Порівняння Werk 4SKM100 vs Werk 4QGD1.2-50-0.37

Максимальна кількість води, яку насос здатний подати із свердловини за одиницю часу. Вибір за цим параметром залежить від двох основних моментів: максимального сумарного споживання і продуктивності (дебіту) свердловини.

Максимальне сумарне споживання — кількість води, яка необхідна для одночасної нормальної роботи всіх точок водорозбору в системі. Різні типи споживачів (умивальник, душ, пральна машина тощо) вимагають різної кількості води; точні значення можна з'ясувати за спеціальними таблицями або інструкціями до конкретних моделей побутової техніки. А загальне споживання можна підрахувати, склавши показники всіх точок водорозбору. Що стосується дебіту свердловини, то це максимальна кількість води, яку свердловина здатна видати за певний час без її осушення. Цей показник зазвичай вказується в документах на свердловину; якщо ж він невідомий, перед покупкою постійного насоса обов'язково необхідно визначити дебіт — наприклад, тестовим прокачуванням недорогим агрегатом.

Відповідно продуктивність насоса не повинна перевищувати дебіту свердловини, і бажано, щоб вона становила не менше 50% від максимального сумарного споживання підключеної системи водопостачання. Перше правило дозволяє уникнути осушення насоса і пов'язаних з цим неприємностей, а дотримання другого гарантує нормальну кількість води навіть при досить інтенсивному водозаборі. І, зрозуміло, не варто забувати, що висока продуктивність вимагає високої потужнос...ті і позначається на вартості пристрою.

Сам по собі напір — це максимальна висота, на яку насос під час роботи може підняти воду (найбільша висота водяного стовпа, який він здатний підтримувати). Цей параметр описує тиск, створюваний під час роботи, але оскільки робота свердловинних насосів безпосередньо пов'язана переважно з підйомом рідини на велику висоту, використовувати дані про напір в метрах простіше, ніж про тиск. Втім, при необхідності одне можна легко перевести в інше — 10 м напору відповідають тиску в 1 бар.

При виборі насоса за цим параметром не обов'язково гнатися за великим напором, а необхідно врахувати цілий ряд чинників.

Перший з них — це власне висота, на яку потрібно піднімати воду; її можна визначити, склавши глибину занурення насоса і висоту найбільш високої точки водорозбору над поверхнею землі. Глибина занурення виводиться з урахуванням т. зв. динамічного рівня води в свердловині, тобто відстані від поверхні землі до дзеркала води під час безперервної роботи насоса (цей показник більше статичного рівня, оскільки при викачування води її рівень знижується). Динамічний рівень зазвичай вказується в паспорті свердловини; насос повинен перебувати на глибині щонайменше метр під водою, плюс запас в 2 – 3 м варто взяти як поправку на сезонні коливання рівня. Відповідно, для свердловини з динамічною глибиною 40 м, яка постачає будинок з верхньою точкою водорозбору 6 м над землею, загальна різниця висот складе не менше 40 + 6 + 4 = 50 м. ...>
Другий момент — гідравлічний опір системи. Навіть при горизонтальному розташуванні труб для руху по них рідини потрібен тиск; зазвичай при підрахунках виходять з того, що на кожні 10 м трубопроводу потрібно 0,1 бар, або 1 м напору. А для системи водопостачання в межах середнього будинку втрати на опір становлять близько 5 м напору (0,5 бар). Відповідно, якщо в нашому прикладі будинок розташований в 10 м від свердловини, то запас на подолання опору повинен становити не менше 1 + 5 = 6 м напору.

І третій момент — напір в точках водорозбору, адже насос повинен не просто «доштовхати» воду до крана, але і забезпечити тиск на виході. Тут оптимальні показники можуть бути різними залежно від ситуації. Для прикладу візьмемо не менше 1 атм (1 бар), що відповідає 10 м напору.

Таким чином, у нашому прикладі напір насоса повинен становити не менше 50 м (різниця висот) + 6 м (опір) + 10 м (напір на виході) = 66 м. Зрозуміло, це розрахунок для найбільш загального випадку; в особливих ситуаціях і формули можуть відрізнятися, за ними має сенс звертатися до спеціальних джерел.

Найбільша глибина під водою, на якій насос здатний нормально працювати.

Оптимальне розташування для свердловинного насоса — максимально близько до дна (не ближче 1 м, але цей запас в даному випадку можна не враховувати). Вибирати по максимальній глибині варто з урахуванням глибини свердловини і статичного рівня води в ній (відстані, на якій знаходиться дзеркало води від поверхні землі при вимкненому насосі). Наприклад, є свердловина глибиною 50 м зі статичним рівнем в 20 м; таким чином, глибина до дна становить 50 – 20 = 30 м, і якщо Ви хочете опустити насос до самого дна, максимальна глибина занурення повинна бути не менше 30 м — інакше занадто високий тиск води може призвести до пошкодження агрегата.

Найбільший розмір твердих частинок в перекачується воді, з яким насос здатний впоратися без наслідків. Це один з параметрів, що характеризують можливості агрегата по роботі з брудною водою (поряд з вмістом механічних домішок, див. нижче): чим крупніші частинки, тим надійніше насос і тим нижче ймовірність його поломки через забруднення. Цей момент є особливо актуальним для нещодавно пробурених свердловин, де вода ще не встигла очиститися.

Найбільша кількість механічних домішок в перекачується воді, з якими здатний нормально впоратися насос. При застосуванні з брудною водою (наприклад, на свіжій свердловині) на цей параметр варто звертати увагу поряд з максимальним розміром частинок (див. вище): при занадто високому вмісті домішок насос може вийти з ладу навіть у тому випадку, якщо розмір окремих частинок не перевищує норми.

Потужність, споживана двигуном насоса під час роботи у штатному режимі. Більш потужний двигун здатний забезпечити більший натиск і продуктивність, однак ці параметри не пов'язані безпосередньо: дві моделі подібної потужності можуть помітно різнитися за практичним характеристиками. Тому в цьому сенсі цей параметр є другорядним, і більш-менш однозначно він описує лише клас агрегата загалом — потужні двигуни характерні для висококласних продуктивних моделей. А ось на що ця характеристика впливає безпосередньо — так це власне на енергоспоживання; а з них, зі свого боку, пов'язані не тільки рахунки за електрику, але і вимоги до підключення.

Довжина штатного кабелю живлення, передбаченого в конструкції насоса.

В ідеалі довжина даного кабелю повинна бути не менше максимальної глибини занурення — це забезпечить максимальну простоту підключення: точка з'єднання кабелю з мережею буде перебувати над водою (в самому вдалому випадку — взагалі поза свердловини), і Вам не доведеться піклуватися про ізоляції. Водночас з низки причин багато насоси оснащуються досить короткими шнурами — близько 1.5 – 2 м, а не довгими кабелями; у таких випадках необхідно використовувати спеціальне водостійке обладнання.

Щоб уникнути перегрівання двигуна свердловинні насоси оснащують спеціальним термореле (захистом від перегрівання). При виявленні температури нагрівання понад норму воно автоматично відключає мотор, не даючи йому вийти з ладу.

Матеріал, з якого виконано робоче колесо насоса.

В сучасних свердловинних насосах застосовується велика різноманітність матеріалів. Однак виробник, зазвичай, вибирає варіант з таким розрахунком, щоб міцність, надійність, стійкість до забруднень та інші ключові особливості колеса відповідали необхідним характеристикам насоса і його рівнем загалом. Крім того, один і той самий матеріал може мати кілька різновидів, що помітно відрізняються за характеристиками; особливо це актуально для технополимеров і термопластів, однак більшість металевих матеріалів на зразок нержавіючої сталі або латуні також мають кілька сортів. Все це означає, що при виборі насоса має сенс дивитися насамперед на робочі характеристики і цінову категорію, відгуки та іншу практично значущу інформацію, а матеріал крильчатки має другорядне значення.