Анкер
Тип анкера, передбаченого в конструкції грифа гітари.
Анкер являє собою довгий металевий стрижень, розташований усередині грифа гітари (вздовж нього). Він призначений для того, щоб забезпечувати потрібну жорсткість і запобігати деформацію грифа через натягу струн. Ця функція актуальна для моделей, що використовують металеві струни — насамперед акустичних (див. «Тип»); гітар під нейлон анкер в принципі не потрібен.
Нерідко передбачається можливість регулювати силу натягу анкера — для зміни ступеня прогину грифа. Це може стати в нагоді як для підстроювання під уподобання гітариста, так і для виправлення деформацій грифа, що виникають з часом.
Зазначимо, що відсутність інформації по анкеру ще не означає відсутності останнього: деякі виробники просто не варті згадати його в основних даних по інструменту. Так що в подібних випадках можна спробувати знайти більш детальну інформацію щодо обраної моделі.
Конкретні варіанти анкеру можуть бути такими:
— Одинарний. Анкер у вигляді одиничного стрижня — найбільш простий і недорогий варіант. Водночас міцності і жорсткості такого стрижня здебільшого цілком достатньо.
— Подвійний. Спарений анкер, що складається з двох стержнів. Пара стрижнів забезпечує підвищену міцність і надійність в порівнянні з одинарним анкером, а також дає додатковий захист від бічних деформацій грифа (відхилення вправо/вліво). У той же подвійний анкер обходиться недешево, притому що описані переваги реально в...ажливі хіба що в професійній музиці, де неприпустимі навіть найменші відхилення від еталонного звучання. Тому подвійний анкер зустрічається переважно в інструментах преміумкласу.
— Відсутня. Повна відсутність анкера в конструкції грифа. Незважаючи на корисні властивості цієї деталі, її використання виправдано далеко не завжди: наприклад, гриф може виконуватися з міцних і пружних матеріалів, добре «працюють» і без додаткового посилення. Ще один сенс цілісної конструкції полягає в тому, що установка металевого стрижня порушує однорідність грифа і може погіршити акустичні характеристики інструменту, що буває критично для висококласних моделей. Зазначимо, що відсутність анкера окремо вказується тільки для акустичних гітар та іншого інструменту з металевими струнами; в «нейлонових» моделях стрижні не використовуються за визначенням, і її відсутність нема чого спеціально уточнювати.
Матеріал грифа
Матеріал, з якого виконаний гриф гітари — точніше, основа грифа (накладка може робитися з іншого матеріалу). Зараз найбільш часто використовуються такі матеріали:
нато,
клен і
червоне дерево.Про значення цього параметра див. п. «Верхня дека».
Кейс/чохол
Наявність
кейса або чохла в комплекті поставки інструменту (що саме входить в комплект, потрібно уточнювати в кожному випадку окремо).
Кейсом називають футляр з жорстких матеріалів, чохлом — з м'яких, в цьому і полягає основна відмінність між цими видами аксесуарів. В іншому вони схожі: і кейс, і чохол передбачаються насамперед для зручності транспортування інструмента. Для цього в конструкції передбачаються ручки, плечові ремені та інші пристосування, що полегшують перенесення, а також відділення для додаткових аксесуарів (змінних струн, тюнерів тощо). Втім, і зберігати інструмент бажано в чохлі або кейсі — для захисту від пилу та інших несприятливих факторів.
«Рідний» кейс/чохол хороший тим, що оптимально підходить під конкретну модель гітари і відразу продається разом з нею, позбавляючи власника від зайвих пошуків. З іншого боку, виробники нерідко включають в комплект найпростіші різновиди футлярів, з мінімальними додатковими можливостями і вельми скромною ступенем захисту. Особливо це актуально для чохлів, які можуть виконуватися з тонкої матерії і підходити хіба що для недалеких переміщень в теплу погоду без дощу. Тому іноді розумніше купити чохол окремо.
Тюнер
Наявність
тюнера в комплекті постачання інструменту. Зазначимо, що в даному випадку мова йде про окремому пристрої; електроакустичні гітари (див. «Тип») зазвичай оснащуються модулем, вбудований прямо в темброблок, тому для них така комплектація не актуальна.
Тюнер призначений для налаштування гітари — точніше, для полегшення налаштування: він визначає, наскільки звучання кожної струни відповідає еталонній ноті, і повідомляє про це гітаристу. Зазначимо, що функціонал тюнерів може бути різним, і характеристики комплектного приладу в кожному разі варто уточнювати окремо. Так, найпростіші моделі першопочатково «заточені» під стандартний шестиструнної лад і можуть відображати лише те, у яку сторону (вище або нижче) звучання струни відрізняється від стандартного. Такі тюнери недорогі, проте підходять лише для невимогливих музикантів. Більш прогресивні моделі можуть визначати звучить ноту і конкретну частоту звуку, вказувати ступінь відхилення від еталону; є прилади з можливістю зміни тональності ладу або навіть типу ладу. Ці функції можуть стати професійним гітаристам.
