Температура, при якій починається кристалізація охолоджуючої рідини; по суті — температура повітря, з якої мороз стає небезпечним для системи охолодження. Чим нижче значення, тим більше рідина стійка до низьких температур і тим краще підходить для використання в зимових умовах, у т. ч. в суворому кліматі. Зазначимо, що вибирати за цим показником варто з певним запасом: в характеристиках температура замерзання вказується для ідеальних умов, тоді як на практиці кристалізація може початися і при більш високих температурах.
Порівняно легкозамерзающие сучасні рідини мають мінімальну допустиму температуру
до -40°C і вище. Значення в
-41...-50 °C вважається вже досить пристойним,
-51...-60 °C — середнім,
-61...-70 °C — непоганим, а в найбільш морозостійких складах цей показник може досягати
-80°C. Правда, варто врахувати, що більшість антифризів з допустимою температурою нижче -50 °С належать
концентратів, і для досягнення цих властивостей їх треба розводити водою в оптимальній пропорції (при інших пропорціях і температурний режим буде відрізнятися). Розчини, що продаються
готовими до застосування, зазвичай мають температуру замерзання вище -50 °С.
Окремо варто торкнутися різниці між концентратами і готовими
...розчинами. Останні помітно зручніше у використанні: антифриз можна залити прямо з упаковки, тоді як концентрат потрібно попередньо розбавити до потрібної пропорції дистильованою водою в чистій ємності. Крім того, властивості розведеного концентрату (в тому числі температура замерзання) будуть прямо залежати від пропорції, причому ця залежність нелінійна і в різних марках антифризу може відрізнятися. З іншого боку, останнім можна записати і в гідності: концентрат дозволяє приготувати розчин на свій розсуд. Крім того, морозостійкість готових розчинів може не дотягувати до заявленої, а правильно приготований концентрат найчастіше має саме ті характеристики, які планувалося. У світлі цього вважається, що для особистого використання по можливості краще купувати концентрат; готові розчини популярні на СТО, в автоцентрах і інших місцях, де немає часу морочитися з розведенням концентрату.Колір, яким пофарбована охолоджуюча рідина.
Забарвлення спрощує спостереження за станом рідини: втрата або зміна кольору, зазвичай, свідчать про необхідність перезаправити систему охолодження. Конкретний же колір, що використовується виробником, пов'язаний насамперед зі стандартами, яким відповідає антифриз (див. нижче). Зазвичай, рідини G11 використовують відтінки зеленого кольору, G12 — червоного, G13 — синього. Однак це правило не є загальнообов'язковим, зустрічаються й інші принципи вибору кольору (наприклад, японські виробники «фарбують» свою продукцію по температурі). Крім того, колір барвника не впливає на властивості рідини і склад присадок. Тому при виборі варто орієнтуватися не на колір, а на офіційні характеристики, заявлені виробником.
Зараз на ринку представлені рідини, пофарбовані в такі кольори:
червоний,
синій,
зелений,
жовтий,
помаранчевий,
фіолетовий,
рожевий,
рожево-фіолетовий,
зелено-синій.
