Тип
Загальний тип комп'ютера. Крім класичних
настільних моделей (у тому числі
ігрового призначення), в наш час зустрічаються і більш незвичайні рішення:
моноблоки,
неттопи,
мікрокомп'ютери. Ось особливості кожного типу:
— Настільний. Традиційні настільні ПК, іншими словами — моделі, які не належать ні до однієї з більш специфічних категорій. В більшості своїй є навіть не настільними, а швидше «підстільними» — виконуються у вертикальних корпусах, що розміщуються найчастіше під стільницею, горизонтальні системні блоки серед таких пристроїв зустрічаються вкрай рідко.
— Ігровий. Різновид настільних комп'ютерів, розрахований на професійних гравців і геймерів-ентузіастів. Подібні моделі обов'язково комплектуються потужною «начинкою», яка дає змогу з комфортом грати навіть в сучасні вимогливі ігри. Крім того, в них нерідко передбачаються різні додаткові функції, корисні з урахуванням спеціалізації: вбудовані інструменти для розгону, висококласні настроювані системи охолодження тощо. Ще одна особливість ігрових ПК — характерний дизайн, нерідко досить оригінальний: в «агресивному стилі», з підсвічуванням, незвичайною формою корпусу, прозорими вставками тощо.
— Моноблок. Моноблоки являють собою пристрої, які об'єднують в одному корпусі екран, електроніку системного блока, набі
...р роз'ємів і акустику; простіше кажучи — це монітори з вбудованою комп'ютерної «начинкою». Така конструкція має дві основні переваги. По-перше, в системі від початку є дисплей, причому досить великий і такий, що оптимально підходить під її конфігурацію — так що користувачеві не потрібно шукати окремий екран. По-друге, такий комп'ютер займає дуже мало місця — лише трохи більше, ніж монітор з тією ж діагоналлю екрана; до того ж і відсутність окремого системного блока можна записати в переваги. З іншого боку, якщо в звичайному ПК «системник» і монітор можна вибрати окремо, на свій розсуд, то в моноблоках такої можливості немає — доводиться обходитися тими комбінаціями, які першопочатково пропонує виробник. Крім того, можливості з модифікації та апгрейду у таких моделей помітно скромніше, ніж у традиційних, а про заміну екрана мови взагалі не йде.
— Неттоп. Пристрої, також відомі як «міні-ПК». Мають невеликі розміри і скромне оснащення — зокрема, досить обмежений набір портів. Крім того, багато неттопів не відрізняються продуктивністю і розраховані переважно на роботу з документами, серфінг по Інтернету і інші нескладні завдання. Втім, зустрічаються і досить потужні продуктивні рішення. У будь-якому разі основна перевага неттопа — компактність.
— Мікрокомп'ютер. Згідно з назвою, комп'ютери цього типу мають надзвичайно мініатюрні розміри — за габаритами вони порівняні з «флешками» і виглядають швидше як портативні адаптери для зовнішніх екранів, ніж як самостійні пристрої. На корпусі такого «адаптера» зазвичай є власний HDMI-конектор, за допомогою якого здійснюється підключення до монітора або телевізора; цей же порт забезпечує живлення. А в корпусі найчастіше передбачається «мобільний» енергозберігальний процесор з вбудованою графікою, компактний SSD або eMMC накопичувач і бездротові модулі. Периферія на зразок клавіатур і мишей підключається переважно через Bluetooth, однак у багатьох моделях є дротові роз'єми на зразок USB, причому іноді — в цілком пристойній кількості (2, а то й 3). Загалом подібний пристрій може стати непоганою альтернативою планшета або ноутбука для тих, хто часто переміщується між різними робочими місцями — головне, щоб на цих місцях були відповідні екрани для підключення. Потужність мікрокомп'ютерів, закономірно, невисока, проте вони і не призначені для «важких» задач.
— Тонкий клієнт. Тонкими клієнтами називають комп'ютери, розраховані на використання в режимі терміналів для зовнішніх серверів. При цьому всі ресурсомісткі обчислення здійснює сервер, а функції тонкого клієнта обмежуються введенням вихідних даних і прийомом результатів. Більшість таких комп'ютерів взагалі не передбачають самостійної роботи, однак це не недолік, а особливість спеціалізації. Взагалі ж подібний формат роботи не застосовується в побуті і звичайній діловій сфері, проте ідеально підходить для деяких вузькопрофесійних завдань. А оскільки тонкому клієнту не потрібна висока продуктивність, можна зробити його максимально компактним, легким і недорогим.Форм-фактор
Форм-фактор корпуса комп'ютера характеризує насамперед внутрішній об'єм. Основні форм-фактори ПК:
—
Midi Tower. Представник сімейства tower (корпусу з вертикальною установкою) середніх розмірів — близько 45 см у висоту при ширині 15-20 см, з кількістю зовнішніх відсіків від 2 до 4. Найбільш популярний для домашніх ПК середнього класу.
—
Mini Tower. Найбільш компактний «вертикальний» тип корпусу, при ширині 15-20 см має висоту близько 35 см і (зазвичай) не більше 2 відсіків із зовнішнім доступом. Використовується переважно для офісних ПК, які не потребують високої продуктивності.
—
Full Tower. Корпус зі встановленням у вертикальному положенні, один з найбільших форм-факторів для ПК на сьогоднішній день: ширина становить 15-20 см, висота — 50-60 см, кількість відсіків із зовнішнім доступом може досягати 10. Найчастіше в цьому форм-факторі виконуються прогресивні ПК високої продуктивності.
—
Desktop. Корпуси, розраховані на встановлення безпосередньо на робочому столі. Часто мають можливість горизонтального встановлення — з таким розрахунком, щоб зверху на корпус можна було поставити монітор — хоча зустрічаються і моделі, що встановлюються строго вертикально. У будь-якому разі «десктопні» моделі мають відносно невеликі розміри.
—
Cube Case. К
...орпуси, які мають кубічну або близьку до неї форму. Можуть мати різні розміри і призначатися під різні типи материнських плат, цей момент у кожному разі варто уточнювати окремо. В будь-якому разі, подібні корпуси мають досить оригінальний зовнішній вигляд, що відрізняється від традиційних «тауерів» і «десктопів».Модель
Конкретна модель процесора, встановленого в ПК, вірніше — його індекс в межах своєї серії (див. «Процесор»). Повна назва моделі складається з найменування серії і цього індексу — наприклад, Intel Core i3 3220; знаючи це назва, можна знайти докладну інформацію про процесор (характеристики, відгуки тощо) і визначити, наскільки він підходить для Ваших цілей.
Кодова назва
Кодова назва процесора, яким укомплектований ПК.
Цей параметр характеризує перш за все покоління, до якого належить процесор, і мікроархітектуру, що використовується в ньому. При цьому до однієї і тієї ж мікроархітектури/покоління можуть належати чипи з різними кодовими назвами; в таких ситуаціях вони розрізняються за іншими параметрами — загальному позиціонуванню, приналежності до певних серій (див. вище), наявності/відсутності певних специфічних функцій тощо.
У наш час серед процесорів Intel актуальні чипи з такими кодовими назвами:
Coffee Lake (8 покоління),
Coffee Lake (9 покоління)< /a>, Comet Lake (10 покоління),
Rocket Lake ( 11 покоління),
Alder Lake (12 покоління),
Raptor Lake (13 покоління),
Raptor Lake-S (14 покоління). Для AMD цей список виглядає так:
Zen + Picasso (3 покоління),
Zen2 Matisse (3 покоління),
Zen2 Renoir (4 покоління),
Zen 3 Cezanne (5 покоління),
Zen 3 Vermeer (5 покоління),
Zen 4 Raphael (6 покоління).
Тактова частота
Тактова частота процесора, встановленого у ПК.
Теоретично вища тактова частота позитивно впливає на продуктивність, оскільки дає змогу процесору здійснювати більше операцій за одиницю часу. Однак цей показник досить слабко пов'язаний із реальною продуктивністю. Справа в тому, що фактичні можливості CPU сильно залежать від низки інших факторів – загальної архітектури, об'єму кешу, кількості ядер, підтримки спеціальних інструкцій тощо. За підсумком порівнювати за цим показником можна лише чипи з однієї або з подібних серій (див. «Процесор»), а в ідеалі –ще й одного покоління. І це досить приблизно.
Частота TurboBoost / TurboCore
Тактова частота процесора під час роботи в режимі TurboBoost або TurboCore.
Технологія Turbo Boost використовується в процесорах Intel Turbo Core — AMD. Суть даної технології і там, і там однакова: якщо частина ядер працює під високим навантаженням, а частина простоює, то частина завдань передається з більш завантажених ядер на менш завантажені, що покращує продуктивність. При цьому звичайно збільшується тактова частота процесора; це значення та зазначається у цьому пункті. Детальніше про тактовій частоті загалом див. вище.
Тактова частота
Тактова частота оперативної пам'яті, що поставляється в комплекті з ПК. Це один з параметрів, що визначають можливості RAM: при однаковому обсязі і типі пам'яті (див. вище) більш висока тактова частота буде означати більшу швидкодію. Правда, такі подробиці рідко потрібні пересічному користувачеві, зате вони бувають важливими для ентузіастів і професіоналів
Зазначимо також, що за даним показником можна визначити можливості для апгрейда системи: материнська плата зможе нормально працювати з планками, які мають таку ж або меншу тактову частоту, а ось сумісність з більш «швидкої» пам'яттю варто уточнювати окремо.
Тип відеокарти
Тип відеокарти, що використовується в ПК. Сучасні комп'ютери можуть бути оснащені як
інтегрованими модулями (серед таких можна зустріти продукцію
Apple та
Intel —
HD Graphics,
UHD Graphics та
Iris), так і
дискретними відеокартами (в тому числі
професійного рівня), які можуть встановлюватися по кілька штук з використанням технології
SLI або CrossFire. Крім того, у продажу можна зустріти конфігурації, взагалі не укомплектовані графічними адаптерами. Ось більш детальний опис кожного варіанту:
— Інтегрована. Відеокарти, вбудовані прямо в процесор (рідше — в материнську плату) і не мають власної виділеної пам'яті: пам'ять для обробки відео відбирається з загальної «оперативки». Головні переваги таких модулів — невисока вартість, низьке енергоспоживання, мінімальне тепловиділення (не потребує спеціальних систем охолодження) і максимально компактні розміри. З іншого боку, і продуктивність у цього типу графіки невисока: її вистачає для нескладних повсякденних завдань на кшталт веб-серфінгу, перегляду відео і нетребувальних ігор, але для більш серйозних цілей бажано все ж мати в системі дискретний відеоадаптер. Та й той факт, що інтегровані системи
...займають при роботі частину системної RAM, теж не сприяє продуктивності.
— Дискретна. Відеокарти у вигляді окремих модулів зі спеціалізованим процесором і власною пам'яттю. Обходяться значно дорожче інтегрованих, займають більше місця і споживають більше енергії, однак всі ці недоліки компенсуються ключовою перевагою — високою продуктивністю. Це дозволяє працювати навіть з «важким» графічним контентом на кшталт сучасних ігор, 3D-рендерингу, відеомонтажу у високих роздільностях і т. п. (хоча конкретні характеристики дискретної графіки, звісно, можуть бути різними). Крім того, обробка графіки в таких системах не задіює основну оперативну пам'ять, що теж є важливою перевагою. Для додаткового підвищення продуктивності дискретні відеоадаптери можуть об'єднуватися в системи SLI / CrossFire, цей варіант вказується окремо (див. нижче). Також зазначимо, що в більшості сучасних ПК така графіка поєднується з процесором, що має вбудоване графічне ядро, і часто працює в гібридному режимі: інтегрований модуль застосовується для нескладних завдань, а при зростанні навантаження система переключається на дискретну відеокарту.
— SLI / CrossFire. Кілька дискретних відеокарт (див. вище), об'єднаних у зв'язку за технологією SLI (застосовується NVIDIA) або Crossfire (використовується AMD). З точки зору рядового користувача принципових відмінностей між цими технологіями немає: і та, і інша дозволяють об'єднати обчислювальні потужності кількох відеокарт, підвищивши таким чином графічну продуктивність. Однак і обходиться подібна графіка недешево, а тому застосовується вона виключно у високопродуктивних ПК з акцентом на графічні можливості — зокрема, геймерських.
— Придбається окремо. Відсутність будь-якої відеокарти в початковій комплектації ПК. Досить рідкісний варіант, що зустрічається в окремих висококласних робочих станціях: такі конфігурації оснащуються професійними процесорами без вбудованого графічного ядра і не мають дискретної графіки — передбачається, що такий адаптер користувачеві зручніше купити окремо.Модель відеокарти
Основними виробниками відеокарт у наш час є
AMD,
NVIDIA та Intel, причому кожен має свою специфіку. NVIDIA випускає переважно дискретні рішення; серед найпоширеніших – серії
GeForce MX1xx,
GeForce MX3xx,
GeForce GTX 10xx (зокрема
GTX 1050,
GTX 1050 Ti та
GTX 1060),
GeForce RTX 20xx , GeForce RTX 20xx,
GeForce RTX 20xx 060 Ti,
GeForce GeForce RTX 3070 Ti,
GeForce RTX 3080 Ti , GeForce RTX
4060 Ti,
GeForce RTX 4060 Ti , GeForce RTX 4060 Ti ,,
GeForce RTX 4080,
GeForce RTX 4080 SUPER,
GeForce RTX 4090,
GeForce RTX 5070..., GeForce RTX 5070 Ti, GeForce RTX 5080, GeForce RTX 5090. AMD пропонує як дискретну, так і вбудовану графіку – зокрема в рамках популярних серій Radeon RX 500, Radeon RX 5000, Radeon RX 6000, Radeon RX 7000. А Intel займається виключно модулями, інтегрованими в процесори свого виробництва – це може бути HD Graphics, UHD Graphics і Iris.
Зазначимо, що багато конфігурацій з дискретною графікою мають також інтегрований графічний модуль; у таких випадках вказується назва дискретної відеокарти, як більш прогресивної.