—
Закритого типу. Найпростіший тип конструкції: закритий (іноді герметично) корпус з виведеним на передню панель динаміком. Вважається, що такі сабвуфери мають невелику чутливість, що, однак, компенсується високою точністю передачі звуку і невисоким рівнем спотворень.
—
Фазоінверторного типу. У таких корпусах сабвуферів встановлюється трубка, що має вихід в навколишній простір. Довжина трубки підібрана так, що з неї виходить сигнал, перевернутий по фазі щодо сигналу з фронтальної частини дифузора (простіше кажучи, з основного динаміка). Це покращує звучання сабвуфера і підсилює звуковий тиск. Недоліком фазоінвертора є додатковий шум від звукового потоку в трубці.
—
З пасивним випромінювачем. Конструкція, аналогічна фазоинвертору (див. вище) за призначенням і принципом дії, однак замість трубки в таких сабвуферах застосовується т. зв. пасивний випромінювач. По суті, він являє собою звичайний динамік, позбавлений котушки і магніту і грає ту ж роль, що і трубка фазоінвертора. Застосування пасивного випромінювача дозволяє позбутися від шуму повітряного потоку, характерного для фазоинверторов.
Номінальна потужність сабвуфера. Технічно — це найбільша середня (середньоквадратична) потужність звуку, при якій пристрій може нормально (без спотворення звуку і пошкодження компонентів) опрацювати протягом необмежено тривалого часу. Простіше кажучи, чим потужніший сабвуфер — тим він голосніше. Вибір за цим параметром залежить насамперед від розміру простору/приміщення, яке планується перекривати; детальні рекомендації для різних ситуацій можна знайти в спеціальних джерелах.
Також потужність безпосередньо пов'язана з характеристиками підсилювача, використовуваного з «сабом». Для активних сабвуферів (див. «Тип») у даному пункті фактично вказується номінальна потужність вбудованого підсилювача; сам динамік може бути і могутніше, однак це вже не має значення. Для пасивних моделей номінальна потужність відповідає найбільшій потужність підсилювача, який можна підключити до колонки без ризику пошкодження на високій гучності.