Порівняння Xiaomi Mi VR Play vs Homido V1

Кут огляду, забезпечуваний очками віртуальної реальності — тобто кутовий розмір простору, що потрапляє в поле зору користувача. Зазвичай, в характеристиках вказується розмір цього простору по горизонталі; втім, якщо необхідна максимально точна інформація, цей момент не завадить уточнити окремо.

Чим ширший кут огляду — тим більше ігрового простору користувач може бачити, не повертаючи голови, тим потужніший ефект занурення і тим менше ймовірності, що зображення буде піддається ефекту «тунельного зору». З іншого боку, робити полі зору занадто великим теж не має сенсу з урахуванням особливостей людського ока. Загалом великим кутом огляду вважається кут, що становить 100° і більше. З іншого боку, зустрічаються моделі, де цей показник становить 30° і навіть менше — це, зазвичай, специфічні пристрої (наприклад, окуляри для пілотування дронів і окуляри доповненої реальності), де подібні характеристики цілком виправдані з урахуванням загального функціоналу.

Можливість рухати лінзи окулярів вперед і назад, змінюючи таким чином їх розташування відносно екрану і очей користувача. Конкретний зміст цієї функції може бути різним: вона може налаштувати кут зору (щоб екран повністю містився в полі зору і водночас не був занадто дрібним), грати роль діоптрійною корекції (що важливо для користувачів, що носять окуляри) або фокусування, замінювати налаштування міжзіничної відстані (див. нижче) і т. ін. Ці нюанси варто уточнювати окремо. Однак у будь-якому разі дана функція не буде зайвою — вона полегшує налаштування окулярів під особисті особливості користувача.

Можливість налаштовувати міжзінична відстань окулярів — тобто відстань між центрами двох лінз. Для цього лінзи встановлюються на рухомих кріпленнях, що дозволяють зміщувати їх вправо/вліво. Зміст даної функції полягає в тому, що для нормального перегляду центри лінз повинні знаходитися навпроти зіниць користувача — а у різних людей відстань між зіницями теж різне. Відповідно, ця налаштування буде корисна в будь-якому разі, однак особливо вона важлива для користувачів великого або мініатюрного статури, у яких міжзінична відстань помітно відрізняється від середнього показника.

Водночас існує досить значна кількість окулярів, які не мають даної функції. Їх можна розділити на три категорії. Перша — пристрої, де відсутність налаштування під міжзінична відстань компенсується тим чи іншим способом (наприклад, особливою формою лінз, що не вимагає підстроювання). Друга — моделі, де дана регулювання не потрібна в принципі (зокрема, деякі окуляри доповненої реальності). І третя — найбільш прості і дешеві рішення, де від додаткових регулювань відмовилися для зниження вартості.

Наявність магнітного перемикача в конструкції окулярів віртуальної реальності.

Подібний перемикач зустрічається тільки в моделях, розрахованих на телефони (див. «Призначення»). Зазвичай він встановлюється на бічній стороні окулярів і має вигляд рухомого металевого елемента. Зміст даної функції полягає в тому, що при зміщенні перемикача змінюється магнітне поле всередині окулярів, а більшість сучасних смартфонів оснащене датчиками, здатними відслідковувати ці зміни. Таким чином, користувач отримує розширені можливості управління: наприклад, в іграх-стрілялках магнітний перемикач може грати роль спускового гачка.

Основний матеріал, що використовується в конструкції корпусу.

— Пластик. Маючи відносно невисоку вартість, пластик водночас досить практичний, легкий, простий в обробці і загалом непогано підходить для окулярів віртуальної реальності. Цей матеріал найбільш популярний в сучасних окулярах, він зустрічається в моделях всіх цінових категорій — від бюджетної до топової. Зазначимо, що фактична якість пластику може бути різною, вона теж помітно залежить від ціни.

— Картон. Окуляри, зроблені з класичного картону — щільного товстого паперу. Основна перевага цього матеріалу полягає в надзвичайно низькій вартості — ще нижчій, ніж у пластику. Корпус, зазвичай, поставляється в розібраному вигляді, перед використанням його потрібно скласти особливим чином; втім, для деяких користувачів це також є перевагою, оскільки робота з «конструктором» забезпечує додатковий інтерес. Крім того, картон вважається більш «екологічним» і простим у переробці матеріалом. З іншого боку, міцність і жорсткість таких корпусів вельми невисока, вони легко деформуються і вимагають обережного поводження. Та й комфорт при використанні дуже умовний: м'яких накладок в місцях контакту з лицем зазвичай не передбачається, до шкіри прилягає безпосередньо край картонного аркуша. Як наслідок, цей матеріал набув поширення лише в окулярах для мобільних телефонів (див. «Джерело сигналу»), створених як максимально прості і доступн...і рішення.

— Тканина. Окуляри з корпусом з щільної товстої тканини. Такі корпуси коштують порівняно недорого, хоча і помітно дорожче тих же картонних (див. вище). З іншого боку, окуляри з тканини набагато надійніші та водночас комфортніші — зокрема, в них майже обов'язково є м'які вставки у місцях контакту з головою, та й сама тканинна поверхня приємна на дотик. Більшість таких моделей призначені для мобільних телефонів (див. «Джерело сигналу»), при цьому в конструкції можуть передбачатися оригінальні деталі — наприклад, «кишеня» для мобільника, яка застібається на блискавку. Також відзначимо, що тканина сама по собі виглядає цікаво навіть у нейтральних кольорах, а варіанти оформлення можуть бути вельми незвичайними — наприклад, денім, камуфляж, яскрава вишивка і т. ін. З недоліків варто відзначити чутливість тканини до забруднень — притому що можливість зняти і випрати верхню оболонку є для таких гаджетів далеко не обов'язковою.