AirPlay
Технологія трансляції аудіо - та відеосигналу через Wi-Fi з'єднання. Широко застосовується в електроніці компанії Apple, медіацентр з AirPlay дозволить з легкістю продублювати на телевізор «картинку», наприклад, з iPhone або iPad. Головним недоліком даної технології в порівнянні з аналогічною Miracast, є необхідність наявності локальної мережі з бездротовим роутером.
Оптичний вихід
Різновид аудіоінтерфейсу S-P / DIF, що використовує оптоволоконний кабель TOSLINK. Як і коаксіальний роз'єм,
оптичний вихід використовує цифровий формат передачі даних і може працювати з багатоканальним звуком. При цьому оптоволокно потребує досить делікатного поводження, проте абсолютно нечутливо до електричних перешкод.
Частота процесора
Тактова частота процесора, встановленого в медіацентрі.
З технічної сторони чим вище цей показник — тим швидший процесор, і тим більша, відповідно, загальну швидкодію системи. Водночас продуктивність чипу залежить, крім власне частоти, від цілого ряду факторів — архітектури, кількості ядер, спеціальних особливостей конструкції і т. ін.; а на фактичну швидкість роботи всієї системи впливають показники інших компонентів, крім процесора. Крім того, виробники зазвичай підбирають процесори з таким розрахунком, щоб їх обчислювальної потужності гарантовано вистачило на всі функції, заявлені для медіацентру. Тому в даному випадку частота процесора є скоріше довідковим параметром (і почасти рекламним показником, що демонструє прогресивні характеристики пристрою), ніж практично значущим при виборі.
Відеодекодери
Набір відеокодеків, підтримуваний пристроєм.
Кодеком — від словосполучення «Кодер-ДЕКодер» — в даному разі називають формат, який використовується для кодування цифрового відео при зберіганні/передачі та розкодування при відтворенні (без кодування відео займали б невиправдано багато місця). Не варто плутати цей параметр з форматом відеофайлів: різні файли одного і того ж формату можуть бути закодовані різними кодеками, і якщо відповідний кодек плеєром не підтримується — відтворення відео буде неможливим, навіть якщо сам формат файлу відповідає можливостям пристрою. А в моделях з підтримкою онлайн-TV (див. «Функції і можливості») цей нюанс визначає ще й сумісність з конкретною трансляцією: загальний формат трансляції вказується саме за кодеком, що використовується для цього.
Загалом сучасні пристрої зазвичай мають досить широкі пакети кодеків (один з найпрогресивніших —
H.265, також популярний
кодек AV1), і з відтворенням відео зазвичай не виникає проблем; у крайньому ж разі можна скористатися спеціальними програмами для перекодування файлів. Що стосується конкретних кодеків, то дані по ним можна знайти в спеціальних джерелах, однак при штатному використанні медіаплеєрів такі подробиці не потрібні.
Аудіодекодери
Набір аудіокодеків, підтримуваних пристроєм.
Кодеком — від словосполучення «Кодер-ДЕКодер» — в даному разі називають формат, який використовується для кодування і стиснення звуку в цифровому вигляді при зберіганні/передачі та розкодування — при відтворенні (без кодування цифровий звук в принципі неможливий, а стиснення дає змогу зменшити об'єми даних, займані цією інформацією). Дані про підтримувані кодеки актуальні насамперед для оцінки того, чи зможе програвач працювати зі звуком в тому чи іншому відеофайлі. Річ у тім, що навіть у відеофайлах одного і того ж формату (див. нижче) звуковий супровід може стискатися різними кодеками; і якщо плеєр підтримує формат файлу, але не підтримує кодек — відтворення звуку стане неможливим.
Теоретично подібні правила актуальні також для аудіофайлів і онлайн-трансляцій (всіх форматів — ТВ, відео, аудіо). Однак на практиці під час роботи з таким контентом можна не звертати увагу на дані про кодеки. Так, для кожного формату аудіофайлів, зазвичай, використовується свій стандартний кодек, і підтримка типу файлів автоматично означає і підтримку кодека. А трансляції зазвичай використовують загальноприйняті аудіодекодери на зразок MPEG-1 або MPEG-2, які практично гарантовано підтримуються будь-яким сучасним плеєром, розрахованим на подібні трансляції.
Що стосується конкретних кодеків, то дані по ним можна знайти в спеціальних джерелах, однак при штатному використанні пристроїв такі подробиці зазвичай не потрібні.