Частотний діапазон
Діапазон звукових частот, підтримуваний акустикою. Чим ширше цей діапазон, тим повніше відтворений звук, тим нижче ймовірність, що якісь із цих деталей на низьких або високих частотах залишаться «за кадром». Водночас людське вухо здатне чути частоти близько 16 – 22000 Гц, а з віком цей діапазон ще більше звужується. У сучасній аудіотехніці, особливо топового рівня, можуть зустрічатися більш широкі діапазони, однак з практичної точки зору в цьому немає особливого сенсу. Крім того, варто відзначити, що сам по собі широкий частотний діапазон не гарантує високоякісного звуку — багато що залежить також від АЧХ.
Підключення
—
mini-Jack (3.5 мм). Роз'єм 3.5 мм використовується як стандартний аналоговий аудіовихід практично у всіх сучасних ПК і ноутбуках; крім того, він встановлюється в більшість смартфонів, планшетів і кишенькових плеєрів, та й в багатьох інших різновидах техніки дуже поширений. У світлі цього штекером mini-jack оснащується більшість сучасних комп'ютерних колонок (за винятком хіба що Bluetooth моделей). Це може бути штекер на незнімному або знімному кабелі, або ж перехідник з іншого роз'єму — наприклад, «2 RCA — mini-jack».
— RCA.
Роз'єм RCA, також відомий в просторіччі як «тюльпан», у цьому разі застосовується як лінійний вхід, для прийому аналогового аудіосигналу — аналогічно тому ж 3.5 мм mini-jack. Відмінності полягають в декількох важливих моментах. По-перше, RCA працює за принципом «один роз'єм на канал», і кількість таких роз'ємів буде залежати від формату звуку. Приміром, стереоакустиці знадобиться комплект з двох таких роз'ємів, системі 5.1 — з шести тощо. По-друге, RCA досить популярний в традиційній аудіотехніці, проте досить слабо поширений серед комп'ютерів. Тому комп'ютерній акустиці цей вхід зустрічається відносно рідко – переважно досить прогресивних моделях (у тому числі рішеннях з зовнішнім підсилювачем). Крім того, відзначимо, що в комплектах з сабвуфером для підключення «саба» в головному сателіті може також передбачатися роз'єм RCA, який грає в даному разі роль виходу.
...
— Вихід на сабвуфер. Наявність роз'єму для підключення сабвуфера дає можливість ще більше збагатити звучання системи нижніми частотами. Звичайно сабвуфер можна придбати додатково. А сам вихід служить як опція і дає змогу розширити акустику за потреби.
— Вихід для навушників. Вихід для підключення навушників, розташований безпосередньо на корпусі однієї з колонок. Такий роз'єм буває особливо зручний при використанні навушників з традиційним настільним ПК: підключати «вуха» до корпусу колонки, що знаходиться на столі, буває помітно зручніше, ніж тягнути дріт до системного блоку. Зазвичай, роль даного виходу грає стандартне гніздо mini-Jack 3.5 mm — саме під нього робиться більшість сучасних «вух» (як комп'ютерних, та й загального призначення).
— Вхід для мікрофона. Вхід для підключення зовнішнього мікрофона, розташований безпосередньо на корпусі колонок. Сенс цієї функції такий же, як і у описаного вище виходу для навушників: підключати мікрофон до колонки, що стоїть на столі, нерідко буває зручніше, ніж безпосередньо до системного блоку. Самі колонки з цією особливістю, зазвичай, мають додатковий штекер, що підключається до мікрофонного входу звукової карти.
— USB B. Інтерфейс, що дає змогу підключати колонки до USB-порту комп'ютера, ноутбука тощо в якості зовнішнього периферійного пристрою. Подібне підключення може стати в нагоді, наприклад, в тих ситуаціях, якщо стандартний аудіовихід зайнятий або знаходиться у важкодоступному місці; крім того, воно дає можливість колонкам працювати навіть за відсутності в системі звукової карти (хоча таке на сьогодні зустрічається дуже рідко). При цьому через USB може здійснюватися ще й живлення колонок, що, при невеликій потужності, дає можливість обійтися без окремого джерела живлення (докладніше див. «Живлення від USB-порту»). Крім того, даний роз'єм може відповідати за додаткові функції — наприклад, управління функціями колонки з ПК, через спеціальне ПЗ.
— Оптичний вхід. Цифровий вхід для передачі високоякісного звуку, зокрема багатоканального. Таке з'єднання примітне повною нечутливістю до електричних перешкод, однак оптоволоконний кабель погано переносить перегини і сильний натиск.
— Коаксіальний вхід. Вхід для передачі звуку в цифровому вигляді. Передбачає можливість передачі багатоканального звуку. Використовує роз'єм RCA (що іменується в просторіччі «тюльпаном»), однак з описаним вище інтерфейсом RCA несумісний. Коаксіальне з'єднання, на відміну від оптичного, схильне до електромагнітних перешкод, зате не потребує особливої делікатності у поводженні з кабелем.Живлення від USB порту
Можливість
живлення колонок від USB-порту комп'ютера або іншого пристрою. У деяких моделях через цей порт здійснюється і основне підключення, однак частіше колонки приймають сигнал з класичного mini-Jack (див. «Підключення»). У будь-якому разі перевагою такого живлення перед
живленням від мережі є те, що вони не залежать від розетки; це полегшує їх
використанням з ноутбуками та іншою портативною технікою. Якщо ж вільного роз'єму на комп'ютері немає — можна скористатися USB-адаптером для розетки, автоприкурювача і т. ін. В той самий час потужність живлення через USB першопочатково дуже невисока, тому даний варіант характерний переважно для невеликих і порівняно «тихих» колонок. З цієї ж причини деякі моделі з цією особливістю можуть вимагати підключення до особливого різновиду роз'ємів — портів з підтримкою USB Power Delivery. Ця технологія дозволяє збільшити потужність живлення до 100 Вт, проте навіть у сучасній комп'ютерній техніці зустрічається не так часто.
Регулятор гучності
Розташування власного регулятора гучності, передбаченого в колонках. В сучасних комп'ютерних колонках зустрічаються регулятори, встановлених
спереду,
ззаду,
збоку,
зверху,
на сигнальному кабелі,
на підсилювачі і на пульті ДУ (останній може бути як єдиним регулятором, так і доповненням до регулятора з іншим розташуванням; докладніше див. нижче). Ось особливості кожного з варіантів:
— Спереду. Найбільш популярне в наш час розташування: до передньої панелі колонки простіше всього дотягнутися, регулятор можна без проблем підкрутити в будь-який час, і навіть якщо колонки щільно оточені сторонніми предметами ззаду і з боків — лицьова панель зазвичай залишається вільною. З недоліків можна відзначити хіба що той момент, що не всім подобаються зайві ручки на передній панелі колонки — однак це суто естетичний нюанс, не впливає на зручність.
— Ззаду. Регулятор, встановлений на задній панелі колонки, не особливо зручний для частого зміни гучності — шукати його зазвичай доводиться навпомацки, а для доступу потрібно деякий вільний простір навколо колонки. Так що на таких колонках найзручніше першопочатково підібрати якийсь оптимальний рівень звуку, а потім при необхідності підлаштовувати гучність через програмні налаштування комп'ютера і не тягнутися зайвий раз до регулятора. Тому даний варі
...ант зустрічається досить рідко. З іншого боку, подібна непомітність має свої плюси: акустика набуває максимально акуратний зовнішній вигляд, без зайвих дрібних елементів на зовнішній стороні.
— Збоку. Свого роду компроміс між двома описаними вище варіантами: регулятор виходить не таким помітним, як передній, і водночас до нього простіше дістатися, ніж до заднього. Правда, з відповідної сторони колонки для цього повинно бути достатньо вільного місця, але цей недолік не є особливо критичним. Так що бічне розташування зустрічається хоч і рідше переднього, зате помітно частіше заднього.
— Зверху. Досить специфічний варіант. З загальної специфіки схожий з описаним вище бічним розташуванням, проте з низки причин зустрічається вкрай рідко — у колонках нестандартного дизайну, а також в деяких комплектах, у яких управління системою знаходиться на сабвуфері (цей компонент часто встановлюється на підлогу, і верхнє розташування регулятора є найбільш зручним).
— На сигнальному кабелі. Регулятор, розміщений прямо на дроті, по якому передається аудіосигнал. Використовується переважно у недорогих компактних колонках: встановити регулятор таким способом простіше і дешевше, ніж вбудовувати в корпус, а габарити самого корпусу можна зменшити за рахунок відсутності всередині «зайвих» деталей.
— На підсилювачі. Варіант, який застосовується в моделях з зовнішнім підсилювачем (див. вище). Саме параметри роботи підсилювача визначають гучність звучання, так що логічніше розмістити регулятор гучності саме на ньому, а не на якійсь з колонок. Теоретично конкретне розташування регулятора може бути різним; на практиці ця ручка (як і інші елементи управління) зазвичай встановлюється на передній панелі. Зазначимо, що таке оснащення нерідко доповнюється регулятором на пульті ДУ (див. нижче) — підсилювач не завжди розташований досить зручно, для частих підстроювань зручніше використовувати пульт.
— На пульті ДУ. Регулятор, встановлений на пульті дистанційного управління — це може бути як дротовий, так і бездротової аксесуар (див. «Пульт ДИСТАНЦІЙНОГО керування»). Власне, наявність пульта ДУ практично гарантовано означає наявність у ньому регулювання гучності, виключення зустрічаються вкрай рідко; а якщо таких пультів два (дротовий і бездротовий), то регулятори нерідко встановлюються в обох. Зазначимо також, що управління гучністю з пульта може доповнюватися регулятором, розташованим у будь-якому з описаних вище місць (крім сигнального кабелю).