Порівняння Pedrollo 3CP 100-C vs Optima MH-N 1100INOX

— Чиста вода. До насосів, призначеним для чистої води, умовно належать всі моделі, для яких максимальний розмір частинок (див. нижче) не перевищує 5 мм; крім того, допустимий вміст механічних домішок (також див. нижче) для них теж невелика. Відповідно, багато з таких моделей здатні нормально перекачувати воду з домішками, але для сильно забруднених рідин вони не підходять.

— Брудна вода. У цю категорію включені насоси, здатні працювати з великими механічними забрудненнями — понад 5 мм. Зазначимо, що деякі виробники позиціонують подібні моделі як агрегати змішаного призначення, «для брудної і чистої води», однак у будь-якому разі для них характерна посилена конструкція, наявність подрібнювача, здатного перемелювати згадані частки, посилений корпус, збільшений діаметр патрубків, підвищена потужність і т. ін. Головною відмінністю таких насосів від каналізаційних (див. вище) є неможливість роботи з рідинами високої в'язкості.

— Каналізація. Каналізаційні (фекальні) насоси багато в чому схожі з описаними вище моделями для брудної води, тому що їм також доводиться мати справу з великими частками. Основною відмінністю є допустимий розмір цих часток — він становить 50 мм і більше; крім того, вся конструкція таких насосів створюється в розрахунку на високу в'язкість рідини.

— Хімічні рідини. Насоси, призначені для роботи з хімічними рідинами, виділяються насамперед застосуванням в конструкції особливо стійких матеріалів — зазвичай, полімерів. За...вдяки цьому вони здатні без наслідків переносити роботу з агресивними речовинами — кислотами, лугами, нафтопродуктами, розчинниками, зрідженими газами тощо Крім того, в «хімічних» насосах часто застосовуються інші спеціальні рішення, що дозволяє безпечно перекачувати вогне - та вибухонебезпечні матеріали, дуже холодні, гарячі, в'язкі рідини і т. ін. Основною сферою застосування таких агрегатів є промисловість — як хімічна, так і нафтова, харчова і т. ін. При цьому варто враховувати, що різні моделі можуть бути розраховані на різні типи речовин.

Максимальний об'єм води, який пристрій здатний перекачати за певну кількість часу; також цей параметр іноді називають пропускною здатністю. Він є однією з ключових характеристик будь-якого насоса, оскільки характеризує об'єми води, з якими може працювати пристрій. Водночас далеко не завжди має сенс гнатися за максимальною продуктивністю — адже вона помітно позначається на габаритах, вазі і «ненажерливості» агрегата.

Існують формули, які дозволяють вивести оптимальні значення продуктивності для різних ситуацій. Так, якщо насос призначений для подачі води до водозабірних точок, його мінімально необхідна продуктивність повинна бути не нижче найбільшої сумарної витрати; при бажанні до цього значення можна додати запас у 20 – 30%. А для каналізаційних моделей (див. «Призначення») все буде залежати вже від об'ємів стічних вод. Більш детальні рекомендації по вибору насоса залежно від продуктивності можна знайти в спеціальних джерелах.

Максимальний напір, створюваний насосом. Цей параметр найчастіше позначають в метрах, по висоті водяного стовпа, який може створити агрегат — іншими словами, по висоті, на яку він здатний подати воду. Оцінити створюваний насосом тиск можна за простою формулою: кожен 10 м напору відповідають тиску в 1 бар.

Вибирати насос за цим параметром варто з урахуванням того, на яку висоту він повинен подавати воду, а також з поправкою на втрати і необхідність тиску у водопроводі. Для цього необхідно визначити різницю по висоті між рівнем води і найвищою точкою водозабору, до цієї цифри додати ще від 10 до 30 м (залежно від тиску, який потрібно отримати у водопроводі), і отриманий результат помножити на 1,1 — це і буде мінімально необхідний напір.

Найбільший тиск, який насос здатний створити при роботі. Цей параметр безпосередньо пов'язаний з напором (див.вище), однак менш наочний, тому вказується рідко.

Найбільший розмір твердих частинок, з якими насос здатний без проблем впоратися. Цей розмір є основним показником, що визначає призначення пристрою (див. вище); та й загалом чим він більший — тим надійніше пристрій, тим нижче ризик його пошкодження при попаданні стороннього предмета в магістраль всмоктування. Якщо ж ризик появи занадто великих механічних домішок все ж великий, додатковий захист можна забезпечити за допомогою фільтрів або сіток на вході. Однак таку міру слід розглядати лише як захист на крайній випадок, оскільки від постійного впливу твердих частинок сітки забиваються і деформуються, що може призвести до закупорювання магістралі, та й до прориву фільтра.

Кількість ступенів всмоктування.

Одноступеневі системи припускають наявність на борту одного робочого колеса або іншого аналогічного елемента, багатоступінчасті — декількох. Останні дають можливість отримати сильний напір води при загальних компактних розмірах.

Номінальна потужність двигуна насоса. Чим могутніше двигун — тим, як правило, вища продуктивність агрегату, тим більше натиск, висота всмоктування і т.п. зрозуміло, ці параметри багато в чому залежать від інших особливостей (в першу чергу принципу дії, див. вище); але схожі по влаштуванню моделі цілком можна в загальних рисах порівнювати по потужності.

Відзначимо, що висока потужність, як правило, збільшує габарити, вага і вартість насоса, а також передбачає великі витрати електрики або палива (див. Тому вибирати насос за даним показником варто з урахуванням конкретної ситуації; більш детальні рекомендації можна знайти в спеціальних джерелах.

Напруга живлення, на яке розрахований насос з електродвигуном — електричний або акумуляторний (див.

- 230 В. Напруга звичайних побутових мереж. Більшість насосів з таким живленням можуть працювати прямо від розетки, лише для найбільш потужних моделей (3 кВт і вище) потрібен спеціальний формат підключення (безпосередньо до щитка). Проте, мережі 230 В відносно слабо підходять для потужних продуктивних агрегатів. Тому даний тип харчування зустрічається переважно серед електронасосів малої і середньої потужності, розрахованих переважно на побутове застосування.

- 400 В. живлення від трифазних мереж 400 В підходить для електронасосів будь — якої потужності — в тому числі важкої техніки промислового рівня, якої вже недостатньо 230 В.проте, даний тип живлення зустрічається і серед відносно «слабких» моделей-в тому числі на 400 Вт і нижче. Пов'язано це з тим, що трифазне підключення має ряд загальних переваг перед однофазним: зокрема, такі мережі краще переносять високі навантаження (включаючи скачки напруги при пусках електродвигунів), вони краще підходять для тривалої безперервної роботи, а також дозволяють точніше вести облік витраченої енергії. Так що якщо в місці установки насоса є доступ до 400-вольтової мережі — з великою ймовірністю саме таке харчування виявиться оптимальним.

- 12 В. Значення, практично не зустрічається серед мережевих насосів, але досить популярне в акумуляторних моделях (див. В даному випадку напруга не впливає на робочі...характеристики, однак дані про нього можуть можуть стати в нагоді для пошуку змінного/запасного акумулятора або стороннього зарядного пристрою. У той же час підкреслимо, що застосовувати з насосами автомобільні 12-вольтові акумулятори вкрай не рекомендується: такі джерела енергії розраховані на специфічний формат роботи, і їх нештатне використання загрожує аваріями.

- 18 в. ще один варіант робочої напруги, що зустрічається в акумуляторних насосах; не має принципових відмінностей від описаних вище 12 В.

Тип двигуна, встановленого в електричному насосі(див «

— Асинхронний. Найбільш поширена на сьогоднішній день різновид електродвигунів, в т.ч. і в насосах. Асинхронні двигуни прості по конструкції і коштують недорого, при цьому вони дуже надійні. Їх головним недоліком можна назвати труднощі в регулюванні частоти обертання і залежність цієї частоти від навантаження на ротор; з іншого боку, в більшості випадків ці недоліки не мають критичного значення.

— Синхронний. Не вдаючись в технічні подробиці, можна сказати, що даний різновид електродвигунів вважається більш просунутою, ніж асинхронна — зокрема, завдяки можливості з легкістю регулювати частоту обертання. У той же час подібні агрегати складні у виробництві і коштують дорого, тому зустрічаються надзвичайно рідко — переважно у висококласній техніці, де точність регулювання є ключовим параметром.