Порівняння Yamaha YAS-306 vs Sony HT-NT5

Формат звуку, що видається звуковим проектором, фактично найбільша кількість окремих каналів звуку, що підтримується пристроєм. Зазначимо, що у разі йдеться про кількість реальних каналів, тобто каналів, під кожен із яких виділено хоча б один динамік; моделі з підтримкою віртуального об'ємного звучання здатні створювати у слухача враження більшої кількості каналів, ніж насправді (докладніше див. нижче).

Формат звуку позначається двома чи трьома числами через точку. Перша вказує кількість основних каналів, друга кількість сабвуферів, третя кількість додаткових вертикальних випромінювачів. Наприклад, формат 2.1 відповідає стереозвуку (2.0), доповненому сабвуфером. А умовний формат 3.1.2 включає лівий, правий та центральний канали, сабвуфер, лівий та правий вертикальні динаміки.

Звукові проектори, що підтримують більше просунутий формат звуку, ніж 3.1, у нашому каталозі позначаються як багатоканальні. Класичний формат багатоканального звуку – 5.1., але трапляються й інші варіанти. У будь-якому випадку велика кількість реальних каналів сприяє достовірності звуку, що відтворюється, і спрощує налаштування в порівнянні з системами віртуального об'ємного звучання, однак і обходиться дорожче.

Найбільшого поширення набули такі формати звуку: 2.0, 2.1, 3.0, 3.1, 4.1, 5.1, 5.1.2, 7.1.

Підтримка проєктором функції віртуального об'ємного звучання.

Сенс цієї функції полягає в тому, що за рахунок особливих налаштувань звуку та відображення звукових променів від стін приміщення слухач чує більше каналів, ніж реально є в проекторі (див. «Формат звуку»). Наприклад, система 3.1 з віртуальним об'ємним звучанням може видавати звук, схожий на об'ємний 5.1. Це дає змогу досягти ефекту «занурення» у звук, не збільшуючи кількість каналів та вартість проєктора. З іншого боку, достовірність такого звучання зазвичай помітно гірша, ніж у реального об'ємного звуку, а загальна якість сильно залежить від особливостей конкретного приміщення.

Зазначимо, що функція віртуального об'ємного звуку вказується для систем формату 2.0, 2.1, 3.0, 3.1. У просунутих багатоканальних системах апріорі є додаткові канали для відтворення об'ємного звуку.

Можливість видачі проєктором на вихід відеосигналу у форматі 3D — то пак «об'ємного» зображення, що має три повноцінних вимірювання (включаючи глибину). Оскільки для 3D використовується поділ «картинки» зображення на дві частини для лівого і правого ока), то і формат такого сигналу відрізняється від звичайного, двовимірного, і далеко не кожна модель здатна працювати з ним. Також потрібно враховувати, що для перегляду тривимірного контенту потрібна не тільки проєктор, але і телевізор (або інший пристрій відтворення) з відповідними можливостями екрану.

Дана функція припускає наявність у проєктора хоча б одного виходу HDMI (див. нижче). При цьому джерелом відеосигналу може бути як зовнішній пристрій, так і сам проєктор, який працює у форматі медіацентру (наприклад, модель з можливістю прямого відтворення з USB-носіїв).

Можливість видачі проєктором на вихід відеосигналу в роздільній здатності Ultra HD (4K) — 3840х2160. Це найвища роздільна здатність, що застосовується в сучасній споживчої відеотехніки — в 4 рази вище, ніж Full HD. Однак варто мати на увазі, що дана можливість помітно позначається на ціні проєктора, а для перегляду такого відео потрібно відповідний екран. Тому спеціально шукати UltraHD-пристрій має сенс тільки в тому випадку, якщо Ви першопочатково плануєте підключити його до екрану відповідного роздільної здатності.

Дана функція припускає наявність у проєктора хоча б одного виходу HDMI (див. нижче). При цьому джерелом відеосигналу може бути як зовнішній пристрій, так і сам проєктор, який працює у форматі медіацентру (наприклад, модель з можливістю прямого відтворення з USB-носіїв).

Загальна номінальна потужність динаміків звукового проєктора (включаючи сабвуфер — за його наявності).

Цей параметр часто використовують для оцінки загальної гучності звучання пристрою, проте це не зовсім вірно. Річ у тім, що фактична гучність звучання визначається переважно потужністю основних динаміків звукового проєктора, а загальна потужність є сумою цієї потужності і потужності сабвуфера. Тому моделі з однаковою номінальною потужністю можуть помітно відрізнятися за фактичною гучності: наприклад, комплект з 150-ватного саундбара з 50-ватним «сабом» буде більш гучним, ніж поєднання 100-ватного проєктора з сабвуфером тієї ж потужності, хоча в обох випадках номінальна потужність буде рівна 200 Вт.

Підводячи підсумок, можна сказати, що оцінювати гучність за номінальної потужності можна лише в тому випадку, якщо звуковий проєктор не оснащений сабвуфером — в таких моделях номінальна потужність дорівнює потужності основних динаміків. В інших випадках варто орієнтуватися на прямо заявлені характеристики потужність саундбара і потужність сабвуфера (про те й інше див. нижче).

Номінальна потужність динаміків, встановлених безпосередньо в саундбаре, без урахування сабвуфера (в моделях з вбудованим сабом, відповідно, враховується тільки потужність основних динаміків).

Цей показник безпосередньо визначає загальну гучність звучання звукового проєктора, саме на нього, а не на загальну номінальну потужність (див. вище) варто орієнтуватися при оцінці гучності. Вибирати ж за цим параметром варто з урахуванням специфіки приміщення, в якому планується встановити проєктор: чим обширнее приміщення і чим більше відстань до глядача — тим вище повинна бути потужність, інакше саундбар не зможе ефективно подзвучить сцену. Детальні рекомендації з оптимальної потужності для різних варіантів обстановки можна знайти в спеціальних джерелах.

Діапазон звукових частот, підтримуваний динаміками проєктора.

При оцінці даного параметра варто пам'ятати, що діапазон чутності людського вуха становить близько 16 – 22 000 Гц (і звужується з віком). Якщо частотний діапазон проєктора вужче — це може призвести до «обрізання» низьких або високих частот (однак при невеликому звуженні цей ефект практично непомітний). Існують моделі, у яких межа частот значно ширше — проте це є свого роду «побічним ефектом» високоякісної акустики і ніякого значення, крім рекламного, не має.

Зазначимо також, що сам по собі широкий діапазон частот не гарантує якісного звуку — багато залежить від інших параметрів проєктора.

Імпеданс – це опір проєктора змінному струму, а точніше – аналоговому аудіосигналу, що надходить на вхід із зовнішнього підсилювача потужності. Власне цей параметр має практичне значення саме в тому випадку, якщо пристрій планується використовувати із зовнішнім підсилювачем. В ідеалі імпеданс проєктора повинен відповідати опору, на який розрахований підсилювач - інакше можливе або зниження гучності (за надто високого імпедансу), або поява спотворень, перевантаження і навіть пошкодження акустики (за занадто низького).

Також вважається, що вищий імпеданс знижує ймовірність виникнення перешкод. Однак сучасні АС (включаючи звукові проєктори) мають стандартні значення імпедансу в 4, 6 або 8 Ом - ця різниця не настільки велика, щоб відмінності в якості звуку були помітні.

Наявність вбудованого сабвуфера в конструкції звукового проєктора.

Будь сабвуфер покращує звучання низьких частот, забезпечуючи насичений бас. Моделі з вбудованим «сабом» зручніше в установці і займають менше простору, оскільки не потрібно шукати окреме місце для низькочастотного динаміка. З іншого боку, розміри цього динаміка зазвичай менше, ніж у окремої сабвуфера (це зумовлено обмеженим простором в корпусі проєктора) — відповідно, баси виходять менш потужними і насиченими.