Порівняння Bosch PKE 645 B17E чорний vs Hotpoint-Ariston KRO 642 TO B чорний

— Емальована. Найпростіший і найпоширеніший різновид покриття. Емаль поєднує невисоку вартість і непогані показники міцності, крім того, може випускатися практично в будь-якому кольорі. З іншого боку, її очищення може вимагати значних зусиль, а згодом на такій поверхні з'являються подряпини і сколи.

— Нержавіюча сталь. Для сталевих поверхонь характерний солідний зовнішній вигляд; крім того, вони міцніше емальованих, на них не з'являються тріщини й відколи. Також сталь досить легко очищається, однак цей момент практично зводиться нанівець через труднощі у підтримці чистоти — забруднення з'являються легко, навіть відбитки пальців здатні зіпсувати акуратний зовнішній вигляд. А для очищення потрібно користуватися спеціальними засобами — інакше можна подряпати плиту.

— Склокерамічна. Склокераміка як матеріал загалом примітна високою теплопровідністю у поєднанні з непоганими характеристиками міцності і термостійкості. Особливо в цьому досягли успіху Schott Ceram і EuroKera - виробники цієї самої склокераміки, яку виробники побутової техніки встановлюють в свої моделі. Це дало змогу створювати оригінальні моделі електричних варильних поверхонь, де нагрівальні елементи розташовуються під суцільною «кришкою» зі склокераміки, зазначимо, що властивості цього матеріалу дають змогу застосову...вати його і з індукційними конфорками (див. нижче). Такі «кришки» не мають виступаючих частин, а розташування нагрівачів відзначено тільки лініями; завдяки цьому можна зручно переміщати посуд між нагрівачами, та й очищення подібної поверхні максимально просте. Правда, є і недоліки: склокераміка менш міцна, ніж емаль або сталь, потребує ідеально рівного посуду, а проливання рідини на рівну поверхню загрожує розтіканням по всій плиті і (не тільки). Також даний матеріал застосовується і в газових варильних поверхнях «газ на склі»; однак там він є скоріше іміджевим, оскільки, крім міцності, не має ключових переваг перед загартованим склом (див. нижче), а коштує відчутно дорожче.

— Загартоване скло. Матеріал, що використовується в варильних поверхнях формату «газ на склі»: з нього робиться поверхня, над якою розташовуються газові конфорки. Такі моделі мають оригінальний зовнішній вигляд, а саме скло стійке до подряпин і непогано піддається очищенню. Міцність і стійкість до нагрівання у нього значно нижче, ніж у склокераміки (власне, останнє стало причиною того, що загартоване скло не застосовується в електроплитах), однак ці моменти з лишком компенсуються невисокою вартістю.

— Чавун. Оригінальний варіант, що зустрічається в деяких газових моделях преміумкласу. Робоча поверхня в даному разі виконується з того ж чавуну, що і решітка конфорок, а самі решітки фактично являють собою виступи на чавунній поверхні. Це надає всій конструкції незвичайного, дуже солідного зовнішнього вигляду, до того ж підвищує її надійність: конструкція виступів-решіток така, що вони не зігнуться навіть під самим важким посудом. З іншого боку, очищення такої поверхні може виявитися досить трудомісткою справою (як через особливості самого чавуну, так через необхідність вичищати куточки між сіткою і поверхнею), а обходиться даний варіант недешево. Через це моделей з чавунною поверхнею на ринку одиниці.

Наявність на варильної поверхні однієї або декількох контурних конфорок — нагрівачів з можливістю збільшення діаметра.

Контурними можуть робитися тільки електроконфорки типу Hi-Light або індукційні (див. «Включає конфорки»). Такий нагрівач виглядає як кілька кіл різного діаметра з загальним центром; кожне коло відповідає одному з варіантів робочого діаметра, який можна вибрати для конфорки. Кількість цих варіантів зазвичай становить 2 або 3, а якщо контурних конфорок більше однієї — вони можуть розрізнятися за кількістю доступних діаметрів.

В будь-якому випадку, дана особливість дозволяє оптимально підбирати робочий розмір конфорки під діаметр посуду. Окремо зазначимо, що не варто плутати цю функцію з овальною зоною (див. нижче): овальна зона надає конфорці витягнуту форму, а контурні нагрівачі залишаються круглими незалежно від обраного розміру.

Наявність на варильної поверхні зони нагріву овальної форми. Такий нагрівач стане в нагоді для роботи з відповідною витягнутої посудом (наприклад, утятницами). У моделях з електричними нагрівачами (див. «Тип варильної поверхні») потрібна форма забезпечується за рахунок додаткового сегмента, встановленого впритул до конфорки; конфорка в штатному режимі працює як звичайна кругла, а при підключенні цього сегмента перетворюється в овал. У моделях, що працюють на газу, встановлюється окрема конфорка витягнутої форми.

Окремо зазначимо, що досягти аналогічного ефекту можна за допомогою режиму Bridge (див. «Функції»). Однак Bridge і овальна зона — це все ж різні функції: перша передбачає об'єднання двох конфорок, друга реалізується строго на одній конфорці.

Потужність підключення варильної поверхні — це максимальна електрична потужність, яка споживається нею під час роботи. Даний параметр вказується тільки для моделей, які оснащені хоча б однією електроконфоркою. Саме електричні нагрівачі є найбільш «ненажерливими» з точки зору енергоспоживання; допоміжні функції на зразок автопідпалу вимагають небагато енергії, для них достатньо звичайної розетки.

Від цього показника залежать насамперед вимоги до електромережі: вона має бути здатною забезпечити таку потужність без перенавантажень. Тут варто зазначити, що для побутових розеток обмеження по потужності складає близько 3 – 3.5 кВт, при більшій потужності підключати плиту до мережі 230 В слід за спеціальними правилами. Альтернативний варіант — використати трифазну мережу 400 В: більшість сучасних варильних поверхонь із електронагрівачами допускають підключення як до 230 В, так і до 400 В, на вибір.

Наявність металевої рамки в конструкції варильної поверхні. Така рамка може розташовуватися як по всьому периметру пристрою (у більшості класичних моделей), так і тільки з одного боку (зазвичай поверхнях типу «доміно», детальніше див. «Оформлення»). Переважно рамка грає естетичну роль, даючи змогу оптимально вписати варильну поверхню в загальне оформлення кухні. Однак вона може виконувати і цілком практичну функцію — а саме затримувати пролиті на поверхню рідини. З іншого боку, у такого захисту є і недоліки: очищати забруднення вздовж межі буває досить складно, а затримана на варильної поверхні рідина може підгоріти, ще більше ускладнюючи прибирання. Так що в плані прибирання більш зручні моделі без рамки.

Загальні габарити пристрою в ширину і в глибину. Під глибиною в даному випадку мається на увазі розмір від передньої до задньої кромки (якщо дивитися з боку користувача). Зазначимо, що зовнішні розміри варильних поверхонь нерідко бувають більшими за розміри для вбудовування (див. нижче).

Розмір отвору, який потрібно виконати в кухонному столі для нормального вбудовування варильної поверхні. Стандартно вказується ширина і глибина — розмір отвору по передній і бічній стороні відповідно (якщо дивитися з боку користувача). Зазначимо, що габарити самої варильної поверхні зазвичай більше розмірів для вбудовування: при установці в отвір верхня частина поверхні спирається на його краю, завдяки чому пристрій і не провалюється в стільницю.

Країна, в якій за заявою виробника виготовляється та чи інша модель. Не дивлячись на те, що більшість потужностей зосереджено у Китаї, європейські заводи з виробництва побутової техніки нікуди не поділися. І певні моделі можуть вироблятися саме на них. В цілому, такий поділ на китайський або європейський завод особливо не повинен впливати на якість продукції, але все ж стереотип надійної європейської збірки (Німеччина, Іспанія, Італія, Польща, Туреччина) присутній в нас. Однак не виключено, що у моделі може бути заявлена країна виробництва, наприклад, Польща, а в магазині під цим же артикулом вам зустрінеться Китай.