів новомодний порт USB Type-C з підтримкою двостороннього підключення кабелю. А от сканера відбитків пальців модель чомусь позбавлена, тому захищати персональні дані від несанкціонованого доступу знадобиться по-старому — вдаючись до допомоги або пароль ключа. У вбудованій пам'яті смартфона загальним об'ємом 16 ГБ для зберігання даних виділено трохи більше половини (9 ГБ), благо гаджету «підвезли» підтримку розширення вільного місця допомогою установки флешки microSD не в збиток зайнятості слотів під 2 SIM-карти.

Роботою Sony Xperia L1 «диригує» розігнаний чип MediaTek MT6737 з приставкою T (Turbo) в імені. У зв'язці з 2 ГБ ОЗП «залізо» смартфона набирає під час тесту AnTuTu 38 тис. балів, що з урахуванням класу апарата є цілком гідним результатом. «Важкі» ігри такий «начинці», звичайно ж, не по зубах, але з повсякденними завданнями він справляється на «ура».

Камери на озброєнні смартфона (13 МП основний фотомодуль і ширококутна фронталка з роздільною здатністю 5 МП) роблять непогані знімки в умовах гарної освітленості. Претензії часом можна пред'явити тільки до деталізації по краях кадру. Окремої поваги заслуговують дієві енергозберігальні алгоритми, завдяки чому на одному заряді скромною батареї ємністю 2620 мАгод модель здатна плідно попрацювати протягом 2 днів поспіль.

«Молодший брат» апарата Huawei GR5 2017 32 ГБ / 3 ГБ видався практично аналогічним йому, за винятком зменшеною до 5.2 дюймів діагоналі екрана і загубленого другого «очі» основної камери, що, втім, не заважає здобувати з її допомогою гідні за якістю фотознімки.

Корпус смартфона являє собою «сендвіч» із скляних панелей. Виглядає це красиво? Однозначно так. Однак з точки зору маркості поверхонь корпус не можна назвати практичним, особливо в світлі відсутності олеофобним покриття поверх дисплея. Роздільна здатність екрану відповідає формату FullHD (1920х1080 пікселів), також його можна похвалити за яскраву і насичену передачу кольору (на жаль, без підтримки зміни колірної температури в налаштуваннях).

Huawei P8 Lite 2017 побудований на основі чипсета власної розробки HiSilicon Kirin 655 — среднеклассового процесора в складі 8 ядер. Допомога йому забезпечують 3 ГБ ОЗП і графіка Mali-T830 MP2. Швидкодія смартфона в повсякденних завданнях не викликає нарікань, а от в іграх все впирається в оптимізацію софта під даний чип з боку розробників. Програмна оболонка на борту моделі представлена сьомою версією Android, видозміненій допомогою накатаній оболонки EMUI 5.0.

Одна з «фішок» сімейства смартфонів Huawei — розширена функціональність дактилоскопічного датчика, який відповідає не тільки за аутентифікацію власника пристрою по відбитку пальця, а ще й за управління жестами (свайпамі по поверхні сканера можна перегортати фотографії, відповідати на вхідний дзвінок тощо). Компанію йому на задній панелі мобільного гаджета складає об'єктив основної камери — 12 МП фотомодуля з апертурою f/2.2. Він нарівні з 8 МП фронталкою отримує схвальні відгуки при фотографуванні вдень, та й в темний час доби варто розраховувати на прийнятний за якістю результат.

Пристрій живиться енергією від вбудованого акумулятора ємністю 3000 мАгод. На заповненому вщерть баку батареї модель здатна протриматися без підзарядки протягом 1-2 днів (залежно від активності користувача). У сухому залишку Huawei P8 Lite 2017 залишається зарахувати до когорти впевнених у собі «міцних горішків», від знайомства з якими користувачеві вийде витягти суцільну вигоду, що проявляється, наприклад, у оснащеності смартфона чипом NFC (про способи використання цього модуля детально розказано в статті «Для чого потрібний чип NFC в смартфоні»).

У новоспеченої ієрархії смартфонів Motorola, які, як відомо, з недавніх пір випускаються під крилом компанії Lenovo, серія пристроїв E займає проміжне ланка між загоном бюджетників і середнім класом. Яскравим її представником є великоформатний апарат Moto E4 Plus.

Сила смартфона — в тривалому часі автономної роботи, чому сприяють відразу кілька значущих факторів. По-перше, мобільного гаджету дістався ємний акумулятор на 5000 мАгод, а по-друге — пристрій працює під управлінням стокового Android 7.1 без обтяжливих поверх надбудов системи. Доповнює картину неігрова спрямованість смартфона і, відповідно, не має схильності до «подьеданию» заряду батареї «залізо» — зв'язка з чипу MediaTek MT6737 і 2 ГБ ОПЕРАТИВНОЇ пам'яті накладає обмеження на ігри, але в повсякденній експлуатації демонструє гідну швидкодію.

Екран у Motorola Moto E4 Plus розтягнувся по діагоналі на відстань в 5.5 дюймів. А ось його роздільна здатність, з урахуванням великих розмірів, залишає бажати кращого — картинка виводиться на дисплей у форматі HD (1280х720 пікселів). Незважаючи на це, екран заслуговує добрих слів щодо яскравого і насиченого кольору, а також широких кутів огляду.

Простір під дисплеєм віддано під сканер відбитків пальців, та не простий, а з розширеною функціональністю. Його можна використовувати в ролі сенсорної навігаційної кнопки, при цьому наэкранные клавіші прибираються. Нарешті, окремої уваги заслуговує чип NFC, який зовсім не часто зустрічається на борту бюджетників. Посередніми у Moto E4 Plus видалися лише камери, але і вони при належній вправності і прямих руках фотографа видають якісний результат зйомки в умовах досить гарної освітленості. А більшого від упевненого в собі бюджетника і не потрібно.