Порівняння Garmin GPSMAP 66ST vs Garmin GPSMAP 64S

Пристрої, що мають стійкість до вологи «7» за стандартом IP.

Захист від вологи такого рівня допускає можливість повного занурення GPS-навігатора під воду, проте на невеликий час і невелику глибину. Конкретні обмеження за цими показниками можуть бути різними — їх необхідно уточнювати окремо. Замість літери «X» у позначенні захисту від пилу та вологи може стояти цифра, що визначає стійкість корпусу приладу до пилу та сторонніх предметів. Рівень стійкості до вологи «7» поєднується з рівнями пилонепроникності не нижче 5-го (допускається попадання всередину невеликої вількості пилу, що не впливає на роботу пристрою), а частіше 6-го (повна пилонепроникність). Саме ж маркування IPX7 означає, що ця модель не тестувалася на предмет пилостійкості і пройшла сертифікацію тільки на стійкість до вологи. Втім, якщо вже всередину не може потрапити вода, то для пилу це тим більше непросто.

Навігаційна програма, першопочатково встановлена в навігатор і продається разом з ним, простіше кажучи — набір карт, доступний користувачеві «з коробки».

Такими програмами оснащується більшість сучасних навігаторів (хоча далеко не для всіх моделей вказується назва встановлених карт). Зазначимо, що функціонал комплектних програм у різних моделях може змінюватися. Найчастіше це найпростіші картки світу чи того регіону, в якому продається даний пристрій. Однак зустрічаються і винятки: є моделі з докладними картами, програмами з розширеним функціоналом і т. ін. Особливо часто такі винятки зустрічаються серед висококласних спеціалізованих пристроїв, зокрема морських і авіаційних (див. «Область застосування»). А для деяких навігаторів може передбачатися кілька варіантів з передвстановленим програмами і навіть можливість вибору таких програм за бажанням користувача. Всі ці подробиці варто в кожному випадку уточнювати за даними виробника або продавця.

Також варто враховувати, що в характеристиках нерідко вказується лише загальна назва карт. При цьому одна і та сама карта може бути доступний в декількох версіях, які розрізняються по функціоналу і, іноді, умовам використання (платна/безкоштовна). Однак основні особливості — базові можливості, пристрій інтерфейсу і т. ін. — зазвичай, є загальними для всіх версій. Тому за назвою комплектної програми, зазвичай, можна досить точно визначити загальні можливості і особливості функціоналу карти.

Максимальна кількість маршрутів, яке можна внести в пам'ять GPS-навігатора.

Можливість зберігати маршрути зручна насамперед для тих, кому регулярно доводиться подорожувати одними і тими ж дорогами: замість того, щоб прокладати шлях заново, досить вибрати відповідний маршрут в пам'яті навігатора. Що стосується кількості «запам'ятовуються» маршрутів, то в сучасних навігаторах воно може досягати декількох сотень, однак великі об'єми пам'яті і коштують відповідно. Тому при виборі за цим параметром варто враховувати реальні потреби: приміром, навряд чи варто спеціально шукати модель на 50 маршрутів і більше, якщо ваші регулярні подорожі обмежуються 5 – 6 місцями в місті і 2 – 3 місцями за містом.

Максимальна кількість шляхових точок, які можна зберегти в навігаторі.

Колійна точка — це точка на карті з певними координатами, заданими користувачем. Такі точки можна використовувати як для позначення окремих важливих місць (роботи вдома, регулярно відвідуваних закладів у місті, табори або джерела на природі тощо), так і при прокладці маршрутів (точками зручно позначати проміжні пункти, через які обов'язково повинен проходити маршрут). Чим більше точок здатний «запам'ятати» навігатор — тим ширше його можливості; в найбільш прогресивних моделях ця кількість може досягати 10 000 і навіть більше. З іншого боку, велика пам'ять і коштувати буде дорожче.

Здатність навігатора працювати з системою супутникової навігації ГЛОНАСС. ГЛОНАСС (Глобальна Навігаційна Супутникова Система) — російська система навігації, єдина на поточний момент функціонує альтернатива американської GPS. Працює в повному форматі з жовтня 2011 року. Сама по собі ГЛОНАСС має дещо меншу точність, ніж GPS, тому в «чистому» вигляді використовується рідко — зазвичай навігатори приймають сигнали з обох супутникових систем відразу. Такий формат забезпечує точність позиціонування аж до 1,5 м. Крім того, здатність навігатора працювати з ГЛОНАСС забезпечує надійність на випадок збою або відмови однієї із навігаційних систем (хоча і малоймовірного, але теоретично можливого).

Параметри дисплея, встановленого у навігаторі.

- Діагональ дисплея. Розмір екрана по діагоналі у дюймах. Чим більший екран — тим більше інформації на нього можна вивести і докладніше буде представлена ця інформація. З іншого боку, розміри дисплея помітно позначаються на габаритах приладу, та й коштують великі екрани дорожче.

— Роздільна здатність дисплея. Розмір дисплея у точках (пікселях) по горизонталі та вертикалі. Чим вище роздільна здатність (при тій же діагоналі) - тим більше детальне і чітке зображення здатне видати екран. До того ж на дисплеях високої роздільної здатності краще видно дрібні деталі, що підвищує комфорт перегляду інформації. Занадто високої роздільної здатності для дисплеїв GPS-навігаторів зазвичай не потрібно: наприклад, скромні за мірками смартфонів або планшетів 800х480 пікселів при розмірах екрану по діагоналі порядку 6” вважаються цілком достатніми навіть для просунутого пристрою.

- Тип матриці. Цей параметр вказується переважно для випадків, коли екран використовує висококласну матрицю типу IPS. Дана технологія забезпечує високу якість передачі кольорів, гарну яскравість і великі кути огляду, до того ж IPS-екрани відносно недорого обходяться у виробництві.

- Сенсорний. Підтримка сенсорного керування екраном. Віддавати команди пристрою можна дотиками до значків на самому дисплеї – аналогічно тому, як це робиться у смартфонах та планшетах. Сенсорне керування відкрив...ає набагато більше можливостей, ніж класичне, та забезпечує гнучкість роботи з навігатором. Зокрема, дотиками до екрану можна задавати точки на маршруті, наближати чи віддаляти карту тощо.

- Кольоровість. Даний параметр визначає, чи відноситься екран до кольорових або монохромних (чорно-білих). Чорно-білі дисплеї прості, недорогі, споживають трохи енергії та цілком підходять для відображення базової навігаційної інформації. У той же час кольорові екрани більше функціональні: на картах нерідко використовується виділення окремих об'єктів за допомогою різних кольорів, що недоступне на монохромних дисплеях. Як наслідок, чорно-білі екрани серед сучасних навігаторів зустрічаються досить рідко — здебільшого серед компактних і недорогих моделей.

- Підсвічування. Наявність у екрані власної системи підсвічування. Ця функція робить пристрій незалежним від зовнішнього освітлення: підсвічене зображення буде нормально видно як у сутінках, наприклад і навіть у темряві. Також варто відзначити, що в багатьох РК-екранах підсвічування є за замовчуванням, активується воно разом із включенням самого екрану і працює незалежно від зовнішнього освітлення - без нього зображення на матриці просто неможливо було б розглянути. Зокрема, такій принцип роботи використовується в матрицях типу IPS, які набули популярності в сучасній портативній електроніці (включаючи навігатори).

Об'єм вбудованої пам'яті, встановлений у навігаторі.

Від цього показника залежить кількість даних, які можна зберігати у пристрої. Втім, варто мати на увазі, що, з одного боку, певний обсяг вбудованої пам'яті неминуче буде зайнятий під операційну систему (якщо вона є), прошивку та інші програми, що постачаються в комплекті; з іншого боку, набір цих програм найчастіше входить і попередньо встановлена карта. Останнє означає, що навігатор можна використовувати за прямим призначенням "з коробки", не встановлюючи додаткового ПЗ; і для такого застосування вбудованої пам'яті гарантовано вистачить. А отже, звертати увагу на місткість накопичувача має сенс насамперед у тому випадку, якщо пристрій має працювати з додатковими даними — починаючи від розширених карток і закінчуючи фотографіями та відеороликами. Особливо це актуально для моделей з повноцінною ОС на кшталт Windows або Android, що припускає встановлення додаткових програм.

— Wi-Fi. Технологія, першопочатково призначена для підключення до Інтернету через бездротові точки доступу; з цією ж метою Wi-Fi найчастіше використовується і в навігаторах. Зазначимо, що роль точки доступу може виконувати не тільки стаціонарний роутер, але і смартфон — багато подібних гаджетів мають відповідний режим. А ось конкретні можливості такого підключення можуть бути різними. Одна з найпопулярніших функцій — завантаження свіжих даних про пробки та інші особливості дорожньої ситуації (див. «Функції»). Крім цього, в навігаторах може передбачатися оновлення карт і прошивки через Інтернет. А у моделей з повноцінними ОС (див. «Операційна система») способи застосування Wi-Fi вельми різноманітні: вебсерфінг, доступ до соціальних мереж і месенджерів, «соціальні» ігри, що передбачають спілкування з іншими гравцями тощо. По суті, в навігаторах з ОС можливості Wi-Fi обмежуються лише набором встановлених додатків.

— USB. Наявність у пристрої роз'єму USB. Найчастіше сучасні навігатори оснащуються компактними портами на зразок miniUSB або microUSB, а основним призначенням таких портів є зарядка акумулятора і підключення до комп'ютера — наприклад, для оновлення карт. У найпрогресивніших моделях може також передбачатися підключення зовнішньої периферії (наприклад, флешки з оновленням карт або 3G-модема для доступу в Інтернет), проте подібні можливості зустрічаються досить рідко, переважно серед навіга...торів з повноцінною ОС (див. «Операційна система»).

— Слот для карт пам'яті. Пристосування для читання змінних карт пам'яті — найчастіше у форм-факторі SD або microSD; конкретні типи підтримуваних карт варто уточнювати окремо. Таке пристосування (кардридер) виконує дві основні функції. По-перше, воно дає змогу розширити вбудовану пам'ять навігатора, доповнивши її зовнішнім носієм; при цьому ємність карти можна вибрати на свій розсуд (з урахуванням максимального об'єму — див. нижче). По-друге, кардридер полегшує обмін даними з іншими пристроями — смартфонами, планшетами, ноутбуками тощо; це може знадобитися, наприклад, для завантаження карт та інших навігаційних даних, для копіювання записаних треків тощо. Конкретний функціонал картрідера варто уточнювати окремо.

— Вихід на навушники. Наявність в навігаторі спеціального роз'єму для підключення навушників. Зазвичай роль такого виходу грає стандартний порт 3.5 мм. Навушники можуть застосовуватися для будь-яких задач, пов'язаних зі звуковим супроводом — голосових підказок, розмови по телефону або через Інтернет (Skype, Viber тощо), прослуховування музики і перегляду відеороликів тощо (залежно від того, які функції передбачені в самому навігаторі). При цьому «вуха» особливо зручні в двох ситуаціях: в шумній обстановці, коли динамік навігатора може бути не чутним за фоновими звуками, а також тоді, коли бажано уникнути зайвих звуків (наприклад, якщо в машині сплять пасажири).

— Bluetooth. Технологія бездротового зв'язку, розроблена для прямого з'єднання різних пристроїв один з одним. Спосіб застосування такого поєднання може бути різним, один з найбільш популярних варіантів в навігаторах — підключення бездротової гарнітури. Через таку гарнітуру можна чути голосові підказки навігатора і віддавати йому команди, спілкуватися по телефону, слухати музику тощо (конкретні можливості, зрозуміло, залежать від функціоналу самого навігатора). Правда, гарнітури дорожче дротових навушників і мають обмежений час роботи (періодично потрібно заряджати акумулятор); зате вони помітно зручніше.

— ANT+. Даний стандарт застосовується переважно для передачі інформації спортивного і медичного характеру – частоти пульсу, пройденої відстані, швидкості руху тощо. Характеризується низьким енергоспоживанням, проте має невисоку пропускну здатність – до 60 кбіт/с. Для роботи ANT+ його повинен підтримувати не тільки гаджет, але і смартфон або інший пристрій, до якого він підключений. При цьому відзначимо, що, крім прямого з'єднання з зовнішнім девайсом, даний стандарт дає можливість будувати мережі з ANT+ сумісних пристроїв – зокрема вбудовувати їх в системи «розумного дому».

— AV-вхід. Вхід для підключення композитного (аудіо+відео) аналогового сигналу. За наявності такого входу до навігатора можна підключити зовнішнє джерело сигналу, наприклад, портативний DVD-плеєр, камеру заднього виду (в автомобільних навігаторах), ехолот (в морських) тощо.