Порівняння SJCAM SJ7 Star vs SJCAM SJ5000X Elite

Можливості камери до зйомки відео стандарту QuadHD.

Цей стандарт включає великий набір роздільних здатностей — від 1440 до 3456 пікс по горизонталі і від 1440 до 2160 пікселів по вертикалі, з майже двома десятками проміжних варіантів. Він є досить специфічним перехідним варіантом між порівняно недорогим FullHD 1080p і вимогливим UltraHD 4K, даючи змогу знімати відео більш високої чіткості, ніж 1080p, без значного збільшення вартості техніки. Відзначимо, що в телевізорах і моніторах дуже рідко зустрічаються QuadHD-роздільної здатності в чистому вигляді, проте сучасні технології дають змогу з комфортом дивитися відео цього формату на будь-яких екранів високої роздільної здатності.

Ще один важливий показник, наведений у цьому пункті — частота кадрів. Чим вона вища — тим більш плавним і згладженим буде рух в кадрі, тим чіткіше будуть видні окремі деталі в динамічних сценах. Так, швидкість зйомки до 25 к/с або 30 к/с приблизно відповідає стандартній частоті кадрів у кіно і телебаченні; таке зображення виходить цілком придатним для перегляду, але швидко рухомі об'єкти в кадрі будуть виглядати змазаними. При підвищенні швидкості до 60 к/с цей ефект стає практично непомітний. А найбільша частота кадрів QuadHD, що зустрічається в сучасних action-камери — 120 к/с; така частота застосовується при сповільненої зйомки відео...(як і моделі з частотою 100 к/с), так як на звичайній швидкості відтворення достатньо і 60 к/с.

Кут огляду екшн-камери; для моделей з кількома об'єктивами, зазвичай, цей показник вказується для кожного окремого об'єктива.

Найчастіше (якщо не зазначено інше) в характеристиках наводиться кут огляду по діагоналі кадру; в деяких надширококутних об'єктивах він може перевищувати 180°. Особливий випадок становлять об'єктиви, для яких заявлено огляд в 360°: це означає, що оптика охоплює всю півсферу, що знаходиться перед нею. Такі об'єктиви зустрічаються в панорамних і 360-градусних камерах (див. «Тип»).

Загалом кут огляду визначає насамперед те, наскільки широким є поле зору камери, яка область сцени, що знімається потрапляє в кадр. Відповідно, чим він ширший, тим більше простору захоплює камера, тим нижче ймовірність, що щось опиниться за кадром. З іншого боку, варто враховувати, що сильне збільшення кутів огляду призводить до спотворень «картинки», особливо по краях, а також до зменшення розміру видимих предметів і зниження деталізації. Детальні рекомендації щодо вибору камери по цьому параметру можна знайти в спеціальних джерелах.

Кількість мегапікселів в матриці екшн-камери, іншими словами — роздільна здатність цієї матриці (1 Мп — це 1 млн. світлочутливих точок).

Існує думка, що чим вище роздільна здатність, тим краще якість зображення. Це вірно з тієї точки зору, що виробники намагаються встановлювати в прогресивні камери саме сенсори з високою роздільною здатністю. Водночас жорстких правил тут немає, а з технічної сторони число мегапікселів визначає лише максимальна роздільна здатність картинки, яке можна зняти за допомогою даної матриці. Якість цієї картинки буде залежати як від ряду особливостей самого сенсора (розмір, тип, спеціальні конструктивні рішення), так і від характеристик камери (починаючи від оптики і закінчуючи прошивкою). Так що при виборі варто орієнтуватися не стільки на роздільна здатність матриці, скільки на загальний клас камери і огляди з прикладами знятих матеріалів.

Максимальна роздільна здатність, в якому екшн-камера може знімати фото. Вказується в пікселях по горизонталі і вертикалі.

Цей параметр безпосередньо пов'язаний з роздільною здатністю матриці (див. вище): загальна кількість пікселів на фото, зазвичай, відповідає кількості пікселів матриці. Наприклад, роздільна здатність фото 4608x3456 відповідає матриці на 15925248 пікселів, або приблизно 16 Мп. Якщо ж число пікселів на фото більше, ніж заявлене роздільна здатність матриці — значить, виробник використовує програмні хитрощі, що дозволяють «витягнути» роздільна здатність фото до більш високого, ніж першопочатково. Це знижує вартість пристроїв, однак позначається і на якості знімків.

Теоретично високий роздільна здатність знімків може забезпечити хорошу деталізацію, однак на практиці багато чого залежить від характеристик матриці (насамперед фізичного розміру) і особливостей обробки зображення.

— Діагональ. Чим більший екран, тим він зручніше в перегляді (а також в управлінні, якщо дисплей сенсорний). З іншого боку, діагональ вбудованого дисплея прямо впливає на розміри корпусу, а екшн-камери повинні бути досить компактними. У світлі цього в сучасних екшн-камерах практично не зустрічаються екрани крупніше 2,5".

— Роздільна здатність. Теоретично чим вище роздільна здатність, тим більш чітке і якісне зображення видає на екран. З іншого боку, екрани в екшн-камери призначені переважно для роботи з меню, загального кадрування зображення попереднього перегляду відзнятих матеріалів — а для цих цілей особливо високі роздільні здатності не потрібні. Для моделей з двома екранами основним вважається тиловий дисплей.

— Сенсорний. Дисплей, оснащений сенсором і реагує на дотики — як в смартфонах/планшетах. Управління через такий дисплей буває більш простим і наочним, ніж використання кнопок, поворотних ручок і т. ін. З іншого боку, для більш-менш зручного управління сенсорний екран повинен бути досить великим, що позначається на габаритах всієї камери.

Назва моделі оригінального акумулятора (див. «Тип живлення»), використовуваного в камері. Знаючи це назва, можна без особливих труднощів знайти запасну або змінну батарею для апарата.

Ємність спеціалізованого акумулятора, що постачається в комплекті з екшн-камерою (див. «Живлення»).

За інших рівних умов більш висока ємність дає пристрою змогу пропрацювати довше на одному заряді. Однак екшн-камери можуть помітно різнитися за особливостями конструкції і, як наслідок, за енергоспоживанням. Тому порівнювати між собою за ємністю можна лише моделі зі схожими характеристиками (і то досить приблизно). А для оцінки автономності краще користуватися даними про фактичний час роботи на заряді (ці дані можуть бути вказані самим виробником або наведені в оглядах).

- Захисний бокс. Спеціальний контейнер, що забезпечує додатковий захист від пилу, вологи, ударів, екстремальних температур та інших подібних неприємностей. Конкретний ступінь захисту у кожному разі потрібно уточнювати окремо. Для того щоб не заважати зйомці, бокс виконується з прозорих матеріалів. Крім того, відзначимо, що деякі камери можна встановлювати на кріплення тільки в боксі (або в рамці кріплення - див. нижче), оскільки сам корпус може не мати місць для цього.

- Кріпильна рамка. Пристосування, призначене для установки камери на різні кріплення - нашлемне, на кермо і т. п. Сам корпус камери нерідко не має посадкових місць під такі кріплення, через що і доводиться використовувати додаткове обладнання. Зазначимо, що аналогічну функцію часто виконує захисний бокс (див. вище); кріпильна рамка, на відмінність від нього, майже не забезпечує захисту, однак у рамці корпус камери залишається максимально відкритим. Це дає додаткові можливості — зокрема дозволяє підключати різні кабелі та ефективно використовувати вбудований мікрофон, що неможливо при застосуванні багатьох боксів.

- Кріплення на шолом. Кріплення призначене для встановлення камери на шолом або іншу вигнуту поверхню. В основі конструкції такого кріплення лежить вигнута платформа з клейовим шаром або липучкою, форма якої відповідає формі поверхні шолома. Такий пристрій може забезпеч...ити більше надійне утримання, ніж класична плоска платформа (див. нижче).

- Плоске кріплення. Одне з основних і найпростіших кріплень, що використовуються для фіксації екшн-камери практично на будь-якій однорідній поверхні: сноуборд, скейт, капот автомобіля та ін. поверхні (за допомогою липучки, спеціального клею тощо). Зазначимо, що плоскі кріплення нерідко використовуються для установки на шолом, проте для цього існує окремий різновид кріплень з вигнутою платформою (див. вище).

- 3-осьове кріплення. Від інших типів кріплення це відрізняється наявністю трьох рухомих вузлів, які дають змогу повертати камеру на кут до 90 градусів трьох осях. На практиці подібне дозволяє підібрати найцікавіший чи вдалий ракурс зйомки — на боці шолома, наприклад. Подібні рішення, як правило, сумісні з багатьма іншими кріпленнями, завдяки чому їх можна використовувати спільно з кермовим, вигнутим та ін.

- На кермо вело/мото (трубу). Кріплення для встановлення камери на невелику трубу – наприклад, кермо велосипеда чи мотоцикла. Як правило, діє за принципом затиску, а розмір кріплення можна регулювати в досить широких межах, підлаштовуючи його під труби різного діаметра.

- Присоска(на скло). Кріплення для камери фіксується в потрібному місці за допомогою присоски. Дозволяє встановлювати пристрій на рівні та злегка вигнуті поверхні. При цьому варто враховувати, що такі кріплення тримаються не настільки надійно, як плоскі або вигнуті (див. пункти). З іншого боку, присоска легко закріплюється та знімається та не залишає слідів. Тому кріплення даного типу застосовуються переважно для встановлення на автомобільному склі, коли камера працює як відеореєстратор.

- Затискач (кліпса). Кріплення типу кліпса-прищіпка досить універсальне, оскільки дозволяє підвісити камеру практично на будь-якому відповідному елементі спорядження (лямка рюкзака, ремінь розвантаження, пояс тощо). Але при цьому воно не надто придатне для екстремальної зйомки через порівняно невисоку надійність.

- Кріплення на голову. Пристрій для фіксації камери на голові - зазвичай на лобі, на зразок налобного ліхтарика. Крім того, що таке розміщення звільняє руки, воно дає ще одну перевагу: об'єктив камери дивиться туди ж, куди користувач. При цьому саме кріплення зазвичай є системою еластичних ременів і призначене для надягання прямо на голову, на відмінність від вигнутої платформи для шолома. Втім, у деяких моделях допускається можливість надягання і поверх шолома.

- Нагрудне кріплення. Це кріплення є системою еластичних ременів, яка дозволяє зафіксувати камеру на грудях користувача, здійснюючи зйомку трохи нижче, ніж «з очей». Як і кріплення на голову, легко адаптується під потрібний розмір.

- Монопод(селфі). Пристосування, відоме у просторіччі як «селфі-палиця». Є штангою, зазвичай розкладною, а іноді і регульованою по довжині; на одному кінці штанги розташовується кріплення для камери, на іншому – ручка для утримання у руці. Відповідно до назви, призначається такій монопод переважно для зйомки самого себе — завдяки довжині штанги камеру можна тримати на зручній для цього відстані. Однак можливі й інші способи застосування: наприклад, за допомогою монопода можна досить далеко заглянути за край обриву або за кут. Головний недолік подібного пристрою — те, що одна рука постійно зайнята.

Крім описаних вище згаданих вище, у комплекті поставки можуть передбачатися й інші види кріплень - наприклад, для музичних інструментів (на гриф гітари, штангу барабанної установки тощо), на дошку для серфінгу тощо.