Порівняння BASEUS USB-C to 4xUSB3.0 and HDMI vs Defender Quadro Swift

— USB-A. Класичний загальноприйнятий порт USB, який останнім часом активно здає позиції більш досконалому порту USB-C.

— USB-C. Від класичного, повнорозмірного USB такий роз'єм відрізняється набагато меншими розмірами, а також двосторонньої конструкцією, що дозволяє вставити штекер будь-якою стороною. Цей інтерфейс рідко зустрічається в настільних ПК, однак стає дедалі популярнішим в ноутбуках, планшетах, телефонах. Зазначимо, що стандарт Type C описує тільки конструкцію роз'єму; версія (інтерфейс) USB описані в пункті нижче.

— Lightning. Фірмовий інтерфейс компанії Apple, застосовуваний в її компактних пристроях (iPhone, iPad і iPod touch), починаючи з 2012 року. Щодо особливостей застосування повністю аналогічний описаному вище microUSB, з поправкою на те, що зустрічається лише в «яблучних» гаджетів і не використовується іншими виробниками.

— Внутрішній USB. Різновид стандарту USB, застосовувана для підключення внутрішніх картрідерів (див. «Тип», «Призначення»). Від зовнішнього USB відрізняється роз'ємом; під'єднати кардридер з таким підключенням можна тільки до портів на материнській платі, із зовнішніми USB-портами він несумісний. Інші характеристики повністю аналогічні відповідним стандартом зовнішнього USB (див. вище).

— microUSB. Зменшена версія зовнішнього інтерфейсу USB (див.... вище): габарити такого роз'єму в рази менше, ніж у повнорозмірного, що дозволяє застосовувати його в портативній техніці, зокрема смартфонах і планшетах. Власне, саме на таку техніку зазвичай і розраховані кардридер і хаби, які використовують для підключення даний інтерфейс. Зазначимо, що нормальна робота можлива тільки в тому випадку, якщо основний пристрій здатний працювати в режимі USB-хоста (ця функція має назву USB On-the-Go).

— Wi-Fi. Бездротовий стандарт, першопочатково розроблений як технологія побудови комп'ютерних мереж; пізніше з'явилася технологія Wi-Fi Direct, яка дозволяє з'єднувати пристрої між собою безпосередньо. У картридерах і хабах ця технологія зустрічається переважно серед моделей, розрахованих на використання з мобільними пристроями (ноутбуками, смартфонами, планшетами), які мають вбудований модуль Wi-Fi. При цьому перевагою перед дротяними інтерфейсами є не тільки відсутність дротів і відповідна свобода пересувань, але і можливість одночасного підключення декількох пристроїв і обміну даними з ними. А деякі моделі з Wi-Fi можна навіть підключати до комп'ютерних мереж в ролі повноцінних мережевих накопичувачів. З недоліків варто відзначити необхідність власного джерела живлення — небудь підключення до мережі, що відповідно обмежує свободу пересувань, або акумулятора, який має обмежений термін автономної роботи (у межах декількох годин).

— ExpressCard. Стандарт підключення компактної периферії, що застосовується переважно в ноутбуках. Пристрої ExpressCard зазвичай мають розмір 75х34х5 мм і встановлюються в спеціальне гніздо у корпусі комп'ютера. Залежно від особливостей системи може забезпечити швидкість до 2,5 Гбіт/с, проте загалом менш універсальний і зручний, ніж USB, за рахунок чого поширений значно менше і продовжує втрачати популярність. Зустрічається виключно у картридерах (див. «Тип»).

— Фірмовий роз'єм. Підключення зовнішніх картрідерів (див. «Призначення») через оригінальний роз'єм, який використовується, зазвичай, в техніці окремо взятого виробника і не відповідний загальнопоширеним стандартам зразок USB (див. вище). Область застосування таких моделей досить обмежена, найчастіше вони випускаються як додаткові аксесуари для певних моделей портативної техніки (наприклад, планшетів).

В даному пункті мається на увазі інтерфейс підключення по USB роз'єму. Відноситься як до класичного USB-A, так і порту type C. Основною відмінністю версій інтерфейсу є пропускна здатність — швидкість.

— USB 2.0. Застаріла версія 2.0 забезпечує швидкість передачі даних до 480 Мбіт/с. Зустрічається тільки в порти USB-A.

— USB 3.2 gen1. Попередні назви стандарту USB 3.1 gen1 і USB 3.0 (уміють заплутати). На відміну від 2.0 дана версія забезпечує в 10 разів більшу максимальну швидкість (4.8 Гбіт/с), а також більш високу потужність живлення, що дозволяє підключати енергоємні пристрої і великі розгалужувачі.

— USB 3.2 gen2. Подальше удосконалення стандарту USB 3.2 gen1 (і як прийнято, не раз перейменоване попередня назва USB 3.1 gen1 і просто USB 3.1), що дозволило добитися максимальної швидкості 10 Гбіт/с і ще більш високої потужності живлення зовнішніх пристроїв.

Кількість USB-входів, розташованих на корпусі картрідера або хаба (див. «Тип»). Від цього параметра залежить кількість USB-портів, яке Ви отримаєте в своє розпорядження після підключення пристрою. «Чисті» кардридер і комбіновані моделі, зазвичай, мають 1, 2 і навіть 3 входи USB, для хабів ж характерні значення 4 і більше портів.

В даному пункті мається на увазі інтерфейс підключення USB роз'єму. Основною відмінністю версій інтерфейсу є швидкість. Варто відзначити, що швидкість вхідного роз'єму ще не говорить про загальну прохідної здатності, оскільки одночасне підключення флешок, телефонів, карток пам'яті уповільнює передачу даних, яка в будь-якому разі обмежена інтерфейсом підключення пристрою до ПК або ноутбука (пункт «Інтерфейс підключення»).

— USB 2.0. Застаріла версія 2.0 забезпечує швидкість передачі даних до 480 Мбіт/с. Зустрічається тільки в порти USB-A.

— USB 3.2 gen1. Попередні назви стандарту USB 3.1 gen1 і USB 3.0 (уміють заплутати). Дана версія забезпечує в 10 разів більшу максимальну швидкість (4.8 Гбіт/с), а також більш високу потужність живлення, що дозволяє підключати енергоємні пристрої і великі розгалужувачі.

— USB 3.2 gen2. Подальше удосконалення стандарту USB 3.2 gen1 (і як прийнято, не раз перейменоване попередня назва USB 3.1 gen1 і просто USB 3.1), що дозволило добитися максимальної швидкості 10 Гбіт/с і ще більш високої потужності живлення зовнішніх пристроїв.

HDMI є найбільш популярним з сучасних мультимедійних цифрових інтерфейсів. Він спеціально створений для HD-контенту та забезпечує передачу відео високої роздільної здатності і багатоканального звуку по одному кабелю. Виходи HDMI зустрічаються переважно в хабах, що підключаються по USB Type C і сумісних з інтерфейсом Thunderbolt (див. «Підключення»). Власне, для використання HDMI потрібно підключити пристрій до роз'єму Thunderbolt v3 — «чистий» USB Type C не передбачає передачі відео. Така можливість може стати в нагоді в тому випадку, якщо зовнішній екран розрахований на підключення по HDMI, а в самому ПК, ноутбуку таких роз'ємів немає, вони зайняті або недоступні з іншої причини. При цьому HDMI може бути різної версії, що позначається на пропускній здатності. Так для передачі відео в 4K на 60 к/с необхідно мати HDMI v 2.0 або 2.1.

Зовнішні USB-пристрої для роботи вимагають живлення, яке надходить до них через той самий порт USB. Однак потужність такого живлення відносно невисока (особливо в портах версії 2.0, див. «Підключення»), і якщо до одного порту комп'ютера підключити через хаб кілька зовнішніх пристроїв, може скластися ситуація, коли потужності виявиться недостатньо для їх роботи. Підключення зовнішнього блока живлення до хабу дозволяє уникнути подібних ситуацій: хаб отримує додаткову енергію з мережі і подає на кожний зі своїх входів живлення відповідної потужності.

Ще один варіант використання пристроїв з цією функцією — зарядка портативної техніки по USB: деякі моделі можуть працювати в якості автономних зарядних пристроїв, що не вимагають підключення до комп'ютера.

Довжина кабелю, що поставляється в комплекті з пристроєм. Переважно актуально для моделей з незнімним кабелем, який не підлягає заміні.

Світловий індикатор, що сигналізує про те, що в даний момент відбувається обмін даними між картою пам'яті і комп'ютером, до якого підключено кардридер. Це дозволяє уникнути від'єднання картрідера в процесі роботи, що загрожує не тільки втратою даних, але навіть пошкодженням пристрою.

Основний матеріал, який використовується для корпусу пристрою.

- Пластик. Пластик легкий, дешевий, досить практичний, у т.ч. має непогані показники міцності. До того ж він дозволяє створювати корпуси складної форми і практично будь-якого забарвлення.

- Метал. Як правило, для металевих корпусів використовуються метали на основі алюмінію. Такі корпуси значно міцніші за пластикові, а також мають стильний зовнішній вигляд. З іншого боку, по ударозахисту цей матеріал не має переваг перед пластиком, а коштує дорожче та й важити може значно більше.