Порівняння Scool XXlite 18 vs Lexus Trike Icon 4

— Триколісний. Класичні дитячі триколісні велосипеди: одне колесо з педалями спереду і два ззаду. Такі велосипеди, на відміну від двоколісних, не падають, навіть стоячи нерухомо. Крім того, на них неможливо сильно розігнатися, а в конструкції можна передбачити різні спеціальні пристосування на зразок батьківського ручки (див. нижче) або захисного бампера (див. «Комплектація»). Це робить триколісні машини ідеальним варіантом для молодшої вікової групи — деякі моделі можуть застосовуватися у віці від 1 року. Втім, зустрічаються і «старші» варіанти — для дітей від 2 до 4 років. А ось після 4 років навряд чи має сенс використовувати триколісний велосипед — в цьому віці можна вже звертати увагу на двоколісні машини (див. нижче).

— Двоколісний. Двоколісні дитячі велосипеди мають таку ж конструкцію, що і дорослі велосипеди, і відрізняються перш за все меншими розмірами. Крім того, вони нерідко оснащуються бічними колесами (докладніше див. «Комплектація»), проте це не обов'язково — моделі для старшого віку додаткових коліс не мають. У будь-якому разі такий велосипед складніше в освоєнні, ніж триколісний, однак він відмінно розвиває координацію і відчуття рівноваги; при цьому багато хто з подібних машин належать до вікової категорії «з 2 до 4», так що почати знайомство з велосипедами можна відразу з двоколісного апарата.

— Біговел. Своєрідний гібрид двоколісн...ого велосипеда і самоката. На такому апараті дитина сидить верхи, як на звичайному велосипеді, однак педалей в конструкції немає, і для руху потрібно відштовхуватися ногами від землі. Це дозволяє розвивати координацію і почуття рівноваги, необхідні для їзди на двоколісних велосипедах; при цьому ризик впасти практично відсутній, оскільки ноги дитини постійно контактують з землею. Відповідно, біговел може стати в нагоді не тільки як розвага, але і як своєрідний тренажер перед велосипедом «дорослої» конструкції. Випускаються такі моделі переважно для дітей 2-4 років (див. «Вікова категорія»).

— Від 1 до 3 років. Наймолодша вікова група. До неї належать виключно триколісні велосипеди (див. «Тип»), а в конструкції часто передбачаються додаткові функції, які забезпечують безпеку й дають змогу батькам використовувати велосипед у ролі візка. З таких функцій можна назвати, зокрема, ремені безпеки, бампер, козирок, (див. «Комплектація») і батьківську ручку (див. нижче).

— Від 2 до 4 років. У цю групу можуть входити всі 3 типи велосипедів (див. «Тип»). Водночас триколісні моделі зазвичай менше схожі на візки й більше розраховані на самостійне пересування дитини, ніж у попередній групі; для двоколісних же обов'язковою є наявність бокових коліс (див. «Комплектація»). А біговели практично всі розраховані на дітей 2-4 років.

— Від 3 до 6 років. Для дітей цього віку триколісний велосипед вже стає нецікавим, а фізичний розвиток цілком дає можливість навчатися їзді на двох колесах. Відповідно, у цю категорію включені переважно двоколісні моделі (див. «Тип») з обов'язковою наявністю в комплекті бокових коліс (див. «Комплектація»).

— Від 5 до 8 років. Велосипеди для дітей молодшого шкільного віку дуже схожі на дорослі моделі: сюди належать лише двоколісні машини, а бокові колеса (див. «Комплект...ація») хоча й можуть зустрічатися, проте далеко не обов'язкові.

— Від 6 до 10 років. Моделі старшої вікової категорії дають змогу кататися «по-дорослому». До цієї категорії входять байки з колесами діаметром 20 дюймів. У деяких екземплярах для цього віку вже присутнє ручне гальмо і деякі додаткові функції. Однак підбирати такі велосипеди необхідно з урахуванням готовності дитини до самостійного катання.

— Від 8 до 10 років. Вікова група від 8 до 10 років об'єднує під своїм крилом дитячі велосипеди із справді «дорослим» оснащенням. Сюди входять моделі на 20-дюймових колесах з багатошвидкісними трансмісіями, ручками гальмування на кермі (включаючи прогресивні дискові гальма) та іншими атрибутами дорослих байків, але в зменшеному форматі. По суті велосипеди цього вікового діапазону є перехідною ланкою між дитячими та підлітковими моделями.

Межі вікових груп є досить умовними, проте сильно порушувати їх все ж таки не рекомендується. Важливо враховувати не тільки зазначений виробником діапазон віку, а й загальний рівень розвитку дитини. Також зазначимо, що діти певного віку можуть мати різні зріст та статуру — при виборі варто звертати увагу не лише на вікову групу, а й на максимальне навантаження (див. нижче).

- Сталь. Досить поширений матеріал, який широко застосовується у всіх різновидах дитячих велосипедів (див. «Тип»). Маючи невисоку вартість, сталь водночас дуже міцна, надійна та стійка до ударів та струсу. Головним її недоліком багато хто вважає відносно велику вагу; однак різниця у вазі з тим же алюмінієм зазвичай не така вже й велика (особливо в порівнянні з вагою самого велосипедиста). У дитячих велосипедах можуть застосовуватися різні марки сталі, і загальна якість даного матеріалу нерідко залежить від цінової категорії машини.

- Алюміній. Сплави на основі алюмінію дуже міцні, важать небагато, а також значно менш чутливі до корозії, ніж сталь. З іншого боку, вартість таких матеріалів відчутно вища, а висока міцність далеко не завжди критична (з огляду на особливості їзди на дитячих велосипедах, особливо триколісних). Тому алюміній зустрічається рідше, хоча також може використовуватися у всіх типах машин.

- Пластик. Пластик має відносно невелику вагу, абсолютно нечутливий до вологи і легкий в обробці - йому можна надати практично будь-яку форму та колір. При цьому цей матеріал коштує недорого. З іншого боку, пластик не відрізняється міцністю; тому він використовується виключно в велосипедах для найменших, переважно в триколісних моделях і беговелі (див. «Тип»).

- Дерево. Загальні характеристики д...ерева такі, що цей матеріал слабко підходить для класичних велосипедів – як дво-, наприклад і триколісних – проте дуже зручний для біговелів (див. «Тип»). Дерево, навіть незабарвлене, непогано виглядає, та й навпомацки цей матеріал досить приємний. З його недоліків можна згадати деяку крихкість - якщо той же пластик від сильного удару, швидше за все, погнеться, дерево може тріснути. Втім, пошкодити дерев'яну раму беговела все одно непросто. А ось вогкість такій виріб переносить погано, тому зберігати його потрібно в сухому місці.

- Скловолокно. Як правило, в даному випадку мається на увазі не чисте скловолокно, а склопластик композитний матеріал зі скляного волокна, залитого пластиковим наповнювачем. Цей матеріал помітно міцніший за звичайний пластик, однак і коштує дорожче, а за загальною надійністю він все ж таки не дотягує до сталі і алюмінію. Тому рами зі скловолокна зустрічаються досить рідко, причому переважно серед беговелів (див. «Тип»).

- Магній. Магнієві сплави схожі на описані вище алюмінієві: вони відрізняються високою міцністю і в той же час невеликою вагою. При цьому в порівнянні з алюмінієм такій сплав міцніший і довговічніший, важить більше, але ненабагато, а ось коштує помітно дорожче — причому різницю в ціні рідко переважують згадані переваги. Як наслідок, магнієві рами особливого поширення не набули, вони зустрічаються лише в окремих моделях двоколісних велосипедів старшої вікової групи.

Діаметр коліс велосипеда традиційно позначається в дюймах. Від цього параметра залежить загальна висота велосипеда, тому під кожну вікову категорію передбачається свій розмір коліс — згідно з ростом юного велосипедиста. Утім, машини одного типу й вікової групи можуть розрізнятися за діаметром коліс; особливо яскраво це виражено серед двоколісних велосипедів. У таких випадках варто врахувати такий момент: більші колеса краще показують себе на нерівних дорогах і дають змогу довго їхати накатом, але неохоче розганяються і потребують більших зусиль на педалях; невеликі колеса — навпаки, розкручуються без особливих зусиль, але гірше тримають швидкість і чутливіші до ям і вибоїн.

Триколісні велосипеди переважно мають діаметр коліс 10 дюймів, біговелі — 12"< /a> У двоколісних моделях зустрічаються розміри в 14, 16< /a>, 18 та 20 дюймів. Колеса більшого діаметра використовуються вже не в дитячих, а в підліткових велосипедах (вони в нашому каталозі винесені у розділ з дорослими велосипедами).

Конструкція коліс, які встановлені на велосипеді, і матеріали, застосовані для шини/обода.

— Надувні гумові. Колеса з надувними гумовими шинами — такі ж, як у повнорозмірних дорослих велосипедах. Такі колеса досить вимогливі до обслуговування: за їх станом потрібно стежити й за необхідності підкачувати. Крім того, навіть невеликий прокол шини робить її непридатною до застосування і потребує ремонту. З іншого боку, це найпрогресивніший різновид коліс з точки зору робочих властивостей: вони відмінно показують себе навіть на нерівній дорозі, згладжують вібрації, забезпечують хороше зчеплення і підходять для швидкої динамічної їзди. А обслуговування надувних шин може стати для юного велосипедиста хорошим тренуванням перед переходом на підлітковий велосипед. Саме тому двоколісні моделі для старших вікових груп оснащуються переважно саме надувними шинами. Утім, цей варіант може зустрічатися і в інших різновидах, включаючи біговели й навіть триколісні (див. «Тип»).

— Гумові. Колеса, що мають суцільну шину з гуми. На відміну від описаних вище надувних такі шини не потрібно накачувати, до того ж вони зовсім не бояться подряпин і проколів. З іншого боку, суцільні гумові колеса гірше підходять для нерівних доріг і високих навантажень. Тому зустрічаються вони зазвичай серед велосипедів для найменших діток, а у віковій категорії від 5 до 8 років такі колеса взагалі не використовуються.
...r> — Поліуретанові. За конструкцією такі колеса схожі на цілісні гумові (див. вище), вони відрізняються лише матеріалом шини — це поліуретан (синтетичний еластичний матеріал). Поліуретан помітно жорсткіший за гуму, тому використовується він здебільшого в триколісних велосипедах, не розрахованих на швидку їзду й нерівні дороги.

— Пластикові. Колеса, які виготовлені повністю з пластику. Головною перевагою цього матеріалу є невисока вартість; крім того, йому можна надати практично будь-який колір. З іншого боку, пластик твердий і не дуже міцний, він не підходить для нерівних доріг і високих швидкостей. Тому такі колеса використовуються тільки в триколісних велосипедах і деяких біговелах (див. «Тип»).

— Пластикові з гумою. Дещо поліпшена версія описаних вище пластикових коліс. Твердий пластик у цьому разі доповнено своєрідним аналогом шини — вузькою гумовою смужкою по колу обода, там, де колесо стикається з землею під час їзди. Це дає змогу дещо пом'якшити вібрації, що неминуче виникають навіть за умови їзди рівним асфальтом, проте цим відмінності таких коліс від чисто пластикових, насправді, і вичерпуються — пластик з гумою також застосовується тільки в триколісних велосипедах, де колеса не розраховані на значні навантаження.

Під дисками в контексті дитячих велосипедів маються на увазі монолітні колеса, що виготовляються методом лиття під тиском. У цьому криється їхня відмінність від традиційних коліс, де обід і втулку з'єднують спиці. Литі диски зазвичай міцніші та стійкіші до пошкоджень, а завдяки мінімальній кількості рухомих деталей вони більш невибагливі в обслуговуванні.

Тип переднього гальма, передбаченого у велосипеді — якщо такий гальма взагалі є (їм оснащуються переважно двоколісні моделі старшої вікової групи).

— Обідний механічний. Такий тормоз працює за рахунок притиснення колодок до обода колеса, а зусилля на колодки передається з ручки через механічну тягу в вигляді троса. Це найбільш проста, недорога і водночас досить ефективна різновид гальм.

— Дисковий. Дискові гальма також використовують механічну тягу (див. вище), проте колодки в них притискаються не до обіду, а до спеціального гальмівного диска. Вони значно потужніше, ніж обідні, до того ж працюють навіть при викривленому ободі, однак більш складні і дорогі. Тому даний варіант зустрічається переважно в найбільш прогресивних двоколісних велосипедах старшої вікової групи.

— Педальне. Варіант, який застосовується переважно в двоколісних моделях (див. «Тип»). Для того, щоб загальмувати, потрібно натиснути на педалі у зворотному напрямку; саме гальмування забезпечують колодки всередині задньої втулки. Педальні гальма прості, недорогі, не потребують обслуговування і достатньо надійні, завдяки чому — надзвичайно популярні в дитячих велосипедах. Їх головним недоліком є те, що за умови спадання ланцюга велосипед позбавляється заднього гальма; проте ймовірність цього не така висока, щоб цей момент був критичним.

— Обідне механічне. Гальмо у вигляді пари колодок, які після натискання ручки (ручний тип гальма) притискаються до обода колеса; зусилля від ручки передається завдяки механічній тязі у вигляді тросика (звідси й назва). Такі гальма, на відміну від описаних вище педальних, працюють навіть якщо злетів ланцюг. Водночас вони складніші, дорожчі й вимагають періодичного обслуговування, через що зустрічаються рідко, здебільшого в досить прогресивних моделях старшої вікової категорії.

— Дискове. Гальмо у вигляді пари колодок, які після натискання на ручку притискаються до спеціального диска, закріпленого на втулці колеса. Зусилля з ручки на колодки при цьому передається через механічну тягу, як і в обідних механічних. Однак дискові гальма вважаються прогресивнішими — вони потужніші, ефективніші, не такі чутливі до за...бруднень і викривлень обода. З іншого боку, такі системи складніші й дорожчі за обідні, через що використовуються вкрай рідко — здебільшого у висококласних двоколісних велосипедах старшої вікової категорії.

— Тригерне втулкове. Різновид гальм, що поєднує риси двох вищеописаних типів: колодки розташовуються усередині барабана в задній втулці (як у педальних), однак гальмівне зусилля на них передається не з педалей через ланцюг, а з ручки на кермі через тросик (як в обідних механічних). Завдяки цьому такі гальма можна встановлювати на біговели (див. «Тип»), де педалі відсутні за визначенням; фактично тригерні втулкові системи й були створені спеціально для біговелів.

— Педальне і обідне. Велосипеди, які оснащені одночасно й педальним, і обідним заднім гальмом. Детальніше про кожен з цих різновидів див. вище.; а їх поєднання застосовується для того, щоб підвищити ефективність і безпеку гальмування. Так, велосипеду з таким оснащенням не страшний ланцюг, який злетів: педальне гальмо в цьому разі вийдуть з ладу, однак обідне залишиться працездатними. А одночасне застосування двох гальм може стати в нагоді для екстреної зупинки. З іншого боку, подібне поєднання помітно позначається на ціні велосипеда, притому що на практиці воно необхідне не так часто. Тому цей варіант широкого розповсюдження не отримав.

— Ручник. Різновид гальма, який застосовується виключно в триколісних велосипедах. Має вигляд важеля, встановленого зазвичай збоку від сидіння; при підйомі цього важеля на задні колеса опускаються спеціальні стопори. Зазначимо, що триколісні велосипеди не розраховані на великі швидкості, а для гальмування в них буває достатньо сповільнити рух ніг на педалях. Із цієї причини ручне гальмо передбачається швидше «про всяк випадок», ніж для регулярного використання; у деяких моделях воно може використовуватися як стояночне.

— Батьківське. Варіант, який застосовується в триколісних велосипедах наймолодшої вікової групи, оснащених батьківською ручкою (див. нижче). Згідно з назвою, у таких моделях гальмом керують батьки, які ведуть велосипед — наприклад, натискаючи спеціальний важіль на батьківській ручці.

Довга ручка, що встановлюється на триколісні велосипеди (див. «Тип») за спиною дитини — з таким розрахунком, щоб доросла людина могла з комфортом триматися за неї, стоячи поруч. Таким чином, батьки можуть до певної міри контролювати рух дитини, зупиняти її в потрібний момент або навпаки, підштовхувати, або навіть везти малюка, як у візку. А в багатьох моделях батьківські ручки ще й пов'язані з кермом спеціальними тягами, завдяки чому можна з легкістю повертати машину, куди потрібно.