Порівняння Prology iMap-A530 vs Explay Nemo

Навігаційна програма, першопочатково встановлена в навігатор і продається разом з ним, простіше кажучи — набір карт, доступний користувачеві «з коробки».

Такими програмами оснащується більшість сучасних навігаторів (хоча далеко не для всіх моделей вказується назва встановлених карт). Зазначимо, що функціонал комплектних програм у різних моделях може змінюватися. Найчастіше це найпростіші картки світу чи того регіону, в якому продається даний пристрій. Однак зустрічаються і винятки: є моделі з докладними картами, програмами з розширеним функціоналом і т. ін. Особливо часто такі винятки зустрічаються серед висококласних спеціалізованих пристроїв, зокрема морських і авіаційних (див. «Область застосування»). А для деяких навігаторів може передбачатися кілька варіантів з передвстановленим програмами і навіть можливість вибору таких програм за бажанням користувача. Всі ці подробиці варто в кожному випадку уточнювати за даними виробника або продавця.

Також варто враховувати, що в характеристиках нерідко вказується лише загальна назва карт. При цьому одна і та сама карта може бути доступний в декількох версіях, які розрізняються по функціоналу і, іноді, умовам використання (платна/безкоштовна). Однак основні особливості — базові можливості, пристрій інтерфейсу і т. ін. — зазвичай, є загальними для всіх версій. Тому за назвою комплектної програми, зазвичай, можна досить точно визначити загальні можливості і особливості функціоналу карти.

Параметри дисплея, встановленого у навігаторі.

- Діагональ дисплея. Розмір екрана по діагоналі у дюймах. Чим більший екран — тим більше інформації на нього можна вивести і докладніше буде представлена ця інформація. З іншого боку, розміри дисплея помітно позначаються на габаритах приладу, та й коштують великі екрани дорожче.

— Роздільна здатність дисплея. Розмір дисплея у точках (пікселях) по горизонталі та вертикалі. Чим вище роздільна здатність (при тій же діагоналі) - тим більше детальне і чітке зображення здатне видати екран. До того ж на дисплеях високої роздільної здатності краще видно дрібні деталі, що підвищує комфорт перегляду інформації. Занадто високої роздільної здатності для дисплеїв GPS-навігаторів зазвичай не потрібно: наприклад, скромні за мірками смартфонів або планшетів 800х480 пікселів при розмірах екрану по діагоналі порядку 6” вважаються цілком достатніми навіть для просунутого пристрою.

- Тип матриці. Цей параметр вказується переважно для випадків, коли екран використовує висококласну матрицю типу IPS. Дана технологія забезпечує високу якість передачі кольорів, гарну яскравість і великі кути огляду, до того ж IPS-екрани відносно недорого обходяться у виробництві.

- Сенсорний. Підтримка сенсорного керування екраном. Віддавати команди пристрою можна дотиками до значків на самому дисплеї – аналогічно тому, як це робиться у смартфонах та планшетах. Сенсорне керування відкрив...ає набагато більше можливостей, ніж класичне, та забезпечує гнучкість роботи з навігатором. Зокрема, дотиками до екрану можна задавати точки на маршруті, наближати чи віддаляти карту тощо.

- Кольоровість. Даний параметр визначає, чи відноситься екран до кольорових або монохромних (чорно-білих). Чорно-білі дисплеї прості, недорогі, споживають трохи енергії та цілком підходять для відображення базової навігаційної інформації. У той же час кольорові екрани більше функціональні: на картах нерідко використовується виділення окремих об'єктів за допомогою різних кольорів, що недоступне на монохромних дисплеях. Як наслідок, чорно-білі екрани серед сучасних навігаторів зустрічаються досить рідко — здебільшого серед компактних і недорогих моделей.

- Підсвічування. Наявність у екрані власної системи підсвічування. Ця функція робить пристрій незалежним від зовнішнього освітлення: підсвічене зображення буде нормально видно як у сутінках, наприклад і навіть у темряві. Також варто відзначити, що в багатьох РК-екранах підсвічування є за замовчуванням, активується воно разом із включенням самого екрану і працює незалежно від зовнішнього освітлення - без нього зображення на матриці просто неможливо було б розглянути. Зокрема, такій принцип роботи використовується в матрицях типу IPS, які набули популярності в сучасній портативній електроніці (включаючи навігатори).

— GSM/GPRS-модуль. Вбудований модуль бездротового стільникового зв'язку, аналогічний тим, що встановлені в мобільних телефонах стандарту GSM. Однак, на відміну від телефонів, в GPS-навігаторах таккий зв'язок призначений виключно для доступу в Інтернет. Найчастіше він використовується для отримання інформації про пробки на дорогах, хоча в деяких прогресивних моделях може бути передбачена можливість повноцінного перегляду Інтернет-сторінок через вбудований браузер. Для використання GSM/GPRS модуля, як і у випадку з мобільним телефоном, необхідно придбати SIM-карту мобільного оператора.

— Цифрова камера. Наявність у навігатора власної цифрової камери; в деяких моделях таких камер може бути навіть дві, з обох боків корпусу. Конкретний функціонал цифрової камери (камер) може бути різним, залежно від можливостей самого пристрою. Так, більшість моделей з функцією відеореєстратора використовують саме вбудовану камеру (докладніше див. «Вбудований відеореєстратор»). За наявності телефонного модуля (див. відповідний пункт) камера може стати в нагоді для відеозв'язку. Багато навігаторів з цією функцією можна застосовувати і для класичної фото/відеозйомки; якість зображення, щоправда, зазвичай виявляється порівняно невисоким.

— Відеопрогравач. Можливість використання навігатора для відтворення відеофайлів. Зазвичай, мова йде про програванні відео на власному...дисплеї — відповідно, сам дисплей для цього робиться кольоровим і досить великим. Дана функція зустрічається переважно серед автомобільних навігаторів (див. «Область застосування»), її особливо цінують водії, яким доводиться багато часу проводити в очікуванні — зокрема, таксисти і далекобійники.

— Голосове управління. Можливість управління навігатором за допомогою голосових команд. Дана функція особливо зручна для автомобільних і мотоциклетних пристроїв: вона дозволяє керувати пристроєм, не знімаючи рук з управління і не відволікаючись від дороги. Щоправда, перед покупкою такої моделі не завадить уточнити, які саме мови для голосового управління вона підтримує.

— Відтворення зображень. Можливість використовувати екран навігатора для перегляду графічних файлів; за умовчанням мається на увазі підтримка JPG, інші графічні формати зустрічаються дещо рідше. Навігатор з такою функцією можна використовувати в якості цифрової фоторамки — підключити зовнішній носій і переглядати картинки безпосередньо, без участі комп'ютера. Ця функція може стати в нагоді, наприклад, для перегляду відзнятих під час подорожі фото (коли не хочеться чекати повернення до комп'ютера), або для більш специфічних цілей, наприклад, уточнення навігаційних даних по скану паперової карти.

— MP3-плеєр. Можливість відтворення навігатором аудіофайлів (найчастіше формату MP3, звідси і назва). Відтворення може відбуватися через навушники або зовнішню аудіосистему (якщо передбачена можливість їх підключення) або через власний динамік навігатора. Зберігатися такі файли можуть у власній флеш-пам'яті пристрою або на змінних картах пам'яті.

— FM-трансмітер. Малопотужний FM-передавач з ефективною дальністю в кілька метрів. Є одним з найпростіших способів підключення навігатора до акустичної системи автомобіля — досить налаштувати FM-приймач автомагнітоли на частоту трансмітера. Таким чином можна використовувати автомобільну акустику, наприклад, для відтворення голосових підказок, музики (див. MP3-плеєр) або звукової доріжки відтворюваного фільму (див. Відеопрогравач).

— Барометр. Допоміжна функція, що дозволяє вимірювати атмосферний тиск. Часто застосовується як додатковий інструмент в навігаторах з функцією вимірювання висоти по сигналам зі супутників — це забезпечує підвищену точність одержуваних даних. Крім того, дані з барометра можуть знадобитися при прогнозуванні погоди на найближчий час: наприклад, різке падіння тиску зазвичай означає погіршення погоди — аж до шторму або навіть урагану.

— Wi-Fi. Технологія, першопочатково призначена для підключення до Інтернету через бездротові точки доступу; з цією ж метою Wi-Fi найчастіше використовується і в навігаторах. Зазначимо, що роль точки доступу може виконувати не тільки стаціонарний роутер, але і смартфон — багато подібних гаджетів мають відповідний режим. А ось конкретні можливості такого підключення можуть бути різними. Одна з найпопулярніших функцій — завантаження свіжих даних про пробки та інші особливості дорожньої ситуації (див. «Функції»). Крім цього, в навігаторах може передбачатися оновлення карт і прошивки через Інтернет. А у моделей з повноцінними ОС (див. «Операційна система») способи застосування Wi-Fi вельми різноманітні: вебсерфінг, доступ до соціальних мереж і месенджерів, «соціальні» ігри, що передбачають спілкування з іншими гравцями тощо. По суті, в навігаторах з ОС можливості Wi-Fi обмежуються лише набором встановлених додатків.

— USB. Наявність у пристрої роз'єму USB. Найчастіше сучасні навігатори оснащуються компактними портами на зразок miniUSB або microUSB, а основним призначенням таких портів є зарядка акумулятора і підключення до комп'ютера — наприклад, для оновлення карт. У найпрогресивніших моделях може також передбачатися підключення зовнішньої периферії (наприклад, флешки з оновленням карт або 3G-модема для доступу в Інтернет), проте подібні можливості зустрічаються досить рідко, переважно серед навіга...торів з повноцінною ОС (див. «Операційна система»).

— Слот для карт пам'яті. Пристосування для читання змінних карт пам'яті — найчастіше у форм-факторі SD або microSD; конкретні типи підтримуваних карт варто уточнювати окремо. Таке пристосування (кардридер) виконує дві основні функції. По-перше, воно дає змогу розширити вбудовану пам'ять навігатора, доповнивши її зовнішнім носієм; при цьому ємність карти можна вибрати на свій розсуд (з урахуванням максимального об'єму — див. нижче). По-друге, кардридер полегшує обмін даними з іншими пристроями — смартфонами, планшетами, ноутбуками тощо; це може знадобитися, наприклад, для завантаження карт та інших навігаційних даних, для копіювання записаних треків тощо. Конкретний функціонал картрідера варто уточнювати окремо.

— Вихід на навушники. Наявність в навігаторі спеціального роз'єму для підключення навушників. Зазвичай роль такого виходу грає стандартний порт 3.5 мм. Навушники можуть застосовуватися для будь-яких задач, пов'язаних зі звуковим супроводом — голосових підказок, розмови по телефону або через Інтернет (Skype, Viber тощо), прослуховування музики і перегляду відеороликів тощо (залежно від того, які функції передбачені в самому навігаторі). При цьому «вуха» особливо зручні в двох ситуаціях: в шумній обстановці, коли динамік навігатора може бути не чутним за фоновими звуками, а також тоді, коли бажано уникнути зайвих звуків (наприклад, якщо в машині сплять пасажири).

— Bluetooth. Технологія бездротового зв'язку, розроблена для прямого з'єднання різних пристроїв один з одним. Спосіб застосування такого поєднання може бути різним, один з найбільш популярних варіантів в навігаторах — підключення бездротової гарнітури. Через таку гарнітуру можна чути голосові підказки навігатора і віддавати йому команди, спілкуватися по телефону, слухати музику тощо (конкретні можливості, зрозуміло, залежать від функціоналу самого навігатора). Правда, гарнітури дорожче дротових навушників і мають обмежений час роботи (періодично потрібно заряджати акумулятор); зате вони помітно зручніше.

— ANT+. Даний стандарт застосовується переважно для передачі інформації спортивного і медичного характеру – частоти пульсу, пройденої відстані, швидкості руху тощо. Характеризується низьким енергоспоживанням, проте має невисоку пропускну здатність – до 60 кбіт/с. Для роботи ANT+ його повинен підтримувати не тільки гаджет, але і смартфон або інший пристрій, до якого він підключений. При цьому відзначимо, що, крім прямого з'єднання з зовнішнім девайсом, даний стандарт дає можливість будувати мережі з ANT+ сумісних пристроїв – зокрема вбудовувати їх в системи «розумного дому».

— AV-вхід. Вхід для підключення композитного (аудіо+відео) аналогового сигналу. За наявності такого входу до навігатора можна підключити зовнішнє джерело сигналу, наприклад, портативний DVD-плеєр, камеру заднього виду (в автомобільних навігаторах), ехолот (в морських) тощо.

Час роботи навігатора на одному заряді акумулятора або комплекті батарейок — залежно від джерела живлення (див. вище).

Даний параметр є більш наочним і наближеним до реальності, ніж технічна інформація про тип батарейок, ємності акумулятора і т. ін. Правда, варто враховувати, що час роботи зазвичай вказується для умовної ідеальної ситуації: хороший рівень сигналу без необхідності перепідключатися, невисока яскравість екрану (або повністю відключена підсвічування), мінімальне використання бездротових модулів (Wi-Fi, Bluetooth) і т. ін. Практичні умови неминуче відрізняються від ідеальних — відповідно, і час роботи може помітно відрізнятися від заявленого (зазвичай у бік зменшення, але буває і навпаки). Тим не менш, заявлене в характеристиках час роботи — досить достовірна інформація, і по ній цілком можна оцінювати можливості обраного приладу, а також порівнювати його з іншими моделями.