Порівняння Defender MIC-109 vs Sven MK-170

— Динамічний. «Звичайні», або котушкові, динамічні мікрофони використовують систему з діафрагми (мембрани) і котушки, яка поміщена в магнітне поле. Від звукових коливань мембрана, а з нею і котушка, приходять в рух, і в котушці виробляється електричний сигнал. Подібні моделі відносно недорогі, міцні й надійні, до того ж непогано справляються навіть з дуже гучними і різкими звуками; крім того, вони компактніші й легше іншого типу динамічних мікрофонів — стрічкових (див. нижче). Їх головним недоліком є слабка ефективність на високих частотах.

— Динамічний (стрічковий). Різновид описаних вище динамічних мікрофонів, в яких мембрана сполучена не з котушкою, а з тонкою (в кілька мікрон) металевою стрічкою, звідси і назва. Історично це перший тип мікрофонів з динамічним принципом роботи, однак внаслідок ряду недоліків він поступово втратив широку популярність, поступившись місцем котушковим варіантам. Такими недоліками є насамперед великі розміри і маса, складність і дорожнеча у виробництві, а також дуже малий вихідний опір, що ускладнює роботу з підсилювачами. Водночас для стрічкових моделей характерна надзвичайно висока точність звукопередачі по всьому діапазону частот, що дозволяє використовувати їх в студіях звукозапису, на висококласних концертах і т. ін. Більшість сучасних моделей даного типу належить до професійних моделей, зокрема, студійних (див. «Призначення»).

— Конденсаторни...й. Назва даного типу обумовлено тим, що мікрофон фактично являє собою конденсатор, в якому роль однієї з обкладок грає чутлива мембрана (зазвичай виконана з металізованого полімеру). За рахунок вібрації мембрани (під дією звукових коливань) змінюється відстань між обкладками і, відповідно, ємність конденсатора — ці коливання ємності і забезпечують електричний сигнал. Конденсаторні мікрофони мають рівномірну звукопередачу по всьому діапазону частот, з мінімумом спотворень, завдяки чому дана технологія знайшла широке застосування в професійній аудіотехніці. Варто враховувати, що для роботи такого пристрою необхідне додаткове живлення — т. зв. «фантомне» (стандартна напруга — 48 В). Однак це не можна назвати однозначним недоліком, оскільки підсилювачі, ресивери та інша висококласна техніка часто робиться з урахуванням цієї вимоги. А ось з явних недоліків можна назвати високу ціну, чутливість до ударів і суворі вимоги до температури і вологості; останнє робить конденсаторні мікрофони слабо придатними до застосування на відкритому повітрі.

— Конденсаторний (ламповий). Специфічний різновид описаних вище конденсаторних мікрофонів. Використовують той самий принцип звуковидобування (з усіма перевагами і недоліками), однак підсилювальний елемент в подібних моделях, згідно з назвою, побудований на електронних лампах. Технічно такий підсилювач вносить в сигнал більше спотворень, ніж транзисторний, однак ці спотворення надають звучанню характерного забарвлення, приємного для багатьох слухачів. Простіше кажучи, виходить той самий горезвісний «теплий ламповий звук»; при цьому досягнення такого ефекту за допомогою мікрофона обходиться дешевше, ніж за рахунок лампового підсилювача, та й з низки технічних причин цей варіант нерідко виявляється оптимальним. Практично всі лампові мікрофони мають студійне призначення (див. вище). Головний їхній недолік — висока ціна (в кілька разів більше, ніж у «звичайних» конденсаторних аналогів). Крім того, такі моделі мають свої особливості живлення; для постачання енергією в комплекті зазвичай поставляється спеціальний адаптер, який також відповідає за управління додатковими функціями на зразок зміни діаграми спрямованості.

— Електретний. За конструкцією подібні мікрофони схожі з описаними вище конденсаторними, однак їхня конструкція включає пластину з т. зв. електрети — речовини з особливими електричними властивостями. Це дає низку переваг: електретні мікрофони можуть без особливих труднощів використовуватися на відкритому повітрі, їх можна зробити більш компактними, та й у виробництві такі моделі дешевші; при цьому якість звукопередачі може бути цілком подібним до конденсатних. Як наслідок, ця технологія зустрічається в найрізніших моделях — від мініатюрних петличних і найпростіших комп'ютерних до студійних (див. «Призначення»). Зазначимо також, що електретні мікрофони також вимагають зовнішнього живлення, однак не завжди це фантомні 48 В — для деяких різновидів досить невеликої кількості енергії, яке може забезпечити компактний акумулятор або живлення через кабель 3.5 мм mini-Jack.

Опір мікрофона змінному струму; також цей параметр називають «імпеданс». Це одна з найважливіших характеристик, що визначає сумісність з підсилювачем або іншим пристроєм, до якого підключається мікрофон: якщо імпеданс не відповідає оптимальному, можливі втрати в потужності сигналу. Тут є свої особливості, що залежать від призначення тієї чи іншої моделі (див. вище). Так, для мікрофонів, застосовуваних з комп'ютерами, ноутбуками, диктофонами та телефонами/планшетами імпеданс може взагалі не вказуватися — характеристики таких моделей підбираються з таким розрахунком, щоб гарантовано забезпечити нормальну сумісність з відповідними пристроями. А ось у професійній аудіотехніці для підбору використовуються особливі правила; детальніше з ними можна ознайомитися в спеціальних джерелах.

Діапазон звукових частот, нормально сприймаються і оброблюваних мікрофоном.

Чим ширше цей діапазон, тим повніше сигнал, тим менше ймовірності, що занадто високі або низькі частоти будуть втрачені через недосконалості мікрофона. Однак у цьому випадку варто враховувати деякі нюанси. Перш за все: сам по собі великий діапазон частот ще не гарантує високої якості звуку — багато також залежить від типу мікрофона (див. вище) і його амплітудно-частотної характеристики, не кажучи вже про інших компонентів аудіосистеми. Крім того, велика ширина теж не завжди реально необхідна. Наприклад, для нормальної передачі людської мови достатнім вважається діапазон 500 Гц – 2 кГц, що вже набагато загального діапазону, яке сприймається людським вухом. Цей загальний діапазон, зі свого боку, складає в середньому від 16 Гц до 22 кГц, і до того ж звужується з віком. Не варто забувати і про особливості апаратури, до якої підключений мікрофон: навряд чи варто спеціально шукати модель з великим діапазоном, якщо, наприклад, підсилювач, до якого її планується підключати, сильно «обрізає» частоти зверху і/або знизу.

Чутливість описує потужність сигналу на виході мікрофона при обробці ним певної гучності звуку. В даному випадку під чутливістю мається на увазі співвідношення напруги на виході до звукового тиску на мембрану, виражене в децибелах. Чим більше це число, тим вище чутливість. Зазначимо, що зазвичай, величини в децибелах — від'ємні, тому можна сказати так: чим ближче число до нуля, тим чутливіше мікрофон. Наприклад, модель на -38 дБ за цим параметром перевершує модель на -54 дБ.

Варто враховувати, що сама по собі висока чутливість не означає високої якості звукопередачі — вона лише дозволяє пристрою «чути» більш слабкий звук. І навпаки, низька чутливість не є однозначною ознакою поганого мікрофона. Вибір же за цим параметром залежить від особливостей застосування: чутливе пристрій стане в нагоді для роботи з неголосними звуками і в тих випадках, коли необхідно вловити найдрібніші нюанси того, що відбувається, а «слабкий» мікрофон зручний при високій гучності звуку або при необхідності фільтрувати слабкі сторонні шуми. Зустрічаються моделі з регулювання чутливості (а для моделей з виходом на навушники може бути передбачена регулювання гучності навушників).

- Ресівер. Приймач, який використовуваний у моделях з бездротовим підключенням (див. «Функції/можливості»). Ресивер, по суті, відіграє роль радіоадаптера: він підключається до підсилювача або іншого аудіообладнання класичним провідним способом і передає на це сигнал з мікрофона. Докладніше про ресивер у комплекті див. «Радіосистема»,

- Трансмітер. Передавач, який використовуваний в бездротових системах (див. «Функції/можливості»), точніше — передавач, виконаний у вигляді окремого пристрою. Таку конструкцію мають мініатюрні мікрофони (передусім петличні та головні), у яких розміри корпусу не дають змогу вбудувати передавач прямо в пристрій: за допомогою дроту мікрофон підключається до зовнішнього трансмітера, останній зазвичай вішається на пояс. Наявність окремо виконаного передавача, зазвичай, є ознакою компактного мікрофона; а одна з практичних переваг такої конструкції полягає ще й у тому, що мікрофон можна від'єднати та підключити до іншого обладнання (причому не обов'язково передавачу).

- Кріплення на монітор. Пристрій для закріплення мікрофона на моніторі комп'ютера. З очевидних причин використовуваний лише в моделях для комп'ютерів (див. Призначення). Ця функція особливо корисна в тих випадках, коли вільного місця на столі, де розташований комп'ютер, дуже мало або мікрофон неможливо поставити на стіл в оптимальному місці. Також кріплення може стати в нагоді для роботи з ноутбуком, хоча спеціалізовані мікрофони...зазвичай все ж таки більше зручні.

- Утримувач для стійки. Кріплення у вигляді характерного ложементу круглої форми, призначене для розміщення мікрофона на стійці, штативі або іншому пристрої. Застосовується переважно з вокальними та інструментальними моделями (див. «Призначення»), дає змогу швидко знімати та встановлювати мікрофон на стійку — що буває корисним, зокрема, під час концертів та інших публічних виступів. Утримувачі продаються й окремо, проте купити модель з комплектним кріпленням часто виявляється зручнішим - таке кріплення оптимально сумісне з мікрофоном і не вимагає витрачати час на пошук та підбір.

- Антишоковий підвіс (« павук »). Спеціальний амортизуючий підвіс, який застосовується зі студійними мікрофонами (див. «Призначення»); жаргонне назва «павук» з'явилося через характерні контури. Необхідність застосування такого підвісу пов'язана з тим, що на звичайній підставці мікрофон може відчувати різні струси та вібрації (від роботи обладнання поблизу, від падіння предметів на підлогу і навіть від кроків людей), які створюють перешкоди у звучанні. "Павук" компенсує подібні струси і зводить перешкоди практично до нуля; при цьому комплектний підвіс зручніше, що купується окремо завдяки тому, що він за визначенням сумісний з мікрофоном.

- Поп-фільтр. Такий фільтр є пластиною, зазвичай круглою, що встановлюється перед мікрофоном при роботі з голосом - найчастіше під час запису; відповідно, використовуваний ця функція переважно зі студійними мікрофонами (див. «Призначення»). Захисний екран добре пропускає звук, проте затримує потік повітря, що виникає при диханні, - таким чином він запобігає появі характерних перешкод від «видихів у мікрофон». Ще одне призначення поп-фільтрів – захист від дрібних бризок слини, які можуть спричинити корозію та негативно позначаються на довговічності мікрофона.

— Вітрозахист. Вітрозахист найчастіше є характерним «наконечником», зазвичай поролоновим, одяганим на мікрофон; водночас у мініатюрних моделях (наприклад, головних, див. «Призначення») конструкція може бути іншою. Однак у будь-якому випадку призначення таких пристроїв відповідає назві: захищати мікрофон від впливу інтенсивних повітряних потоків, здатних викликати перешкоди. Зауважимо, що вітром справа не обмежується — дихання людини також може стати джерелом перешкод, якщо мікрофон розташований близько до рота.

- Знімний кабель. Можливість від'єднати кабель від мікрофона не тільки полегшує зберігання та транспортування, але й дає змогу замінити комплектний дріт на інший, якщо цього вимагають обставини (наприклад, для підключення через інший інтерфейс, див. вище).

— Тринога. Тринога, по суті, є портативним штативом, призначеним для встановлення мікрофона на столі або іншій аналогічній поверхні. Це позбавляє необхідності тримати пристрій в руці або організовувати підставку «з підручних матеріалів». Такі триноги продаються й окремо, проте купити комплект зазвичай зручніше; докладніше див. «Тримач для стійки».

- Адаптер живлення. Пристрій, що дає змогу подати на мікрофон конденсаторного або електретного типу (див. вище) фантомне живлення, необхідне для роботи від звичайної побутової розетки 230 В. Завдяки цьому з'являється можливість підключати мікрофон навіть до тих підсилювачів (ресиверів, плеєрів і т.п.), які не мають входів із фантомним живленням.

- Кейс / чохол. Кейсом прийнято називати контейнер з твердих матеріалів, чохол зазвичай робиться м'яким. Єдиною ключовою відмінністю між ними є ступінь захисту - кейси більше ударостійкі. А ось базове призначення однаково: зберігати та транспортувати мікрофон у кейсі/чохлі значно зручніше, ніж без такого пристосування (зокрема тому, що додаткові комплектні аксесуари також можна помістити всередину).

- Кейс-зарядка. Кейс - футляр із твердого матеріалу - що грає одночасно роль зарядного пристрою. Ця функція дуже популярна у бездротових моделях. Кейс-зарядка зазвичай має власний акумулятор і від цього акумулятора заряджаються мікрофон (трансмітер) і ресивер; подібна конструкція забезпечує додаткову зручність відразу у кількох моментах. По-перше, кейс, по суті, виконує ще й функцію пауербанку автономного джерела живлення; Місткість такого «пауербанку» може бути різною, проте її зазвичай вистачає на кілька повних зарядок. По-друге, можливість заряджати невеликі мікрофони у кейсі знижує ризик втратити їх. По-третє, сама собою процедура такої зарядки досить зручна — достатньо лише підключити кабель до кейсу.

Зазначимо, що, крім перерахованого вище, виробники можуть включати до комплекту інші пристосування - наприклад, окремі кліпси для кріплення петличних мікрофонів, зарядні пристрої для акумуляторів, серветки для очищення і т.п.