Порівняння Apple iMac 21.5" 4K 2019 MRT32 vs Apple Mac mini 2018 MRTR2

Загальний тип комп'ютера. Крім класичних настільних моделей (у тому числі ігрового призначення), в наш час зустрічаються і більш незвичайні рішення: моноблоки, неттопи, мікрокомп'ютери. Ось особливості кожного типу:

— Настільний. Традиційні настільні ПК, іншими словами — моделі, які не належать ні до однієї з більш специфічних категорій. В більшості своїй є навіть не настільними, а швидше «підстільними» — виконуються у вертикальних корпусах, що розміщуються найчастіше під стільницею, горизонтальні системні блоки серед таких пристроїв зустрічаються вкрай рідко.

— Ігровий. Різновид настільних комп'ютерів, розрахований на професійних гравців і геймерів-ентузіастів. Подібні моделі обов'язково комплектуються потужною «начинкою», яка дає змогу з комфортом грати навіть в сучасні вимогливі ігри. Крім того, в них нерідко передбачаються різні додаткові функції, корисні з урахуванням спеціалізації: вбудовані інструменти для розгону, висококласні настроювані системи охолодження тощо. Ще одна особливість ігрових ПК — характерний дизайн, нерідко досить оригінальний: в «агресивному стилі», з підсвічуванням, незвичайною формою корпусу, прозорими вставками тощо.

— Моноблок. Моноблоки являють собою пристрої, які об'єднують в одному корпусі екран, електроніку системного блока, набі...р роз'ємів і акустику; простіше кажучи — це монітори з вбудованою комп'ютерної «начинкою». Така конструкція має дві основні переваги. По-перше, в системі від початку є дисплей, причому досить великий і такий, що оптимально підходить під її конфігурацію — так що користувачеві не потрібно шукати окремий екран. По-друге, такий комп'ютер займає дуже мало місця — лише трохи більше, ніж монітор з тією ж діагоналлю екрана; до того ж і відсутність окремого системного блока можна записати в переваги. З іншого боку, якщо в звичайному ПК «системник» і монітор можна вибрати окремо, на свій розсуд, то в моноблоках такої можливості немає — доводиться обходитися тими комбінаціями, які першопочатково пропонує виробник. Крім того, можливості з модифікації та апгрейду у таких моделей помітно скромніше, ніж у традиційних, а про заміну екрана мови взагалі не йде.

— Неттоп. Пристрої, також відомі як «міні-ПК». Мають невеликі розміри і скромне оснащення — зокрема, досить обмежений набір портів. Крім того, багато неттопів не відрізняються продуктивністю і розраховані переважно на роботу з документами, серфінг по Інтернету і інші нескладні завдання. Втім, зустрічаються і досить потужні продуктивні рішення. У будь-якому разі основна перевага неттопа — компактність.

— Мікрокомп'ютер. Згідно з назвою, комп'ютери цього типу мають надзвичайно мініатюрні розміри — за габаритами вони порівняні з «флешками» і виглядають швидше як портативні адаптери для зовнішніх екранів, ніж як самостійні пристрої. На корпусі такого «адаптера» зазвичай є власний HDMI-конектор, за допомогою якого здійснюється підключення до монітора або телевізора; цей же порт забезпечує живлення. А в корпусі найчастіше передбачається «мобільний» енергозберігальний процесор з вбудованою графікою, компактний SSD або eMMC накопичувач і бездротові модулі. Периферія на зразок клавіатур і мишей підключається переважно через Bluetooth, однак у багатьох моделях є дротові роз'єми на зразок USB, причому іноді — в цілком пристойній кількості (2, а то й 3). Загалом подібний пристрій може стати непоганою альтернативою планшета або ноутбука для тих, хто часто переміщується між різними робочими місцями — головне, щоб на цих місцях були відповідні екрани для підключення. Потужність мікрокомп'ютерів, закономірно, невисока, проте вони і не призначені для «важких» задач.

— Тонкий клієнт. Тонкими клієнтами називають комп'ютери, розраховані на використання в режимі терміналів для зовнішніх серверів. При цьому всі ресурсомісткі обчислення здійснює сервер, а функції тонкого клієнта обмежуються введенням вихідних даних і прийомом результатів. Більшість таких комп'ютерів взагалі не передбачають самостійної роботи, однак це не недолік, а особливість спеціалізації. Взагалі ж подібний формат роботи не застосовується в побуті і звичайній діловій сфері, проте ідеально підходить для деяких вузькопрофесійних завдань. А оскільки тонкому клієнту не потрібна висока продуктивність, можна зробити його максимально компактним, легким і недорогим.

Діагональ екрана, встановленого в моноблоці (див. «Тип»).

Загалом чим більша діагональ — тим більш прогресивним вважається і екран, і комп'ютер загалом. Великий розмір дисплея зручний для ігор, фільмів, а також деяких спеціальних завдань на зразок верстки великих друкованих матеріалів; крім того, для такого екрана можна передбачити більш високу роздільну здатність, а всередині корпусу доступно більше місця для прогресивних комплектуючих. З іншого боку, більш великий моноблок буде коштувати помітно дорожче порівняно невеликого, навіть якщо інші характеристики таких моделей повністю однакові. Крім того, потужність «начинки» не пов'язана безпосередньо з розмірами екрана — висококласні моноблоки можуть бути і досить невеликими.

Що стосується конкретних цифр, то діагональ 20" і менше вважається в наш час дуже скромною, моноблоки 21.5 " — невеликі, екран 24" — середній, а значення 27" і 32" говорять про великих розмірах.

Роздільна здатність екрана, встановленого в моноблоці (див. «Тип»).

Чим вище роздільна здатність, тим більш чітке і деталізоване зображення здатний видавати екран, однак тим дорожче він коштує. Крім того, для високих роздільних здатностей потрібна відповідна потужна графіка, що ще більше впливає на ціну всього комп'ютера. Мінімальним показником для сучасних моноблоків фактично є 1366х768 — це роздільна здатність дозволяє, зокрема, в належній якості відтворювати відео стандарту HD 720p. Втім, у наш час найширше поширений більш прогресивний формат Full HD, що передбачає роздільна здатність 1920x1080. А у висококласних моноблоках з великою діагоналлю і потужною графічною частиною зустрічаються і більш солідні роздільної здатності — стандартів Quad HD (2560х1440, 3440х1440), Ultra HD 4K (3840x2160, 4096x2304) і навіть 5K (5120х2880).

Тип матриці, використовуваної в екрані моноблока (див. «Тип»).

— TN+film. Найпростіший і найбільш недорогий тип сучасних матриць. Крім невисокої вартості, до переваг TN+Film можна віднести хорошу швидкість роботи (невеликий час відгуку). А ось загальну якість картинки можна описати як середню: по яскравості, колірному охопленню і якістю передачі кольору екрани цього типу помітно поступаються більш прогресивним варіантами. Правда, цієї якості цілком достатньо для порівняно нескладних завдань на зразок вебсерфінгу або роботи з документами, а здебільшого — навіть для ігор і перегляду фільмів; однак для професійної роботи з кольором екрани TN-Film підходять погано.

— IPS. Різновид матриць, розроблений в розрахунку на високу якість зображення. По яскравості і достовірності передачі кольору такі екрани насправді значно перевершують TN-film, завдяки чому вони відмінно підходять для професійного застосування. Крім того, подібні властивості цінуються серед вимогливих геймерів і шанувальників кіно. Час відгуку в ранніх версіях IPS-екранів був досить високим, проте в сучасних різновидах ця особливість практично усунута. А ось однозначним недоліком подібних екранів є досить висока вартість. Також відзначимо, що в наш час на ринку представлено кілька різновидів IPS, що розрізняються за характеристиками. Приміром, E-IPS є відносно простим і недорогим варіантом, P-IPS і H-IPS — проф...есійними (при їх створенні було приділено максимальну увагу якості передачі кольору), а AH-IPS розроблявся з прицілом на екрани надвисокої роздільної здатності. Так що конкретні особливості такого екрану не завадить уточнити окремо — особливо якщо моноблок купується для дизайну, обробки фото та інших аналогічних завдань, які передбачають ретельну роботу з кольором.

— PLS. Фактично — одна з версій описаної вище технології IPS, створена компанією Samsung. При розробці особлива увага приділялася як поліпшенню робочих характеристик, так і зниженню вартості матриці; в результаті, за заявою творців, їм дійсно вдалося досягти більш високої яскравості і контрастності в поєднанні з низькою вартістю. Загалом за характеристиками може бути порівняна з середньорівневими версіями IPS.

— *VA. Різні версії технології VA — MVA Fujitsu, PVA і Super PVA у Samsung, ASVA у Sharp тощо.; ключових відмінностей за конструкцією між цими версіями загалом немає. Сама по собі технологія *VA була створена як компромісний варіант між швидкістю і доступністю матриць TN-Film і високоякісною «картинкою» IPS. В результаті вийшли екрани з більш точною і повною передачею кольору, ніж у TN, з гарним чорним кольором і непоганими кутами огляду; швидкість відгуку першопочатково була не дуже високою, проте в сучасних версіях цей недолік практично усунутий. Водночас особливістю *VA-екранів є те, що колірний баланс видимого зображення залежить від кута зору і змінюється при найменшому відхиленні від перпендикуляра. При звичайному користуванні ПК це явище практично непомітно, проте для професійної роботи з кольором такі монітори все ж підходять слабо.

Тип покриття власного екрану в моноблоці (див. «Тип»).

— Глянцеве. Найбільш поширений в сучасних ПК тип покриття. Така поверхня (при тих же характеристиках матриці) помітно перевершує матову за яскравістю і насиченістю кольорів у видимому зображенні. Основним недоліком глянцю є схильність до відблисків при яскравому зовнішньому освітленні; однак моноблочні ПК не так часто використовуються в подібних умовах, до того ж це явище можна компенсувати збільшенням яскравості підсвічування. При всьому цьому обходиться даний тип покриття досить недорого.

— Глянцеве (антивідблискове). Модифікована версія глянцевого покриття (див. вище), яка, згідно з назвою, що відрізняється підвищеною стійкістю до відблисків. При цьому за якістю картинки такі екрани зазвичай не поступаються класичному глянцю. З іншого боку, антивідблискова поверхня обходиться дещо дорожче, а її переваги в даному випадку не так часто виявляються реально значущими. Тому і екрани з таким покриттям зустрічаються в сучасних моноблоках помітно рідше глянцевих.

— Матове. Ключовими перевагами матового покриття є невисока вартість і практично повна відсутність відблисків навіть при яскравому зовнішньому освітленні. З іншого боку, зображення на такому екрані виходить більше тьмяним, ніж на глянцевих дисплеях (включаючи антивідблискові) з аналогічними характеристиками матриці. Тому даний...тип покриття в наш час використовується рідко, переважно в недорогих моделях побутового та ділового призначення, для яких яскрава картинка з насиченими кольорами не принципова.

Максимальна яскравість, забезпечувана екраном моноблока (див. «Тип»).

Чим інтенсивніше навколишнє освітлення — тим вище повинна бути яскравість екрана для нормальної видимості. Найбільш «тьмяні» екрани в моноблоках здатні видавати до 200 кд/м2 — цього більш ніж достатньо для роботи під звичайним штучним освітленням, але ось під сонячним світлом потрібно вже не менше 300 кд/м2. При цьому сучасні моноблоки можуть мати більший запас по яскравості — в деяких моделях до 500 кд/м2. Це розширює можливості з налаштування екрана під різні ситуації і уподобання користувача. Крім того, висока яскравість позитивно позначається на якості зображення і насиченість кольорів, у світлі чого нерідко є ознакою досить прогресивного екрана.

Кількість слотів під модулі оперативної пам'яті, передбачене на материнській платі ПК. В даному випадку мова йде про слотах під знімних планки; для ПК з вбудованою пам'яттю даний параметр неактуальне.

Наявні на материнській платі слоти можуть бути зайняті всі, частково або не зайняті взагалі (в моделях без без ОЗП). У будь-якому разі звертати увагу на їх кількість стоїть в тому випадку, якщо першопочатково встановлену кількість RAM вас не влаштовує (або з часом перестане влаштовувати), і ви плануєте апгрейд системи. Найменша кількість, що зустрічається в ПК з додатковою пам'яттю — 1 слот; якщо він зайнятий, при апгрейді планку доведеться тільки міняти. Більша кількість роз'ємів під ОЗП — обов'язково парне, це пов'язано з рядом технічних нюансів; найчастіше це кількість — 2 або 4, однак воно може бути і більшим — аж до 16 потужних робочих станціях.

Зазначимо, що при плануванні апгрейда потрібно враховувати не тільки кількість слотів та тип пам'яті (див. вище), але і характеристики материнської плати. Всі сучасні «материнки» мають обмеження щодо максимального об'єму RAM; в результаті, наприклад, наявність наявність двох слотів DDR4 ще не означає, що систему можна встановити відразу дві планки максимального об'єму, 128 ГБ кожна.

Тип відеокарти, що використовується в ПК. Сучасні комп'ютери можуть оснащуватися як інтегрованими модулями (серед таких можна зустріти продукцію Apple и Intel — HD Graphics, UHD Graphics і Iris), так і дискретними відеокартами (у тому числі професійного рівня), які можуть встановлюватися по декілька штук з використанням технології SLI або CrossFire. Крім того, у продажу можна зустріти конфігурації, які взагалі не укомплектовані графічними адаптерами. Ось більш докладний опис кожного варіанта:

— Інтегрована. Відеокарти, що вбудовані прямо в процесор (рідше — в материнську плату) і не мають власної виділеної пам'яті: пам'ять для обробки відео відбирається із загальної «оперативки». Головні переваги таких модулів — невисока вартість, низьке енергоспоживання, мінімальне тепловиділення (яке не потребує спеціальних систем охолодження) і максимально компактні розміри. З іншого боку, і продуктивність у цього типу графіки невисока: її вистачає для нескладних повсякденних завдань на зразок вебсерфінгу, перегляду відео і невимогливих ігор, а ось для більш серйозних цілей бажано все ж мати в системі дискретний відеоадаптер. Та й той факт, що інтегрова...ні системи займають під час роботи частину системної RAM, теж не сприяє продуктивності.

— Дискретна. Відеокарти у вигляді окремих модулів зі спеціалізованим процесором і власною пам'яттю. Коштують помітно дорожче інтегрованих, займають більше місця і споживають більше енергії, проте всі ці недоліки компенсуються ключовою перевагою — високою продуктивністю. Це дозволяє працювати навіть з «важким» графічним контентом на зразок сучасних ігор, 3D-рендерінгу, відеомонтажу у високих роздільних здатностях тощо (хоча конкретні характеристики дискретної графіки, зрозуміло, можуть бути різними). Крім того, оброблення графіки в таких системах не задіює основну оперативну пам'ять, що теж є важливою перевагою. Для додаткового підвищення продуктивності дискретні відеокарти можуть об'єднуватись в системи SLI / CrossFire, цей варіант вказується окремо (див. нижче). Також зазначимо, що у більшості сучасних ПК така графіка поєднується з процесором, що має вбудоване графічне ядро, і часто працює в гібридному режимі: інтегрований модуль застосовується для нескладних завдань, а при зростанні навантаження система перемикається на дискретну відеокарту.

— SLI / CrossFire. Декілька дискретних відеокарт (див. вище), об'єднаних у зв'язку з технологією SLI (застосовується NVIDIA) або Crossfire (використовується AMD). C точки зору пересічного користувача принципових відмінностей між цими технологіями немає: і та, і інша дають змогу об'єднати обчислювальні потужності декількох відеокарт, підвищивши таким чином графічну продуктивність. Однак і коштує подібна графіка недешево, а тому застосовується вона виключно в високопродуктивних ПК з упором на графічні можливості — зокрема, геймерських.

– Купується окремо. Відсутність будь-якої відеокарти в першопочатковій комплектації ПК. Досить рідкісний варіант, що зустрічається в окремих висококласних робочих станціях, такі конфігурації оснащені професійними процесорами без вбудованого графічного ядра і не мають дискретної графіки – передбачається, що такий адаптер користувачеві зручніше купити окремо.

Основними виробниками відеокарт у наш час є AMD, NVIDIA та Intel, причому кожен має свою специфіку. NVIDIA випускає переважно дискретні рішення; серед найпоширеніших – серії GeForce MX1xx, GeForce MX3xx, GeForce GTX 10xx (зокрема GTX 1050, GTX 1050 Ti та GTX 1060), GeForce RTX 20xx , GeForce RTX 20xx, GeForce RTX 20xx 060 Ti, GeForce GeForce RTX 3070 Ti, GeForce RTX 3080 Ti , GeForce RTX 4060 Ti, GeForce RTX 4060 Ti , GeForce RTX 4060 Ti ,, GeForce RTX 4080, GeForce RTX 4080 SUPER, GeForce RTX 4090 та окрема серія Quadro. AMD пропонує як дискретну, так і вбудовану графіку – зокрема в рамках популярних серій Radeon RX 500, Radeon RX 5000, Radeon RX 6000, Radeon RX 7000 та AMD Radeon Pro. А Intel займається виключно модулями, інтегрованими в процесори свого виробництва – це може бути HD Graphics, UHD Graphics і Iris.

Зазначимо, що багато конфігурацій з дискретною графікою мають також інтегрований графічний модуль; у таких випадках вказується назва дискретної відеокарти, як більш прогресивної.