Порівняння Syma X5HW vs XIRO XPLORER V

Максимальний час польоту квадрокоптера на повному заряді акумулятора. Цей показник є досить приблизним, оскільки найчастіше вказується для ідеальних умов — у реальному використанні час польоту може виявитися меншим за заявлений. Тим не менш, за цим показником цілком можна оцінити загальні можливості коптера і порівняти його з іншими моделями - більший час польоту на практиці зазвичай означає більше високу автономність.

Зазначимо, що для сучасних коптерів хорошим показником вважається час польоту від 20 хв і більше, а в «моделях, що довго «грають», воно може перевищувати 40 хв.

Найбільша швидкість, яку квадрокоптер здатний розвивати у горизонтальному польоті. Варто враховувати, що в більшості випадків цей параметр вказується для оптимальних умов експлуатації: повного заряду акумулятора, невисокої температури повітря, мінімальної ваги тощо. Втім, на нього можна орієнтуватися як при виборі, наприклад і при порівнянні різних моделей коптерів між собою.

Зазначимо, що квадрокоптери спочатку розроблені як стабільні та маневрені повітряні платформи, а не як швидкісні апарати. Тому спеціально шукати швидкий квадрокоптер варто лише в тих випадках, якщо критично важлива можливість швидко переміщатися з місця на місце (наприклад, коли апарат передбачається використовувати для відеозйомки об'єктів, що швидко рухаються на великих територіях).

Роздільна здатність матриці в штатній камері квадрокоптера.

Теоретично що вище роздільна здатність — то чіткіше, деталізоване зображення здатна видати камера. Однак на практиці якість «картинки» залежить від низки інших технічних особливостей — розміру матриці, алгоритмів обробки зображення, властивостей оптики тощо. Мало того, при підвищенні роздільної здатності без збільшення розміру матриці якість зображення може впасти, т.к. значно підвищується ймовірність виникнення шумів та сторонніх артефактів. А для зйомки відео велика кількість мегапікселів взагалі не потрібна: наприклад, для зйомки відео Full HD (1920x1080), що вважається дуже солідним форматом для квадрокоптерів, достатньо сенсора лише на 2,07 Мп.

Відзначимо, що висока роздільна здатність часто є ознакою просунутої камери з високою якістю зображення. Однак ця якість обумовлена не кількістю мегапікселів, а характеристиками камери та застосованими у ній спеціальними технологіями. Тому при виборі квадрокоптера з камерою варто дивитися не так на роздільної здатності, як на клас і цінову категорію моделі загалом.

Максимальна роздільна здатність фотографій, які здатна знімати штатна камера квадрокоптера. Цей параметр безпосередньо пов'язаний з роздільною здатністю матриці (див. вище): зазвичай, максимальний роздільна здатність фото відповідає повному роздільній здатності матриці. Наприклад, для знімків 4000х3000 пікселів передбачається сенсор на 4000*3000=12 мегапікселів.

Теоретично більш високий роздільна здатність фотозйомки дає змогу досягти високо деталізованих фотографій, з гарною видимістю дрібних деталей. Однак, як і у випадку з загальним роздільною здатністю матриці, високий роздільна здатність ще не гарантує такого ж спільного якості, і варто орієнтуватися не тільки на цей параметр, але і на цінову категорію квадрокоптера і його камери.

Також відзначимо, що висока роздільна здатність камери позначається на обсягах знімаються матеріалів, їх зберігання та пересилання потрібні більш об'ємні накопичувачі і «товсті» канали зв'язку.

Максимальна роздільна здатність і частота кадрів, підтримувані камерою коптера при зйомки в стандарті Full HD (1080p).

Традиційне вирішення такого відео — 1920х1080; саме воно найчастіше використовується в дронах, хоча зрідка зустрічаються і більш специфічні варіанти — наприклад, 1280х1080. Загалом це далеко не самий прогресивний, але більш ніж пристойний стандарт відео високої роздільної здатності, таке зображення дає достатню для більшості випадків деталізацію і непогано виглядає навіть на великому екрані телевізора до 32" й більше. При цьому досягти високої частоти кадрів у форматі Full HD порівняно нескладно, а місця таке відео займає менше, ніж матеріали в більш високих роздільних здатностях. Тому зйомка Full HD може передбачатися навіть у коптерах, що підтримують більш сучасні формати відео на зразок 4K.

Що стосується власне частоти кадрів, то чим вона вища — тим більше плавним виходить відео, тим менше змащується рух в кадрі. З іншого боку, швидкість зйомки безпосередньо впливає на вимоги до потужності «начинки» і на обсяги готових файлів. Загалом значення до 24 к/с можна назвати мінімальними, від 24 до 30 к/с — середніми, від 30 до 60 к/з високими, а швидкості більше 60 к/с застосовуються переважно для сповільненої зйомки Full HD.

Можливість дистанційного керування камерою квадрокоптера. Набір можливостей, що забезпечується таким управлінням, залежить як від типу камери (див. вище), так і від конкретної моделі. Так, при використанні сторонньої камери на підвісі функції управління найчастіше обмежуються поворотом і нахилом об'єктива; а ось для штатних камер можуть передбачатися старт і зупинка зйомки, фіксація фото за командою, зміна кута огляду і т. ін.

— Функція повернення додому. При наявності даної функції квадрокоптер може автоматично повертатися в точку старту. Конкретні нюанси цієї функції можуть бути різними. Наприклад, одні моделі повертаються «додому» за командою користувача, інші здатні робити це самостійно — наприклад, при втраті сигналу з пульта або при критичному зниженні заряду батарей; у багатьох апаратах передбачаються відразу обидва варіанти. Також відзначимо, що дана функція зустрічається навіть в моделях, які не мають GPS-модуля — див. «Датчики») – коптер може орієнтуватися в просторі і іншим способом (за інерційним датчикам, за сигналом від пульта ДУ тощо).

— Режим «Follow me». Режим, що дає змогу квадрокоптеру постійно слідувати за користувачем на невеликій відстані — на зразок «особистого дрона». Спосіб реалізації такого режиму і необхідне для нього обладнання можуть бути різними: одні моделі відстежують напрямок на передавач і силу сигналу з нього, інші постійно отримують дані з GPS-модуля смартфона або іншого гаджета і слідують за цими координатами тощо. В будь-якому разі, подібний режим може стати в нагоді не тільки в розважальних, але і в цілком практичних цілях — наприклад, для застосування квадрокоптера в ролі «повітряної камери», яка постійно знаходиться поруч з оператором і водночас не займає рук.

— Dronie (віддалення). Першопочатково терміном «dronie» називають се...лфі (фото або відео), зняте з безпілотника. Для таких задач переважно і призначений даний режим. А суть його полягає в тому, що коптер плавно віддаляється від певного об'єкта по заданій траєкторії, утримуючи цей об'єкт в центрі кадру. Класичний варіант польоту в режим Dronie – віддалення спочатку по горизонталі, потім по горизонталі і вгору; втім, в окремих моделях траєкторію руху коптера можна додатково налаштовувати. Управління кадром теж може здійснюватися по-різному – починаючи від простого наведення на певну точку і закінчуючи вибором об'єкта на екрані з подальшим «розумним» стеженням за цим об'єктом. В будь-якому разі, при всій своїй простоті подібна техніка зйомки дає змогу створювати досить цікаві відеоролики: наприклад, таким способом можна в одному відео відобразити спочатку групу людей крупним планом, потім — красу пейзажу навколо них.

— Rocket (віддалення вгору). Режим польоту, в якому коптер плавно піднімається на задану висоту по строго вертикальній траєкторії. Аналогічно описаному вище Dronie, застосовується переважно при зйомці відео: спочатку певна сцена знімається крупним планом, а при підйомі вгору камера охоплює все більше широку область навколо цієї сцени. Як правило, в режимі Rocket можна заздалегідь задати висоту, по досягненню якої апарат зупиниться.

— «Orbit mode» (обліт по колу). Режим, що дає змогу запустити коптер по круговій орбіті навколо зазначеної точки. Також застосовується переважно для зйомки відео: в таких варіантах камера залишається постійно наведеною на заданий об'єкт, а ось ракурс і фон, завдяки руху дрона, постійно змінюються. В налаштуваннях «орбіти», як правило, можна задати її радіус, висоту і напрямок руху, а також кут нахилу камери.

— Helix (обліт по спіралі). Ще один режим, який використовується в якості художнього прийому для зйомки відеороликів. У такому режимі коптер, утримуючи заданий об'єкт в центрі кадру, рухається навколо нього по спіралі, поступово віддаляючись і збільшуючи висоту. Це дає змогу отримати максимальну різноманітність ракурсів і кутів охоплення.

Відзначимо, що режими Dronie, Rocket, Helix і Orbit першопочатково з'явилися як частина фірмового інструментарію QuickShot в дронах серії Mavic від DJI. Однак пізніше аналогічні функції були впроваджені і іншими виробниками, тому зараз ці назви використовують як загальні.

— План польоту (Waypoints). Можливість задати квадрокоптеру певний маршрут польоту, по контрольним точкам. Ця функція дуже схожа на обліт по точкам GPS (див. вище), проте здійснюється вона інакше, без застосування GPS-навігації. Один з найпопулярніших варіантів — побудова маршруту в додатку для смартфона, через який управляється коптер; при запуску програми смартфон видає на апарат послідовність команд, відповідну маршруту. В цілому режим Waypoints не такий точний, як обліт по точкам GPS, і дає менше можливостей. Тому дана функція має переважно розважальне призначення; при наявності в коптері камери вона може виявитися корисною для зйомки селфі або нескладного відеоролика.

— Обліт по точкам GPS. Режим, що дає змогу запускати квадрокоптер за певним маршрутом – заздалегідь задавши машині окремі точки маршруту (за координатами GPS) і порядок їх проходження. Крім того, можуть передбачатися додаткові налаштування — наприклад, швидкість і висота на окремих відрізках маршруту. Дана функція багато в чому схожа з режимом Waypoints (див. нижче), проте вона зустрічається переважно в апаратах середнього і топового класу. При цьому використання GPS забезпечує більш високу точність, що дає змогу застосовувати дрон в професійних цілях. Наприклад, якщо задати таким чином маршрут для зйомки з повітря, оператор зможе повністю зосередитися на роботі з камерою, не відволікаючись на управління коптером.

— Акробатичний режим. Спеціальний режим для виконання фігур вищого пілотажу. Відзначимо, що конкретний сенс цього режиму може бути різним, залежно від рівня і призначення коптера. Наприклад, в найпростіших розважальних моделях зазвичай передбачаються автоматичні програми, що дають змогу виконувати певні фігури пілотажу буквально «одним натисканням кнопки». А в прогресивних апаратах в пілотажному режимі відключається система стабілізації, і дрон дуже чуйно реагує на команди оператора; це потребує високої точності в управлінні, зате дає максимальний контроль над польотом.

Додаткові датчики, передбачені в конструкції квадрокоптера.

— Висоти. Датчик, що визначає висоту польоту машини. Такі датчики можуть використовувати барометричний або ультразвуковий принцип роботи. У першому випадку висота вимірюється по різниці атмосферного тиску між поточною точкою і точкою старту (тобто датчик визначає висоту відносно початкового рівня); у другому — датчик діє аналогічно сонару, відправляючи сигнал до землі і заміряючи час його повернення. Барометричні датчики не дуже точні, проте вони добре працюють на великих висотах — у десятки і сотні метрів; ультразвукові — навпаки, дають змогу точно маневрувати на бриючому польоті, але втрачають ефективність у міру набору висоти. Втім, у деяких прогресивних моделях можуть передбачатися відразу обидва варіанти. Дані з датчика висоти можуть використовуватися як квадрокоптером «самостійно» (наприклад, при висінні або автоматичне повернення), так і передаватися оператору на пульт або смартфон.

— Оптичний. Датчик, що дозволяє квадрокоптеру «бачити» навколишню обстановку в певних напрямках. Один з найпростіших варіантів такого датчика — камера, спрямована вниз і дозволяє апарата «змальовувати» поверхню, під якою він пролітає. За рахунок цього машина, приміром, може орієнтуватися в закритих приміщеннях, куди не доходить сигнал із супутників GPS. На додаток до такої камері можуть передбачатися також «вічка» з різних боків машини. За...значимо, що оптичні датчики мають певні обмеження щодо використання — наприклад, вони втрачають ефективність на темних, блискучих або однорідних (без помітних деталей) поверхнях, а також на високих швидкостях.

— GPS-модуль. Датчик, приймає сигнали з навігаційних супутників GPS, в деяких моделях — також ГЛОНАСС) і визначає поточні географічні координати машини. Конкретні способи використання даних про координати можуть бути різними: повернення додому, обліт по точках (див. нижче), запис маршруту польоту і т. ін.

— Гіроскоп. Датчик, що визначає напрямок, кут і швидкість повороту машини за певною осі. Сучасні технології дають змогу створювати повноцінні тривісні гіроскопи досить компактних розмірів, саме такими модулями зазвичай комплектуються квадрокоптери. На основі гіроскопів зазвичай працюють автоматичні системи стабілізації, повертають машину в горизонтальне положення після пориву вітру, зіткнення з перешкодою, і т. ін. Водночас подібне оснащення впливає на вартість апарата, а в деяких випадках (наприклад, при пилотаже) автоматична стабілізація є скоріш перешкодою, ніж корисною особливістю. Тому деякі бюджетні, а також прогресивні пілотажні квадрокоптери гироскопами не оснащуються.

Спосіб управління, передбачений в коптері.

Сучасні дрони зазвичай управляються з пульта ДУ, зі смартфона, або ж допускають обидва способи. Ось докладний опис кожного з цих варіантів:

– Тільки пульт ДУ. Управління, здійснюване виключно з комплектного пульта. Найбільш поширений варіант, зустрічається в усіх різновидах дронів – від найпростіших розважальних моделей до висококласних професійних апаратів; а важкі комерційні / промислові моделі (див. «Тип») і взагалі управляються виключно таким способом. Подібна популярність пояснюється двома моментами. По-перше, функціонал пульта може бути практично будь-яким – починаючи з невеликого пристрою на пару важелів і кнопок і закінчуючи багатофункціональним блоком управління з екраном для прямих трансляцій і виведення різної спеціалізованої інформації. Таким чином, оснащення пульта можна оптимально підібрати під особливості конкретного коптера. По-друге, в пульт можна встановити потужний передавач з великим радіусом дії (тоді як у смартфонів дальність сильно обмежена, до того ж залежить від конкретної моделі гаджета). Ну і крім того, пульт управління першопочатково постачається в комплекті з дроном (хіба що батарейки в деяких моделях потрібно докуповувати окремо).

– Тільки смартфон. Управління, що здійснюється виключно зі смартфона (або іншого аналогічного гаджета — наприклад, планшета) через спе...ціальний додаток; зв'язок при цьому, як правило, здійснюється за допомогою Wi-Fi. Даний варіант хороший тим, що в управляючому додатку можна передбачити практично будь-який функціонал; а сам коптер виходить зручним в транспортуванні – в тому плані, що з ним не потрібно носити ще й окремий пульт. Однак радіус дії в такому управлінні досить невеликий – навіть в ідеальних умовах він зазвичай не перевищує 100 м, а в деяких моделях не досягає і 50 м; а фактична дальність зв'язку сильно залежить ще й від характеристик управляючого гаджета. Крім цього, елементи управління на сенсорному екрані не сприймаються навпомацки, що робить управління «наосліп» практично неможливим. Внаслідок цього даний варіант зустрічаються дуже рідко – в окремих моделях міні-дронів і селфі-дронів (див. «Призначення»), для яких важлива відсутність пульта і зручність в перенесенні, а описані недоліки не є критичними.

– Пульт ДУ і смартфон. Можливість управління дроном як з пульта ДУ, так і зі смартфона. Особливості того й іншого варіанта детально описані вище; а їх поєднання зустрічається переважно в порівняно простих апаратах, для яких недоліки управління через смартфон не є критичними (хоча зустрічаються і винятки). При цьому основним варіантом для таких коптерів нерідко є саме управління з зовнішнього гаджета, а пульт може зовсім не входити до комплекту; цей момент не завадить уточнити перед покупкою. Однак в будь-якому разі даний формат управління дає користувачеві можливість вибирати оптимальний варіант під конкретну ситуацію. Наприклад, для розважальних польотів під час «вилазки» на природу можна обійтися смартфоном, а для тренувань з пілотажу краще підійде пульт. Так що більшість сучасних коптерів, що допускають управління зі смартфона / планшета, належать саме до цієї категорії.