Порівняння AL-KO Easy 5.1 SP-S vs AL-KO Classic 4.66 P-A

Ширина захоплення, забезпечувана агрегатом, іншими словами — ширина смуги землі, що обробляється за один прохід. Фактично цей розмір відповідає ширині робочої насадки.

Велика ширина захвату зручна при обробці великих відкритих просторів, оскільки дозволяє закінчити роботу за невелику кількість проходів. З іншого боку, для важкодоступних місць краще підходять відносно вузькі інструменти, здатні пройти там, де не поміститься більш широкий агрегат. Крім того, ширина інструменту безпосередньо впливає на вагу та ціну.

Загалом порівнювати по ширині захвату має сенс тільки агрегати одного типу (див. вище). Проте тут варто відзначити, що тримери не так сильно різняться між собою — більшість моделей захоплює від 25 до 45 см (а широка смуга обробки забезпечується за рахунок руху насадки з боку в бік). Що ж до решти типів, то в найбільш скромних моделях ширина захвату не перевищує 40 см, в найбільш важких і потужних вона може становити 56 – 60 см і навіть більше (у минитракторах — до 1,5 м).

Спосіб регулювання висоти скошування, передбачений в агрегаті.

— Синхронне. Регулювання, що здійснюється «в один рух» — на противагу описаному нижче ручному. У традиційних газонокосарках зазвичай здійснюється за рахунок важеля, що змінює висоту всіх коліс одночасно; в інших агрегатах регулюватися за висотою можуть не колеса, а безпосередньо різальний інструмент. У будь-якому разі синхронне регулювання значно зручніше ручного, а для деяких пристроїв (наприклад, роботів і райдерів (див. «Тип»), це взагалі єдиний технічно можливий варіант. Однак у класичних косарках така система ускладнює і здорожує конструкцію.

— Ручне. Сенс даного виду регулювання залежить від типу пристрою. Так, для тримерів це чи не єдиний можливий спосіб за визначенням: у них висота скошування регулюється за рахунок того, як високо оператор тримає робочу насадку. В газонокосарках же ручне регулювання означає, що окремо регулювати за висотою потрібно кожну вісь, а то і кожне окреме колесо. Такі системи простіше і дешевше, ніж синхронні, однак менш зручні у використанні.

Площа ділянки, на яку розрахована газонокосарка. Не можна стверджувати, що цей параметр є критичним при підборі пристрою, це лише рекомендації виробника і досить умовні. Однак вони більш ніж обґрунтовані і в цілому показують доступний фронт роботи, виходячи з нагрівання мотора, ємності бака або акумулятора та інших факторів, що впливають на тривалість роботи.

Можливість роботи газонокосарки у режимі мульчування.

Мульчування є подрібненням і автоматичним розкиданням скошеної трави ділянкою. Це один із найбільш зручних і водночас практичних методів утилізації рослинності. Наприклад, її не потрібно збирати, а покриття (мульча), що вийшло, виконує ряд корисних функцій: удобрює грунт, знижує його нагрівання і випаровування вологи в жарку погоду, а також зберігає верхній шар пухким.

Зазначимо, деякі газонокосарки дають змогу для мульчування використовувати насадку, куплену окремо. Однак такі моделі до цієї категорії не входять: мульчування в нашому каталозі вказується тільки для моделей, що підтримують цю функцію «з коробки».

Напрямок викиду трави, скошеної газонокосаркою.

Основні варіанти за напрямом викиду — назад або вбік; існують також моделі, в яких можна вибирати напрямок. При цьому зазначимо, що в класичних агрегатах викид тому практично завжди здійснюється в мішок (аж до того, що при знятті мішка отвір автоматично прикривається кришкою), а от при бічному викиді мішка може і не бути — це зручно, наприклад, при мульчуванні (див. вище).

Також відзначимо, що у райдерів (див. «Тип») є своя специфіка: в агрегатах з заднім викидом після зняття мішка необхідно встановити спеціальну заглушку, і тоді зрізана трава буде просто залишатися під декою. У деяких мінітракторах подібний спосіб роботи (без мішка) передбачено першопочатково; він теж вважається заднім викидом, хоча трава надходить не назад, а вниз.

Тип мішка, що застосовується в газонокосарці для збирання скошеної трави.

- Жорсткий. Мішки (контейнери) із твердого матеріалу, зазвичай пластику. Такій контейнер зручніше розвантажувати, ніж м'який, він міцніший і надійніший, проте важить дещо більше.

- М'який. Перевагами м'яких тканинних мішків є насамперед невелика вага та можливість згортання в неробочий час, що може полегшити зберігання. Крім того, ступінь наповненості такого мішка можна контролювати на око без будь-яких спеціальних індикаторів. З іншого боку, м'які мішки дуже незручні у розвантаженні.

- Комбінований. Мішки, що поєднують у конструкції м'які та жорсткі матеріали; твердою зазвичай робиться верхня частина. Таке поєднання полегшує розвантаження мішка і одночасно дає змогу досить компактно згорнути його для зберігання.

- Відсутня. Відсутність мішка характерна для деяких різновидів косильних агрегатів – зокрема, сінокосарок та тримерів (див. «Тип»). У класичних газонокосарках воно зазвичай означає, що дана модель не передбачає збору трави - вся зрізана рослинність залишається на землі. При цьому більшість подібних моделей мають функцію мульчування (див. вище), проте трапляються і винятки.

Індикатор, що вказує ступінь заповненості мішка. Конструкція і можливості такого індикатора можуть бути різними: наприклад, в одних моделях він лише подає сигнал про переповнення, в інших — дозволяє в будь-який момент визначити кількість трави в мішку. Однак у будь-якому разі ця функція забезпечує додаткову зручність: вона дозволяє оцінювати заповненість, не знімаючи мішок і не перериваючи роботи.

- Самохідна. У самохідних газонокосарках двигун обертає не тільки різальний інструмент, а й колеса газонокосарки; таким чином, користувачеві не потрібно штовхати її перед собою — достатньо лише задавати та контролювати напрямок руху. Це зручно, проте коштують такі моделі дорожче за несамохідні. Це пов'язано не тільки зі складністю конструкції, але і з тим, що подібним пристроям потрібні потужніші двигуни - адже потужність потрібно ділити між ріжучою насадкою і ходовою частиною. З цієї причини самохідний агрегат буде менш продуктивним і ефективним, ніж несамохідний аналог тієї ж потужності. Втім, деякі різновиди газонокосарок за визначенням робляться самохідними — зокрема це важкі професійні моделі, які важко було б штовхати руками, а також райдери-мінітрактори(див. «Тип»).

- Регулювання ручки по висоті. Можливість регулювання ручки газонокосарки по висоті, що дає змогу оптимально підлаштувати пристрій під зростання користувача. Ця функція особливо знадобиться низьким, або, навпаки, високим людям — за замовчуванням ручки газонокосарок робляться під середнє зростання, і без регулювання по висоті працювати з агрегатом було б незручно.

- Рояльні колеса. Наявність у газонокосарки спеціальних, т.зв. самоорієнтованих коліс (схожих на ті, що застосовуються, наприклад, у візках для супермаркетів). Такі колеса автоматичн...о розвертаються по ходу руху пристрою, що значно зменшує радіус розвороту газонокосарки та збільшує її маневреність. У той же час варто відзначити, що така конструкція зазвичай застосовується тільки для передніх коліс, а задні залишаються жорстко закріпленими на осі. Наприклад що рухати таку конструкцію боком все ж таки не вийде.

- Штуцер для промивання. Наявність у газонокосарці штуцера для підключення садового шланга; зазвичай такій штуцер розташований на деці та розрахований на стандартний конектор, що застосовується в шлангах. Відповідно до назви, дана функція дає змогу промити деку та ніж агрегата, видаливши з них залишки трави та інші забруднення: для цього достатньо підключити шланг, включити робочу насадку та дати воду. Це значно зручніше, ніж знімати деку і ніж для миття вручну — особливо якщо йдеться про важку професійну косарку або райдер (див. «Тип»).

- Підсклянник. Наявність у конструкції газонокосарки підсклянника – спеціалізованої підставки для склянок та відносно невеликих пляшок. Така підставка має характерне поглиблення, куди встановлюється ємність з питвом для оператора. Нерідко підстаканники робляться парними, вони розміщуються на окремій панелі між трубами рукояті агрегата. Зустрічаються підсклянники у традиційних газонокосарках та райдерах (мінітракторах).

Тип приводу, передбачений у самохідній газонокосарці (див. «Особливості»). Цей момент вказується залежно від того, на які колеса виведена тяга від двигуна.

— Задній. Класичний варіант, який застосовується в переважній більшості самохідних пристроїв. Така популярність обумовлена цілим рядом переваг. По-перше, задні колеса знаходяться за ріжучої системою, і при русі вони їдуть по вже скошеній траві. По-друге, основна частина ваги в газонокосарках класичної конструкції припадає саме на задні колеса; а якщо під час роботи використовується мішок, встановлений в задній частині агрегата, то центр тяжіння ще більше зміщується назад. Правда, вважається, що такі пристрої менш маневрені, ніж передньоприводні; однак здебільшого це момент не має вирішального значення, крім того, в конструкції нерідко передбачаються різні хитрощі, які полегшують поворот.

— Передній. Вважається, що привод на передні колеса забезпечує газонокосарці кращу повороткість. А мінітрактори такої конструкції ще й менш схильні застрягати в струмках, калюжах і інших аналогічних місцях: передньоприводний агрегат може проскочити складний ділянку за інерцією, так, що передні колеса зачепляться за твердий ґрунт, тоді як задньоприводна машина з великою ймовірністю «сяде» ведучими колесами у в'язку землю. З іншого боку, загалом даний варіант гірше підходить для газонокосарок, ніж задній привод — насамперед тому, що ведучим колесам доводиться рухатися по нескошеній траві (виняток становлять ли...ше деякі райдери, в яких ріжуча система кріпиться перед машиною). Крім того, для надійного зчеплення з землею центр ваги пристрою повинен бути зміщений вперед. Цього особливо важко досягти, якщо для збору трави використовується мішок із заднім розташуванням: у міру його наповнення вага переміщається з передньої осі на задню, що в деяких випадках може призвести до втрати зчеплення з землею. Як наслідок, передній привод зустрічається вкрай рідко — переважно в моделях без мішка та/або з двигуном, що помітно зміщений вперед для правильного розподілу ваги.

— Повний. У цьому разі під повним мається на увазі привод на 4 колеса відразу. Головною його перевагою вважається відмінна прохідність: агрегат «чіпляється за землю» всіма чотирма колесами, і ймовірність того, що всі вони загрузнуть відразу, виявляється вкрай низькою. Крім того, в конструкції можуть передбачатися специфічні можливості, які ще більше підвищують прохідність — наприклад, блокування диференціала. З іншого боку, повний привод обходиться недешево як сам по собі (через складності конструкції), так і в експлуатації (через високої витрати палива). Винятком є хіба що невеликі електричні косарки-роботи (див. «Тип»), однак їх випускається порівняно небагато — більшість моделей 4х4 мають бензинові двигуни і управляються вручну. У світлі всього цього звертати увагу на цей параметр має сенс лише тоді, коли працювати належить на великій ділянці зі складним рельєфом, з яким «одноприводний» агрегат не зможе нормально впоратися. А от купувати повноприводну модель для рівного газону перед приватним будинком навряд чи виправдано.