Порівняння медіаплеєрів

– Медіаплеєр. Смарт-приставки з попередньо встановленою операційною системою для прокачування «розумної» складової дисплея,що підключається, будь то старий кінескопний телевізор або комп'ютерний монітор з відповідним набором інтерфейсів. Медіаплеєр переводить будь-який звичайний ТВ в розряд «розумного» і розширює діапазон можливостей, закладених у багатьох моделях сучасних смарт-телевізорів. Переважна більшість приставок для ТВ працює під управлінням «операційки» Android і її модифікацій. Як наслідок, під пристрої такого роду випущений величезний перелік сумісних додатків, які забезпечують доступ до мережевих сховищ фільмів і серіалів, відповідають за перегляд потокових мовлень, роботу браузера, клієнтів соцмереж тощо. Медіаплеєри з потужною електронною «начинкою» підтримують будь-який тип контенту і тягнуть досить ресурсомісткі ігри. Випускаються смарт-приставки в форм-факторах від мала до велика: деякі з них не відрізняються від звичайної USB-флешки, інші ж можуть бути виконані в корпусі немаленького розміру з «ріжками» Wi-Fi антен, що стирчать.

– ТВ-тюнер. Окремий пристрій для прийому телетрансляцій цифрової сітки мовлення і передачі їх на екран телевізора або будь-якого іншого відповідного дисплея через відео- і аудіовиходи. Зовнішній ресивер буде корисний для старих моделей телевізорів, не обладнаних вбудованим тюнером, і в тому разі, якщо ТВ не підтримує бажаного формату телемовлення. Трансляція передач у «цифрі» – головна..., але аж ніяк не єдина задача більшості ТВ-ресиверів. Чимала їх частка вміє писати ефір на USB-флешку, відтворювати з неї аудіо- та відеофайли, читати поширені файлові формати з карт пам'яті. Прогресивні екземпляри ТВ-тюнерів можуть підключатися до Інтернету і використовуватися для споживання медіаконтенту в режимі онлайн.

– Тюнер для ПК. Пристрої, що призначаються для перегляду телепередач на комп'ютері. Серед них можна виділити два основних різновиди: зовнішні тюнери для ПК, що підключаються через USB, і внутрішні, що встановлюються в слот PCIe як плата розширення. Для першого варіанту, як правило, характерний мінімум оснащення, однак використовувати такі пристрої можна практично з будь-яким комп'ютером, від потужної десктопної робочої станції до ультракомпактного ноутбука. Внутрішні тюнери можуть бути озброєні декількома входами і виходами, в той же час підходять вони лише для настільних ПК, корпус яких допускає розбирання і встановлення додаткових плат. Відзначимо, що в обох варіантах набір власних функцій тюнера для ПК, як правило, вельми скромний. Але назвати це недоліком не можна: багато додаткових можливостей (наприклад, IPTV або запис відео) простіше реалізувати безпосередньо через комп'ютер.

– Пристрій відеозахвату. Каста спеціалізованого обладнання для захвату аудіо- і відеопотоку через відповідні інтерфейси підключення і його передачі на комп'ютер для запису або організації стрімів. Пристрій відеозахвату стане в нагоді при розгортанні прямих ефірів на Twitch або запису летсплеев на YouTube. Подібна техніка рідко оснащується власними накопичувачами і слотами під них — зазвичай вона призначена для відеозапису з використанням ресурсів комп'ютера.

— Власна система. Операційна система пристрою представлена фірмовою програмною оболонкою виробника. Як правило, подібні ОС мають привабливе і зрозуміле меню. Фірмова операційна система розробляється безпосередньо виробником під апаратні ресурси конкретно взятої моделі або цілої лінійки, але має суттєві обмеження.

— Android (AOSP). Операційна система цього типу є модифікацією популярної ОС Android, яка головним чином примітна відкритим кодом. Це універсальна операційна система, яка надає користувачеві набагато більше свободи дій для створення змін і налаштувань всередині самої системи. Разом з тим, встановлення і стабільність роботи тих чи інших додатків на цій платформі не гарантуються, а загальне управління системою не було спеціально «заточене» під великі екрани, що може викликати деякі незручності. Насамперед такі рішення викличуть інтерес у користувачів, які розбираються в особливостях ОС Android, люблять все кастомізувати під себе і контролювати, і мають на це час.

— Android TV. Пристрої цього типу можуть похвалитися повноцінною програмної прошивкою Android TV, спеціально адаптованою для роботи на великих екранах. Згідно з назвою, вона являє собою різновид ОС Android, спеціально «заточений» під подібне обладнання. Крім загальних особливостей всіх «Андроїдів» (таких, як можливість встановлення додаткових додатків, включаючи навіть ігри)..., вона має ряд спеціальних можливостей: оптимізований інтерфейс, інтеграція зі смартфонами (включаючи можливість їх використання в якості пульта ДУ), голосовий пошук та ін. Завдяки цьому телевізори з цією особливістю значно перевершують по функціоналу моделі з «звичайним» Smart TV. Зрозуміло, для роботи багатофункціональної ОС передбачаються виділений процесор, графічна підсистема і пам'ять, а наявність подібних апаратних ресурсів позначається на загальній вартості.

— Google TV. Ребрендинг платформи Android TV для телевізорів і смартприставок, а точніше – нова оболонка поверх операційної системи під знаком «зеленого дроїда», яка впроваджується з 2021 року. З нововведень в ній реалізований перероблений дизайн інтерфейсу користувача, застосована вдосконалена база знань, яка більш ефективно розподіляє контент за жанрами і збирає пошукові відомості з усього переліку встановлених додатків і підписок. Голосовий помічник надалі краще розуміє запити глядацької аудиторії і видає розгорнутий перелік знайденого. Окремою вкладкою в інтерфейсі винесені прямі трансляції актуальних подій, будь то спортивні заходи або запуск ракети на Марс. З іншого в системі доопрацюванням піддалися аспекти, які передбачають використання ТВ як командного пункту управління єдиною екосистемою «розумного» дому.

— Wi-Fi — технологія, що використовується для бездротового підключення до комп’ютерних мереж і для прямого з’єднання між пристроями. У медіаплеєрах, тюнерах і пристроях відеозахоплення може використовуватися як для доступу до Інтернету або «локалки» через бездротовий роутер, так і для зв’язку зі смартфоном, планшетом тощо. Також на цій технології засновані функції AirPlay, Chromecast і Miracast. Конкретний набір можливостей Wi‑Fi варто уточнювати окремо; тут зазначимо, що в цьому пункті може також уточнюватися конкретна підтримувана версія такого зв’язку. Ось основні актуальні варіанти:

• Wi-Fi 6. Версія, яка дає змогу ефективніше ділити ефір між клієнтами, передавати більше даних за той самий інтервал і зменшувати затримки, що критично для 4K/8K-стримінгу, IPTV та швидкої навігації медіатекою. Технології OFDMA і MU-MIMO в аплінку/даунлінку знижують конкуренцію із сусідніми пристроями, 1024-QAM підвищує пікову швидкість, а WPA3 покращує захист; у повсякденності це виражається у стабільнішій картинці на 5 ГГц навіть у багатоповерхівці та меншій кількості «фрізів» під час одночасного завантаження контенту й встановлення застосунків. Порівняно з Wi‑Fi 5 приріст особливо помітний у перевантажених мережах і при роботі з Mesh-роутерами Wi‑Fi 6, однак реальна швидкість залежить від якості точки доступу, ширини каналу та рівня сигналу; для стримінгу з NAS і онлайн‑сервісів Wi‑Fi 6 часто вистачає із запасом, а для рідкісних надважких файлів логічно залишити опцію дротового LAN.
• Wi-Fi 5...(802.11ac). Використовує діапазон 5 ГГц (менш завантажений, ніж 2,4 ГГц у більш ранніх версіях), що сприяє надійності та зменшенню затримок; а швидкість може сягати 6,77 Гбіт/с за наявності кількох антен і 1,69 Гбіт/с на одну антену.
• Wi-Fi 4 (802.11n). Попередник описаного вище Wi‑Fi 5, перший стандарт, у якому впровадили діапазон 5 ГГц — тут його використовують поряд із традиційним 2,4 ГГц, і він не підтримується деякими пристроями з Wi‑Fi 4. Швидкість передавання даних — до 600 Мбіт/с.

Зазначимо, що, окрім прямо заявленого стандарту Wi‑Fi, у медіацентрі, цифрових ресиверах і пристроях відеозахоплення зазвичай передбачена підтримка й більш ранніх версій — для максимальної сумісності з різними пристроями.

Технологія трансляції аудіо - та відеосигналу через Wi-Fi з'єднання. Широко застосовується в електроніці компанії Apple, медіацентр з AirPlay дозволить з легкістю продублювати на телевізор «картинку», наприклад, з iPhone або iPad. Головним недоліком даної технології в порівнянні з аналогічною Miracast, є необхідність наявності локальної мережі з бездротовим роутером.

Бездротова технологія, що дає змогу напряму транслювати відео-і аудіосигнал з одного пристрою на інший безпосередньо по Wi-Fi з'єднанню. При цьому, на відміну від AirPlay, для передачі не потрібна наявність роутера і побудова локальної мережі — досить, щоб приймач і передавач були сумісні з Miracast. Один з найбільш популярних способів застосування даної технології – виведення «картинки» з екрану смартфона/планшета на телевізор, і навпаки. Медіацентр або ТВ-ресивер з Miracast стане в нагоді в тому разі, якщо сам телевізор не підтримує цю функцію.

Пристрій для читання карт пам'яті, найчастіше формату SD. Ця функція особливо корисна для обміну інформацією з деякими видами сучасної електроніки: картрідерами оснащуються практично всі фотоапарати і ноутбуки, а карти microSD, використовувані в смартфонах і інших кишенькових гаджетах, можна використовувати в слотах SD за допомогою найпростіших адаптерів. Завдяки картрідеру можна, наприклад, з легкістю переглядати матеріали, відзняті на фотоапарат або камеру смартфона, копіювати музику і фільми з ноутбука на медіацентр і навіть виконувати деякі спеціальні задачі — наприклад, оновлювати прошивку плеєра. У пристроях відеозахвату вбудований кардридер дає змогу додавати накопичувач в список дисків комп'ютера.

Підтримка сервісу IPTV – телемовлення за протоколом IP, з використанням комп'ютерних мереж (в тому числі Інтернету).

Підкреслимо, що не варто плутати цю функцію з online ТВ: фактично IPTV є різновидом кабельного телебачення, де для передачі сигналу використовується не антенний кабель, а мережеве обладнання. В іншому IPTV і кабельне TV повністю аналогічні: мовлення здійснюється через компанію-оператора; вибір каналів обмежується асортиментом, представленим у оператора; а за доступ може стягуватися додаткова плата. Водночас можливості IPTV помітно ширше, ніж у традиційного кабельного мовлення. Наприклад, більшість спеціалізованих додатків мають функцію Time Shift (див. нижче); будь-який уривок недавно переглянутої трансляції можна переглянути повторно; крім того, нерідко доступна також можливість відмотати трансляцію на час до початку перегляду (якщо ви увімкнули таке TV пізніше, ніж хотілося б). Можуть передбачатися й інші функції, що забезпечують додаткову зручність – наприклад, списки обраних каналів, батьківське блокування тощо.

HDMI є найбільш поширеним сучасним інтерфейсом для роботи з HD-контентом і багатоканальним звуком. Відео- і аудіосигнал при такому підключенні передаються по одному кабелю, а пропускної здатності в останніх версіях (HDMI 2.0 і HDMI 2.1) вистачає для роботи з роздільною здатністю UltraHD і навіть вище. Практично будь-який сучасний екран (телевізор, монітор тощо) з підтримкою HD має як мінімум один вхід HDMI, тому і більшість медіаплеєрів і ТВ-ресиверів мають виходи цього типу. Однак зустрічаються і моделі без HDMI – це переважно застарілі або найбільш недорогі рішення, що використовують тільки аналогові відеоінтерфейси. Також бувають моделі на кілька HDMI і в більшості варіантів один з таких портів призначений для вхідного сигналу, при цьому порти HDMI розрізняються за версіями.

— v 1.4. Версія, представлена ще в 2009 році, проте не втрачає популярності і донині. Підтримує відео 4K (4096х2160) з частотою кадрів 24 к/с і Full HD — з частотою 120 к/с; останнє, крім іншого, дає змогу передавати по такому інтерфейсу ще й 3D-відео. Крім оригінальної v 1.4, існують також поліпшені версії v 1.4a і v 1.4b, де можливості по роботі з 3D були ще більше розширені.

— v 2.0. Версія, випущена в 2013 році. Крім іншого, представила можливість роботи з 4K-відео на швидкості до 60 к/с, сумісність з надшироким форматом 21:9, а також підтримку до 32 каналів і 4 потокі...в аудіо одночасно. Підтримка HDR в даній версії першопочатково не передбачалася, проте вона була введена в оновленні v 2.0a і ще більше розширена в v 2.0b; медіаплеєри з даної категорії можуть підтримувати як оригінальну версію 2.0, так і одну з поліпшених.

— v 2.1. Версія зразка 2017 року, також відома як HDMI Ultra High Speed. Дійсно забезпечує досить солідну пропускну здатність, що дає змогу працювати навіть з 10K-відео на швидкості в 120 к/с; крім того, ряд поліпшень торкнувся підтримки HDR. Відзначимо, що повноцінне використання HDMI v 2.1 можливе тільки зі спеціальним кабелем, проте функції більш ранніх версій залишаються доступними і при використанні звичайних дротів.

Класичний USB-порт для підключення флешок, приймачів, клавіатур та іншої сумісної периферії, розрахований на передачу даних до 480 Мбіт/с. Такий роз'єм зручний для базових завдань, де не потрібна висока швидкість, але для дуже важких файлів і швидких зовнішніх накопичувачів він вже помітно поступається більш сучасним версіям USB. Важливий плюс тут у сумісності: саме USB-A 2.0 довгий час залишався найзвичнішим форматом для масових аксесуарів.