Порівняння мишок

Крім більше-менш традиційних мишок, з класичним форматом роботи, на ринку можна зустріти і специфічніші види маніпуляторів: трекпади, трекболи, презентери і 3D-мишки. Ось детальніший опис кожного з них:

— Мишка. До мишок в даному разі відносять всі маніпулятори, які працюють за рахунок переміщення по столу, спеціальному килимку або іншій поверхні. Більшість таких пристроїв мають характерний зовнішній вигляд, добре знайомий більшості користувачів: низький подовжений корпус з кнопками в передній частині (і, найчастіше, як мінімум одним колесиком). Однак зустрічаються і специфічніші варіанти конструкції — ергономічні мишки в асиметричних корпусах (під строго визначену руку) і навіть пристрої з вертикальним компонуванням. Детальніше про останні див. «Призначення», там же описані такі різновиди мишей, як ігрові та ноутбучні.
В будь-якому разі, саме мишки в наш час користуються найбільшою популярністю: вони зручні, функціональні, звичні для досвідчених користувачів і легкі в освоєнні для новачків за комп'ютером. До їх недоліків можна віднести те, що для роботи потрібен певний простір на рівній поверхні, причому не всі види поверхонь коректно розпізнаються сучасними мишками.

— Набір. Комплект, що складається з мишки і додаткового аксесуару....В якості такого найчастіше виступає килимок. Іноді це навушники або одразу і те, й інше.

— Презентер. Різновид маніпуляторів, призначений переважно для проведення презентацій, у тому числі дистанційного управління слайдами. Презентери дійсно зовні нагадують пульти ДУ: такий пристрій при роботі утримується в руці, а за управління відповідають різні спеціалізовані кнопки (навігація, «старт/пауза» тощо). Крім того, в багатьох моделях передбачається додаткове оснащення — наприклад, лазерна указка або вбудований тачпад. А в програмній частині можуть бути реалізовані такі специфічні функції, як «прожектор» (можливість виділити певну область на екрані, затемнивши іншу частину), «зум» (збільшення обраної частини зображення) тощо. Підключаються презентери зазвичай бездротовим способом (див. «Тип підключення»).

— Трекбол. Першопочатково трекбол — це своєрідний антипод класичної мишки: корпус пристрою при роботі нерухомий, а користувач управляє курсором, прокручуючи спеціальну кульку. Сучасні трекболи зазвичай мають форму, схожу з формою мишок; кулька при цьому найчастіше розміщується під великим пальцем користувача (хоча бувають і винятки). У будь-якому разі вважається, що такий формат роботи дає змогу знизити навантаження на суглоби рук і знижує ризик розвитку тунельного синдрому зап'ястя — нагадаємо, ця патологія, що викликає неприємні відчуття, досить часто виникає саме через тривалу одноманітну роботу з мишкою. Крім того, трекболи дуже невибагливі до місця встановлення: достатньо, щоб пристрій можна було більше-менш стабільно тримати на одному місці; простору для встановлення потрібно менше, ніж для того ж трекпада; тип поверхні для них не є принциповим (на відміну від мишок). Це може стати справжнім порятунком у деяких ситуаціях — наприклад, при роботі з ноутбуком в дорозі. З іншого боку, маніпулятори цього типу помітно поступаються традиційним мишкам за швидкістю і зручністю при переміщенні курсору на велику відстань, через що вони слабо підходять (а то і взагалі не підходять) для деяких задач — в тому числі ігор. Тому трекболів в наш час випускається дуже небагато; а деякі з них і взагалі являють собою традиційні мишки, доповнені кулькою під великий палець. Такі комбіновані пристрої в нашому каталозі також віднесені до трекболів, а не до мишей; вони максимально універсальні, однак досить дорогі.

— Трекпад. Маніпулятори цього типу (також відомі під назвою «тачпади») мають вигляд сенсорної панелі (зазвичай прямокутної, з діагоналлю в кілька сантиметрів), доповненої кнопками. Іншими словами, подібні моделі — це аналоги ноутбучних тачпадів, виконані у вигляді окремих пристроїв. Такі пристрої багато в чому схожі з трекболами (див. вище): з одного боку, вони не рухаються при роботі і практично не залежать від типу поверхні, з іншого — не відрізняються швидкістю і слабо підходять для ігор та інших аналогічних завдань. Однак тачпади займають більше місця і в цілому не розраховані на застосування в дорозі і інших аналогічних умовах — вони більш зручні на робочому столі або іншій подібній поверхні. З іншого боку, сенсорна поверхня дає досить великі можливості управління, недоступні в інших видах маніпуляторів. Так, крім руху пальця, сучасні трекпади здатні розпізнавати постукування (в деяких моделях — навіть з визначенням сили), а також різні багатопальцеві жести: зум за допомогою зведення і розведення двох пальців, прокручування рухом пальця по боковій частині сенсора тощо.

— 3D-мишка. Різновид мишок, що підтримує управління курсором за допомогою жестів у повітрі, без контакту зі столом або іншою поверхнею (втім, деякі моделі можуть працювати також як звичайні мишки). Досить специфічний тип маніпуляторів, що не одержав поширення — переважно тому, що коштують 3D-мишки недешево, а їх специфічний функціонал на практиці необхідний не так часто.

Тип підключення, використовуваний мишею.

Всі типи підключення мишей можна розділити на дротові і бездротові. Є також комбіновані моделі, що допускають обидва способи; втім, з низки причин вони особливого поширення не отримали.

Провідні миші можуть розрізнятися за типом роз'єму; втім, універсальним стандартному у наш час є USB, інші варіанти зустрічаються значно рідше (про них див. «Кабель»). У будь-якому разі такі мишки значно дешевше бездротових аналогів, до того ж не потребують батарейок/акумуляторів і мають практично необмежений термін роботи. З іншого боку, дріт обмежує рухливість і може створювати незручності при підключенні, особливо якщо комп'ютер розташований далеко або у важкодоступному місці.

Бездротові пристрої, зі свого боку, можуть підключатися по радіоканалу, Bluetooth або Wi-Fi; в деяких моделях поєднується два варіанти на вибір користувача (зазвичай радіо і Bluetooth). Незалежно від використовуваного інтерфейсу, всі такі моделі зручніше дротяних за рахунок, власне, відсутність кабелю; а радіус дії у них становить мінімум кілька метрів, так що бездротова миша може працювати ще й у ролі своєрідного пульта ДУ. Водночас бездротове підключення обходиться дорожче дротового, до того ж воно потребує автономного живлення — в пі...дсумку термін безперервної роботи мишки виходить обмеженим.

Що стосується різних типів бездротового підключення, то ось їх особливості:

— Радіо. Для з'єднання по радіоканалу, зазвичай, використовується бездротової адаптер, що підключається до USB-порту комп'ютера. Такий спосіб зручний тим, що його можна використовувати з будь-якими комп'ютерами, в тому числі з системами, що не мають вбудованих модулів Bluetooth або Wi-Fi. До недоліків даного варіанта можна віднести те, що адаптера потрібно вільний роз'єм; в результаті при невеликій кількості USB-портів можуть виникнути складності. Втім, цей момент при необхідності можна легко виправити, підключивши USB-хаб; так що саме цей спосіб з'єднання найбільш популярний серед сучасних бездротових мишей.

— Bluetooth. Головна перевага цього способу підключення полягає в тому, що зазвичай сучасні пристрої — ноутбуки, більшість комп'ютерів-моноблоків, «розумні» телевізори і т. ін. мають вбудовані модулі Bluetooth. Таким чином, підключити мишку до подібній техніці можна безпосередньо, не займаючи апаратних роз'ємів. А для ПК, не оснащених внутрішніми модулями Bluetooth, випускаються відповідні адаптери (які навіть можуть входити у комплект поставки миші). Крім того, деякі прогресивні моделі з таким підключенням здатні запам'ятовувати одночасно кілька Bluetooth-пристроїв і перемикатися між ними буквально одним натисканням кнопки. Дальність зв'язку по Bluetooth складає не менше 10 м за умови прямої видимості.

— Wi-Fi. Досить специфічний варіант, що зустрічається вкрай рідко — в окремих моделях ноутбучних мишей (див. «За напрямом»). У чому аналогічний Bluetooth — зокрема, розрахований переважно на роботу з вбудованими модулями і дозволяє використовувати мишу, не займаючи апаратних роз'ємів. При цьому дальність зв'язку по Wi-Fi виходить значно більшою. З іншого боку, принципового значення це перевага не має, а з технічної сторони створення Wi-Fi мишей пов'язане з певними труднощами. Саме тому цей тип підключення і не отримав поширення.

Інтерфейс, що використовується для дротового підключення в мишах, які мають таку можливість (див. «Тип підключення»).

Найбільшою популярністю в наш час користуються підключення через класичний порт USB. Мишей під новіший роз'єм USB-C, з ряду причин, випускається досить мало, незважаючи на прогресивні можливості цього інтерфейсу. А PS/2, навпаки, поступово поступається місцем більш новим і досконалим стандартам. Ось більш докладний опис кожного з цих варіантів:

— USB. Підключення до традиційного повнорозмірного порту USB (так званого USB-A). Такі роз'єми надзвичайно широко поширені: вони є практично обов'язковими для сучасних ПК і ноутбуків, а також стандартно використовуються для роботи з периферією в «розумних» телевізорах, медіацентрах та інших видах електроніки. Саме тому переважна більшість мишей з можливістю дротового підключення використовує саме цей роз'єм.

— USB-C. Найновіший (на 2020 рік) різновид USB роз'єму; має значно менші розміри, ніж описаний вище USB-A, а також зручну двосторонню конструкцію. Такі роз'єми все ширше використовуються в сучасних ПК і ноутбуках, але ось мишей під них робиться вкрай небагато; це пов'язано з кількома причинами. По-перше, через роз'єм USB-C часто реалізуються прогресивні версії USB, з високою швидкістю роботи і високою потужністю живлення; для мишей такі характеристики не потрібні, однак вони мож...уть знадобитися більш вимогливим пристроям. По-друге, апаратне гніздо USB-C може використовуватися і для інших інтерфейсів, крім USB (насамперед Thunderbolt v3 і v4). По-третє, в повнорозмірний роз'єм USB-A просто легше потрапити штекером — особливо намагаючись наосліп знайти роз'єм на задній стінці системного блоку. У світлі всього цього під USB-C випускаються лише окремі ноутбучні миші (див. «Призначення»).

— PS/2. Спеціалізований роз'єм характерної круглої форми, що застосовується виключно для клавіатур і мишей; також відомий як «пі-ес навпіл». Входи PS/2 зустрічаються виключно в настільних ПК, для ноутбуків вони занадто громіздкі. У цілому цей інтерфейс вважається застарілим і застосовується все рідше, проте його все ще можна зустріти в сучасних комп'ютерах. При цьому PS/2 має цілком практичну перевагу: підключення миші до такого гнізда дає змогу залишити вільним додатковий роз'єм USB, який, зі свого боку, може стати в нагоді для іншої периферії. Втім, мишки тільки з таким штекером в наш час майже не зустрічаються – більшого поширення набули пристрої, здатні також підключатися до USB (див. нижче).

— USB або PS/2. Цей варіант найчастіше означає, що сама миша оснащена штекером USB, а в комплекті з нею поставляється перехідник під PS/2. Таким чином, пристрій виходить максимально універсальним у підключенні; при цьому перехідники коштують дуже недорого, ціна їх практично непомітна на тлі вартості самих мишок (навіть недорогих). Тому більшість сучасних маніпуляторів з можливістю роботи через PS/2 належать саме до цієї категорії.

Довжина кабелю, яким оснащена мишка з можливістю дротового підключення (див. «Тип підключення»).

При виборі за даним параметром варто враховувати насамперед відстань від маніпулятора до порту підключення: занадто короткий кабель може просто не дотягнутися до роз'єму, а надто довгий може плутатися під рукою і створювати незручності. Що стосується конкретних значень, то найскромніша довжина дроту в сучасних мишах — 1 м і менше; такі пристрої призначені переважно для ноутбуків. Більшість маніпуляторів для настільних ПК оснащується кабелями довжиною 1,1 – 1,5 м або 1,6 – 2 м, а в окремих моделях цей показник становить більше 2 м.

- Оптична. Робочий елемент оптичної миші складається з світлодіода, що підсвічує поверхню, що підстилає, і оптичного датчика, що фотографує цю поверхню з високою частотою. На підставі ряду отриманих знімків електроніка миші робить висновок про напрямок та швидкість переміщення маніпулятора та видає відповідні дані на комп'ютер. Оптичні миші недорогі, досить надійні та не надто вимогливі до робочої поверхні. Спочатку вони були погано сумісні з деякими видами поверхонь - дзеркальними, хутряними, шкіряними тощо; однак у більшості сучасних оптичних сенсорів цей недолік усунений, і миші цього типу нерідко бувають цілком «всеїдними».

- Лазерна. За принципом роботи лазерні миші подібні до оптичних (див. вище). Головною відмінністю є те, що для підсвічування зображення в них використовується світлодіод, а лазер. Таким чином забезпечується більше вузька спрямованість променя, як наслідок — точніше позиціонування курсору, що особливо важливо під час роботи зі складною деталізованою графікою, в іграх тощо. Теоретично лазер менш універсальний і сумісний з такою великою кількістю поверхонь, як оптика, проте ця різниця помітна лише на специфічних поверхнях на зразок хутра, полірованого металу і т.п. А ось однозначним недоліком цієї технології є більше висока вартість.

- Оптична, Bluetrack. Оптичні моделі (див. вище), що використовують сенсор із технологією BlueT...rack. Спочатку ця технологія була розроблена Microsoft, однак у наш час вона зустрічається і в інших виробників. Найпомітніша відмінність таких сенсорів від звичайних оптичних – синій колір світлодіода (звідси й назва). Крім цього, в конструкції передбачено ряд покращень: збільшена площа освітлення поверхні під мишею, висока роздільна здатність матриці, просвітлена оптика. Завдяки цьому миші BlueTrack мають високу точність роботи та здатні функціонувати навіть на «складних» поверхнях на кшталт скла, полірованого каменю, килимового ворсу тощо.

- Оптична, V-Track. Оптичний сенсор із використанням технології V-Track. Ця технологія була розроблена фірмою A4Tech і використовується переважно у мишах цього бренду. Однією з ключових особливостей V-Track є те, що промінь світла в таких сенсорах падає на робочу поверхню вертикально (а не похило, як у звичайній оптиці). Крім того, розмір світлової плями дуже невеликий, щільність світлового потоку висока, а лінза фотоприймача має дуже вузьку діафрагму, що дає велику глибину різкості. Завдяки цим покращенням V-Track забезпечує дуже високу точність і (за заявою творців) здатний працювати навіть на об'ємному хутрі, де інші види сенсорів не приносять користі. Однак і коштують миші із цією особливістю недешево.

- Лазерна, V-Track. Лазерний сенсор із використанням технології V-Track. Докладніше про цю технологію див. вище, тут же відзначимо, що в лазерних мишах застосування V-Track дає змогу позбавитися основної нестачі таких пристроїв - чутливості до нестандартних поверхонь. У цьому точність позиціонування, характерна лазерних сенсорів, ще більше збільшується з допомогою V-Track. З іншого боку, і ціна таких пристроїв виходить високою. Тому поєднання лазерного сенсора і V-Track зустрічається дуже рідко, переважно в ігрових мишах преміумкласу від тих же A4Tech.

- Гібридна. Поєднання в миші відразу двох сенсорів – оптичного та лазерного. Така зв'язка дає змогу об'єднати переваги обох технологій і частково компенсувати недоліки: за точністю гібридні миші не поступаються лазерним, при цьому вони не такі чутливі до нестандартних поверхонь. У той же час наявність двох сенсорів помітно позначається на ціні пристрою, при тому, що досягти аналогічних характеристик можна і з одним датчиком - за рахунок описаних вище технологій BlueTrack або V-Track. Тому гібридні системи поширення не набули.

Напрямок, до якого належить мишка. Вказується тільки для моделей, що мають додаткову спеціалізацію або особливості конструкції - а саме для ноутбуків, ігрових та вертикальних мишей. Ось їх основні особливості:

- Ноутбучна. Миші добре підходять для використання з ноутбуками. Більшість таких моделей має компактні розміри – довжина корпусу в них становить не більше 110 мм, а нерідко – менше 100 мм. Це забезпечує зручність у транспортуванні разом із лептопом. А більші пристрої вважаються ноутбучними в тому випадку, якщо така спеціалізація наприклад чи інакше вказана виробником. Крім того, до цієї категорії належить більшість моделей з підключенням по Bluetooth (див. «Тип підключення») — такій модуль є практично в будь-якому сучасному лептопі. А дротяні миші для ноутбуків можуть оснащуватися системою змотування дроту, що дозволяє налаштовувати довжину кабелю під різні ситуації та компактно скручувати його для транспортування.

- Ігрова. Миші, розраховані насамперед на застосування в комп'ютерних іграх і призначені для геймерів — у тому числі професійних кіберспортсменів (хоча цінова категорія та можливості у різних моделей, зрозуміло, можуть відрізнятися). Такі пристрої нерідко виконуються в характерному «агресивному» дизайні, з незвичайними малюнками, емблемами, кольоровим підсвічуванням (у деяких моделях — з ефектами) тощо. — таких як додаткові кноп...ки з можливістю «прив'язати» на них певні ігрові дії або навіть послідовність дій, кнопка потрійного кліку («черга»), кнопка снайпера, перемикання DPI (див. нижче), регулювання ваги та ін. Зазначимо, що вузька спеціалізація таких моделей може бути різною: є як універсальні ігрові миші, наприклад і пристрої, оптимізовані під конкретний жанр (стрілялки, RPG тощо) або навіть конкретну гру.

- Ергономічна (вертикальна). Мишки специфічної конструкції: поверхня, на яку під час роботи кладеться рука, у таких моделях розташовується не горизонтально, а з нахилом праворуч від горизонтального положення (у моделях для шульг — вліво). У результаті висота корпусу виходить помітно більшою, ніж у традиційних моделей - звідси і назва "вертикальні". А рука користувача фактично охоплює такій корпус з двох сторін: з одного боку (на похилій поверхні) знаходиться долоня, з іншого (у спеціальній виїмці) великий палець. Подібне становище руки вважається більше природним та комфортним, ніж класичне горизонтальне, воно знижує навантаження на суглоби та зв'язки, зменшуючи таким чином втому та ймовірність виникнення тунельного синдрому та інших розладів. Вертикальні моделі добре підійдуть тим, кому доводиться довго працювати за комп'ютером - хіба що може знадобитися деякий час, щоб звикнути до незвичайної форми після традиційної мишки.

Модель сенсора, встановленого у мишці. Ця інформація вказується переважно для моделей, оснащених висококласними сенсорами, які за своїми можливостями значно перевершують простіші рішення. Подібні характеристики важливі насамперед для ігрових мишок, тому саме до цієї категорії належать більшість пристроїв, для яких уточнюється модель датчика.

Знаючи назву, можна знайти докладні дані щодо сенсора та оцінити його можливості. Зазначимо, що один із найбільш популярних у наш час брендів, під яким випускаються прогресивні сенсори – PixArt; у продажу нерідко зустрічаються, зокрема, датчики PixArt 3212, PixArt 3325, PixArt 3327, PixArt 3335, PixArt 3360, PixArt 3389, PixArt 3395. Другий поширений бренд – Avago (з недавніх пір належить тій же PixArt); найпопулярніша модель цієї марки – Avago 3050, максимально простий і доступний представник саме ігрових датчиків.

Роздільна здатність сенсора, що відповідає за відстеження переміщень мишки по робочій поверхні. Вказується в DPI - точках на дюйм.

Фізичний сенс DPI загалом такий. Сенсор сучасної миші працює за тим же принципом, що і матриця фотоапарата, і складається з пікселів. А DPI — це кількість пікселів, що припадає на 1 дюйм підстилаючої поверхні (в довжину або ширину), «видима» сенсором.

Вважається, що більше число DPI означає більш прогресивний сенсор і мишку загалом; в наш час не рідкістю є моделі на 3500 – 5000 DPI, 12000 DPI, 16000 DPI навіть більше. У деякому роді так і є — висока роздільна здатність сприяє точності. Проте єдине, що безпосередньо визначається цим показником — це швидкість переміщення курсору по екрану: чим вище роздільна здатність сенсора — тим більше число пікселів, на яке просунеться курсор при переміщенні самої миші на певну відстань. При цьому варто нагадати, що занадто висока швидкість буває ще більш небажана, ніж занадто низька. Так що реальна потреба у високих DPI (1000 і вище) виникає переважно під час роботи на великих екранах (роздільною здатністю 4K і більше); для більш скромних дисплеїв (Full HD) нерідко виявляється досить і менших значень.

Кількість кнопок, передбачених у конструкції миші. При цьому під терміном «кнопки» можуть матися на увазі також специфічні апаратні рішення — наприклад, суцільна сенсорна область, використовувана в багатьох мишах Apple, вважається за дві кнопки, оскільки вона розділена на дві робочі зони. А ось колесики з можливістю натискання, а також кнопка живлення в даному підрахунку не враховуються.

Мінімальна кількість кнопок для сучасних мишок і інших аналогічних маніпуляторів — дві: саме така кількість необхідна для комфортної роботи в більшості сучасних ОС. Якщо клавіш більше двох — це означає наявність додаткових кнопок, що відповідають за специфічні дії. Так, навіть порівняно недорогі пристрої можуть оснащуватися 3 – 4 кнопками; на додаток до 2 основних кнопок вони можуть мати, приміром, 2 бокові клавіші під великий палець, або 1 кнопку подвійного/потрійного кліка.(див. нижче). Надзвичайно популярні в наш час рішення на 5 – 6 кнопок; серед них чимало ігрових мишей, де згадані кнопки під великий палець доповнені подвійним/потрійним кліком, кнопкою снайпера і/або перемикачем DPI (про ці функції також див. нижче). А в найбільш багатофункціональних моделях може встановлюватися 7 – 8 кнопок і навіть більше. В окремих випадках ця кількість перевищує півтора десятка; подібні миші зазвичай являють...собою геймерські пристрої, призначені для RPG і інших аналогічних жанрів, де важливо мати в безпосередньому доступі великий набір дій.