Порівняння TITAN PUS 102 vs TITAN BDSh 280RE

Загальний тип інструменту.

В наш час в одну категорію з традиційними дрилями обєднують також декілька інших різновидів ручного інструменту, зі схожою конструкцією і принципом роботи: дрилі-шурупокрути, класичні шурупокрути, гайкокрути та електричні викрутки. Ось докладний опис кожного з цих різновидів:

— Дриль. Традиційні дрилі — електроінструмент для свердління отворів в різних матеріалах. За спеціалізацією і «ваговою категорією» такі інструменти варіюються від мініатюрних акумуляторних моделей до важких професійних агрегатів для алмазного свердління (див. «Призначення»). У будь-якому разі дрилі оснащуються патронами для встановлення свердл, а також двигунами, розрахованими на значний опір при роботі. Також відзначимо, що багато подібних агрегатів мають ударний режим, однак дриль все ж не здатна замінити повноцінний перфоратор (докладніше див. «Функції»).

— Шурупокрут. По суті — електричний (або пневматичний) аналог ручної викрутки. Застосовується насамперед для закручування і відкручування шурупів, гвинтів та іншого аналогічного кріплення за допомогою біт — змінних насадок, форма яких імітує різні викруткові наконечники (прямі, хрестоподібні тощо). Відповідно, стандартний тип фіксатора для насадки в такому інструменті — під біту (див. «Тип патрона»). Від викруток...з електричним приводом (див. нижче) шурупокрути відрізняються більш високою потужністю, кращою придатністю для тривалих робіт і високих навантажень, а також більшими габаритами і досить значною (у порівнянні, зрозуміло) вагою.

— Дриль-шурупокрут. Інструменти (переважно акумуляторні, див. «Джерело живлення»), що суміщають в собі функціонал дриля і шурупокрута. Докладніше про той та інший див. вище, а такі «гібридні» пристрої надзвичайно популярні в наш час завдяки універсальності. Перемикання між режимами свердління і закручування в них здійснюється заміною патрона, а також, в більшості моделей — регулювання крутного моменту (див. нижче). У той же час варто відзначити, що порівняно з традиційними дрилями ефективність таких агрегатів при свердлінні досить невисока, вони не призначаються для високих навантажень, твердих матеріалів і великих діаметрів свердління. Це пов'язано з тим, що для досягнення високої потужності довелося б збільшити габарити і вагу, що помітно ускладнило б застосування у форматі шурупокрута.

— Гайкокрут. Свого роду електричні і пневматичні аналоги торцевих ключів: інструменти, призначені для роботи з гайками та іншим аналогічним кріпленням (наприклад, болтами, що мають головки без шліц). Гайкокрути багато в чому аналогічні описаним вище шурупокрутам і відрізняються в основному типом патрону — зазвичай це квадрат під торцеві головки різних розмірів.

— Викрутка. Електричний аналог звичайної ручної викрутки (пневматичний привод в таких пристроях з ряду причин не застосовується). Деякі з таких моделей мають пряму форму корпуса (див. «Конструкція») і зовні дуже схожі на ручні інструменти; інші нагадують зменшені і полегшені шурупокрути (див. нижче). В будь-яокму разі, електровикрутки призначаються в основному для робіт, де точність і акуратність важливіше високих зусиль (або де ці зусилля просто не потрібні). У світлі цього невисока потужність таких пристроїв є не стільки недоліком, скільки особливістю. До того ж ця особливість дає змогу без особливих труднощів застосовувати акумуляторне живлення, роблячи інструмент максимально автономним; власне, електровикрутки з роботою від мережі в наш час майже не зустрічаються. А невеликі розміри і вага, зі свого боку, сприяють згаданій точності й акуратності.

Загальна потужність, споживана електричним інструментом з живленням від мережі (див. «Джерело живлення»). Вважається основним критерієм для оцінки загальних можливостей тієї чи іншої моделі: більш висока потужність дозволяє досягти більшої швидкості та/або крутного моменту. Правда, більш коректним параметром для такої оцінки є корисна (робоча) потужність, однак вона вказується далеко не завжди, а однотипні інструменти зі схожими енергоспоживанням зазвичай не особливо розрізняються і по робочій потужності. Крім того, дані про споживаної потужності дають змогу ще й оцінити навантаження на електромережу або інше джерело живлення; в деяких випадках це буває зайвим.

Що стосується конкретних цифр, то для різних типів інструментів і характерні значення потужності будуть різними. Приміром, від 750 до 1000 Вт вважається досить солідним показником для шурупокрута, тоді як для класичних дрилів це — середнє значення, серед таких пристроїв зустрічаються варіанти навіть на 1,5 кВт і більше. Детальні рекомендації по вибору інструменту за цим параметром можна знайти в спеціальних джерелах. Зазначимо тільки, що не завжди має сенс гнатися за максимальними значеннями — висока потужність помітно позначається на габаритах, вазі і ціною агрегата, притому що потрібна далеко не завжди.

Швидкість обертання робочої насадки, що забезпечується інструментом.

Якщо в даному пункті вказується одне число (наприклад, 1800) — це може бути як стандартна, незмінна, так і максимальна швидкість обертання. Про максимальну швидкість мова йде в тому разі, якщо інструмент має більше однієї швидкості (див. «Кількість швидкостей») і/або регулятор обертів (див. «Функції»). Зі свого боку, два або три числа через косу лінію (наприклад, 1100/2300/3400) вказуються тільки для моделей, що мають відповідну кількість окремих швидкостей. Кожне з цих чисел позначає стандартне (а при наявності регулятора обертів — максимальне) число обертів на одній з швидкостей.

У будь-якому разі при виборі інструменту за кількістю обертів варто враховувати як його загальний тип (див. «Пристрій»), так і специфіку передбачуваних робіт. Докладні рекомендації з цього приводу досить широкі, їх немає сенсу повністю приводити тут – краще звернутися до спеціальних джерел. Відзначимо лише кілька загальних моментів. Так, високообертовими в наш час вважаються дрилі, здатні видати більше 3000 об/хв. В цілому ж висока швидкість сприяє продуктивності, проте тут є і зворотна сторона: підвищення обертів (при тій же потужності) знижує крутний момент — відповідно, падає ефективність роботи з непіддатливими матеріалами і насадками великого діаметру. Тому спеціально шукати «швидкісний» інструмент має сенс лише в тому разі, якщо швидкість має ключове значення; при цьо...му не завадить переконатися, що обрана модель здатна забезпечити необхідну ефективність і за крутним моментом.

Крутний момент – це найбільше зусилля, з яким дана модель здатна провертати робочу насадку.

Вищий крутний момент дає більше можливостей, він дає змогу справлятися зі складними задачами на зразок свердління в твердих матеріалах, відкручування гвинтів і гайок, що прикіпили, тощо. З іншого боку, велике зусилля вимагає відповідної потужності — а це, зі свого боку, впливає на габарити, вагу і вартість самого інструменту, а також висуває підвищені вимоги до живлення (потужності мережі, ємності акумулятора або тиску/продуктивності компресора). А для деяких задач зайвий крутний момент в принципі неприпустимий, так що для максимальної універсальності бажано мати регулювання крутного моменту – а це ще більше позначається на вартості. І чим більше ступенів, тим оптимальніше можна налаштувати інструмент на виконання того чи іншого виду роботи. Так що загальне правило таке: при виборі варто враховувати специфіку планованих робіт, а не гнатися за найбільшим робочим зусиллям.

Докладні рекомендації щодо вибору оптимального крутного моменту для різних типів інструменту (див. «Пристрій») можна знайти в спеціальних джерелах. Тут же відзначимо, що ключове значення він має перш за все для шурупокрутів, хоча наводиться і для інших типів інструментів. При цьому в «найслабших» моделях максимальне робоче зусилля не перевищує 15 Нм, в найпотужніших воно становить більше 150 Нм.

Тип реверса, передбаченого в конструкції інструмента.

Реверс дає змогу перемикати напрямок обертання насадки; докладніше про це див. «Функції». Тут же вказується тип перемикача, який відповідає за цю функцію. Різновиди таких перемикачів у наш час досить різноманітні: повзункові, прапорцеві, щіткові на двигуні, на пусковій кнопці, гіроскопічні, на клавішному тумблері, а також такі, що суміщаються з перемикачем потоку або храповим механізмом. Ось докладний опис кожного з цих різновидів:

— Повзунковий. Перемикач у вигляді повзунка з двома протилежними положеннями. Як правило, рухається в напрямку «вперед-назад» щодо патрона інструменту — такий формат вважається найбільш практичним. Повзунки досить прості і в той же час зручні і наочні, особливо при використанні в шурупо - і гайкокрутах: рухом вперед (від себе) напрямок обертання виставляється на закручування, рухом назад (на себе) — відповідно, на відкручування. Втім, такі пристосування широко застосовуються і в інших різновидах інструментів (див. «Пристрій») і взагалі є найбільш популярним в наш час варіантом.

— Сполучений з перемикачем потоку. Найпопулярніший тип ревер...са в пневматичному інструменті (див. «Джерело живлення»); в інших моделях не зустрічається. Сам по собі перемикач потоку фактично являє собою регулятор швидкості, найчастіше у вигляді характерної поворотної ручки або важеля. А якщо цей регулятор поєднаний з реверсом — це означає, що він може відхилятися від нейтрального положення у дві сторони, і напрямок обертання буде залежати від того, в який бік зсунутий перемикач потоку.

— Прапорцевий. Перемикач у вигляді прапорця, який зазвичай встановлений над пусковою кнопкою і перекидається праворуч-ліворуч. Одна з переваг прапорця полягає в тому, що він знаходиться прямо під рукою і може перемикатися практично без зайвих рухів (що для повзунка доступно далеко не завжди). З іншого боку, даний варіант підходить в основному для дрилів, а в шурупокрутах і гайкокрутах прапорець не настільки інтуїтивно зрозумілий, як той же повзунок. Та й в цілому даний тип реверса з ряду причин помітно рідше зустрічається.

— Щітковий (на двигуні). Перемикач реверса, встановлений прямо в двигуні інструменту і заснований на використанні спеціального рухомого щіткотримача. Змінюючи за допомогою такого механізму положення щіток в двигуні, можна змінювати напрямок його обертання. Однією з ключових переваг даного способу є те, що він дає змогу без особливих хитрувань досягти максимальної потужності при будь-якому напрямку обертання. Крім того, подібне регулювання позитивно позначається на ресурсі двигуна. З іншого боку, щіткові перемикачі досить складні і дороги, а тому встановлюються переважно в потужний професійний інструмент.

— На пусковій кнопці. Перемикач реверса, поєднаний з пусковою кнопкою. Така комбінована кнопка зазвичай виконується у вигляді «гойдалки», а напрямок обертання залежить від того, на яку сторону гойдалки натиснув користувач; цим же натисненням відразу запускається двигун. Подібна конструкція дає змогу легко і швидко змінювати напрямок обертання — для цього не потрібно відволікатися на окремі перемикачі, досить злегка змістити палець і натиснути іншу половину пускової кнопки. Це особливо зручно для шурупо - і гайкокрутів, а також викруток; власне, саме до цих типів відноситься більшість моделей з даним типом реверса.

— На клавішному тумблері. Спосіб управління, який багато в чому схожий з описаним вище реверсом на пусковій кнопці — також використовує перемикач у вигляді «гойдалки». Ключова відмінність полягає в тому, що в даному випадку перемикач напрямку виконаний окремо від пускової кнопки — тобто користувач повинен спочатку вибрати напрямок руху, а потім натиснути «пуск». Особливих недоліків цей варіант не має, але зручністю теж не відрізняється, а тому зустрічається вкрай рідко.

— Гіроскопічний. Досить рідкісний і специфічний тип реверса, що зустрічається виключно у викрутках (див. «Тип»). По суті, зовнішні перемикачі в такому інструменті відсутні — замість цього використовується вбудований гіроскоп, що відслідковує повороти корпуса. Відповідно, для вибору напрямку руху потрібно досить різко повернути інструмент навколо поздовжньої осі у відповідну сторону і плавно повернути у вихідне положення (аналогічним же способом можуть регулюватися і оберти — наприклад, чим далі поворот, тим вище буде швидкість). Подібний спосіб управління дуже простий і інтуїтивно зрозумілий, однак досить складний в технічній реалізації і вимагає підвищеної обережності у поводженні з інструментом. Саме тому гіроскопічний реверс в наш час зустрічається вкрай рідко.

— Сполучений з храповим механізмом. Ще один досить рідкісний варіант, що зустрічається виключно у гайкокрутах — в основному пневматичних, рідше акумуляторних (див. «Живлення»). Храповий механізм, нагадаємо, відповідає за те, щоб робоча частина інструмента оберталася лише в одному напрямку. А управління реверсом здійснюється через механічний перемикач, який безпосередньо пов'язаний з цим механізмом і змінює його налаштування, встановлюючи той чи інший напрямок обертання.

Загальна вага інструменту — зазвичай, самого пристрою, без насадок. Для акумуляторних моделей (див. «Джерело живлення»), зазвичай, вказується маса з встановленим штатним акумулятором; для моделей на батарейках вага може наводитися як з елементами живлення, так і без них, проте в даному разі цей момент не особливо принциповим.

За інших рівних умов менша вага спрощує роботу, підвищує точність рухів і дає змогу довше використовувати інструмент, не втомлюючись. Однак варто мати на увазі, що висока потужність і продуктивність неминуче збільшують і масу інструменту; а різні хитрощі для зниження ваги підвищують ціну і можуть знизити надійність. Крім того, в деяких ситуаціях масивна конструкція є більш прийнятною. Насамперед це стосується робіт з великим навантаженням — наприклад, свердління отворів великого діаметра, або виконання заглиблень з ударом: важкий інструмент виходить більш стабільним, він менш схильний ривків і зрушень через нерівномірності матеріалу, вібрації механізмів тощо.

Також варто зазначити, що конкретні значення ваги напряму пов'язані з типом інструменту (див. «Пристрій»). Найбільш легкими є викрутки — у більшості з них цей показник не перевищує 500 г. Шурупокрути та дрилі-шурупокрути більш «важкі»: їх середня вага складає 1,1 – 1,5 кг, хоча є чимало і більш легких (0,6 – 1 кг), і більш важких (1,6 – 2 кг...і більше) моделей. А найбільшу вагу мають класичні дрилі та гайкокрути: такий інструмент повинен бути досить потужним, так що для них 1,6 – 2 кг є середнім показником, 2,1 – 2,5 кг — вище середнього, а багато агрегатів важать і більше 2,5 кг.

Від типу патрона залежать два моменти: види робочих інструментів (свердел, викруток і т. ін.), з яким сумісна та чи інша модель, і спосіб їх встановлення/зняття.

— Ключовий. Як випливає з назви, для роботи з таким патроном Вам буде потрібно спеціальний ключ. Саме кріплення зазвичай розраховане на інструменти з круглими хвостовиками (в основному свердла) і включає три кулачка, які при затисненні сходяться до центру, затискаючи встановлений в патроні інструмент на осі обертання. Основним недоліком даного типу патронів є необхідність використання ключа: він може загубитися — і кріплення стане марним. Крім того, установка і зняття робочого інструменту може бути досить довгим. Проте ключовий патрон вважається більш надійним, ніж швидкозатискний, і більш підходящим для важких робіт.

— Швидкозатискний. Аналогічно описаному вище ключового, даний тип патрона призначений переважно для свердел з круглими хвостовиками. Головною його відмінністю є відсутність ключа — закріпити або зняти свердло можна за допомогою зусилля рук, без будь-яких додаткових інструментів. Такі патрони трохи гірше підходять для робіт з високим навантаженням (наприклад, з твердим матеріалам та/або зі свердлами великого діаметра), однак в іншому нічим не програють ключовим, а по зручності використання значно перевершують їх.

— Під біту. Битами називають робочі інструменти, що заст...осовуються у шурупокрутах і викрутках (див. «Пристрій»). Робоча сторона біти може мати плоску, хрестоподібної або іншу форму (зірка, тригранник тощо), але хвостовик, яким вона закріплюється в патроні, стандартно робиться шестигранним. Відповідно, патрон під біти має виїмку під такий хвостовик. Фіксація може здійснюватися механічним способом, у вигляді найпростішої засувки, або за допомогою магніта; і в тому, і в іншому випадку кріплення досить надійно для безпечної роботи, а зняти інструмент можна без особливих зусиль.

— Під конус Морзе. Патрон під одну з різновидів інструментального конуса — т. зв. конуса Морзе. Як випливає з назви, таке кріплення припускає хвостовик конічної форми і відповідне отвір під нього (часто з додатковим пазом під виступ на хвостовику — для надійної фіксації і запобігання проворачиваний). Даний варіант зустрічається переважно в дриль (див. «Пристрій»). Зазначимо, що конус Морзе випускається в декількох варіантах розміру, несумісних між собою.

— Квадрат. Тип патрона, застосовуваний у гайковертах. На відміну від всіх інших різновидів, робочий інструмент під «квадрат» не встановлюється всередину патрона, а надівається на нього зовні. Квадрати можуть мати кілька стандартних розмірів, однак ці розміри однакові і для електричного, і для ручного інструменту. На практиці це означає, що насадки від ручних гайковертів можна використовувати і в електричних моделях, якщо посадковий розмір однаковий (а якщо не однаковий — можна скористатися перехідником, хоча це менш зручно).

— Відсутня (шпиндель з різьбленням). Відсутність патрона як такого: для кріплення робочих насадок використовується різьблення, розташована безпосередньо на шпинделі. Практично всі моделі з цією особливістю являють собою потужні професійні інструменти, розраховані на алмазне свердління (див. «Призначення») — з низки причин саме шпиндель з різьбленням вважається оптимальним способом кріплення насадок для такого свердління. Варто враховувати, що різьба на насадці може бути як зовнішній, так і внутрішній; більшість шпинделів сумісні з обома різновидами, проте зустрічаються і виключення. Так що цей нюанс не завадить уточнити окремо.

Зазначимо, що в деяких моделях можуть поєднуватися два типи патронів — наприклад, під биту і швидкозатискний. Зазвичай для цього в комплекті передбачається два різних патрона, які можна змінювати в міру необхідності, але зустрічаються й інші варіанти — наприклад, шпиндель, в який можна вставити і биту, і патрон під свердло (ключовий або швидкозатискний). У будь-якому разі це робить інструмент більш універсальним і дозволяє працювати з великою кількістю робочих насадок.

Номінальний діаметр патрона, яким укомплектований інструмент.

Цей розмір вказується по максимальному діаметру свердла (або хвостовика коронки), яке можна встановити кріплення. Існує кілька стандартних розмірів; найбільш популярними в наш час є патрон 10 мм і патрон 13 мм; помітно рідше зустрічаються дриля з патрон 16 мм, а також мініатюрні кріплення менше ніж на 10 мм (зазвичай 8 мм або 6 мм).

Чим крупніше свердло — тим більша потужність потрібна для його ефективне використання; відповідно, більш великі патрони характерні для більш важких і потужних інструментів. При цьому на дриль цілком можна встановити і менший патрон, якщо можливість заміни взагалі технічно передбачена. А от можливість роботи з великими кріпленнями (і свердлами для них) варто уточнювати окремо: не кожен інструмент має для цього достатній запас потужності.

Розмір кріплення типу «квадрат», передбаченого в конструкції інструмента.

Про кріпленні див. «Тип патрона», тут лише нагадаємо, що квадрати застосовуються в основному в гайковертах для установки торцевих головок. При цьому для більш великих насадок, зазвичай, використовуються і більш великі кріплення. А розміри квадратів традиційно позначаються дробовими частинами дюйма. Найпопулярніший варіант — квадрат 1/2", він є найбільш універсальним. Дещо рідше зустрічаються як більш великі розміри (квадрат 3/4" і квадрат 1"), так і більш дрібні (квадрат 3/8" і квадрат 1/4").

Зазначимо, що існують перехідники, що дозволяють встановлювати на квадрат насадки «нерідного» розміру. Однак можливості по застосуванню більш великих насадок, ніж штатні, варто уточнювати окремо: інструмент може не мати для цього достатньої потужності. Крім того, випускаються одиничні моделі гайковертів, першопочатково передбачають заміну квадрата і укомплектовані змінними кріпленнями — зазвичай на 1/4" і 3/8", але можливі і інші варіанти.