Порівняння Pioneer GM-D9704 vs Pioneer GM-D9701

Кількість звукових каналів, яке може обробляти підсилювач. Найменша кількість — 1 канал (т. зв. моноблоки); у разі автомобільних підсилювачів подібні моделі використовуються переважно для підключення сабвуферів. При цьому вважається, що використовувати моноблок повністю виправдано тільки на низькоомних навантажень (до 4 Ом), для більш високих опорів можна розглянути варіант підключення по мостовій схемі до підсилювачу (якщо конструкція такого дозволяє; див. «Мостове підключення).

Багатоканальні моделі зазвичай мають парне число каналів — два або чотири (до 8, однак такі варіанти є скоріше винятком). Однак зустрічаються пристрої з непарною кількістю — найчастіше це означає, що один з каналів призначений для підключення сабвуфера.

Номінальна потужність, що видається підсилювачем на один канал при підключенні до нього навантаження (динаміків) номінальним опором 1 Ом (докладніше див. «Максимальний опір»). Під номінальною потужністю сумлінні виробники найчастіше мають на увазі т. зв. RMS (Rated Maximum Sinusoidal) — найбільшу вихідну потужність, при якій підсилювач здатний гарантовано пропрацювати протягом години без пошкоджень; вона значно менше максимальної (докладніше про неї див. нижче).

Загалом чим вище номінальна потужність — тим вище і гучність звуку, яку може видати підсилювач (за інших рівних умов, включаючи характеристики підключеної акустики). Також цей показник визначає сумісність з автоакустикою: динаміки, підключені до кожного з каналів, в ідеалі повинні мати таку ж номінальну потужність (на практиці допускається відхилення в межах 10-15%).

Номінальна потужність, що видається підсилювачем на один канал при підключенні до нього навантаження (динаміків) номінальним опором 2 Ом. Детальніше див. «Ном. потужність каналу (при 1 Ом)».

Номінальна потужність, що видається підсилювачем на один канал при підключенні до нього навантаження (динаміків) номінальним опором 4 Ом. Детальніше див. «Ном. потужність каналу (при 1 Ом)».

Номінальна потужність, що видається підсилювачем на навантаження, підключену за мостовою схемою. Детальніше про номінальної потужності див. «Ном. потужність каналу (при 1 Ом)».

При мостовому підключенні динамік приєднується не до одного каналу, а одночасно до двох — використовується «плюсовій» роз'єм одного каналу та «мінусовій» іншого. Якщо в підсилювачі передбачено такий формат роботи, то така пара каналів працює в протифазі, за рахунок чого потужність підсумовується. Це дозволяє підключати до підсилювача динаміки, потужність яких в два рази перевищує номінальну потужність пристрою: наприклад, при 150 Вт на канал мостовим способом можна підключити акустику на 300 Вт. Якщо каналів 4 і більше, з'являється можливість використання декількох динаміків за схемою «міст». Зазвичай це прямо вказується в характеристиках, наприклад, запис «2х300 Вт» в пункті «Мостове підключення» означає можливість роботи з двома динаміками, кожен на 300 Вт.

Вимоги по опору навантаження при підключенні мостовим способом такі ж, як і при звичайному; докладніше див. «Максимальний опір».

Найбільша потужність вихідного сигналу, забезпечуваного підсилювачем. Варто відзначити, що даний показник не стандартизований, і різні виробники можуть розуміти під ним різні величини — наприклад, найбільшу потужність короткочасних, в частки секунди, піків (стрибків потужності), найбільшу потужність, яку підсилювач здатний перенести протягом декількох секунд, або навіть потужність, при якій пристрій вийде з ладу. Тому порівнювати різні моделі між собою за максимальної потужності не має сенсу. А ось при підборі акустики під підсилювач (або навпаки) даний параметр може виявитися дуже корисним: бажано, щоб максимальна потужність динаміка була вищою, ніж у підсилювача, як мінімум в два рази. Це знизить ризик того, що стрибок потужності зашкодить акустику.

Найбільше номінальний опір навантаження (динаміка), з якою здатен працювати підсилювач.

Номінальний опір (в акустиці також використовується термін «імпеданс») є однією з найважливіших характеристик для нормальної сумісності акустики і підсилювача: за цією характеристикою вони повинні збігатися. Якщо опір акустики буде вищим розрахункового, гучність звучання буде дуже невисокою навіть при збігу по всім іншим параметрам; якщо навпаки — звук буде спотворений, а в гіршому випадку можливий навіть вихід динаміка з ладу.

З низки причин для автомобільних підсилювачів традиційно вказується максимальний опір навантаження, тобто найбільше, при якому пристрій ще здатний забезпечити повноцінну гучність звучання. Стандартними значеннями в автоакустиці є 1, 2, 4 та 8 Ом. Якщо в конструкції підсилювача не передбачено регулювання опору (див. вище), то зазначений максимальний опір є ще й єдиним допустимим. Якщо ж таке регулювання є, то підсилювач буде здатний забезпечити як мінімум роботу з «сусіднім» значенням імпедансу: наприклад, при максимальному опорі 4 Ом будуть нормально підтримуватися і двоомні динаміки. Конкретна ж «ступінь свободи» в регулюваннях у різних моделей відрізняється, цей момент варто уточнювати по офіційній документації.

Діапазон частот звуку, який здатний обробляти підсилювач. Стандартним діапазоном чутності людського вуха вважається 16 – 20000 Гц, проте у деяких людей ці межі можуть бути значно ширше. Крім того, низькочастотні коливання, вже нечутні вухом, але максимально близькі до нижнього порогу чутності, при великій потужності звуку сприймаються всією поверхнею тіла, що створює враження максимально насиченого звуку (хоча з цим потрібно дотримуватися обережності, тому що інфразвук може погано впливати на самопочуття).

Загалом чим ширший частотний діапазон підсилювача — тим багатше звучання, яке він може забезпечити. Однак це не є однозначною гарантією високої якості звуку — багато що залежить також від амплітудно-частотної характеристики, співвідношення сигнал/шум (див. нижче) та інших особливостей конкретного пристрою. Так і підключені динаміки повинні також відповідати цьому діапазону — інакше сигнал буде «обрізаний».

Також відзначимо, що у багатьох моноблоків (див. «Кількість каналів») верхня межа діапазону проходить на рівні всього в декілька сотень Гц — ці моделі призначені для використання з сабвуферами, і високі частоти для них були б непотрібним надмірністю.

Один з основних параметрів, що визначають якість звучання підсилювача загалом: він описує співвідношення корисного сигналу (простіше кажучи, «чистого звуку) і різних сторонніх шумів. При цьому враховуються практично всі шуми — як зумовлені зовнішніми причинами (наприклад, електричними «наведеннями»), так і створювані самим пристроєм (наприклад, за рахунок нагріву під час роботи). Відповідно, чим вище співвідношення сигнал/шум — тим менше чутливість різних перешкод і тим чистішою виходить звук (зрозуміло, при нормальних параметрах роботи). Середнім показником для автоакустики вважається 95-100 дБ, проте в сучасних моделях це значення може бути відчутно вище.

Водночас цей параметр не є критичним для моноблоків, розрахованих на сабвуфери — більшість перешкод є високочастотними і на низькочастотному динаміку будуть просто не чути. Якість звуку в цьому випадку сильно залежить від характеристик динаміка (набагато більше, ніж у багатоканальних моделях), і з «безшумністю» підсилювача пов'язано слабо.