Порівняння Bosch Tronic 8000 T ES 050-5E 0 WIR-B vs Round VMR 50

Штатний спосіб встановлення водонагрівача.

Вибір за цим параметром залежить насамперед від того, скільки вільного місця є для установки пристрою і яку форму має це простір. Тому коли місця багато (наприклад, в розпорядженні користувача ціла стіна в котельні приватного будинку) — на даний параметр можна не звертати особливої уваги. А ось в обмежених умовах кожен спосіб встановлення буде мати свої нюанси.

— Вертикальний. Влаштування вертикального компонування, витягнуті у висоту. Цей варіант добре підійде для вузьких тісних приміщень — наприклад, санвузли в малогабаритній міській квартирі.

— Горизонтальний. Горизонтальна компонування слабкіше підходить для тісних приміщень, ніж вертикальна, проте в деяких умов саме вона може виявитися оптимальною — наприклад, якщо місце під прилад має вигляд невисокою горизонтальної ніші. Також відзначимо, що в такому виконанні випускаються багато проточні водонагрівачі (див. «Тип») — вони не займають багато місця, а горизонтальна орієнтація з низки причин вважається для таких пристроїв оптимальною.

— Підлоговий. Моделі, що встановлюються на підлогу (на противагу всім описаним вище варіантами, які передбачають кріплення на стіну). Головна перевага такої установки — простота: не потрібно свердлити стіни і готувати інші спеціальні кріплення, достатньо наявності вільного місця на підлозі. Крім тог...о, для підлогових водонагрівачів не так критичні обмеження по вазі, і цей спосіб можна застосовувати навіть для самих потужних, ємних і, відповідно, великих моделей. З іншого боку, саме вільне місце на підлозі є далеко не завжди, і для обмежених умов даний спосіб встановлення підходить погано.

— Універсальний (підвісний). Пристрої, що допускають розміщення в будь-якому положенні — як горизонтальному, так і вертикальному (докладніше див. вище). Перевага цього варіанта очевидно: користувач може вибрати спосіб встановлення на свій розсуд, залежно від ситуації.

Об'єм бака, встановленого в накопичувальному водонагрівачі (див. «Тип»). Це один з ключових параметрів для подібних пристроїв. З одного боку, великий бак дає можливість тримати великий запас води та знижує ризик того, що вона закінчиться в найбільш невідповідний момент; це особливо важливо при високому споживанні води, наприклад, у великій родині. З іншого боку, об'ємний резервуар відповідним чином збільшує розміри, вагу і вартість усього пристрою, потребує надійних кріплень (при настінному встановленні), а на нагрівання і підтримання температури води в ньому витрачається більше енергії. Відповідно, при виборі не варто гнатися за максимальним об'ємом, а виходити з реального споживання води і з цієї точки зору, визначати оптимальну ємність резервуара.

Існують спеціальні таблиці і формули, які дають змогу обчислити оптимальний об'єм бака залежно від формату застосування (умивальник, душ, плита, мийка...), температури використовуваної води і інших параметрів. Ці дані можна знайти в спеціальних джерелах. Тут же відзначимо, що найбільш мініатюрні накопичувальні водонагрівачі вміщають всього 5 л; такі прилади призначені для вмивання, миття посуду на 1 – 2 особи і інші задаяі, які не потребують великої кількості води. Середнім показником вважається об'єм 80 – 100 л, такого бака цілком вистачить на квартиру, в якій проживають 3 – 4 особи. А в найбільш «великокаліберних» моделях об'єм обчислюється вже кубометрами; такі нагрівачі розраховані, наприк...лад, на готельні корпуси, душові в спортивних комплексах і басейнах, та інші подібні місця, де потрібно багато гарячої води.

Цей параметр характеризує економічність споживання електроенергії водонагрівачем. Класи позначаються латинськими літерами від A до G ( A, B, З, D), де А - найбільш енергоефективний пристрій.

Електрична потужність, що споживається нагрівачем під час роботи.

Цей параметр має ключове значення для електричних моделей (див. «Джерело енергії»): у них споживана потужність фактично відповідає потужності нагрівального елемента і, відповідно, корисної теплової потужності всього пристрою. А від корисної потужності безпосередньо залежить загальна ефективність та продуктивність водонагрівача. Відповідно високопродуктивні моделі неминуче мають високе споживання. При цьому відзначимо, що потужність нагріву підбирається конструкторами з таким розрахунком, щоб забезпечити необхідну продуктивність і температуру води. Отже, вибираючи пристрій за робочими характеристиками, потрібно дивитися перш за все саме на продуктивність і температуру. Потужність потрібно враховувати при підключенні: наприклад, якщо модель на 220 В (див. «Живлення») споживає більше 3,5 кВт, її, як правило, не можна включати в звичайну розетку — потрібне підключення за особливими правилами. А найбільш продуктивні та «ненажерливі» моделі — на 10 кВт і більше — підключаються лише до трифазних мереж.

Аналогічне значення споживана потужність має і для комбінованих котлів - з поправкою на те, що в них електронагрівач є додатковим джерелом тепла. А для газових і непрямих моделей цей параметр визначає енергоспоживання схем керування та інших допоміжних елементів конструкції; це енергоспоживання зазвичай дуже невелике — близько кількох десятків ват, рідше до 1,5 кВт.

Час нагріву накопичувального водонагрівача (див. «Тип»), повністю заповненого холодною водою, до робочої температури.

Варто пам'ятати, що дана характеристика не є стовідсотково точною. Виробники зазвичай вказують час нагріву для певних умов: повністю заповнений бак, максимальна інтенсивність нагріву, підвищення температури (∆t) на певну кількість градусів. На практиці же час нагрівання може відрізнятися, причому як одну, так і в іншу сторону. Наприклад, якщо для пристрою заявлено час нагріву 20 хвилин при ∆t = 50 °С, при нагріванні води до 15 °С до 60 °С час буде менше (∆t = 45 °С). Тим не менш, цей показник дозволяє оцінити загальну продуктивність котла, і при рівних ∆t і об'ємах різні моделі можна порівнювати з часу нагрівання.

Кількість окремих нагрівальних елементів, передбачене в конструкції водонагрівача. При цьому враховується саме загальна кількість елементів, незалежно від того, належать вони до одного типу або до різним: наприклад, 2 теплообмінника і 1 ТЕН вважаються як 3 елемента.

Всі газові моделі (див. «Джерело енергії») мають тільки один нагрівальний елемент — цього цілком достатньо для ефективної роботи. У комбінованих пристроях (див. там само), навпаки, нагрівальних елементів за визначенням декілька (не менше двох — теплообмінник і електричний). В електричних і непрямих водонагрівачах варіанти можуть бути різними.

Зміст декількох однотипних нагрівачів полягає насамперед у підвищенні ефективності нагріву. Наприклад, в проточному (див. «Тип») електричному пристрої таким чином можна збільшити робочу довжину — відстань, що проходить вода всередині приладу від входу до виходу; за рахунок збільшення робочої довжини вода довше знаходиться під нагріванням. В накопичувальних електричних моделях кілька нагрівачів забезпечують більш рівномірний прогрів води, а до непрямих — дають змогу відбирати більша кількість тепла. Крім того, у непрямих приладах теплообмінники можуть розрізнятися за джерела нагрівання: наприклад, один може працювати від опалювального котла, другий — від сонячного колектора.

Також відзначимо, що дублювання нагрівальних елементів може використовуватися ще й як захист від збоїв: при виході одного з них з ладу ефек...тивність нагріву знижується, але пристрій залишається працездатним. Втім, така можливість є далеко не у всіх моделях з кількома нагрівачами, її наявність варто уточнювати окремо.

— Спіраль. Спіраль робиться з електричного дроту великого опору, укладеного в тонку ізолюючу оболонку. Головними перевагами такого елемента є швидкість нагріву, високий ККД і точне регулювання температури; крім того, на спіралі майже не утворюється накип. А з недоліків — низький термін служби.

— «Мокрий» ТЕН. ТЕН (трубчастий електронагрівач), являє собою металеву трубку з прокладеної по центру нагрівальної ниткою; простір між трубкою і ниткою заповнений ізолюючим матеріалом з хорошою теплопровідністю. ТЕНи нагріваються повільніше, ніж спіралі, мають більш низький ККД і схильні до утворення на них накипу; з іншого боку, термін їх служби значно вище, а в проточних ТЕНи не так чутливі до повітряних пробок.

— «Сухий» ТЕН. Різновид ТЕНа з удосконаленою конструкцією: трубка нагрівача укладена в додаткову оболонку (найчастіше з металу з емалевим покриттям зовні) і не контактує з водою, звідси і назва. Завдяки цьому, зокрема, знижується ймовірність виникнення накипу, що особливо важливо під час роботи з «жорсткою» водою. Також заміна таких елементів відчутно простіше, ніж звичайних. З їх недоліків можна назвати досить високу вартість.

— Інфрачервоний ТЕН. Трубчастий електронагрівач особливої конструкції: у вигляді прозорої скляної трубки, в яку поміщена спіраль розжарювання. Принцип роботи такого елемента дещо в...ідрізняється від звичайного ТЕНа: значну частину нагріву забезпечує інфрачервоне випромінювання, яке гріє не стільки воду, скільки стінки бака — і вже від них тепло передається воді. Таким чином, вода гріється не тільки в місці контакту з Теном, але і в місці контакту зі стінами — а отже, нагрівання виходить більш швидким і рівномірним. Також відзначимо, що сам ІЧ-ТЕН зазвичай є «сухим»; про переваги такої конструкції див. вище. Головні недоліки подібних нагрівачів — висока вартість і порівняно невеликий термін служби.

— Теплообмінник. Застосовується в газових і непрямих нагрівачах (див. Джерело енергії). Являє собою металеву конструкцію, нагреваемую за рахунок спалювання газу (газові радіатори) або проходження нагрітого всередині теплоносія (у непрямих). Зазвичай має ребристу форму; це зроблено для того, щоб при відносно невеликих розмірах забезпечити максимальну площу контакту з гарячою водою — чим більше ця площа, тим більше тепла передається воді за одиницю часу і тим ефективніше працює нагрівач.

Серед функцій водонагрівача зустрічаються терморегулятор, авторегулятор витрати води, Smart (автоматичний режим), програматор, дисплей і управління через Інтернет. Детальніше про кожну з них

— Терморегулятор. Пристосування, що дає змогу регулювати температуру води на виході з нагрівача. У накопичувальних моделях (див. «Тип») терморегулятором фактично виставляється максимальна температура нагрівання води в баку; в проточних пристроях ця функція здійснюється за рахунок зміни інтенсивності нагрівання.

– Авторегулятор витрати води. Застосовується в проточних водонагрівачах. Оскільки вода в таких приладах нагрівається «на ходу», в процесі її руху через нагрівач, то чим вище швидкість руху води (чим більше напор) — тим нижче температура нагрівання, і при занадто великому напорі потужності приладу може просто не вистачати для ефективного нагрівання. Застосування авторегулятора витрати води дає змогу уникнути цього – ця система регулює швидкість руху води через нагрівач, при необхідності обмежуючи його.

– Smart (автоматичний режим). Спеціальний «розумний» режим, в якому управління бойлером (перш за все інтенсивністю нагрівання) здійснюється автоматично. Конкретні особливості даного режиму можуть бути різними, залежно від моделі. Втім, н...айчастіше зустрічається наступний формат роботи: протягом першого тижня використання пристрій запам'ятовує, в який час доби використовувалося найбільше гарячої води, а потім режим роботи нагрівача підлаштовується під ці дані. Таким чином, бойлер в потрібний час забезпечує користувача гарячою водою і водночас не витрачає енергію на нагрівання в години, коли нагрівання не потрібне.

— Програматор. Наявність програмованого термостата – пристрою, що дає змогу не просто підтримувати температуру, але ще і програмувати роботу пристрою на певний період часу. Найпростіші програматори працюють як таймер, вмикаючись в потрібний час (режим відпустка або канікули, коли пристрій кілька днів не активний, а до повернення сім'ї в будинок, він увімкеться і підігріє воду). Більше прогресивні дають змогу задавати режим роботи по окремих днях. Так чи інакше, дана функція забезпечує додаткову зручність і усуває необхідність постійно регулювати роботу пристрою вручну. З іншого боку, наявність програматора позначається на вартості.

— Дисплей. Зазвичай в якості дисплея використовується найпростіший РК-екран на кілька символів. Однак навіть таке оснащення помітно підвищує зручність і інформативність управління. На дисплей можуть виводитися різні службові дані – починаючи від температури води в баку і закінчуючи повідомленнями про неполадки і збої. Дана функція дещо підвищує вартість пристрою, проте в порівнянні із загальною вартістю нагрівача цей момент зазвичай незначний.

– Управління через Інтернет. Конкретні нюанси такого управління можуть відрізнятися: наприклад, одні моделі використовують спеціальний додаток, що встановлюється на смартфон або планшет, інші можуть працювати через звичайний браузер з будь-якого комп'ютера. Однак в будь-якому разі дана функція дає змогу управляти нагрівачем практично з будь-якої точки земної кулі – за умови, що там є доступ до Інтернету. Крім того, при такому управлінні користувач може також стежити за станом пристрою і отримувати різні повідомлення (про вмикання і вимикання, про температуру води в баку, про різні неполадки тощо).

Безпека водонагрівачів може здійснюватися такими функціями як захист від перегрівання, захист від замерзання, захист від вмикання без води, захист від перепаду напруги, електрозахист (ПЗВ), антилегіонела, газ-контроль і датчик тяги. Детальніше про них:

Захист від перегрівання. Система безпеки водонагрівача, яка автоматично відключає електроживлення або подачу газу (залежно від типу) при досягненні нагрівальним елементом критичної температури. Це дає змогу уникнути перегрівання і пов'язаних з ним неприємностей, починаючи від поломки нагрівача і закінчуючи пожежею.

– Захист від замерзання. Функція, що запобігає замерзанню води в контурах, баку і/або теплообміннику водонагрівача. Буде корисна в тому разі, коли пристрій встановлений в приміщенні з низькою температурою і працює з тривалими перервами. Замерзла вода розширюється, що може призвести до пошкодження пристрою; щоб уникнути цього захист від замерзання відстежує температуру води в пристрої і вмикає нагрівання, коли ця температура знижується до критичного рівня.

– Захист від вмикання без води. Система безпеки, що запобігає вмиканню нагрівача «всуху», тобто без наявності в ньому води. Оскільки нагрівальний е...лемент при такому вмиканні не передає тепло воді, він дуже швидко розігрівається сам і за короткий час досягає високої температури, здатної привести до поломки нагрівача і навіть до пожежі. Наявність захисту від вмикання без води дає змогу уникнути подібних неприємних наслідків.

– Захист від перепаду напруги. Система захисту нагрівача від стрибків напруги в електромережі. Таким захистом зазвичай оснащуються моделі з електронним управлінням (див. управління), оскільки саме управляюча електроніка найбільш чутлива до проблем з електроживленням. Варто враховувати, що можливості таких систем помітно скромніше, ніж у спеціалізованих стабілізаторів або захисних систем: «начинка» водонагрівача здатна згладити відносно слабкі скачки напруги, але при серйозних збоях вона, скоріш за все, просто вимкне пристрій, щоб уникнути пошкоджень. Втім, дана особливість в будь-якому разі буде не зайвою; хіба що в дуже нестабільних електромережах, схильних до частих флюктуацій, такому нагрівачу може знадобитися зовнішній стабілізатор.

— Електрозахист (ПЗВ). Вбудований прямо в нагрівач ПЗВ – пристрій захисного вимикання. Такий пристрій призначений перш за все для захисту людей від ураження електричним струмом – наприклад, при пошкодженні ізоляції і витоку електрики на корпус або в воду. Коли людина контактує з цією електрикою, виникає так званий струм витоку; ПЗВ реагує на нього і практично миттєво відключає живлення бойлера, запобігаючи удару струмом.
Відзначимо, що подібні захисні пристрої стандартно встановлюються прямо в розподільних щитках; однак наявність ПЗВ у водонагрівачі дає додаткову гарантію. Закономірно, що подібне оснащення зустрічається переважно в електричних моделях.

– Захист від надлишкового тиску. Система безпеки, що запобігає критичному підвищенню тиску води в нагрівачі. Як правило, в основі такого захисту лежить запобіжний клапан, який відкривається при досягненні певного рівня тиску і зливає надлишок води, даючи змогу уникнути пошкодження нагрівача.

– Газ-контроль. Система безпеки газових нагрівачів, що автоматично перекриває подачу газу в разі згасання полум'я пальника. Це дає можливість уникнути наповнення приміщення газом і можливих неприємних, а то і трагічних наслідків. Відновлювати подачу газу після спрацьовування захисту необхідно вручну.

— Датчик тяги. Датчик, який контролює наявність тяги в димарі газового водонагрівача. Ця функція особливо важлива для моделей з відкритими камерами згоряння: при відсутності тяги продукти згоряння будуть заповнювати приміщення, де знаходиться нагрівач. А це, зі свого боку, може привести до погіршення самопочуття людей, проблем зі здоров'ям і навіть смертельних випадків. Щоб уникнути подібних наслідків даний датчик при виявленні проблем з тягою відключає подачу газу і видає попередження про проблему. Втім, таке оснащення можна зустріти і в окремих моделях з закритими камерами згоряння – в них датчик тяги виконує переважно діагностичну функцію, даючи змогу визначити, що заважає нормальній роботі пальника.

– Антилегіонела. Функція, що запобігає розмноженню хвороботворних бактерій в бачку і контурах водонагрівача. Деякі види таких бактерій здатні жити і розмножуватися в досить гарячій воді — до 60 °С. щоб уникнути цього, система «Антилегіонела» відстежує температуру води в бачку і періодично підвищує її до рівня близько 65 °С. Конкретні способи роботи таких систем можуть бути різними: так, одні працюють строго за заданим графіком (наприклад, раз в два тижні), інші вмикають додаткове нагрівання, тільки якщо за якийсь період (наприклад, місяць) вода не нагрівалася до досить високих температур. Однак «антилегіонела» в будь-якому разі сприяє гігієнічності.