Порівняння Yamaha RX-V685 vs Yamaha RX-V585

Можливість використання ресівера для одночасної передачі сигналів від різних джерел на екрани і акустичні системи, розташовані в різних місцях (зонах). Наприклад, у великому будинку можна одночасно транслювати фільм з Blu-ray плеєра на екран у великій кімнаті, телепередачу — на телевізор на кухні і радіопрограму на колонки в бібліотеці. Ще один варіант використання Multi-Zone — розважальні центри з кількома приміщеннями різного типу (наприклад, кінозал, роллердром і кафе).

Максимальна потужність звуку, що може видати підсилювач потужності (за наявності такого в ресивері, див. «Тип») на один канал акустичної системи. Тут варто зазначити, що в даному випадку прийнято вказувати т. зв. RMS (Rated Maximum Sinusoidal), або номінальну потужність. Номінальної вважається найбільша потужність, яку підсилювач гарантовано здатний без перерв видавати протягом години без будь-яких збоїв чи поломок. Короткочасні стрибки рівня сигналу можуть значно перевищувати це значення, однак основним показником є все ж номінальна потужність.

Потужність підсилювача багато в чому визначає гучність звучання підключеній акустичної системи. На практиці гучність також залежить від характеристик колонок — чутливості, імпедансу і т. ін.; однак за інших рівних умов одна і та сама акустика на більш потужному підсилювачі буде звучати голосніше. Крім того, цей параметр також впливає на сумісність колонок і підсилювача — вважається, що різниця в номінальних потужностях цих компонентів не повинна перевищувати 10-15% (а в ідеалі потужності взагалі повинні збігатися). А оскільки для різних приміщень потрібні колонки різної потужності, це впливає і на вибір підсилювача для тієї чи іншої обстановки; конкретні рекомендації по співвідношенню характеристик приміщення і потужності акустики можна знайти в спеціальних джерелах.

Також відзначимо, що, якщо підсилювач може працювати з навантаженням різного опору (див. «Допустимий опір акусти...ки»), то для різних варіантів і потужність на канал буде різною — чим нижчий опір, тим вище потужність. В характеристиках ж в цьому випадку зазвичай вказується максимальне значення цього параметра — тобто потужність при мінімально допустимому опорі.

Набір стрімінгових сервісів, що підтримуються AV-ресивером.

Такі послуги призначені для потокової трансляції аудіоконтента через Інтернет. При цьому файли не зберігаються на пристрій, а відтворюються безпосередньо з відповідного ресурсу у глобальній мережі. Стрімінгові послуги дають змогу отримати доступ до великих бібліотек музичних композицій без необхідності займати внутрішню пам'ять пристрою. Ключовими перевагами онлайн-стримінгу можна назвати величезний вибір контенту та практично моментальний доступ до бажаних аудіотреків. Серед популярних можна виділити Amazon Music, Deezer, SoundCloud, Spotify, TIDAL, YouTube Music.

— AirPlay. Технологія передачі мультимедійних даних через бездротове з'єднання (Wi-Fi). Розроблена компанією Apple, призначена переважно для трансляції контенту з різної «яблучної» техніки (насамперед портативних гаджетів) на сумісні зовнішні пристрої. Дозволяє передавати файли (в режимі потокового аудіо, детальніше див. «Тюнер і відтворення»), а також зображення, текстові дані і навіть відео. Наявність AirPlay в ресивері дасть змогу підключати до нього техніку Apple з підтримкою цієї технології для прямого відтворення, а також виводити на зовнішній екран (наприклад, телевізор) інформацію про файли — назву композиції, ім'я виконавця і т. ін.

— AirPlay 2. Друга версія описаної вище технології AirPlay, випущена в 2018 році. Одним з основних нововведень, представлених у цьому оновленні, стала підтримка формату «мультирум» — можливість одночасно транслювати декілька окремих аудіосигналів на різні сумісні пристрої, які встановлені в різних місцях. Таким чином можна, наприклад, включити на телевізорі у вітальні чергову серію улюбленого серіалу з iPhone, а на кухні — розслаблюючу музику з iPod, і т. ін. Крім того, AirPlay 2 отримала ряд інших поліпшень — удосконалення буферизації, можливість потокової трансляції на стереоакустику, а також підтримку голосового управління через Siri.

— Chromecast. Оригінальна назва —...Google Cast. Технологія трансляції контенту на зовнішні пристрої, розроблена Google. Дозволяє передавати на AV-ресивер відео і аудіо з комп'ютера або мобільного пристрою, трансляція стандартно здійснюється через Wi-Fi, при цьому приймач і джерело сигналу повинні знаходитися в одній Wi-Fi мережі (виняток становлять медіаплеєри Chromecast). Технологія Chromecast підтримує два режими — власне трансляцію через спеціальні програми (доступні для Windows, macOS, Android і iOS) і «відззеркалювання вмісту, відкритого в браузері Google Chrome, на зовнішньому екрані.

— Wi-Fi. Бездротовий інтерфейс, який застосовується насамперед для побудови комп'ютерних мереж. Відповідно, AV-ресіверів його наявність може знадобитися насамперед для реалізації мережевих функцій — потокового аудіо, Інтернет-радіо (див. «Тюнер і відтворення»), AirPlay (див. вище), DLNA (див. нижче). Підключення до комп'ютерних мереж може здійснюватися і через дротовий інтерфейс LAN (див. нижче), однак Wi-Fi зручніший за рахунок відсутності дротів і можливості роботи крізь перешкоди (включаючи стіни) на відстань у кілька десятків метрів. Крім того, в деяких моделях дана технологія може використовуватися також для прямого зв'язку з іншими пристроями — наприклад, для використання смартфона або планшета в якості пульта ДУ, або для прямої трансляції відеосигналу по технології Miracast або в іншому аналогічному форматі.

— Bluetooth. Технологія прямого бездротового зв'язку між різними електронними пристроями; працює на дистанції близько 10 м, хоча деякі специфічні формати роботи і забезпечують більший радіус дії. Технічно може застосовуватися для різних цілей, залежно від підтримуваних конкретним пристроєм протоколів; в AV-ресіверах найчастіше зустрічаються два протоколи — A2DP для бездротової трансляції аудіосигналу і AVRCP для дистанційного управління. У першому випадку мова звичайно йде про передачу сигналу з зовнішнього пристрою (смартфона, ноутбука і т. ін.) на ресивер; теоретично можливий і протилежний варіант — трансляція звуку на Bluetooth-навушники або акустику, проте з низки причин цей формат роботи в AV-ресіверах майже не зустрічається. AVRCP, зі свого боку, дозволяє застосовувати зовнішній гаджет (наприклад, той самий смартфон) в якості пульта ДУ.

— LAN. Стандартний інтерфейс для дротового підключення різної техніки (включаючи AV-ресивери) до комп'ютерних мереж, у т. ч. для виходу в Інтернет. Через наявності дроту менш зручний в підключенні, ніж описаний вище Wi-Fi. З іншого боку, LAN-з'єднання виграє по надійності з'єднання і фактичній швидкості передачі даних — особливо якщо в мережі працює багато бездротових пристроїв, і канали Wi-Fi завантажені (що зустрічається нерідко, оскільки Wi-Fi модулі досить популярні в сучасній електроніці). Тому для роботи з великими об'ємами даних — наприклад, перегляду відео високої роздільної здатності через DLNA (див. нижче) — краще підходить саме LAN.

— RS-232. Дротовий інтерфейс, першопочатково з'явився в комп'ютерній техніці. В AV-ресіверах його можна назвати службовим: передача контенту через цей роз'єм не здійснюється, проте через нього можна підключити пристрій до комп'ютера і дистанційно змінювати налаштування, а також оновлювати прошивку.

— MHL. Дротовий високошвидкісний інтерфейс для передачі мультимедійних даних (відео та аудіо) з мобільних пристроїв на зовнішні екрани. Пропускна здатність дозволяє працювати із зображенням високого, а то й надвисокої роздільної здатності, а також багатоканальним звуком. Також при підключенні може здійснюватися зарядка гаджета. У мобільних пристроях сигнал MHL виводиться через стандартний порт microUSB; а роль входу в AV-ресіверах (та в іншій стаціонарній техніці) грає роз'єм HDMI (див. нижче) — однак не будь який, а лише першопочатково сумісний з MHL і той який має відповідне маркування. Випускаються перехідники для підключення до звичайного HDMI, однак додаткові функції (на зразок тієї ж зарядки) при такому з'єднанні можуть виявитися недоступними.

— DLNA. Технологія, застосовувана для об'єднання різних електронних пристроїв в єдину цифрову мережу з можливістю безпосереднього обміну контентом. Пристрої, для яких заявлена підтримка цього стандарту, здатні ефективно взаємодіяти незалежно від фірми-виробника. AV-ресивер з DLNA може, наприклад, програвати фільм безпосередньо з жорсткого диска комп'ютера в сусідній кімнаті, або передавати на телевізор фотографії зі смартфона. Підключення до Мережі може здійснюватись як провідним (LAN), так і безпровідних (Wi-Fi, див. вище) способом.

— Roon Tested. Акредитація Roon Tested означає сумісність AV-ресивера з популярною аудіофільською платформою для відтворення потокової музики Roon. Моделі з відповідною сертифікацією пройшли низку тестів та задовольняють стандартам якості, які необхідні для бездоганної роботи з Roon. При цьому забезпечується зручне керування та організація контенту в рамках платформи.

— Узгодження Remote control. Функція, що дозволяє з'єднати AV-ресивер з іншим пристроєм (наприклад, Blu-ray плеєром або зовнішнім підсилювачем) і керувати обома пристроями з одного пульта ДУ. При купівлі техніки з подібною функцією потрібно обов'язково уточнювати сумісність — зазвичай, працювати в подібній «зв'язці» може тільки апаратура одного виробника, і навіть у таких випадках можливі свої нюанси за погодженням.

— Голосовий асистент. Підтримка ресивером голосового асистента. Найбільшою популярністю в наш час користуються такі асистенти:

• Google Assistant
• Apple Siri
  
• Amazon Alexa

Однак можлива поява й інших рішень. У будь-якому разі варто зазначити, що мова йде не про вбудований в сам ресівер помічник, а про сумісність з зовнішніми пристроями, що мають дану функцію (наприклад, зі смартфоном або планшетом). Але навіть така сумісність дозволяє віддавати ресиверу команди голосом — це нерідко буває зручніше, ніж більш традиційні способи управління. Конкретний набір підтримуваних команд і мов може бути різним — залежно від голосового асистента і його конкретної версії.

Кількість оптичних входів, передбачених у конструкції ресивера.

Оптичний інтерфейс дозволяє передавати сигнали в цифровому вигляді і фактично являє собою різновид стандарту S/PDIF, що використовує оптоволоконний канал передачі даних (кабель TOSLINK). За пропускної спроможності він повністю аналогічний коаксіальному інтерфейсу (див. вище) — зокрема, підтримує багатоканальний звук — але вигідно відрізняється від нього повної нечутливістю до електромагнітних перешкод. З іншого боку, оптичні кабелі за рахунок своєї конструкції чутливі до різких згинів і механічного впливу — випадково наступивши на такий кабель, можна зробити його непридатним до використання. Крім того, вони мають обмеження по максимальній довжині — близько 6,1 м.

Що стосується кількості, то наявність декількох входів дозволяє підключити до ресівера відразу кілька джерел сигналу з відповідними виходами і перемикатися між ними через програмні установки, не борсатися з перемиканням кабелів.

Кількість входів HDMI, передбачених у конструкції ресивера.

Цей інтерфейс є одним з найбільш прогресивних цифрових стандартів, що застосовуються в сучасній електроніці. Він першопочатково розроблявся для HD-телебачення і вже в першій версії дозволяв передавати відеопотік роздільною здатністю Full HD (1920x1080), супроводжуваний восьмиканальним (7.1, див. «Кількість каналів») звуком; надалі максимальна роздільна здатність ще більше збільшилася. Практично всі сучасні телевізори, монітори і плазмові панелі мають як мінімум один інтерфейс HDMI, те ж стосується і пристроїв відтворення (програвачів, медіацентрів тощо).

Що стосується кількості, то наявність декількох входів дозволяє підключити до ресівера відразу кілька джерел сигналу з відповідними виходами і перемикатися між ними через програмні установки, не борсатися з перемиканням кабелів. У разі HDMI велика кількість роз'ємів особливо важливо, враховуючи поширеність цього стандарту сучасної відеотехніки; в окремих ресіверах число таких входів може досягати 10.

Кількість композитних входів, передбачених у конструкції ресивера.

Зазначимо, що в даному випадку мається на увазі не повнорозмірний композитний інтерфейс, який використовує три гнізда (відео і два канали стереозвуку), а тільки один роз'єм — відео. Це пов'язано з тим, що звук можна вивести через штатні аудиороз'єми RCA. Відеовихід також використовує роз'єм типу RCA, зазвичай характерного жовтого кольору.

Через те, що всі дані про зображення передаються по одному кабелю, композитний інтерфейс дещо програє компонентному (див. вище) за якістю відео, а пропускна здатність дозволяє працювати тільки з сигналом стандартного роздільної здатності (не HD); та й про об'ємному звуці не йдеться. З іншого боку, цей спосіб підключення давно використовується в відеотехніки і може знадобитися для підключення застарілих пристроїв (таких як VHS-відеомагнітофони).

Що стосується кількості, то наявність декількох входів дозволяє підключити до ресівера відразу кілька джерел сигналу з відповідними виходами і перемикатися між ними через програмні установки, не борсатися з перемиканням кабелів.

Кількість компонентних входів, яка передбачена у конструкції ресивера.

Цей інтерфейс (відомий також як YPbPr) розрахований на передачу відеосигналу в аналоговому форматі. Його назва зумовлена тим, що три основних компоненти відео (дані про яскравість і два канали кольорорізниці) передаються по трьом окремим кабелях. Відповідно, кожен окремий компонентний вхід — це комплект з трьох роз'ємів. Зазвичай для з'єднання використовується строєний кабель з роз'ємами RCA («тюльпан»), при цьому кабелі для компонентного і композитного (див. нижче) інтерфейсів цілком взаємозамінні.

Компонентний інтерфейс характеризується високою якістю передачі сигналу: поділ відео на три окремих канали значно знижує спотворення в порівнянні з тим же композитним форматом, а пропускна здатність може бути порівняна з вищеописаним HDMI і дає можливість працювати навіть з HD-відео. Водночас компонентне підключення не передбачає передачі звуку, і для цієї мети доведеться використовувати окремий кабель.

Що стосується кількості, то наявність декількох входів дає змогу підключити до ресивера відразу кілька джерел сигналу з відповідними виходами і перемикатися між ними через програмні налаштування, не возячись з перемиканням кабелів.

Наявність входу Phono в конструкції AV-ресивера.

Вхід даного типу використовується для підключення програвачів вінілових дисків. Незважаючи на широку популярність цифрових носіїв, класичні вінілові платівки не сходять зі сцени. І справа не тільки в ностальгії: багато аудіофілів вважають, що саме платівка забезпечує найбільш достовірне і повне звучання, тому програвачі для вінілу досить часто зустрічаються у висококласних аудіосистемах. Однак звук з такого програвача необхідно пропускати через фонокоректор, інакше ні про яку якість мови йти не може. Для цих цілей в висококласній апаратурі, включаючи AV-ресивери, і передбачається вхід Phono: сигнал, що надходить на цей вхід, подається на вбудований фонокоректор. Це дає змогу підключати програвачі для вінілу напряму, без додаткового зовнішнього обладнання.

Варто мати на увазі, що фонокоректори можуть бути розраховані на різні види звукознімачів — ММ або MC; тому перед підключенням варто уточнити, чи сумісний вхід Phono зі звукознімачем Вашого програвача. Втім, багато ресиверів з даною функцією оснащуються універсальним фонокоректором MM/MC.