Порівняння Lukey 702 vs BAKKU BK-878L2

— Ніхромовий. Дротяна ніхромова спіраль зі сплаву на основі нікелю, що володіє жароміцними властивостями. Подібні нагрівачі часто покривають корпус, всередині якого розміщений стрижень з жалом. Ніхромова спіраль підкуповує дешевизною, високою надійністю і ремонтопридатністю. Зворотна сторона її медалі-тривалий час нагріву укупі з поганою пристосованістю під тривалі інтенсивні навантаження на регулярній основі. Деякі недобросовісні виробники паяльників маскують ніхромові нагрівачі під трубку з кераміки.

— Керамічний. Керамічні нагрівальні стрижні мають ряд переваг перед ніхромовими: вони в рази швидше виходять на задану температуру, мають широкі межі регулювань потужності і «градуса» нагріву, відрізняються тривалим експлуатаційним ресурсом при дбайливому ставленні. Нагрівачі з кераміки бояться лише ударів і падінь, а також випадкового попадання холодної рідини — через великий перепад температур кераміка може тріснути. Майте на увазі, що в паяльниках сумнівного походження нерідко встановлені псевдокерамічні підробки в якості нагрівального елементу.

Номінальна потужність паяльника; в моделях з регулюваннями (див. нижче) — максимальна номінальна потужність. Чим потужніший інструмент — тим інтенсивніше нагрівання, яке він забезпечує, тим краще він підходить для робіт з великими предметами, на зразок пайки товстих дротів, ремонту радіаторів тощо. Однак надлишкова потужність також небажана, як і недостатня: занадто «слабким» інструментом не вийде досягти нормальної якості пайки, а занадто «сильний» буде перегрівати деталі, що з'єднуються, і може призвести до їх пошкодження (не кажучи вже про надмірну витрату електроенергії). Тому вибирати паяльник за потужністю потрібно з урахуванням робіт, для яких його планується використовувати.

Так, малопотужні моделі до 10 Вт призначаються переважно для мініатюрних деталей і тонких робіт — на зразок пайки мікросхем. Оптимальним варіантом для побутового застосування вважається 25 – 35 Вт, для великих елементів можна використовувати і більш потужні моделі, до 50 Вт; ці ж показники підійдуть більшості радіоаматорів. Паяльники на 50 – 100 Вт призначені переважно для товстих дротів, що зустрічаються, наприклад, в бортових мережах автомобілів; а велика потужність характерна для інструменту, розрахованого на великі конструкції: металеві ємності (каструлі, відра тощо), радіатори тих же авто тощо.

Окремий випадок являють собою моделі для зварювання пластикових труб (див. «Тип»): вони видають не ме...нше 700 Вт, а в найбільш потужних моделях показники можуть перевищувати 2 кВт. Тут чим потужніше інструмент — тим крупніше труби, з якими він може працювати: так, 700 – 800 Вт вистачить на деталі діаметром 20 – 25 мм, а для труб 63 мм знадобиться не менше, ніж згадані 2 кВт.

Деякі паяльники мають регулятори потужності (див. нижче), що дає змогу підлаштовувати їх під ту чи іншу ситуацію і розширює можливості застосування.

Зазначимо, що сама по собі висока потужність не означає високої робочої температури — вона тільки полегшує і прискорює нагрівання.

Найбільша температура, до якої паяльник може розігріти оброблюваний матеріал. Ця температура повинна бути достатня для того, щоб розплавити припій або інший оброблюваний матеріал (наприклад, поліпропілен в споюваних трубах), однак не занадто висока, щоб не перегрівати місце з'єднання. Тому вибір за даним показником залежить від особливостей планованих робіт.

Зазначимо, що в більшості побутових паяльників на 20 – 60 Вт максимальна температура варіюється в межах 300 – 400 °С — цього достатньо для роботи з більшістю припоїв, які застосовуються в радіотехніці. У більш потужних контактних моделях, а також паяльних станціях (див. «Тип») зустрічаються показники порядку 700 – 800 °С — це дозволяє без проблем працювати з тугоплавкими припоями, температура плавлення яких починається від 450 °С. Для моделей, розрахованих на пластикові труби, стандартним показником є 300 °С — саме така температура (або трохи більш низька, близько 280 °С) вважається оптимальною для пайки поліпропілену. А найбільш високі температури — 1300 °С і більше — здатні забезпечити газові паяльники (див. «Живлення»)

— Два рівня потужності. Паяльники, здатні працювати на двох налаштуваннях потужності – зниженій і повній. Особливості такої роботи залежать від типу паяльника. Наприклад, в контактних моделях середньої потужності (до 60 Вт) штатним режимом зазвичай є робота на повній потужності, знижена ж використовується для окремих тонких робіт. А ось в паяльниках для пластикових труб, для яких характерна висока потужність, більшість робіт здійснюється на невисокій інтенсивності, «на повну» ж інструмент вмикається тільки при роботі з великими діаметрами. Використовувати в паяльниках більше двох рівнів потужності з низки причин не має сенсу – зокрема, більш тонке підлаштування режиму роботи простіше забезпечити за рахунок регулювання температури.

— Регулювання температури. Як правило, мова йде про регулювання робочої температури: якщо для потужності цілком придатне ступінчасте регулювання, то для температури часто буває важлива можливість вибрати довільне значення, не обмежене попередніми налаштуваннями. Втім, в газових паяльниках, де часто зустрічається ця функція, одночасно з температурою зазвичай регулюється і потужність. Ще одним типом паяльників, де поширене плавне регулювання, є моделі для пластикових труб — це пов'язано зі специфікою роботи. А для паяльних станцій дана функція є практично обов'язковою – адже початковий сенс станції полягає в можливості точного підлаштування робочих параметрів.
...
— П'єзопідпал. Наявність в конструкції паяльника пристрою підпалу, яке при натисканні на кнопку висікає іскру, тим самим підпалюючи газовий паяльник. Крім відсутності потреби в сірниках, запальничці, п'єзопідпал ще й робить роботу з пристроєм більш комфортною.

– Автоподача припою. Системи автоподачі припою звільняють другу руку користувача, зменшують час, що витрачається на пайку безлічі дрібних з'єднань і дають можливість регулювати кількість витратного матеріалу, що подається. Автоматична подача припою безпосередньо до жалу проводиться натисканням спеціальної кнопки на корпусі паяльника.

— Дисплей. Власний дисплей, на якому може відображатися різна інформація про роботу і стан пристрою. Такий екран забезпечує додаткову зручність і наочність, проте в цілому це досить специфічна функція, що зустрічається в сучасному електроінструменті переважно в паяльних станціях.

— Підсвічування. Вбудований світильник для підсвічування місця роботи. Ця функція може виявитися корисною як у вечірній/нічний час, так і у важкодоступних місцях, куди слабо проникає зовнішнє освітлення, а також в ситуаціях, коли це освітлення занадто тьмяне.

— Запам'ятовування налаштувань. Функція запам'ятовування налаштувань стане в нагоді після відключення паяльної станції від мережі електроживлення, а також для створення профілів користувача при виконанні різнопланових паяльних робіт. Перемикання між передналаштуваннями температури нагрівання жала надає гнучкі можливості з оперативної адаптації паяльника під завдання різноманітного характеру.

– Мультиметр. Мультиметр – рідкісна штука у бортовому оснащенні паяльних станцій. Користю від присутності тестера зі щупами є можливість виявлення компонентів електричного ланцюга або деталей на доріжках друкованої плати, що вийшли з ладу, для їх подальшої відпайки. Найчастіше вбудований мультиметр показує значення напруги та струму на контактах, у більш рідких випадках він використовується для вимірювання опору та інших електричних параметрів.

– USB-порт. Роз'єм для підключення паяльної станції до комп'ютера. Інтерфейс зустрічається в прогресивних моделях паяльного обладнання з підтримкою функцій програмування роботи та відстежування параметрів через програмне забезпечення на ПК.

— Вбудований блок живлення. Лабораторний блок живлення дає можливість точно регулювати параметри вихідної напруги та сили струму. На практиці це буває необхідно для досягнення потрібної роботи каскаду шляхом підбору компонентів, їх тестування в схемі, що вийшла, випаювання і заміни на інші.

– Кількість насадок. Загальна кількість робочих насадок, що постачається разом із інструментом. Велика кількість насадок дає змогу використовувати паяльник для різних видів робіт. Водночас, чим більше насадок у комплекті, тим помітніше цей параметр впливає на вартість набору. При виборі потрібно виходити з того, наскільки важливою є різноманітність можливостей — щоб не переплачувати за зайві насадки, які виявилися практично марними.

– Діаметр насадок. Робочий діаметр комплектних насадок прийнято вказувати для паяльників пластикових труб. Цей параметр відповідає діаметру труб. Для монтажу побутових систем опалення та водопостачання зазвичай застосовуються насадки діаметром 16, 20 і 25 мм, для стояків – 32, 40 або 50 мм, для опалювальних систем без примусової циркуляції теплоносія – 63 або 75 мм, для каналізації та спорудження промислових магістралей – 110 чи 125 мм. — Підставка. Традиційно виконуються з жаростійких матеріалів – з таким розрахунком, щоб на них можна було безпечно тримати нагрітий паяльник. Подібну конструкцію можна зібрати і самостійно (або пристосувати під підставку який-небудь більше-менш відповідний предмет); однак штатні підставки зазвичай більш зручні і безпечні, ніж імпровізовані.

— Труборіз. Як можна здогадатися з назви, труборіз – це інструмент для різання пластикових труб та інших аналогічних деталей. Відповідно, укомплектовуються подібним інструментом викл...ючно паяльники, призначені для пластикових труб. Труборіз можна придбати і окремо, проте купити його разом з паяльником часто буває зручніше, а то і дешевше.

– Ковпачок. Захисний ковпак на жало паяльника або його нагрівальний стрижень повністю. Одягається на час зберігання або транспортування приладу, щоб уникнути пошкоджень робочого органу або нагрівача.

– Флюс (каніфоль). Загальне призначення всіх флюсів – поліпшення ефективності «схоплювання» припою при пайці. Подібні склади виконують відразу кілька функцій: видаляють з поверхні деталей, що з'єднуються, оксиди і шлаки, перешкоджають утворенню нових окислень, сприяють розтіканню рідкого припою і більш щільному змочуванню ним деталей.

Що ж до каніфолі, це один з найбільш відомих і поширених флюсів, які застосовуються в ручній пайці. Каніфоль видобувається зі смоли хвойних дерев, вона досить проста в отриманні, а також безпечна у використанні. Цей вид флюсу може застосовуватися як у твердому, так і рідкому вигляді. Розплавлена ​​каніфоль добре видаляє оксидні плівки на поверхні більшості металів, проте для сильно забруднених поверхонь вона підходить слабо.

— Припій. Основний «витратник» для паяльних робіт, який відповідає за безпосереднє з'єднання деталей між собою. Розплавлений припій щільно прилягає до деталей, заповнює проміжок між ними і, застигаючи, створює міцне з'єднання. Склад та спеціалізація припою можуть бути різними: існують припої з легкоплавкого сплаву на основі свинцю та/або олова для ручної роботи з металами, з усіляких оксидів для паяння металів та неметалів тощо. Припій випускається у різноманітних формах – тонкого дроту, прутків, паст, порошків, суспензій. Деякі склади відразу включають каніфоль, тому робота з ними не потребує застосування окремих флюсів.

– Губка. Наявність у комплекті постачання паяльника спеціальної губки для очищення жала від усіляких відкладень: залишків флюсу, припою тощо. Широкого поширення набули целюлозні губки, трохи рідше зустрічаються пористі віскозні губки та металева стружка. Втім, останній варіант — це вже предмет зовсім іншої розмови (див. «Очищувач наконечника»).

– Олововідсмоктувач. Окреме пристосування на додачу до паяльника для видалення розплавленого припою з ніжок радіодеталей та поверхні друкованих плат. Олововідсмоктувач майже незамінний при виконанні демонтажу багатовивідних елементів, його застосування забезпечує акуратне паяння за рахунок швидкого видалення надлишків витратних матеріалів, разом з тим інструмент усуває замикання між сусідніми виведеннями дискретних радіодеталей при їх купчастій розстановці на платі. За принципом дії більшість олововідсмоктувачів нагадують звичайний шприц з циліндричним корпусом, поршнем і пружиною – припій всмоктується через сопло завдяки розрідженню, що створюється всередині корпусу при взведенні пружини.

– Очищувач наконечника. Як правило, в якості очисника жала від залишків припою, флюсів та оксидів застосовують неабразивну латунну стружку, яка підходить для більшості типів паяльників. Очищення робочого органу від усіляких відкладень відбувається без значного падіння температури наконечника, чим грішать губки (див. відповідний пункт).

– Викрутка. Викруткою комплектуються деякі набори обладнання для паяння пропіленових труб. Інструмент передбачається як допоміжний пристрій для виконання паяльних робіт.

– Рулетка. «Сім разів відміряй, один раз відріж» — для вимірювання параметрів пластикових труб, що з'єднуються, в комплектацію прогресивних наборів відповідних паяльників нерідко включають рулетку довжиною від 2 до 5 м. Цього цілком достатньо для більшості сиіуацій, при цьому вага і розміри корпусу рулетки залишаються невеликими і дають змогу зі зручністю проводити вимірювання.

– Рукавички. Рукавички з термостійкого матеріалу служать для захисту рук користувача під час виконання робіт, пов'язаних із паянням поліпропіленових труб. Інші типи паяльного обладнання рукавичками не комплектуються.

— Бульбашковий рівень. У розширеній комплектації окремі екземпляри паяльників для пластикових труб постачаються разом з бульбашковим рівнем. Цей пристрій призначений для перевірки горизонтального або вертикального положення труб та інших профілів.

– Акумулятор. Присутність батареї в комплекті з паяльниками з акумуляторним живленням. Позбавляє необхідності докуповувати акумулятор окремо.

— Без акумулятора. Акумуляторні моделі, які не комплектуються батареєю, що перезаряджається. Таке рішення вигідне при покупці паяльника на додаток до пристроїв того ж бренду на аналогічній акумуляторній платформі.

— Кейс (сумка). Кейс в даному разі – це твердий футляр-контейнер, призначений для зберігання і транспортування інструменту. Такий футляр виконує два основні завдання. Перше – це захист вмісту від контактів з навколишніми предметами (в разі паяльників мова йде перш за все про те, щоб захистити від пошкоджень і забруднень зовнішні предмети, а не вміст кейса). Друге завдання кейсів – тримати інструмент і всі аксесуари до нього в одному місці. Для всього цього можна використовувати і імпровізовані футляри, проте штатні кейси часто бувають зручніше і практичніше. Наприклад, деякі подібні контейнери виконуються з термостійких матеріалів, що добре розсіюють тепло, і допускають поміщення в них навіть неостиглого паяльника — це може стати в нагоді на випадок нестачі часу. А щоб вміст не бовтався по внутрішньому об'єму, в кейсі часто передбачаються «посадкові місця» для всіх предметів, що поміщаються в нього — комірки або кріплення. Сумки ж являють собою тканинний варіант для зберігання інструменту. Звичайно, він менш надійний, зате більш дешевий.