Порівняння TP-LINK TL-SG116E vs TP-LINK TL-SG1005P

— Некерований. Найпростіший різновид комутатора, що не має, як випливає з назви, можливості управління; та й можливості спостереження за станом пристрою обмежуються зазвичай найпростішими індикаторами у вигляді лампочок (живлення, активність порту). Перевагами таких моделей є автономність, простота використання і невисока вартість. Головний недолік цього типу очевидний — неможливість налаштування параметрів роботи. Некеровані комутатори добре підходять для невеликих локальних мереж на зразок будинку або малого офісу, де не потрібно особливих хитрувань з адмініструванням; а от для великих організацій їх використовувати не слід.

— Налаштовуваний. У дану категорію віднесені комутатори, що допускають зміни деяких параметрів роботи. Водночас можливості таких змін значно вужче, ніж у керованих моделях, і справа зазвичай обмежується відключенням окремих портів, перемиканням стандартних швидкостей для роз'ємів Ethernet (наприклад, з 100 Мбіт/с на 10 Мбіт/с) і найпростішими інструментами моніторингу на зразок перегляду мережевої статистики. До того ж після переналаштування пристрій, зазвичай, потрібно перезавантажити — іншими словами, управляти роботою комутатора «на льоту» неможливо. Тим не менш, до подібного типу можуть належати і професійні моделі, розраховані на великі мережі.

— Керований 2 рівня. Термін «керований» означає, що комутатор має можливіст...ь переналащтування «на льоту» — на відміну від описаних вище налаштовуваних моделей. Крім того, загальний функціонал таких пристроїв здебільшого помітно ширше. А «2 рівень» означає, що пристрій підтримує тільки другий рівень мережевої моделі OSI — канальний, який відповідає за фізичну адресацію. На практиці це означає, що «свіч» здатний працювати з MAC-адресами підключених пристроїв, але адресація за IP знаходиться за межами його можливостей.

— Керований 3 рівня. Різновид керованих комутаторів (див. вище) що підтримує третій рівень мережевої моделі OSI. Цей рівень відповідає за логічну адресацію та визначення маршрутів, що дає змогу пристрою працювати з IP-адресами. Завдяки цьому моделі даного типу вважаються найбільш прогресивними, в них часто передбачаються не тільки традиційні для «світчів» можливості, але й окремі функції маршрутизаторів. З іншого боку, велика кількість можливостей помітно позначається на ціні. Подібні комутатори зазвичай застосовуються у дата-центрах, телекомунікаційних компаніях та інших місцях, пов'язаних з професійним використанням мереж; купувати такий пристрій для дому або невеликого офісу навряд чи має сенс.

Пропускна здатність комутатора-максимальний об'єм трафіку, який він здатний обслужити. Вказується в гигабитах в секунду.

Даний параметр безпосередньо залежить від кількості мережевих портів в пристрої (не рахуючи Uplink). Власне, навіть якщо пропускна здатність не приведена в характеристиках — ще можна обчислити за такою формулою: число портів, помножене на пропускну здатність окремого порту і помножене на два (так як враховується і вхідний, і вихідний трафік). Наприклад, модель на 8 роз'ємів Gigabit Ethernet і 2 порти SFP матиме пропускну здатність в (8*1 + 2*1)*2 = 20 Гбіт / с.

Вибір за даним показником досить очевидний: потрібно оцінити передбачувані обсяги трафіку в обслуговуваному сегменті мережі і переконатися, що пропускна здатність комутатора буде перекривати її з запасом хоча б в 10 – 15 % (це дасть додаткову гарантію на випадок нештатних ситуацій). При цьому, якщо планується часто працювати на високих, близьких до максимальних, навантаженнях — не завадить уточнити ще таку характеристику, як внутрішня пропускна здатність комутатора. Вона зазвичай наводиться в докладному технічному описі, і якщо це значення менше загальної пропускної здатності — при значних навантаженнях можуть виникнути серйозні проблеми в роботі.

Максимальна кількість MAC-адрес, яке може одночасно зберігатися в пам'яті комутатора. Вказується в тисячах, наприклад, 8K-8 тисяч.

Нагадаємо, MAC-адреса-це унікальна адреса кожного окремого мережевого пристрою, що використовується при фізичній маршрутизації (на 2 рівні мережевої моделі OSI). З такими адресами працюють Комутатори всіх типів. А вибирати свіч за розміром таблиці варто з урахуванням максимальної кількості пристроїв, яке передбачається з ним використовувати (в тому числі в розрахунку на можливе розширення мережі). Якщо таблиці не вистачатиме-комутатор буде перезаписувати нові адреси поверх старих, що здатне помітно уповільнити роботу.

Кількість стандартних мережевих роз'ємів LAN формату Gigabit Ethernet, передбачена в конструкції комутатора.

Згідно з назвою, такі роз'єми забезпечують швидкість передачі даних до 1 Гбіт/с. Першопочатково Gigabit Ethernet вважався професійним стандартом, та й зараз реальні потреби в таких швидкостях виникають переважно при виконанні спеціальних завдань. Тим не менш, гігабітними мережевими адаптерами в наш час оснащуються навіть відносно недорогі комп'ютери, не кажучи вже про більш прогресивну техніку.

Що стосується кількості роз'ємів, то вона відповідає числу мережевих пристроїв, яке можна підключити до «свичу» напряму, без використання додаткового обладнання. У випадку Gigabit Ethernet кількість роз'ємів до 10 включно вважається порівняно невеликим, від 10 до 25 — середнім, а наявність більш ніж 25 портів цього типу характерно для моделей професійного рівня. Водночас варто відзначити, що в деяких «свичах» окремі роз'єми цього типу поєднуються з оптичними SFP або SFP+ (див. нижче). Такі роз'єми мають маркування «combo» та враховуються як при підрахунку LAN, так і при підрахунку SFP/SFP+.

Способи і протоколи управління, підтримувані комутатором.

— SSH. Абревіатура від Secure Shell, тобто «Безпечна оболонка». Протокол SSH забезпечує досить високий ступінь безпеки, тому що шифрує всі передавані дані, в т. ч. паролі. Придатний для управління практично всіма основними мережевими протоколами, але для роботи потрібна спеціальна утиліта на керуючому комп'ютері.

— Telnet. Мережевий керуючий протокол, що забезпечує настройку за допомогою текстової командного рядка. Не використовує шифрування і не захищає передавані дані, а також не містить графічного інтерфейсу, через що у багатьох сферах витіснений більш безпечними (SSH) або зручними (web-інтерфейс) варіантами. Тим не менш, все ще застосовується в сучасному мережевому обладнанні.

— Web-інтерфейс. Дана функція дозволяє відкривати інтерфейс керування комутатором в звичайному Інтернет-браузері. Головна зручність web-інтерфейсу полягає в тому, що він не потребує додаткового ПЗ — досить браузера (а він є в будь «поважаючої себе» сучасної ОС). Таким чином, знаючи адресу пристрою, логін і пароль, можна керувати налаштуваннями практично з будь-якого комп'ютера мережі (якщо, звичайно, інше не прописано в параметрах доступу).

— SNMP. Абревіатура від Simple Network Management Protocol, тобто «простий протокол мережевого управління». Є стандартною ч...астиною загального протоколу TCP/IP, на якому побудований як Інтернет, так і багато локальні мережі. Використовує два типи програмних засобів — «менеджери» на керуючих комп'ютерах і «агенти» на керованих (в даному випадку — на маршрутизаторі). Ступінь безпеки відносно невисока, проте SNMP цілком може застосовуватися для нескладних завдань з управління.

Відзначимо, що даний список не є вичерпним — в сучасних комутаторах можуть передбачатися й інші можливості управління, наприклад, підтримка фірмових утиліт і спеціальних технологій від того ж виробника.

— DHCP-сервер. Функція, що полегшує управління IP-адресами підключені до комутатора пристроїв. Без власного IP-адреси коректна робота мережного пристрою неможлива; а підтримка DHCP дозволяє присвоювати ці адреси як вручну, так і повністю автоматично. При цьому для автоматичного режиму адміністратор може задати додаткові параметри (діапазон адрес, максимальний час використання однієї адреси). І навіть в повністю ручному режимі робота з адресами здійснюється тільки засобами самого комутатора (тоді як без DHCP довелося б прописувати ці параметри ще й у налаштуваннях кожного пристрою в мережі).

— Підтримка стекування. Можливість роботи пристрою в режимі стека. Стек являє собою кілька комутаторів, сприйманих мережею як один «свіч», з одним MAC-адресою, однією IP-адресою і з загальною кількістю роз'ємів, рівним сумарною кількістю портів у всіх задіяних пристроях. Ця функція стане в нагоді, якщо Ви хочете побудувати велику мережу, на яку не вистачає можливостей одного «свіча», але не хочете ускладнювати топологію.

— Link Aggregation. Підтримка комутатором технології агрегування каналів. Ця технологія дозволяє об'єднувати декілька паралельних фізичних каналів зв'язку в один логічний, що підвищує швидкість і надійність з'єднання. Простіше кажучи, свіч з такою функцією можна підключити до іншого пристрою (наприклад, маршрутизатор) не одним кабелем, а відразу д...вома або навіть більше. Збільшення швидкості при цьому відбувається за рахунок підсумовування пропускної спроможності всіх фізичних каналів; щоправда, загальна швидкість може бути менше суми швидкостей — з іншого боку, об'єднання декількох порівняно повільних роз'ємів часто обходиться дешевше, ніж використання обладнання з більш прогресивним одиничним інтерфейсом. А підвищення надійності здійснюється, по-перше, за рахунок розподілу загального навантаження по окремим фізичним каналах, по-друге, за рахунок «гарячого» резервування: вихід з ладу одного порту або кабелю може знизити швидкість, однак не призводить до повного розриву з'єднання, а при відновленні працездатності канал включається в роботу автоматично.
Зазначимо, що для Link Aggregation може використовуватися як стандартний протокол LACP, так і нестандартні фірмові технології (останнє характерне, наприклад, для комутаторів Cisco). Крім того, існує досить багато альтернативних найменувань даної технології — port trunking, link bundling тощо; іноді різниця полягає лише в назві, іноді є й технічні нюанси. Всі ці подробиці варто уточнювати окремо.

— VLAN. Підтримка комутатором функції VLAN — віртуальних локальних мереж. У цьому разі зміст цієї функції полягає в можливості створювати окремі логічні (віртуальні локальні мережі в межах фізичної «локалки». Таким чином можна, наприклад, розділити відділи у великій організації, створивши для кожної з них свою локальну мережу. Організація VLAN дозволяє знизити навантаження на мережеве обладнання, а також підвищити ступінь захисту даних.

— Захист від петель. Наявність в комутаторі функції захисту від петель. Петлю в даному випадку можна описати як ситуацію, коли один і той самий сигнал запускається в мережі з нескінченного циклу. Це може бути наслідком некоректного підключення кабелів, використання надлишкових сполук (redundant links) і деяких інших причин, але в будь-якому разі подібне явище може «покласти» мережу, а значить, є вкрай небажаним. Захист дозволяє уникнути появи петель — зазвичай шляхом відключення «зациклених» портів.

— Обмеження швидкості доступу. Можливість обмежити швидкість обміну даними для окремих портів комутатора. Таким чином можна знизити навантаження на мережу і запобігти «забивання» каналу окремими терміналами.

Зазначимо, що цим списком справа не обмежується: у сучасних комутаторах можуть зустрічатися і інші можливості.

Стандарт виходу (виходів) PoE, який використовується в комутаторі.

Сама по собі технологія PoE (Power over Ethernet) дає змогу передавати по мережевому Ethernet-кабелю не тільки дані, але і енергію для живлення мережевих пристроїв. А наявність виходу (виходів) PoE дає можливість живити такі пристрої від мережевих роз'ємів комутатора. Це позбавляє від необхідності прокладати додаткові дроти або використовувати автономні джерела живлення, що буває особливо важливо для деякого обладнання — наприклад, зовнішніх IP-камер спостереження. А при використанні так званих сплітерів — пристроїв, що поділяють сигнал PoE кабелю на чисто мережеві дані і струм живлення — за допомогою подібних виходів можна живити і обладнання, що першопочатково не підтримує PoE (головне, щоб їх характеристики живлення відповідали можливостям свіча).

Що стосується стандартів PoE, то вони визначають не просто загальну потужність живлення, але і сумісність з конкретними пристроями: споживач повинен підтримувати той же стандарт, що і комутатор, інакше нормальна робота буде неможливою. У наш час, в тому числі в роз'ємах «світчів», можна зустріти два різновиди таких стандартів – активні (802.3af, 802.3at802.3bt) і пасивний (один, так і називається). Основна відмінність між цими різновидами полягає в тому, що активний...PoE передбачає узгодження джерела живлення і навантаження за напругою і струмом, в пасивному таких функцій немає, і енергія подається «як є», без регулювань. А ось більш детальний опис конкретних стандартів:

— 802.3af. Найстаріший з використовуваних в наш час активних форматів живлення PoE. Передбачає потужність на виході живлення до 15 Вт (на вході споживача — до 13 Вт) , Вихідна напруга 44 – 57 В (на вході – 37 – 57 В) і струм в парі дротів, що живлять до 350 мА. Незважаючи на «поважний вік», все ще продовжує досить широко використовуватися; так що і комутаторів, що працюють тільки з 802.3 af, у продажу (станом на кінець 2021 року) все ще досить багато. Однак варто врахувати, що даний стандарт охоплює відразу 4 так званих класи потужності (з 0 по 3), що розрізняються за максимальним числу ват на виході і вході. Так що при використанні 802.3afне завадить переконатися в тому, що потужності виходу буде достатньо для обраного навантаження.

— 802.3af/at. Поєднання відразу двох стандартів – описаного вище 802.3 af і новішого 802.3 at. Останній дає змогу подавати на вихід потужність до 30 Вт (до 25,5 Вт на вході пристрою, що живиться), використовує напругу 50 – 57 В (42,5 – 57 В на вході), при цьому струм в парі дротів не перевищує 600 мА. Подібне поєднання обходиться порівняно недорого, при цьому воно дає можливість живити велику різноманітність зовнішніх пристроїв; так що на кінець 2021 року саме даний вид виходів PoE користується в комутаторах найбільшою популярністю.

— 802.3af/at, bt. Поєднання описаного вище 802.3af/at зі стандартом 802.3bt (PoE++, PoE тип 3 або тип 4). 802.3bt — це найновіший з форматів живлення PoE; на відміну від більш ранніх, він використовує не 2, а 4 дроти живлення, що дає змогу подавати на зовнішні пристрої вельми солідну потужність — до 71 В (при 90 Вт на виході живлення). Подібні можливості бувають незамінні при енергопостачанні обладнання з підвищеним споживанням — наприклад, зовнішніх камер спостереження, доповнених системами обігрівання. З іншого боку, підтримка стандарту 802.3bt помітно впливає на вартість комутатора, а до якості кабелів подібне підключення висуває особливі вимоги. Крім того, потрібно мати на увазі, що до даного стандарту відносять також формат UPoE, створений компанією Cisco і застосовуваний в її обладнанні; а цей стандарт (саме він відомий як PoE тип 3) має більш скромну потужність — до 60 Вт на виході (до 51 Вт на вході споживача). Та й загальний стандарт 802.3bt включає два класи потужності – клас 8, при якому досягаються максимальні характеристики, і клас 7, де на вихід подається 75 Вт, а до споживача доходить близько 62 Вт. Так що якщо ви плануєте використовувати обладнання 802. bt — при виборі комутатора з даної категорії обов'язково потрібно переконатися, що потужності живлення вистачить для нормальної роботи підключених пристроїв.

— Пасивний. Як уже згадувалося, ключова відмінність пасивного PoE від описаних вище активних стандартів те, що в даному разі вихід живлення видає строго фіксовану потужність, без будь-яких автоматичних регулювань і підлаштувань під конкретний пристрій. Головна перевага даного стандарту – невисока вартість: його реалізація обходиться значно дешевше, ніж активних PoE, так що такі порти можна зустріти навіть в комутаторах початкового рівня. З іншого боку, згадана відсутність автоналаштування помітно ускладнює узгодження обладнання між собою – особливо в світлі того, що різні пристрої можуть помітно відрізнятися за напругою, що видається/споживається, і струмом (потужністю). Через це при використанні пасивного PoE потрібно звертати особливу увагу на сумісність джерела і навантаження за цими параметрами. Якщо збігу немає, то в кращому разі (якщо напруга/потужність на виході нижче необхідних) живлення просто не запрацює, а в гіршому (при надлишку напруги/потужності) велика ймовірність перевантажень, перегрівання і навіть поломок із загоряннями — причому такі неприємності можуть статися не відразу, а через досить значний час. І однозначно не можна підключати до пасивних виходів PoE пристрої з активними входами — з тих же причин.

На завершення варто сказати, що якщо комутатор має і вхід з підтримкою PoE, і кілька виходів з цією функцією — то всі можливості таких виходів, як правило, можуть реалізовуватися тільки при живленні самого свіча від розетки, а не від PoE входу. Докладніше див «Виходів з підтримкою PoE».

Кількість виходів з підтримкою PoE (див. вище), передбачена в конструкції комутатора.

У теорії це число відповідає максимальній кількості мережевих пристроїв, які можна живити через PoE. Однак на практиці варто враховувати ще два моменти. Перший, і головний – це загальна потужність, що видається такими портами; найчастіше вона вказується в пункті «сумарна потужність PoE», а для моделей з одним виходом — в пункті «потужність на вихід PoE». У будь-якому разі якщо енергоспоживання підключеного обладнання буде вище цього значення – в кращому разі живлення від свіча просто «не стартує», а в гіршому можливі перевантаження і поломки обладнання.

Другий нюанс стосується комутаторів, які самі можуть живитися з використанням Power over Ethernet. Нагадаємо, потужність такого живлення сильно обмежена, так що коли воно використовується – велика частина потужності зазвичай йде на роботу самого свіча, і енергії для подачі на виходи PoE в запасі залишається небагато (якщо взагалі залишається). Так що при живленні комутатора через PoE його власні PoE-виходи в кращому разі сильно «просідають» за можливостями (знижується максимальна потужність, зменшується кількість пристроїв, що одночасно живляться), а в гіршому — і взагалі перетворюються в звичайні мережеві порти, без додаткового живлення. Так що якщо ви плануєте повноцінно використовувати виходи PoE — варто потурбуватися про підключення самого свіча до мережі; це особливо актуально для моделей, де таких виходів передбаче...но більше одного.

Максимальна потужність, яку комутатор здатний видати на один вихід PoE.

Такі виходи докладно описані вище; лише коротко нагадаємо, що вони являють собою мережеві порти Ethernet, доповнені можливістю живлення підключеного обладнання прямо по LAN-кабелю, без додаткових дротів. Що стосується потужності такого живлення, то вона повинна відповідати характеристикам підключеного обладнання; однак термін «відповідати» може мати різне значення, залежно від використовуваного стандарту PoE (див. «PoE (вихід)»).

Наприклад, якщо комутатор і обладнання працюють за одним з активних стандартів (802.3 af, 802.3 at, 802.3 bt) — потужність на виході свіча повинна бути не нижче, ніж споживана потужність підключеного обладнання. При цьому перевищення вихідної потужності не страшне – описані стандарти передбачають автоматичне регулювання, яке дає змогу пристрою, що живиться, отримувати рівно стільки енергії, скільки потрібно, без перевантажень. А ось якщо вихід недостатньо потужний — очевидно, що він просто не зможе забезпечити ефективну роботу.

Зі свого боку, при використанні пасивного PoE вихідна потужність джерела живлення в ідеалі повинна максимально точно відповідати енергоспоживанню навантаження. Це пов'язано з тим, що в подібних ситуаціях вихід живлення видає строго певну потужність, практично без будь-якого узгодження і підлаштування. І якщо надлишок в пару ват більшість пристроїв, що живляться, здатні перенести більше-менш «спокійно», то більше значне...перевищення загрожує перевантаженнями, перегріванням і виходом обладнання з ладу.

На завершення варто сказати, що при наявності декількох портів PoE і їх одночасному використанні доступна потужність живлення на порт може бути помітно менше, ніж при роботі PoE тільки в одному роз'ємі. Прояснити цей момент дає змогу інформація про сумарну потужності PoE (див. нижче) – ця потужність ділиться на всі задіяні порти. Наприклад, якщо свіч має три виходи PoE, потужність на 1 вихід становить 60 Вт — то сумарна потужність теж може бути заявлена на рівні 60 Вт. Відповідно, при використанні PoE на всіх трьох виходах відразу потужність на кожному з них складе не більше 60/3 = 20 Вт. Технічно можливі і більш прогресивні способи управління живленням – з «розумним» розподілом потужності залежно від потреб конкретних пристроїв (умовно кажучи, 30 Вт, 20 Вт і 10 Вт для того ж сумарного значення в 60 Вт); але для повної гарантії варто виходити з того, що вся енергія ділиться порівну.