Потужність
Номінальна потужність пристрою.
Нагадаємо, номінальною в акустиці називають найбільшу середню (середньоквадратичну) потужність звуку або сигналу, яку пристрій може видати протягом необмежено довгого часу. Окремі скачки гучності можуть в рази перевищувати даний показник, проте ключовою характеристикою є саме середнє значення. А ось конкретний сенс даного параметра залежить від типу апаратури (див. вище). Наприклад, для комбопідсилювачів в даному пункті зазвичай наводиться потужність вбудованих динаміків; можливості власного підсилювача за визначенням відповідають цій цифрі, так що для подібної апаратури номінальна потужність визначає виключно загальну гучність звучання. Також потужність акустики вказується і для кабінетів, проте тут вже стає актуальним інший момент — сумісність із зовнішнім підсилювачем (перш за все «головою»). Вихідна потужність цього підсилювача повинна бути не вище номінальної потужності кабінету, щоб уникнути перевантажень; а в ідеалі ці характеристики повинні збігатися — це дасть змогу використовувати динамік на повну потужність без спотворень звуку.
Для голови, відповідно, в даному пункті наводиться номінальна потужність на виході, яка визначає можливість роботи підсилювача з конкретним кабінетом або інший АС. Однак варто відзначити, що в якості номінальної для голів вказується максимально можливе значення потужності, яке досягається далеко не завжди. Наприклад, у багатьох моделях передбачається кілька звукових виходів – під пасивну...акустику з різним імпедансом (нагадаємо, стандартні значення імпедансу складають 2, 4, 8 і 16 Ом); а чим вище імпеданс підключеного динаміка — тим нижче буде фактична потужність. В інших головах є можливість обмеження максимальної потужності – наприклад, щоб на максимальному рівні пристрій видавав не 100 Вт, а 50 Вт або навіть 25 Вт. Іноді ці особливості поєднуються в одному пристрої.
У будь-якому разі при виборі за даним показником варто враховувати особливості планованого застосування апаратури. Наприклад, навряд чи має сенс купувати навіть 40-ватний «комбік» для практики в домашніх умовах – для цих цілей буде цілком достатньо 15 Вт, а то і менше. А якщо мова йде про ламповий пристрій, то в нашому прикладі максимальна рекомендована потужність і взагалі становитиме всього 5 Вт — специфіка лампових схем така, що при тій же номінальній потужності вони виходять ефективніше транзисторних в плані чутності. Для репетицій в групі без ударної установки (наприклад, дві гітари плюс бас) бажана потужність побільше, близько 40 «транзисторних» ват, а при наявності ударних — не менше 60 Вт. Транзисторні пристрої потужністю до 150 Вт і лампові до 40 – 50 Вт підійдуть для спеціалізованих репбаз і концертів в порівняно невеликих приміщеннях, а більш високі показники зустрічаються переважно в обладнанні для масштабних заходів. Докладні рекомендації щодо оптимальної потужності для тих чи інших умов можна знайти в спеціальних джерелах..
Окремо варто згадати басові підсилювачі: вважається, що для нормального узгодження між собою потужність басового «комбіка» повинна бути в два рази вище потужності гітарного.
Кількість каналів
Кількість каналів, передбачена в комбопідсилювачі або окремій «голові» (див. «Тип»).
Даний параметр вказується тільки в тому разі, якщо пристрій має
більше одного каналу. Канал в даному разі можна описати як свого роду «шлях» для аудіосигнала, що має свій специфічний набір налаштувань. Якщо таких «шляхів» кілька — то кожен з них можна налаштувати на свій розсуд і перемикатися між варіантами звучання буквально одним натисканням кнопки (в крайньому разі — перемиканням інструменту на інший вхід). Найбільш характерний приклад застосування даної функції виглядає так: один канал застосовується для чистого звуку, а другий — для «перевантаження» з використанням вбудованого дісторшена або овердрайву (див. «Ефекти»). Без поділу на канали звук доводилося б змінювати або переналаштуванням підсилювача (всякий раз виставляючи параметри заново, що просто незручно), або використанням зовнішніх «примочок» (а це не завжди є оптимальним варіантом з низки інших причин).
Що стосується числа каналів, то в багатоканальних моделях їх найчастіше яксамераз два — це дає згадані додаткові можливості і водночас не особливо впливає на вартість пристрою. Цей варіант є оптимальним для музикантів-початківців, проте зустрічається і в професійній апаратурі. Збільшення числа каналів дає змогу передбачити більш прогресивні варіанти передвстановлених налаштувань (наприклад, «чистий дзвінкий», «чистий теплий», «Crunch» і «Overdrive»), проте помітно усклад
...нює і здорожує конструкцію. Тому чим більша дана кількість – тим менше моделей з такими характеристиками представлено на ринку. Максимальний показник, що зустрічається в сучасних гітарних підсилювачах – 6; подібну кількість можна зустріти в окремих професійних моделях, переважно з цифровою елементною базою (див. «Тип»).На навушники
Тип
виходу на навушники, передбаченого в конструкції підсилювача.
Навушники будуть корисні перш за все в ситуації, коли не можна шуміти — наприклад, при вправах на гітарі в пізній час. А варіанти їх підключення можуть бути такими:
— Mini-Jack (3.5 мм). Вихід під стандартний штекер 3.5 мм mini-Jack. Таким штекером оснащується більшість сучасних навушників, особливо початкового і середнього рівня. Однак за якістю і надійності з'єднання він помітно поступається більш великому Jack 6.35 мм (див. нижче), тому в комбоусилителях зустрічається порівняно рідко.
— Jack (6.35 мм). Роз'єм досить великого розміру, розрахований переважно на стаціонарну аудіотехніку. Як основний спосіб підключення рідко зустрічається серед навушників, переважно це професійні моделі. Водночас підключити в таке кубло навушники з роз'ємом 3.5 мм mini-Jack можна за допомогою найпростішого перехідника (у багатьох «вухах» такі перехідники навіть включаються в стандартний комплект поставки); а саме з'єднання виходить щільним, надійним і з мінімумом перешкод від точки контакту. Завдяки цьому більшість «комбіків» використовує саме цей тип роз'єму.
