Порівняння Sennheiser XSW 2-835 vs Sennheiser EW D1-835-S

Діапазон звукових частот, нормально сприймаються і оброблюваних мікрофоном.

Чим ширше цей діапазон, тим повніше сигнал, тим менше ймовірності, що занадто високі або низькі частоти будуть втрачені через недосконалості мікрофона. Однак у цьому випадку варто враховувати деякі нюанси. Перш за все: сам по собі великий діапазон частот ще не гарантує високої якості звуку — багато також залежить від типу мікрофона (див. вище) і його амплітудно-частотної характеристики, не кажучи вже про інших компонентів аудіосистеми. Крім того, велика ширина теж не завжди реально необхідна. Наприклад, для нормальної передачі людської мови достатнім вважається діапазон 500 Гц – 2 кГц, що вже набагато загального діапазону, яке сприймається людським вухом. Цей загальний діапазон, зі свого боку, складає в середньому від 16 Гц до 22 кГц, і до того ж звужується з віком. Не варто забувати і про особливості апаратури, до якої підключений мікрофон: навряд чи варто спеціально шукати модель з великим діапазоном, якщо, наприклад, підсилювач, до якого її планується підключати, сильно «обрізає» частоти зверху і/або знизу.

Чутливість описує потужність сигналу на виході мікрофона при обробці ним певної гучності звуку. В даному випадку під чутливістю мається на увазі співвідношення напруги на виході до звукового тиску на мембрану, виражене в децибелах. Чим більше це число, тим вище чутливість. Зазначимо, що зазвичай, величини в децибелах — від'ємні, тому можна сказати так: чим ближче число до нуля, тим чутливіше мікрофон. Наприклад, модель на -38 дБ за цим параметром перевершує модель на -54 дБ.

Варто враховувати, що сама по собі висока чутливість не означає високої якості звукопередачі — вона лише дозволяє пристрою «чути» більш слабкий звук. І навпаки, низька чутливість не є однозначною ознакою поганого мікрофона. Вибір же за цим параметром залежить від особливостей застосування: чутливе пристрій стане в нагоді для роботи з неголосними звуками і в тих випадках, коли необхідно вловити найдрібніші нюанси того, що відбувається, а «слабкий» мікрофон зручний при високій гучності звуку або при необхідності фільтрувати слабкі сторонні шуми. Зустрічаються моделі з регулювання чутливості (а для моделей з виходом на навушники може бути передбачена регулювання гучності навушників).

Максимальний звуковий тиск, що сприймається мікрофоном, при якому коефіцієнт гармонійних коливань не перевищує 0,5% — простіше кажучи, найбільша гучність звуку, при якій не виникає помітних перешкод.

Чим вище цей показник — тим краще мікрофон підходить для роботи з гучним звуком. Тут варто враховувати, що децибел — нелінійна величина; іншими словами, збільшення гучності з 10 дБ до 20 дБ або з 20 до 40 дБ не означає її підвищення у 2 рази. Тому при оцінці зручніше звертатися до порівняльними таблицями рівня шуму. Ось деякі приклади: рівень в 100 дБ приблизно відповідає мотоциклетного двигуна або шум у вагоні метро; 110 дБ — вертольоту; 120 дБ — роботи відбійного молотка; 130 дБ, порівнянні зі звуком реактивного літака на розгоні, вважаються больовим порогом для людини. При цьому багато висококласні мікрофони здатні нормально працювати при звуковому тиску до 140 – 150 дБ — а це рівень шуму, здатний завдати людині фізичні ушкодження.

Параметр, що описує співвідношення між рівнем корисного сигналу і рівнем шумів, що видаються мікрофоном. Зазначимо, що фактичне співвідношення сигнал/шум змінюється залежно від звукового тиску, який сприймається мікрофоном. Тому в характеристиках прийнято вказувати варіант для стандартної ситуації — при звуковому тиску в 94 дБ. Це дозволяє порівнювати між собою різні моделі.

Загалом даний показник досить наочно характеризує якість роботи тієї чи іншої моделі, оскільки він враховує практично всі значущі сторонні шуми, що виникають під час роботи. Чим більше це співвідношення, тим чистішою виходить звук, тим менше в ньому спотворень. Значення в 64 – 66 дБ вважаються цілком пристойними, а висококласні мікрофони забезпечують показники в 72 дБ і вище.

— Бездротове підключення. Дана особливість вказується для т. зв. радіомікрофонів — моделей, в яких сигнал передається бездротовим способом. Зазначимо, що комплект радіомікрофона зазвичай передбачає наявність приймача, який підключається до підсилювача (або іншого пристрою для обробки звуку) класичним провідним способом (див. «Роз'єми підключення»). Однак сам мікрофон з'єднується з приймачем по радіоканалу.

— Стереозапись. Можливість застосування мікрофона для запису звуку у форматі стерео. Такий формат передбачає наявність двох каналів, і для кожного з них звук повинен фіксуватися окремо; а ось технічне забезпечення подібної запису в різних випадках може відрізнятися. Найбільш популярний варіант — двонаправлені мікрофони. Однак крім цього, в цю категорію включені парні комплекти, для яких прямо заявлена функція стереозапису.

— ФНЧ (Roll-off). Наявність фільтра низьких частот в конструкції мікрофона (Roll-off — альтернативне назва цієї функції). Ця особливість дозволяє знизити рівень низьких частот в сигналі, що видаються мікрофоном. Така необхідність може бути обумовлена двома моментами. По-перше, багато сторонні шуми — звук вітру, стуки по корпусу пристрою, навколишній фон і т. ін. — представлені саме в низьких частотах; придушивши цей діапазон, можна помітно знизити рівень сторонніх звуків, «чутних через мікрофон. По-друге, ФНЧ корисний для...роботи з т. зв. «ефектом наближення». Цей ефект полягає в тому, що при наближенні до джерела звуку багато моделей схильні підвищувати гучність звучання НЧ, а при віддаленні — навпаки, провалювати «баси». Включаючи Roll-off, при наближенні до джерела звуку і відключаючи — при видаленні, можна певною мірою згладити цей ефект. З низки технічних причин ця функція застосовується переважно в конденсаторних і електретних мікрофонах (див. «Тип»). Відзначимо, що в прогресивних моделях ФНЧ може робитися налаштовується і доповнюватися допоміжним фільтром наднизьких частот.

— Атенюатор. Наявність в конструкції мікрофона аттенюатора — пристрої, поступово послабляє рівень сигналу на виході (свого роду противагу підсилювача). Ця функція стане в нагоді під час роботи з гучним звуком: знизивши рівень сигналу, можна уникнути перевантаження системи.

— Регулювання чутливості. Наявність власного регулятора чутливості в конструкції мікрофона. Дана функція дозволяє настроювати рівень сигналу, не використовуючи регуляторів в інших компонентах аудіосистеми — наприклад для зміни гучності «на льоту»; це дуже зручно, оскільки мікрофон зазвичай знаходиться під рукою, і налаштування можна змінити дуже швидко і без зайвих клопотів.

— Регулювання гучності навушників. Окремий регулятор, призначений для налаштування гучності підключених навушників (див. «Вихід на навушники»). Залежно від моделі може розміщуватися як на самому мікрофоні, так і на приймачі для бездротового підключення. У будь-якому разі ця функція робить підстроювання гучності більш зручною: регулятор знаходиться під рукою і користувачеві не потрібно тягнутися до інших пристроїв або копатися в програмних установках.

— Відключення мікрофону. Наявність в конструкції мікрофона власного вимикача. При деяких варіантах використання нерідкі ситуації, коли мікрофон доводиться постійно включати і відключати. Наприклад, під час концерту кількість виконавців може змінюватися, і незадіяні мікрофони краще відключати; при спілкуванні по Skype через комп'ютер іноді доводиться відволікатися на розмови з оточуючими, які «комп'ютерного» співрозмовника чути нема чого, і т. ін. Зазвичай, відключення звуку мікрофона можливо через налаштування або панель керування пристрою, до якого він підключений; однак скористатися власним вимикачем зазвичай простіше і швидше, особливо якщо вимикати/включати звук доводиться часто.

— Вбудована пам'ять. Наявність у мікрофоні вбудованого сховища даних дозволяє уникнути необхідності використання зовнішніх носіїв інформації для запису звуку. Бортовий накопичувач зустрічається у деяких моделях просунутих «петличок», мікрофонах для відеокамер та диктофонів - тобто. у портативних рішеннях із прицілом на комфортну роботу в польових умовах.

— Перемикання ДН. ДН в даному випадку означає «діаграма спрямованості», однак під даною функцією може матися на увазі перемикання не тільки між варіантами для однонаправленої мікрофона (див. Діаграми спрямованості»), але і між одно-, дво - і всеспрямованим форматом роботи (див. «Спрямованість мікрофона»). Тому конкретні особливості перемикання і доступні варіанти варто уточнювати для кожної моделі окремо.

Матеріал, з якого виконаний корпус мікрофона.

— Пластик. Головними перевагами пластику є невисока вартість, невелика вага і повна нечутливість до корозії. Водночас він вважається менш надійним, ніж метал, через відносно невисокої міцності (існують високоміцні різновиди пластиків, однак у випадку мікрофонів зазвичай простіше використовувати все-таки метал). Тому даний матеріал популярний переважно серед моделей, для яких важлива легкість і мініатюрність — насамперед петличні, головних і тих, що встановлюються на відеокамеру (див. «Призначення»). Також він часто зустрічається в комп'ютерних і ноутбучних пристроях, а ось пластикові мікрофони для вокалу зазвичай належать до початкової цінової категорії.

— Метал. Метал обходиться дорожче пластику і має більшу вагу. З іншого боку, металеві мікрофони значно міцніше і надійніше, до того ж мікрофон в такому корпусі справляє враження «солідності» (не в останню чергу саме за рахунок масивності). Цей варіант популярний серед вокальних, студійних і інструментальних мікрофонів середнього і вищого класу.

- Ресівер. Приймач, який використовуваний у моделях з бездротовим підключенням (див. «Функції/можливості»). Ресивер, по суті, відіграє роль радіоадаптера: він підключається до підсилювача або іншого аудіообладнання класичним провідним способом і передає на це сигнал з мікрофона. Докладніше про ресивер у комплекті див. «Радіосистема»,

- Трансмітер. Передавач, який використовуваний в бездротових системах (див. «Функції/можливості»), точніше — передавач, виконаний у вигляді окремого пристрою. Таку конструкцію мають мініатюрні мікрофони (передусім петличні та головні), у яких розміри корпусу не дають змогу вбудувати передавач прямо в пристрій: за допомогою дроту мікрофон підключається до зовнішнього трансмітера, останній зазвичай вішається на пояс. Наявність окремо виконаного передавача, зазвичай, є ознакою компактного мікрофона; а одна з практичних переваг такої конструкції полягає ще й у тому, що мікрофон можна від'єднати та підключити до іншого обладнання (причому не обов'язково передавачу).

- Кріплення на монітор. Пристрій для закріплення мікрофона на моніторі комп'ютера. З очевидних причин використовуваний лише в моделях для комп'ютерів (див. Призначення). Ця функція особливо корисна в тих випадках, коли вільного місця на столі, де розташований комп'ютер, дуже мало або мікрофон неможливо поставити на стіл в оптимальному місці. Також кріплення може стати в нагоді для роботи з ноутбуком, хоча спеціалізовані мікрофони...зазвичай все ж таки більше зручні.

- Утримувач для стійки. Кріплення у вигляді характерного ложементу круглої форми, призначене для розміщення мікрофона на стійці, штативі або іншому пристрої. Застосовується переважно з вокальними та інструментальними моделями (див. «Призначення»), дає змогу швидко знімати та встановлювати мікрофон на стійку — що буває корисним, зокрема, під час концертів та інших публічних виступів. Утримувачі продаються й окремо, проте купити модель з комплектним кріпленням часто виявляється зручнішим - таке кріплення оптимально сумісне з мікрофоном і не вимагає витрачати час на пошук та підбір.

- Антишоковий підвіс (« павук »). Спеціальний амортизуючий підвіс, який застосовується зі студійними мікрофонами (див. «Призначення»); жаргонне назва «павук» з'явилося через характерні контури. Необхідність застосування такого підвісу пов'язана з тим, що на звичайній підставці мікрофон може відчувати різні струси та вібрації (від роботи обладнання поблизу, від падіння предметів на підлогу і навіть від кроків людей), які створюють перешкоди у звучанні. "Павук" компенсує подібні струси і зводить перешкоди практично до нуля; при цьому комплектний підвіс зручніше, що купується окремо завдяки тому, що він за визначенням сумісний з мікрофоном.

- Поп-фільтр. Такий фільтр є пластиною, зазвичай круглою, що встановлюється перед мікрофоном при роботі з голосом - найчастіше під час запису; відповідно, використовуваний ця функція переважно зі студійними мікрофонами (див. «Призначення»). Захисний екран добре пропускає звук, проте затримує потік повітря, що виникає при диханні, - таким чином він запобігає появі характерних перешкод від «видихів у мікрофон». Ще одне призначення поп-фільтрів – захист від дрібних бризок слини, які можуть спричинити корозію та негативно позначаються на довговічності мікрофона.

— Вітрозахист. Вітрозахист найчастіше є характерним «наконечником», зазвичай поролоновим, одяганим на мікрофон; водночас у мініатюрних моделях (наприклад, головних, див. «Призначення») конструкція може бути іншою. Однак у будь-якому випадку призначення таких пристроїв відповідає назві: захищати мікрофон від впливу інтенсивних повітряних потоків, здатних викликати перешкоди. Зауважимо, що вітром справа не обмежується — дихання людини також може стати джерелом перешкод, якщо мікрофон розташований близько до рота.

- Знімний кабель. Можливість від'єднати кабель від мікрофона не тільки полегшує зберігання та транспортування, але й дає змогу замінити комплектний дріт на інший, якщо цього вимагають обставини (наприклад, для підключення через інший інтерфейс, див. вище).

— Тринога. Тринога, по суті, є портативним штативом, призначеним для встановлення мікрофона на столі або іншій аналогічній поверхні. Це позбавляє необхідності тримати пристрій в руці або організовувати підставку «з підручних матеріалів». Такі триноги продаються й окремо, проте купити комплект зазвичай зручніше; докладніше див. «Тримач для стійки».

- Адаптер живлення. Пристрій, що дає змогу подати на мікрофон конденсаторного або електретного типу (див. вище) фантомне живлення, необхідне для роботи від звичайної побутової розетки 230 В. Завдяки цьому з'являється можливість підключати мікрофон навіть до тих підсилювачів (ресиверів, плеєрів і т.п.), які не мають входів із фантомним живленням.

- Кейс / чохол. Кейсом прийнято називати контейнер з твердих матеріалів, чохол зазвичай робиться м'яким. Єдиною ключовою відмінністю між ними є ступінь захисту - кейси більше ударостійкі. А ось базове призначення однаково: зберігати та транспортувати мікрофон у кейсі/чохлі значно зручніше, ніж без такого пристосування (зокрема тому, що додаткові комплектні аксесуари також можна помістити всередину).

- Кейс-зарядка. Кейс - футляр із твердого матеріалу - що грає одночасно роль зарядного пристрою. Ця функція дуже популярна у бездротових моделях. Кейс-зарядка зазвичай має власний акумулятор і від цього акумулятора заряджаються мікрофон (трансмітер) і ресивер; подібна конструкція забезпечує додаткову зручність відразу у кількох моментах. По-перше, кейс, по суті, виконує ще й функцію пауербанку автономного джерела живлення; Місткість такого «пауербанку» може бути різною, проте її зазвичай вистачає на кілька повних зарядок. По-друге, можливість заряджати невеликі мікрофони у кейсі знижує ризик втратити їх. По-третє, сама собою процедура такої зарядки досить зручна — достатньо лише підключити кабель до кейсу.

Зазначимо, що, крім перерахованого вище, виробники можуть включати до комплекту інші пристосування - наприклад, окремі кліпси для кріплення петличних мікрофонів, зарядні пристрої для акумуляторів, серветки для очищення і т.п.