Порівняння Smart Watch Smart Q100s vs Smart Watch Smart Q60

Тип SIM-карти, на яку розрахований гаджет. SIM-карти необхідні для модулів мобільного зв'язку, які зустрічаються переважно в годинниках-телефонах і дитячих маячках (див. «Тип»). А їх типи можуть бути такими:

— Micro-SIM. Зменшений і вдосконалений, в порівнянні з застарілою mini-SIM, різновид SIM-карт: габарити були зменшені до 15х12 мм, при цьому дещо розширився об'єм вбудованої пам'яті і загальний функціонал чипу.

— Nano-SIM. Найновіший і наймініатюрніший різновид змінних SIM-карт: має розміри всього 12х9 мм.

Варто зазначити, що в наш час більшість мобільних операторів продає SIM-карти, сумісні відразу з усіма трьома типами слотів: сам чип має формат nano-SIM, а в слот micro-SIM або mini-SIM таку карту можна встановити за допомогою рамки-адаптера. Так що звертати увагу на тип SIM-карти має сенс перш за все в тому разі, якщо у вас вже є «сімка» строго визначеного формату і ви не хочете її міняти.

Окремий різновид являють собою e-SIM (Embedded SIM) — незнімні модулі, які потрібно програмувати під того чи іншого мобільного оператора. З одного боку, це створює деякі незручності: для зміни номера поміняти «сімку» буває простіше, ніж переналаштувати e-SIM. З іншого боку, e-SIM більш компактні і краще підходять для наручних гаджетів, а при зміні номера не потрібно витрачатися на покупку но...вої карти. Сумісність такого модуля з мережею конкретного оператора варто уточнювати окремо.

— TFT. Найпростіший різновид рідкокристалічних матриць, які використовуються в кольорових дисплеях. Забезпечують відносно невисоку, проте загалом достатню якість зображення, при цьому коштують помітно дешевше більш прогресивних технологій. Не потребують підсвічування — точніше, підсвічування є частиною самого екрану і вмикається разом з ним. З однозначних недоліків варто відзначити те, що багато TFT-матриць мають досить обмежені кути огляду; втім, у міру вдосконалення технології цей недолік поступово усувається.

— IPS. Різновид РК-матриць, створений у спробі усунути недоліки TFT. Існує безліч підвидів матриць IPS, проте всі вони характеризуються високою якістю передачі кольору, відмінною яскравістю і широкими кутами огляду. Недолік цього варіанта — порівняно висока вартість.

— OLED. У цьому разі мається на увазі технологія, використовувана для створення найпростіших монохромних дисплеїв. У таких екранах кожен сегмент, з якого складається зображення, являє собою окремий світлодіод, завдяки чому відпадає необхідність у зовнішньому підсвічуванні. Колір світіння в різних моделях може бути різним, що дає змогу надавати гаджету стильний і оригінальний зовнішній вигляд.

— AMOLED. Екрани на основі матриці з активних органічних світлодіодів. Аналогічно різним видам TFT, ця технологія дає змогу створюв...ати кольорові дисплеї з високою роздільною здатністю. Її ключовою особливістю є те, що для екрану не потрібна окрема система підсвічування — в матрицях AMOLED кожен піксель світиться самостійно, в результаті чого енергоспоживання виходить дещо меншим. При цьому подібні екрани характеризуються гарною якістю передачі кольору, відмінною яскравістю і великими кутами огляду, однак і коштують помітно дорожче TFT.

— Super AMOLED. Удосконалена версія описаної вище технології AMOLED, забезпечує більш широку кольоропередачу і яскравість, а також поліпшену точність і швидкість сенсорної віддачі — причому при меншій товщині дисплея і більш низькому енергоспоживанні. Крім того, знижено ступінь відображення зовнішнього світла, така матриця дає менше відблисків і краще видима при сонячному світлі.

— E-Ink (E-Paper). Дисплеї, виконані за технологією «електронного паперу»; крім того, до цієї категорії включають також екрани типу Memory LCD. Класичний E-Ink екран — чорно-білий, не оснащується підсвічуванням (втім, воно може бути вбудоване в гаджет окремо), має дуже невисоку швидкість оновлення і слабо підходить навіть для секундомірів, не кажучи вже про відео або анімовані картинки. З іншого боку, «електронний папір» відмінно видимий на яскравому світлі і має дуже низьке енергоспоживання: електрика йому потрібно тільки при зміні зображення, нерухома ж картинка залишається видимою навіть при повністю відключеному живленні. Екрани Memory LCD, зі свого боку, при тих же переваги майже не поступаються класичним РК-матрицям за швидкістю оновлення, проте з низки причин особливого поширення вони не отримали.

— Transflective. Специфічний різновид РК-матриць, здатний працювати як за рахунок власного підсвічування, так і за рахунок відбитого світла. При яскравому зовнішньому освітленні (наприклад, на сонці) такий екран ефективно відображає його і не потребує окремого підсвічування — проте воно все одно є в конструкції і вмикається при слабкому освітленні. Подібний формат роботи дає змогу помітно знизити енергоспоживання в порівнянні з традиційними РК-екранами, де зображення не видно без підсвічування; крім того, гарна видимість на яскравому світлі теж є важливою перевагою. Основний недолік матриць цього типу — висока вартість; крім того, вони робляться переважно монохромними.

– LTPO. OLED і AMOLED-матриці з адаптивною частотою оновлення, що змінюється в широкому діапазоні, виходячи з задач, що виконуються. При відтворенні динамічних кадрів екрани з LTPO-технологією автоматично піднімають частоту розгортки до максимальних значень, при перегляді статичних зображень автоматично знижують її аж до мінімуму. У суті технології лежить традиційна LTPS-підкладка з тонкою оксидною плівкою TFT поверх основи тонкоплівкових транзисторів. Динамічне управління частотою оновлення забезпечується за рахунок контролю потоків електронів. Ключовою перевагою LTPO-екранів є знижене енергоспоживання.

Діагональ дисплея, встановленого в гаджеті; для круглих екранів, відповідно, вказується діаметр.

Більш великий екран, з одного боку, виходить більш зручним у використанні, з іншого — помітно впливає на габарити всього пристрою, що особливо критично для наручних гаджетів. Тому виробники вибирають розмір дисплея у відповідності з призначенням і функціоналом кожної конкретної моделі — щоб і місця на екрані вистачало, і саме пристрій було не надто громіздким.

Також варто сказати, що екрани зі схожою діагоналлю можуть мати різні пропорції сторін. Наприклад, традиційні розумні годинник зазвичай оснащуються квадратними або круглими матрицями, тоді як у фітнес-браслетах екрани часто роблять витягнутими у висоту.

Розмір екрану годин точок (пікселів) по горизонталі і вертикалі. Загалом це один з показників, що визначають якість зображення: чим вище роздільна здатність, тим чіткіше і рівніше картинка на екрані (при тій же діагоналі), тим менш помітні окремі точки. З іншого боку, зростання кількості пікселів впливає на вартість дисплеїв, їх енергоспоживання і вимоги до апаратної платформи (потрібна більш потужна «начинка», яка і сама буде коштувати дорожче). Крім того, специфіка використання розумних годин така, що у них «наворочені» екрани високої роздільної здатності просто нічого. Тому сучасні наручні аксесуари використовують дисплеї з відносно невеликим роздільною здатністю: наприклад, 320х320 при діагоналі близько 1,6" вважається цілком достатнім показником навіть для годин преміумкласу.

Щільність точок на екрані гаджета, а саме — кількість пікселів, що припадає на кожен дюйм матриці по вертикалі або горизонталі.

Чим вище PPI — тим вище деталізація екрана, тим більш чітким і згладженим виходить зображення. З іншого боку, цей показник відповідним чином впливає на ціну. Тому чим вище щільність точок — тим більш прогресивною, зазвичай, є гаджет і на загальних можливостей. Втім, при виборі екрану виробники враховують загальне призначення і функціонал пристрою; так що навіть невелика кількість PPI зазвичай не заважає комфортному використанню.

Тактова частота процесора (CPU), встановленого в гаджеті.

В теорії висока тактова частота позитивно позначається на швидкодії і продуктивності; проте на практиці цей параметр має чисто довідкове та рекламне значення. Це пов'язано з тим, що реальні можливості CPU залежать від цілого ряду інших моментів, а загальна продуктивність системи — ще й від властивостей решті «начинки». Крім того, виробники підбирають процесори з таким розрахунком, щоб їх продуктивності гарантовано вистачало з урахуванням запланованої спеціалізації і функціоналу гаджета. Тому при виборі на даний параметр можна не звертати особливої уваги.

Час, який гаджет здатний пропрацювати на одному заряді акумулятора (або комплектної батарейки) в активному режимі використання.

Для годинників-телефонів (див. «Тип») під цим, зазвичай, мається на увазі режим розмови, для інших гаджетів — режим інтенсивної роботи, коли використовується велика кількість функцій та датчиків і йде постійний обмін інформацією зі смартфоном/планшетом. Втім, конкретне розуміння «активного режиму» у різних виробників може відрізнятися: одні вказують час при максимальному навантаженні (тобто, по суті, гарантований час автономної роботи), інші — в деякому «середньому режимі». Однак у будь-якому разі це досить наочний параметр, що непогано описує автономність тієї чи іншої моделі (і набагато більш близький до реальних показників, ніж згадане вище час у звичайному режимі).

Відзначимо, що для моделей з датчиком GPS (див. «Навігація») в характеристиках може додатково уточнюватися час активної роботи з використанням такого датчика. Детальніше див. «Час роботи (GPS)»

— Шкіра. Шкіряні ремінці притаманні для ділового стилю, вони виглядають багато й респектабельно, однак і коштують досить дорого. З практичного боку цей матеріал характеризується міцністю, надійністю і стійкістю до вологи; водночас він досить вимогливий у догляді, і при недотриманні відповідних правил на ремінці можуть з'явитися тріщини.

— Гума / силікон. Досить популярний матеріал, який застосовується не тільки для фітнес-браслетів, але й для традиційних годинників. Гумові ремінці виглядають не так дорого, як шкіряні, однак теж цілком достойно, при цьому вони досить міцні, довговічні, стійкі до вологи й приємно «сидять» на руці. Аналогічним за властивостями є і силікон, який на зовнішній вигляд практично не відрізнити від гуми. Але на фоні гуми силікон м'якіший, не перетискає руку й приємніший на дотик.

— Метал. Металеві ремінці (браслети) здебільшого виготовляються з нержавіючої сталі, однак також зустрічаються інші варіанти. У будь-якому разі браслети відрізняються високою міцністю і можуть бути як легкими, так і масивними, у залежності від складу металу. Також варто згадати високу теплопровідність цього матеріалу. Такий браслет приємно охолоджує руку в теплу пору року, але зворотний ефект викликає в холодну.

— Міланський браслет. Металеві браслети, які виготовлені з ланок дуже дрі...бного плетіння (розміром близько 1 мм, а то й менше). Матеріал такого браслета може бути різним; найчастіше це сталь, однак зустрічаються і дорожчі метали. У будь-якому разі такий браслет має оригінальний зовнішній вигляд, а також забезпечує хороший доступ повітря, даючи змогу шкірі дихати. З недоліків цього варіанта можна відзначити те, що ланки можуть «закушувати» волосся на руці, створюючи дискомфорт.

— Тканина. Зазвичай для ремінців використовується міцна щільна тканина (на кшталт «кордури» на основі нейлону), стійка до вологи, ультрафіолету й інших несприятливих чинників. Для деяких користувачів цей матеріал приємніший, ніж інші варіанти; однак з низки технічних причин ремінці з тканини не надто поширені.

Багато моделей наручних гаджетів доступні з кількома варіантами ремінців, на вибір покупця.

Тип застібки, використовуваний в ремінці або браслеті гаджета.

Найбільш поширеними на сьогодні типами застібок є класична пряжка, розкладні кліпса, розкладний замок, магніт, застібка з фіксатором і липучка. Якщо в характеристиках зазначено відразу кілька варіантів — значить, гаджет поставляється або може поставлятися з різними варіантами ремінців, що використовують різні типи застібок. А ось докладний опис кожного типу:

— Класична (з пряжкою). Застібка, що нагадує пряжку ременя; першопочатково використовувалася в традиційних наручних годинниках, однак у наш час отримала розповсюдження і в «розумних» гаджетах. На одній половині такий застібки знаходиться рамка П-образної або аналогічної форми, що має спеціальний стрижень, на другий — ряд отворів. При застібанні друга половина протягується через рамку, а штир фіксується в одному з отворів. При цьому, вибираючи те або інше отвір, можна налаштовувати розмір ремінця. Крім того, переваги «класики» полягають у надійності, охайному зовнішньому вигляді і сумісності з багатьма матеріалами ремінців (за винятком хіба що металевих браслетів).

— Кліпса (розкладається). Варіант, характерний для металевих браслетів. Найбільшого поширення набула різновид кліпси, що складається із двох вигнутих пластин, з'єднаних віссю. При розстіба...ння вони розкриваються як книжка, збільшуючи загальну довжину браслета і даючи змогу безперешкодно зняти годинник з руки, а при застібанні — складаються впритул один до одного і фіксуються, закріплюючи браслет на зап'ясті. Інша, менш популярний різновид — «метелик», що має дві стулки, які при розкритті піднімаються подібно крилам. Загалом кліпси дуже прості у використанні, однак складні в налаштуванні. Вони застібаються і розстібаються буквально одним клацанням, але ось переналаштувати розмір браслета з кліпсою «на ходу» неможливо — доводиться роз'єднувати і знову з'єднувати спеціальні фіксатори, для чого потрібен додатковий інструмент і деяка вправність..

— Магнітна. Застібка, роль фіксатора в якій грає сильний постійний магніт. Такі пристосування прості і зручні у використанні, так і в регулюванні: для застібання та розстібання досить «приліпити» або «відліпити» магніт, а налаштування по розміру здійснюється прямо під час застібання — шляхом затягування ремінця до потрібної довжини. Головним недоліком такої застібки є те, що її можна застосовувати тільки з металевими браслетами з магнітних сплавів — наприклад, сталевими.

— З фіксатором. Застібка, що нагадує описану вище пряжку, проте має дещо інший принцип дії. На одній стороні ремінця з такою застібкою розташовується штир фіксатора, на іншій — петля D-образної або іншої форми, а також ряд отворів. При застібанні сторона зі штирьком протягується в петлю і потім фіксується в одному з отворів; вибираючи той або інший отвір, можна регулювати ремінець по довжині. Подібна конструкція особливо зручна для ремінців з гуми, вона простіше і водночас надійніше, ніж пряжка, яка також може застосовуватися з такими ремінцями.

— Липучка. Класична застібка-липучка, застосовується виключно з ремінцями з тканини. Як і магнітні (див. вище), такі застібки дають змогу дуже точно регулювати довжину ремінця прямо в процесі застібання. З недоліків липучки, крім обмежень за матеріалами ремінця, варто відзначити схильність до зниження надійності по мірі зносу. Тому в наш час цей тип застібки зустрічається досить рідко, причому майже не використовується як єдиний доступний — зазвичай липучка доповнюється іншим варіантом, наприклад, фіксатором.

— Розкладний замок. Застібка у вигляді разьемного замку, половинки якого знаходяться на різних половинках браслета. Використовується з металевими браслетами дрібного плетіння, так званими «міланськими»; при цьому одна половинка закріплена нерухомо,а другу може рухатися вздовж своєї частини браслета — таким способом регулюється довжина. Для регулювання може знадобитися інструмент, проте сама процедура нескладна — помітно простіше, ніж в кліпсах. А слабка поширеність розкладних замків пов'язана переважно з тим, що міланські і браслети «розумних» наручних гаджетах зустрічаються рідко.