Порівняння STAYER 3247-50 губки 50 мм vs TOPEX 07A306 65 мм / губки 60 мм

Загальне призначення лещат (див. «Тип»). Даний параметр визначає їх конструкцію і особливості застосування.

— Слюсарні. Традиційні лещата, розраховані в основному на закріплення деталі над верстатом для подальшого ручного оброблення. Назва «слюсарні» є досить умовною, такі інструменти можуть застосовуватися і при столярних роботах, обробленні пластику тощо Тим не менш, основним призначенням більшості подібних лещат є саме робота з металевими деталями. Зазначимо, що існують слюсарні моделі, доповнені кріпленням для труб, проте вони винесені в окрему категорію — про неї див. нижче.

— Столярні. Лещата столярного типу мають особливий корпус: ходовий гвинт розміщується під стільницею, що дозволяє не захаращувати робочий простір столу. У столярних лещатах немає масивного корпусу, як в слюсарних моделях, адже для притиску м'яких заготівель немає необхідності застосовувати велику силу. Такі лещата призначені для фіксації заготівель з м'яких матеріалів (деревина, пластику тощо).

— Верстатні. Лещата, призначені для закріплення оброблюваних заготівель на різних верстатах — свердлильних, фрезерних тощо. Найпростіші верстатні лещата мають характерне «плоске» компонування з маленькою висотою і великою шириною, при цьому рухома губка в них спирається прямо на основу конструкції і рухається по спеціальних напрям...них. Інший різновид верстатних лещат — прогресивні дво- і триосьові моделі, докладніше про них див. «Конструкція».

— Для труб. Лещата для фіксації труб і інших аналогічних деталей. Мають вигляд характерної П-подібної рами, встановленої на основі, яка відіграє роль нерухомої губки; рухома губка рухається між ніжками літери «П» вгору-вниз, а сама рама зазвичай робиться такою, що відкривається, що дозволяє надягати лещата навіть на довгі і замкнуті труби. Відзначимо, що в крайньому разі для труб можна використовувати і звичайні слюсарні лещата (див. відповідний пункт); однак спеціалізовані моделі більш функціональні і надійні. Їх недоліком є те, що максимальний діаметр труб, що затискаються, обмежується шириною рами.

— Слюсарні/для труб. Лещата, які можуть використовуватися і в якості слюсарних, і для закріплення труб. Фактично є різновидом слюсарних лещат, від традиційних моделей відрізняються наявністю спеціальних виступів під основними губками — ці виступи і відповідають за фіксацію труб. У деяких ситуаціях така конструкція дає перевагу перед спеціалізованими «трубними» лещатами (див. вище): у комбінованих лещатах не потрібно відкривати раму для фіксації замкнутої або довгої труби. До того ж і обмеження за діаметром в них не такі жорсткі — в деяких моделях максимальний діаметр труби порівняний з шириною затиску. Втім, цей нюанс все одно варто уточнити окремо.

Ширина затиску, забезпечувана лещатами або струбциною (див. «Тип»)

Під шириною затиску в даному випадку мається на увазі максимальна відстань, на яке можна розвести губки або упори інструменту, іншими словами — максимальний розмір предмета, який можна затиснути даними пристосуванням. Велика ширина затиску, з одного боку, робить інструмент більш універсальним і розширює його можливості; з іншого — вона позначається на габаритах, вазі і ціною, а також ускладнює роботу з невеликими предметами (великий інструмент для цього підходить слабо). Так що при виборі за цим параметром не варто гнатися за максимальним запасом, а враховувати розмір деталей, з якими реально планується працювати: приміром, навряд чи має сенс купувати струбцину на 500 мм, якщо вам потрібен затиск для склеювання між собою планок з фанери.

Ширина губок інструменту. Вказується переважно для лещат (див. «Тип») — серед струбцин не так багато моделей, оснащених саме губками.

Більш великі губки забезпечують більш надійне утримання, особливо при великих розмірах заготовки, однак ускладнюють роботу з невеликими деталями, до того ж позначаються на габаритах і вазі всього інструменту.

— Поворотна основа. Дана особливість зустрічається виключно в лещатах (див. «Тип»). Вона означає, що інструмент можна повертати в горизонтальній площині відносно основи. Це дає додаткові можливості щодо вибору положення оброблюваної деталі, що в деяких випадках виявляється вельми до речі — наприклад, якщо положення деталі потрібно змінювати в процесі обробки, простіше буває повернути інструмент на основі, ніж розтискати губки і переставляти деталь.

— Градуювання шкали лімба. Дана особливість зустрічається в лещатах, в яких робоча частина з губками може так чи інакше рухатися відносно основи — зокрема, в триосьових і хрестовинних моделях (див. «Конструкція»). Шкала лімба дозволяє точно визначити, на яку відстань була зміщена або на який кут була повернена робоча частина відносно основи; це буває незамінне при роботах, що вимагають високої точності.

— Ковадло. Ковадла застосовуються в лещатах (див. «Тип»). Таке пристосування має вид спеціальної площадки, здатної без наслідків переносити досить сильні удари; її можна застосовувати для правки, клепки, найпростішого кування і інших аналогічних операцій. Зрозуміло, при використанні ковадла варто переконатися, що такі удари повинен витримувати також верстат, стіл або інша підставка, на якій встановлені лещата. Втім, вбудовані ковадла зазвичай мають невеликий розмір і не розраховані на операції з дуже...високою силою удару.

— Шарнірний механізм. У лещатах (див. «Тип») з цією особливістю робоча частина з'єднується з основою за допомогою шарніра. Завдяки цьому її можна вільно обертати на 360° в горизонтальній площині і нахиляти в будь-яку сторону. Це може особливо знадобитися під час роботи з деталями нестандартної форми, а також з заготовками, положення яких потрібно змінювати в процесі обробки — замість того, щоб кожного разу міняти положення деталі в затиску, зручніше буває повертати і нахиляти самі лещата на шарнірі.

— Подвійний упор. Наявність здвоєного упору в конструкції струбцини (див. «Тип»). Особливості такого упору в різних моделях можуть змінюватися: наприклад, в F-подібних моделях (див. «Конструкція») роздвоєною зазвичай робиться тільки одна сторона упору, розташована на нерухомій частині конструкції; а в затискних моделях U-образні упори встановлюються з двох сторін. У будь-якому разі дана особливість збільшує площу контакту струбцини із заготівлею. Це дає відразу декілька переваг: при тому ж зусиллі затиску тиск виходить більш низьким, що знижує ризик пошкодити поверхню; зменшується ймовірність деформації заготівлі; довгу ділянку можна охопити меншою кількістю струбцин.

— Змінні губки. Можливість замінити губки лещат або струбцини (див. «Тип»). У більшості інструментів саме губки через постійний контакт з оброблюваними деталями зношуються швидше за все; до того ж вони можуть виконуватися з м'яких матеріалів, не особливо стійких до зношування. У світлі цього в деяких моделях передбачається можливість заміни губок — це більш розумно, ніж міняти цілком справний загалом інструмент.

Спосіб монтажу лещат до стільниці:

— Струбцина. Фіксація за допомогою зажиму, що закріплюється на краю столу. Струбцини більш обмежені за вибором місця встановлення, ніж болти — подібне кріплення не можна встановити посеред стільниці. Водночас такий монтаж значно простіше як при первинному встановленні, так і при переміщенні конструкції з місця на місце: не потрібно свердлити стіл, готуючи місце для болтів.

– Наскрізний (на болтах). Монтаж за допомогою болтів, пропущених в наскрізні отвори в стільниці. Головні переваги цього варіанту – надійність, а також можливість вибрати точку встановлення практично в будь-якому місці стільниці. З іншого боку, сама по собі процедура встановлення досить складна і передбачає постійне розміщення на одному місці, без переміщень — адже необхідно свердлити отвори під болти.

– Вакуумний (присоска). Механізм, що діє за принципом звичайної присоски, що дає можливість інструменту надійно «прилипати» до плоских поверхонь. Пристрій та застосування такого механізму залежать від типу та конструкції інструменту. Так, серед струбцин (див. «Тип») даною функцією оснащуються моделі для пластин (див. «Конструкція») – в таких пристосуваннях передбачається пара присосок, завдяки яким струбцина кріпиться до пластин, що з'єднуються. А ось у лещатах вакуумний механізм використовується для фіксації самого інструменту на вер...статі, робочому столі або іншій основі. Така конструкція зустрічається серед порівняно невеликих моделей – для великих та важких лещат вакуумний механізм підходить слабо.

Основний матеріал, що використовується в конструкції інструмента.

— Сталь. Здебільшого мова йде про класичної інструментальної сталі — високо вуглецевої або легованої; обидві різновиди відрізняються підвищеною твердістю та стійкістю до стирання. При порівняно невисокій вартості даний матеріал надійний, довговічний, практичний і підходить навіть для самих потужних інструментів, що працюють під високими навантаженнями. А ось стійкість до корозії у інструментальної сталі може бути різною: зокрема, її вуглецеві різновиди погано переносять контакт з вологою, вироби з таких матеріалів бажано берегти від сирості і змащувати на час зберігання. У будь-якому разі детальні рекомендації по обслуговуванню інструменту можна знайти в інструкції до нього.

— Чавун. Чавун є «найближчим родичем» сталі і відрізняється від неї насамперед більш високим вмістом вуглецю. Даний матеріал трохи дешевше, однак більш крихкий і менш надійний, через що слабо підходить для високих навантажень і гірше переносить ударні впливи.

— Алюміній. Головною перевагою алюмінієвих сплавів можна назвати невелику вагу; крім того, вони відмінно протистоять корозії. Водночас подібні матеріали слабо підходять для високих навантажень, а тому застосовуються в основному в порівняно компактних інструментах, не розрахованих на великі робочі зусилля.

— Пластик.... Пластик коштує недорого і важить небагато, проте помітно поступається по міцності навіть алюмінію і чавуну, не кажучи вже про сталі. Тому він застосовується не стільки як основний матеріал корпуса, скільки як матеріал для упорів і накладок; багато «пластикові» моделі фактично являють собою сталеві або алюмінієві інструменти, доповнені пластиковими деталями. Сенс такої конструкції в тому, що пластикові упори дуже дбайливо впливають на стискувані деталі, завдяки чому підходять навіть для делікатних матеріалів; а завдяки металевій основі зусилля затиску в таких інструментах може бути досить високим.

— Дерево. Дерево має порівняно невисоку міцність, тому застосовується лише в окремих моделях струбцин, причому з нього виконуються тільки губки або упори — інша частина конструкції робиться з металу. Подібні інструменти не можуть забезпечити високого затискного зусилля, проте цього й не потрібно, у дерев'яних струбцин інша спеціалізація: вони призначені для порівняно м'яких і делікатних матеріалів, які можна пошкодити твердими металевими губками або надмірним зусиллям затиску.

— Магній. Магнієві сплави поєднують в собі невелику вагу, високу міцність і відмінну стійкість до корозії. З іншого боку, їх ціна також досить висока, через що подібні матеріали зустрічаються рідко, переважно в струбцинах (див. «Тип»), на які йде порівняно небагато металу.

— Цинк. Цинкові сплави досить міцні і непогано протистоять корозії. Однак по надійності і робочим властивостями вони загалом поступаються стали, а тому зустрічаються відносно рідко.