Порівняння Casio G-Shock GA-200-1A vs Casio G-Shock AW-591-2A

Точність хода зазвичай визначається за найбільшою похибкою – відхиленням від еталонного часу, що може виникнути за місяць при постійній роботі годинника в штатному режимі. Відповідно, чим менше числа в даному пункті — тим точніше годинник. Крім того, точність ходу є своєрідним індикатором стану: якщо похибка стала перевищувати заявлені в характеристиках значення, це може говорити про збої в роботі механізму.

Якщо показники точності однакові і за випередженням і за відставанням, в характеристиках вказується одне число — наприклад, 30 с/міс (тобто +/-30 с/міс); однак багато механізмів мають неоднакові відхилення, наприклад -15/+25 с/міс. Відзначимо також, що даний параметр актуальний виключно для кварцових годинників (див. «Тип механізму»): в механічних моделях точність ходу помітно нижче, вона вимірюється секундами не за місяць, а за добу.

Спосіб підсвічування циферблата годин.

— Люмінесцентне покриття. Варіант, який застосовується в стрілочних циферблатах: на стрілки, а іноді і на шкалу наноситься «фосфорне покриття, що світиться в темряві. Такий спосіб підсвічування обходиться недорого і може застосовуватися навіть у бюджетних моделях; крім того, він не потребує батарейок і підходить навіть для механічних годинників. З іншого боку, покриття часто виявляється не настільки ефективно, як цього хотілося б. Річ у тім, що воно повинне «заряджатися» від сонця або іншого яскравого джерела світла, а вистачає цього «заряду» в середньому годин на 5 – 6, причому вже в перші пару годин яскравість світіння помітно падає.

— Електронна. Підсвічування на основі світлодіодів або інших мініатюрних джерел світла. Зазвичай, не працює постійно, а включається і вимикається натисканням спеціальної кнопки; винятком є світлодіодні циферблати (див. «Тип циферблата»). Головною перевагою електронної підсвічування є ефективність: її гарантовано вистачає для перегляду зображення на циферблаті. Крім того, такі системи не залежать від зовнішнього освітлення, на відміну від описаних вище люмінесцентних покриттів. З іншого боку, для роботи освітлення потрібна батарейка; тому даний тип підсвічування зустрічається виключно в кварцових годинниках (див. «Тип механізму»).

— Люмінесцентне покриття/електронна. Системи, що поєднують обидва опи...саних вище виду підсвічування. Даний варіант зустрічається переважно серед моделей з комбінованими циферблатами: на стрілки наноситься світиться покриття, а електронна підсвічування призначена переважно для дисплеїв і додаткових шкал (а також як запасний варіант для стрілок). Комбінована підсвічування дуже зручна, однак і коштують такі годинники трохи дорожче.

— Тритієва підсвічування. Варіант підсвічування, що зустрічається в стрілочних циферблатах преміумкласу. За підсвітку в таких моделях відповідають мініатюрні колби, заповнені тритієм — радіоактивного різновидом водню; зсередини поверхню таких колб покрита люмінофором, який і світиться під впливом випромінювання тритію. Окремо зазначимо, що це випромінювання не представляє небезпеки для людини: воно не виходить за межі колби, і навіть всередині його інтенсивність вкрай низька. Тритієва підсвічування обходиться недешево, проте вона надзвичайно зручна з практичної точки зору: «ліхтарики» працюють постійно, без батарейок і незалежно від зовнішнього освітлення, а світять відчутно яскравіше звичайного люмінесцентного покриття. Правда, через розпаду тритію вони поступово втрачають яскравість, проте це відбувається дуже повільно: для зниження наполовину потрібно 12 років, а для того, щоб підсвічування стала марною — не менше 20.

Основний колір корпуса годинника.

Сучасні годинники досить різноманітні за варіантами забарвлення. Найбільшого поширення отримали моделі у відтінках «нержавіюча сталь», золотистому і чорному; однак, крім цього, у продажу можна зустріти, зокрема, білі, жовті, зелені, коричневі, червоні, помаранчеві, рожеві, сріблясті, сірі, сині і фіолетові корпуси.

Загалом, колір корпуса — досить очевидний параметр; відзначимо лише деякі нюанси, пов'язані з маркуванням:

— До різнокольорових належать моделі, в яких немає чітко вираженого основного кольору. Якщо такий колір є — в характеристиках вказується саме він. А для двоколірних корпусів при цьому може уточнюватися додатковий колір, наприклад, «нержавіюча сталь з золотистим» або «чорний з синім»

— Сріблястими, крім іншого, вважаються пластикові корпуси без додаткового забарвлення.

— «Нержавіюча сталь...» в даному випадку — це колір, а не матеріал; такий відтінок можуть мати вироби з інших металів (наприклад, алюмінію і титану), не доповнені покриттям PVD (див. «Покриття корпусу»). А корпуси золотих годинників, зі свого боку, не обов'язково робляться саме золотистими — в ювелірній справі використовуються також червоне і біле золото.

— Камуфляжне забарвлення вказується окремо — такі годинники позначаються як «мілітарі», а тут, знову ж таки, наводиться основний відтінок забарвлення. Проте не кожна модель «мілітарі» має камуфляж саме на корпусі; детальніше див. нижче.

Матеріал прозорого покриття, що закриває циферблат.

— Пластик. Прозорий пластик (він же «плексиглас», він же «органічне скло») вважається найпростішим варіантом і зустрічається переважно в моделях початкового й середнього цінового діапазону, переважно спортивно-туристичної спеціалізації. Цей матеріал має невелику вагу, коштує недорого, до того ж добре переносить удари й падіння: при сильному ударі він швидше трісне, ніж розколеться, та й пластикові уламки значно безпечніші за скляні. Ці властивості незамінні для годинників із захистом від ударів. З іншого боку, пластик дуже чутливий до подряпин, і через їх появу схильний швидко мутніти; та й загалом забруднюється він легше, ніж скло.

— Мінеральне. Під мінеральним у цьому разі мається на увазі звичайне, широко розповсюджене скло — на зразок того, яке використовується у вікнах. Воно вигідно відрізняється від пластику високою твердістю: щоб подряпати такий матеріал, потрібно докласти значних зусиль. Завдяки цьому мінеральні різновиди скла не мутніють і зберігають прозорість протягом практично всього терміну експлуатації годинника. З недоліків можна відзначити крихкість: при ударі скляна поверхня може розлетітися на дрізки. З іншого боку, навіть для звичайного скла такий удар повинен бути досить сильним; крім того, виробники часто застосовують різні конструктивні рі...шення («втоплений» у корпус циферблат, загартовані сорти скла тощо), щоб звести ризик таких випадків до абсолютного мінімуму. Завдяки всьому цьому мінеральне скло отримало на сьогоднішній день широке розповсюдження у всіх видах і цінових категоріях годинників.

— Сапфірове. Скло зі штучно вирощеного сапфіра (прозорого корунду — оксиду алюмінію). Головною перевагою цього матеріалу є висока стійкість до подряпин: подряпати таку поверхню можна тільки алмазом або схожим з ним за твердістю матеріалом. З іншого боку, сапфірове скло обходиться недешево, при цьому воно погано переносить удари й порівняно слабо підходить для «захищених» годинників. Як наслідок, цей матеріал зустрічається зазвичай у досить дорогих моделях, розрахованих на повсякденне використання (хоча зустрічаються і винятки).

Номінальний розмір корпуса годинника в діаметрі (для круглих корпусів) або в ширину (для інших варіантів — див. «Форма корпуса»). У найбільш мініатюрних сучасних моделях цей розмір становить 21 – 25 мм і навіть менше, серед найбільш великих зустрічаються корпусу на 46 – 50 мм і навіть більші.

Більш великі годинники зручніше в тому плані, що на них краще видно показання циферблата, а в конструкції простіше передбачити різні додаткові функції. З іншого боку, невеликі годинник виглядають акуратніше і створюють менше дискомфорту безпосередньо при носінні. Крім того, жіночі моделі (див. «Стать») традиційно робляться більш мініатюрними, ніж чоловічі. Так що вибір за даним показником залежить переважно від передбачуваної специфіки застосування: наприклад, для активного відпочинку і туризму найкраще підходять великі корпуси, розміром близько 41 – 45 мм, для побутового носіння (незалежно від статі) — близько 31 – 35 мм, а в якості аксесуару до вечірньої сукні швидше будуть доречні невеликі годинник на 30 мм і менше.

Також зазначимо, що з цим показником пов'язаний розмір сумісного ремінця/браслета — докладніше див. «Ширина ремінця».

Товщина корпусу годинника. Достатньо очевидний параметр; зазначимо тільки, що до ультратонких моделей в наш час прийнято відносити годинники, товщина яких становить менше 7 мм. Така конструкція має як естетичний, так і цілком практичний сенс — тонкі годинники стануть в нагоді тим, хто любить носити вузькі рукави з манжетами, що щільно облягають.

Загальна вага годинника. Зазвичай, вказується з урахуванням комплектного ремінця/браслета.

У найлегших сучасних годинниках вага не перевищує 50 г. Найпопулярніші моделі вагою 50 – 100 г, а вага більше 150 г найчастіше означає не тільки великий, але і досить прогресивний пристрій, зазвичай спортивно-туристичного призначення.

І мала, і велика вага мають свої переваги: легкий годинник створює мінімум незручностей при носінні, а масивний підсвідомо сприймається як солідний і надійний пристрій.