Порівняння Auldey Sky Rover vs Auldey Stalker

Кількість каналів управління, передбачена в радіокерованій моделі.

Кожен такий канал відповідає за окрему функцію управління: роботу керма напрямку, керм висоти тощо. Для найпростіших моделей вистачає 2 – 3 каналів. Повноцінне ж управління потребує більшого числа каналів. А в прогресивних моделях можуть передбачатися додаткові канали загальне число яких може досягати 6 і більше.

Частота, на якій працює передавач пульта керування вертольотом.

— 27.145 MHz. Одна з частот, довгий час застосовувалися для дистанційного радіоуправління; в деяких країнах СНД навіть зарезервована державними регулюючими органами саме для цих цілей. Такі передавачі відносно недорогі, проте схильні одного серйозного недоліку: вони не забезпечують розділення по каналах під час роботи декількох пультів в безпосередній близькості один від одного. Іншими словами, якщо вертоліт буде перебувати в зоні дії двох передавачів — сигнали з них будуть змішуватися, що фактично рівносильно втраті управління. Найчастіше це несуттєво при «розважальних» польотах; однак на змаганнях та інших масових заходах, де в зоні польотів можуть одночасно перебувати кілька машин, можуть виникнути досить неприємні і навіть небезпечні ситуації. Уникнути таких ситуацій можна, розробивши загальну сітку частот і використовуючи змінні кварцові генератори для пультів — але подібні можливості є далеко не завжди. Як наслідок, ця частота поступово витісняється більш прогресивним стандартом 2.4 GHz, причому не тільки серед професійних, але і серед аматорських моделей.

Окремо відзначимо, що на ринку також можуть зустрічатися передавачі з частотами 35, 40 і 75 МГц; за основним особливостям вони повністю аналогічні описаним 27.145 MHz і відрізняються тільки робочою частотою.

— 2.4 GHz. Найбільш прогресивний на сьогодніш...ній день стандарт зв'язку, використовуваний пультами радіокерованих вертольотів. Головною його особливістю (і відмінністю від вищеописаних варіантів) є можливість нормальної роботи декількох передавачів такого формату в безпосередній близькості один від одного. Для цього використовуються різні технології, що забезпечують автоматичне розподіл пар приймач-передавач по власних каналах (аналогічно тому, як це відбувається, наприклад, мобільного зв'язку). Теоретично діапазон 2.4 GHz може бути більш схильний перешкод, оскільки в ньому працює многая сучасна електроніка (зокрема, модулі Wi-Fi і Bluetooth); однак завдяки згаданому розподілу за каналами такі проблеми виникають хіба що в дуже невдалих випадках, а вирішуються легко і швидко. Крім того, завдяки збігу частот зі стандартом Wi-Fi, в моделях під такі пульти можна з легкістю забезпечити управління зі смартфона (див. нижче).

Найбільша відстань між пультом і вертольотом, на якому передавач пульта все ще здатний гарантовано забезпечити нормальну керованість моделі. Варто враховувати, що в офіційних характеристиках зазвичай наводяться дані для ідеальних умов: повний заряд батарей, відсутність перепон на шляху проходження сигналу, сторонніх перешкод тощо; на практиці радіус дії може бути трохи менше. Однак за цим параметром цілком можна порівнювати між собою різні моделі.

Чим більше цей показник, тим далі Ви зможете відпускати вертоліт від пульта, тим рідше доведеться переміщатися, щоб утримати управління. Однак великий радіус дії означає не тільки велику дальність як таку — він також говорить про хорошу проникаючу здатність сигналу, про його можливості проходити через різні перешкоди. Водночас потужні передавачі вимагають відповідного живлення та великих антен, що позначається на вазі і габаритах пульта.

Матеріал, використаний для корпусу вертольота.

Корпус, зазвичай, являє собою зовнішній кожух, що закриває раму з встановленим на ній устаткуванням (повністю або частково). Він грає декоративну роль, а також забезпечує необхідну балансування і аеродинаміку моделі. Висока міцність для такого кожуха не потрібно, оскільки навіть під час складного пілотажу навантаження на нього мінімальні, а випадкові тріщини, сколи та інші пошкодження не є критичними для працездатності машини.

У світлі всього цього найбільш популярним матеріалом для корпусів радіокерованих вертольотів став пластик. Цьому матеріалу можна з легкістю надати практично будь-яку форму і забарвлення, при цьому він легкий і коштує недорого. З недоліків можна відзначити хіба що схильність до подряпин, але цей момент впливає переважно на зовнішній вигляд машини, а не на її льотні якості. Пластик поширений серед усіх категорій вертольотів, від бюджетних до професійних.

Ще один варіант, що зустрічається в сучасних моделях — лексан. Цей матеріал багато в чому аналогічний пластику, однак набагато більш міцний і зносостійкий. З іншого боку, і коштує він, відповідно, а тому використовується переважно в машинах середнього і вищого цінового діапазону.

Загальні габарити моделі. Зазначимо, що довжина і ширина вказуються тільки для фюзеляжу, без урахування несучого гвинта. Втім, для зручності транспортування лопаті часто робляться знімними або складаними.