Порівняння Panasonic PT-VMZ60 vs Epson EB-L615U

При роботі в економічному режимі помітно знижується яскравість підсвічування, в середньому на 30-50%. Із зменшенням яскравості знижується і тепловиділення, що дозволяє економити робочий ресурс освітлювача, завдяки чому зростає термін служби лампочки. Так, режим ECO дозволяє продовжити термін служби лампи в середньому на 30%. Якщо стандартний термін служби лампи проєктора становитиме 4000 годин, то регулярне використання режиму ECO дасть змогу збільшити термін служби підсвічування приблизно до 5500 годин.

Споживана потужність лампи підсвічування, встановленої в проєкторі.

Теоретично чим потужніший лампа — тим вона яскравіше. Однак це вірно, тільки якщо порівнювати лампи одного типу (див. вище); і навіть у цьому разі яскравість може залежати ще й від нюансів конструкції. Тому при оцінці можливостей лампи варто орієнтуватися не стільки на потужність, скільки прямо на заявлену яскравість в люменах (див. нижче).

А ось на що цей параметр впливає безпосередньо — так це на загальну споживану потужність проєктора: лампа є найбільш «ненажерливим» компонентом пристрою, в порівнянні з нею енергоспоживання іншої електроніки досить незначно. Також відзначимо, що багато потужні світильники відрізняються високим тепловиділенням і вимагають систем охолодження, що позначається на габаритах і вазі проєктора.

Динамічна контрастність зображення, забезпечувана проєктором.

Динамічна контрастність — це співвідношення між найяскравішим білим і самим темним чорним кольором, які здатний видати проєктор. Нагадаємо, що від контрастності залежить якість передачі кольору і деталізація, чим вище цей показник — тим менша ймовірність, що на яскравих або темних ділянках деталі виявляться нерозрізненними. Однак динамічна контрастність є досить специфічним параметром. Річ у тім, що при його підрахунку враховується самий яскравий білий на максимальних налаштуваннях яскравості і самий темний чорний — на мінімальних. У результаті цифри в цій графі можуть бути дуже вражаючими, однак досягти такої контрастності в межах одного кадру неможливо.

Ввівши цей параметр, виробники пішли на певну хитрість. Однак не можна сказати, що динамічна контрастність не має взагалі ніякого відношення до якості зображення. У проєкторах може застосовуватися автоматичне управління яскравістю, при якому загальна яскравість залежно від «картинки» на екрані може підвищуватися або знижуватися. Такий формат роботи заснований на тому, що людському оку не потрібні занадто яскраві ділянки на загальному темному тлі і дуже темні — на яскравому, зображення нормально сприймається і без цього. Максимальний перепад яскравості, досяжний у такому режимі роботи, якраз і описується динамічною контрастністю.

Кількість окремих колірних відтінків, що здатний відобразити проєктор.

Мінімальним показником для сучасної проекційної техніки фактично є 16 млн кольорів (точніше, 16,7 млн — це стандартне число, пов'язане з особливостями цифрової обробки зображення). У найбільш прогресивних моделях це значення може перевищувати 1 млрд. Однак тут варто враховувати два нюанси: по-перше, людське око здатне розпізнати всього близько 10 млн колірних відтінків, по-друге, жодне сучасне пристрій виведення зображення (проєктори, монітори тощо) не здатне охопити весь спектр кольорів, видимих оком. Тому вражаючі характеристики кольору є маркетинговим ходом, ніж реальним показником якості зображення, і на практиці має сенс звертати увагу на інші характеристики насамперед яскравість і контрастність (див. вище), а також специфічні дані на зразок діаграми колірного охоплення.

Частота рядкової розгортки, підтримувана проєктором.

Цей параметр актуальний під час роботи з аналоговим відеосигналом. У такому відео зображення формується порядково: по черзі обводить кожен піксель в рядку, потім підсвічується наступний рядок і т. д. Частота рядкової розгортки описує, скільки разів в секунду промінь підсвічування пробігає від краю до краю екрана. Для нормального відтворення проєктор повинен підтримувати ту ж частоту розгортки, з якої записаний вхідний сигнал. Втім, у більшості моделей підтримується досить широкий діапазон частот, і проблем з підтримкою не виникає. Також відзначимо, що якщо ви не є професіоналом, то при виборі проєктора цілком можна орієнтуватися на частоту кадрової розгортки (див. нижче) — цей параметр більш простий і наочний, а підтримка певної частоти кадрів автоматично означає підтримку відповідної частоти рядків.

Частота кадрової розгортки, простіше кажучи — частота зміни кадрів, підтримувана проєктором.

Для нормального відтворення вкрай бажано, щоб частота кадрів у проєктора збігалася з початковою частотою кадрів відеосигналу. Втім, більшість сучасних моделей підтримує конкретну частоту кадрів, а цілий діапазон частот, причому досить великий.

Зазначимо, що для перегляду більшості відеоматеріалів цілком достатньо діапазону від 24 до 60 кадр/сек. Винятком є 3D-контент, для нього може знадобитися подвоєна частота кадрів, до 120 Гц (докладніше див. «Підтримка 3D»).

Технологія, за якою побудована матриця проєктора.

— DLP. В основі даної технології лежить чип з тисячами поворотних мікродзеркал. Кожне таке дзеркало відповідає одному пікселю і має два фіксованих положення — «світиться» і «затемнене». У більшості DLP-проєкторів матриця одна, а виведення кольорового зображення забезпечується за рахунок т. зв. колірного колеса, завдяки якому проєктор по черзі відображає червоне, зелене і синє зображення; вони змінюються так швидко, що глядач сприймає не окремі кадри, а цілісну кольорову картинку. У порівнянні з LCD-моделями (див. відповідний пункт) такі одноматричні проєктори більш компактні, вони дають більш контрастне зображення з глибоким рівнем чорного (що позитивно впливає на якість чорно-білого зображення). Однак яскравість кольорового зображення у DLP-пристроїв порівняно невисока, крім того, вони схильні до «ефекту веселки»: в динамічних сценах можуть бути помітні кольорові артефакти, що виникають через неспівпадання червоних, зелених і синіх компонентів зображення. Цих недоліків позбавлені триматричні DLP-проєктори; однак обходиться подібна конструкція дуже недешево, тому вона зустрічається нечасто, переважно серед пристроїв преміумкласу.

— LCD. Технологія, заснована на використанні просвічуваних РК-матриць. Таких матриць три, кожна з них просвічується своїм базовим кольором (червоним, зеленим або синім),...а підсумкова кольорова «картинка» формується з трьох зображень, одночасно накладених одне на одне. Завдяки такому формату роботи можна отримати більш яскраві, насичені кольори, ніж у одноматричних DLP-проєкторах (див. відповідний пункт); крім того, дана технологія повністю позбавлена «ефекту веселки». З її недоліків можна назвати порівняно невисоку контрастність (зокрема, через скромну глибину чорного кольору) і більш великі розміри проєкторів.

— LCD (Liquid Crystal Display) - технологія передачі кольору, заснована на модуляції світла рідкими кристалами. Не варто плутати між собою матриці LCD і 3LCD. Технологія 3LCD формує зображення з трьох окремих світлових потоків, а в матриці LCD зображення випливає відразу з єдиного світового пучка. Матриці цього типу забезпечують стабільне, контрастне і насичене кольорами зображення. Серед недоліків технології можна відзначити «проглядання» світлової решітки, якщо на картинку дивитися з близької відстані. Додатково підкладка LCD-матриць схильна до вигоряння, через що синій колір з часом може почати віддавати жовтизною (відзначимо, що статися це може через тривалий час активної експлуатації). Матриці LCD вимагають періодичного техобслуговування, сервіс зводиться до чищення повітряного фільтра. Проєктор з LCD-матрицею зазвичай мають компактні розміри і невелику вагу, такі моделі схильні до нагрівання, а шумовий поріг знаходиться на позначці вище середнього.

— LCoS. Технологія, що об'єднує в собі властивості DLP та LCD. Як і LCD, передбачає три окремі матриці для трьох базових кольорів (червоний, зелений, синій), а підсумкове кольорове зображення формується за рахунок одночасного накладення цих трьох компонентів. Відмінність же полягає в тому, що в LCoS-проєкторах матриці не просвітні, а відображаючі. Завдяки цьому можна добитися відмінної контрастності (як у DLP) в поєднанні з яскравими, якісними кольорами без «ефекту веселки» (як в LCD). Головний недолік цієї технології — значна вартість, через що вона застосовується переважно в проєкторах преміумкласу.

Розмір матриці впливає на глибину і підсумкове якість зображення. Чим більша матриця, тим більше світла вона здатна обробляти, а значить картинка буде виходити більш чіткої і структурованою. Середньостатистичний проєктор має матрицю розміром 0,5-0,7", в проєкторах високого класу використовуються матриці 1,2-1,5" і більше того.

Нативна роздільна здатність зображення, що видається матрицею проектора.

Мінімумом для сучасних проекторів фактично є стандарт VGA, що передбачає роздільну здатність 800x600 або близьку до нього. Найскромніший із сучасних стандартів високої роздільної здатності — HD (720) ; класичний розмір такого кадру – 1280х720, але у проекторах зустрічаються й інші варіанти (аж до 1920х720). Більше просунутий HD-формат - Full HD (1080), також має кілька варіацій (найпопулярніша - 1920х1080). А серед висококласних проекторів зустрічаються моделі стандартів Quad HD, Ultra HD (4K) і навіть Ultra HD (8K).

Загалом чим вище роздільна здатність — тим більш чітку та деталізовану картинку здатний видати проектор. З іншого боку, цей показник безпосередньо позначається на вартості, а всі переваги високого дозволу можна оцінити лише в тому випадку, якщо контент, що відтворюється, теж йому відповідає. Зазначимо, що сучасні проектори можуть працювати і з більш високими роздільними здатностями, ніж «рідне» — докладніше див. «Максимальна роздільна здатність відео».