Порівняння Netis WF2880 vs Netis Beacon AC1200 Gaming Router

Загальний тип пристрою. У наш час, крім звичних багатьом роутерів (як звичайних, так і ігрових), у продажу можна зустріти ADSL роутери, точки доступу (в тому числі спрямовані), MESH-системи, Wi-Fi адаптери, Wi-Fi підсилювачі і навіть термінали супутникового інтернету. Ось докладний опис цих видів обладнання:

— Роутер. Пристрої, відомі багатьом як найпопулярніший засіб бездротового доступу в Інтернет. Втім, цим застосування подібної електроніки не обмежується — вона може використовуватися також для створення локальних мереж і з деякими іншими, більш специфічними цілями.З технічної сторони роутер — це точка доступу до бездротової мережі, що підтримує режим NAT; докладніше про це режимі див. «Функції і можливості», тут же відзначимо, що саме завдяки NAT можливий доступ в Інтернет відразу з декількох комп'ютерів/гаджетів, які працюють через один обліковий запис провайдера.

— Ігровий роутер. Різновид описаних вище роутерів, оптимізований для застосування в онлайн-іграх. Особливостями таких пристроїв є підтримка новітніх стандартів зв'язку, висока швидкість з'єднання з мінімумом лагів, а також наявність спеціальних інструментів і функ...цій (пріоритет ігрового трафіку, прискорювачі з'єднання, інтеграція з ігровими сервісами або навіть певними онлайн-іграми тощо). Конкретний функціонал ігрового роутера може бути різним, проте якщо ви прагнете до максимальної швидкості і комфорту в мережевих іграх — має сенс вибирати пристрій саме з даної категорії.

— ADSL модем/роутер. Бездротові роутери (див. вище), які забезпечують вихід в Інтернет за рахунок технології ADSL. Ключова перевага цієї технології полягає в тому, що вона дає можливість використовувати існуючі телефонні мережі і не морочитися з прокладкою дротів; при цьому Інтернет і телефонний зв'язок працюють незалежно і не заважають один одному. З іншого боку, таке підключення поступається дротовому Ethernet за швидкістю і функціоналу (докладніше див. «Вхід даних (WAN-port)»); тому в наш час ADSL поступово сходить зі сцени», і устаткування під цю технологію на ринку небагато.

— Точка доступу. Пристрої, призначені в основному для використання в ролі своєрідних «перехідників» між дроовими мережами і бездротовими пристроями, а також для зв'язку між собою окремих сегментів мережі по бездротовому каналу. Принципова відмінність таких пристроїв від роутерів (див. вище) полягає у відсутності функції NAT (див. «Функції і можливості») — таким чином, кожен підключений до точки доступу бездротовий пристрій передає в мережу власну IP-адресу. Характерний приклад мережі на основі такого обладнання — загальний маршрутизатор для підключення до Інтернету плюс кілька точок доступу, розташованих у ключових місцях і підключених до маршрутизатора дротовим способом.

— Спрямована точка доступу. Різновид описаних вище точок доступу, у яких зона покриття має чітку спрямованість. Простіше кажучи, сигнал від такого пристрою розходиться не рівномірно в усі сторони, а в певному напрямку, у вигляді променя або сектора. Таке обладнання має дві основні сфери застосування. Перша — це ситуації, коли точку доступу потрібно встановити не в центрі, а на межі перекритої зони — наприклад, в кутку приміщення. В цьому разі спрямована конструкція дає змогу зосередити майже всю потужність передавача в робочій зоні, не витрачаючи її на «непотрібні» напрямки. Другий варіант застосування — бездротовий зв'язок на великих відстанях, наприклад, між мережами у різних будівлях в режимі моста (див. «Функції і можливості»); у деяких спрямованих точках доступу дальність зв'язку досягає 10 км. Зрозуміло, для такого зв'язку пристрій з іншого боку бездротового каналу теж повинен мати відповідну дальність, тому простіше всього в таких ситуаціях використовувати дві точки доступу з однаковими характеристиками.

— MESH-система. Обладнання для побудови бездротових мереж у форматі MESH. Ідея цього формату полягає у використанні великої кількості компактних і відносно малопотужних бездротових приймачів, здатних злагоджено взаємодіяти між собою. Таким способом можна перекрити значну територію (аж до невеликого міста), забезпечивши надійне підключення в будь-якій точці зони покриття. Відбувається це наступним чином: ноутбук, смартфон або інший Wi-Fi гаджет взаємодіє з найближчим вузлом MESH-мережі, далі дані передаються до основного роутера або точки доступу бездротовим способом, ланцюжком між вузлами. При цьому використовується так звана динамічна маршрутизація: мережа сама визначає оптимальний шлях передачі даних і автоматично змінює цей шлях при переміщенні користувача між окремими вузлами.
Власне, динамічна маршрутизація і є ключовою відмінністю MESH-пристроїв від більш традиційних Wi-Fi підсилювачів. При цьому робота здійснює в «безшовному» форматі: при перемиканні з одного вузла на інший зв'язок не втрачається і мережеві функції, що потребують стабільного підключення (завантаження, перегляд відео, онлайн-ігри, сесії авторизації) не перериваються. Іншими словами, користувач взагалі не помічає перемикань між окремими вузлами. Крім того, такий формат роботи дає можливість зберегти стабільну швидкість підключення (тоді як використання традиційних підсилювачів, особливо у вигляді ланцюжків, помітно знижує швидкість). Таким чином, MESH-мережа може стати відмінним рішенням для ситуацій, де потрібен набір з декількох підсилювачів Wi-Fi — починаючи від приватного будинку на 2-3 поверхи і закінчуючи офісними та промисловими комплексами, а то і міськими районами. При цьому обладнання для таких мереж може продаватися комплектами з декількох одиниць (до 8); докладніше див. «В комплекті».

— Wi-Fi адаптер. Адаптери для підключення до Wi-Fi мереж, призначені для настільних ПК та іншої техніки, яка першопочатково не має вбудованих Wi-Fi модулів. Таке обладнання може бути як зовнішнім, так і внутрішнім — докладніше див. «Інтерфейси (для адаптерів)». Тут же відзначимо, що купівля Wi-Fi адаптера може стати непоганою альтернативою дротовому підключенню — особливо якщо роутер розташований далеко і тягнути дріт було б незручно.

— Підсилювач Wi-Fi. Пристрої, призначені для посилення Wi-Fi сигналу від існуючого роутера або точки доступу. Дають змогу розширити зону покриття, позбутися «мертвих зон», а також покращити якість зв'язку і зробити сигнал більш стабільним. Від MESH-обладнання (див. вище), що має схоже призначення, даний тип пристроїв відрізняється відсутністю динамічної маршрутизації (Wi-Fi підсилювачі розраховані на роботу напряму з роутером, в крайньому разі по фіксованоіу ланцюжку), а також неможливістю безшовної роботи (підсилювач видимий як окрема мережа — докладніше див. «Функції і можливості — Режим репітера»). Крім того, підключення через такий пристрій може помітно знизити швидкість. З іншого боку, Wi-Fi підсилювачі обходяться значно дешевше, ніж вузли MESH-систем. Так що саме даний тип обладнання може виявитися оптимальним варіантом для нескладного побутового застосування, коли потрібно лише злегка розширити наявне покриття і немає потреби будувати велику мережу з безліччю рівноцінних точок підключення.

– Супутниковий інтернет (Starlink). Термінали для доступу до Всесвітньої мережі через супутниковий зв'язок. Інфраструктура подібних систем зазвичай складається з низькоорбітальних супутників у космосі, мережі базових станцій на землі, безпосередньо клієнтських терміналів для прийому сигналів та роздачі інтернету. Монополістом у цій сфері є компанія Ілона Маска SpaceX з її терміналами Starlink.

З впровадженням супутникових систем у масовий ужиток з'явилася можливість забезпечення високошвидкісного доступу до інтернету в тих місцях, де раніше це було неможливо через відсутність або слабкий розвиток традиційних способів передачі даних. Водночас такий інтернет стане в нагоді при регулярних перебоях з енергопостачанням і далеко від електричної цивілізації. Головне – це заживити клієнтський термінал. З мінусів технології відзначається дорожнеча обладнання та висока абонплата за користування послугами супутникового інтернету (проти традиційного кабельного підключення або використання мобільного доступу до глобальної мережі).

Максимальна швидкість, що забезпечується пристроєм при бездротовому зв'язку в діапазоні 5 ГГц.

Цей діапазон використовується в Wi-Fi 4 і Wi-Fi 6 як один з доступних, в Wi-Fi 5 — як єдиний (див. «Стандарти Wi-Fi»). А максимальна швидкість уточнюється в характеристиках тому, що можливості конкретного обладнання можуть бути помітно скромніше, ніж загальні можливості стандарту. Наприклад, пристрій з підтримкою Wi-Fi 4 може видавати лише 300 Мбіт/с, хоча теоретичний максимум у даного стандарту вдвічі вище — 600 Мбіт/с. Це пов'язано з тим, що максимально можлива швидкість зв'язку досягається за певних умов (зокрема, при використанні декількох антен), і далеко не кожна модель повністю задовольняє цим умовам. Конкретні цифри в даному разі такі: значення до 500 Мбіт/с є досить скромним, найбільше пристроїв підтримують швидкості в діапазоні 500 – 1000 Мбіт/с, показники в 1 – 2 Гбіт/з можна віднести до категорії «вище середнього», а найбільш прогресивні моделі забезпечують і більше 2 Гбіт/с.

Також варто відзначити, що в цьому пункті вказується значення швидкості для ідеальної ситуації. На практиці ж вона може бути помітно менше (нерідко — в рази), особливо при великій кількості бездротової техніки, одночасно підключеної до обладнання.

Кількість портів USB 2.0, передбачених у конструкції пристрою.

USB в даному випадку відіграє роль універсального інтерфейсу для підключення до роутера периферійних пристроїв. Конкретні підтримувані USB-девайси і способи їх застосування можуть бути різними. В якості прикладів можна привести роботу з флешкою, що відіграє роль накопичувача для роботи в режимі FTP або файл-сервера (див. «Функції/можливості»), з'єднання з принтером в режимі принт-сервера (див. там само), підключення 3G-модему (див. «Вхід даних (WAN-port)») і т. ін.

Конкретно ж USB 2.0 дозволяє передавати дані зі швидкістю до 480 Мбіт/с. Це помітно менше, ніж у більш прогресивних стандартів (починаючи з описаного нижче USB 3.2 gen1), та й потужність живлення у подібних роз'ємів невелика. Проте навіть таких характеристик нерідко виявляється цілком достатньо, з урахуванням специфіки застосування Wi-Fi пристроїв. Крім того, до порту USB 2.0 можна підключити і периферію під більш нові версії — головне, щоб потужності живлення вистачило. Тому хоча цей стандарт вважається застарілим, він усе ще широко застосовується в сучасному бездротовому обладнанні. Зустрічаються навіть моделі, де передбачається 2 і навіть більше портів USB 2.0; це дозволяє одночасно застосовувати відразу кілька зовнішніх пристроїв — наприклад, 3G-модем і флешку.

Додаткові функції і можливості (в основному програмні), підтримувані пристроєм. Це можуть бути, зокрема, DHCP-сервер, FTP-сервер, Web-сервер, файл-сервер, медіа сервер (DLNA), принт-сервер, торент-клієнт, підтримка VPN, підтримка DDNS і підтримка DMZ. Ось детальніший опис цих функцій:

— DHCP-сервер. Функція, що спрощує роздачу IP-адрес підключеним до роутера (або іншого мережевого обладнання) абонентським пристроям. Присвоєння IP-адреси необхідно для коректної роботи в мережах TCP/IP (а це весь Інтернет і переважна більшість сучасних «локалок»). За наявності DHCP цей процес може здійснюватися повністю автоматично, що помітно спрощує життя як користувачам, так і адміністраторам. Втім, адміністратор може задати додаткові параметри DHCP — наприклад, прописати діапазон доступних IP-адрес (для запобігання помилок) або обмежити час використання однієї адреси. При необхідності можна навіть вручну прописати конкретну адресу для кожного пристрою в мережі, без автоматичного додавання нових пристроїв — DHCP спрощує і таку процедуру, оскільки дає змогу проводити всі операції на роутері, не копаючись у налаштуваннях кож...ного абонентського пристрою.

— FTP-сервер. Функція, що дає змогу використовувати Wi-Fi пристрій для зберігання файлів та доступу до них за протоколом FTP. Цей протокол широко застосовується для передачі окремих файлів як в локальних мережах, так і через Інтернет. Власне, одна з головних відмінностей даної функції від файл-сервера (див. нижче) полягає насамперед у можливості роботи через Інтернет без особливих труднощів. Крім того, FTP є загальнопоширеним стандартним протоколом і підтримується практично будь-яким ПК, тоді як файл-сервер може використовувати спеціалізовані стандарти. Так що якщо ви плануєте організувати файлове сховище з максимально простим і зручним доступом — варто вибирати пристрій саме з даною функцією. При цьому зазначимо, що «простий» не означає «неконтрольований»: FTP дає можливість задавати логін та пароль для доступу до файлів, а також шифрувати дані, що передаються. Самі файли можуть зберігатися як на вбудованому накопичувачі мережевого пристрою, так і на підключеному до нього накопичувачі на зразок флешки або зовнішнього HDD.

— Web-сервер. Можливість використання роутера в якості веб-сервера — сховища, на якому розміщується («хоститься») веб-сайт. Зазначимо, що це може бути як Інтернет-сайт, так і внутрішній ресурс локальної мережі, строго для особистого або службового користування. Розміщення сайту на власному обладнанні дає змогу обійтися без послуг хостинг-провайдерів і зберегти максимальний контроль над даними на сайті і його технічною базою. З іншого боку, ця функція помітно впливає на вартість обладнання, а за об'ємом пам'яті і обчислювальної потужності Wi-Fi пристрої найчастіше поступаються виділеним серверам, навіть на базі звичайних ПК і ноутбуків (хоча в деяких моделях пам'ять можна розширити зовнішнім накопичувачем). Так що в даному разі режим веб-сервера варто розглядати в основному як додаткову опцію для порівняно нескладних задач, не пов'язаних з високими навантаженнями.

– Файл-сервер. Можливість використання Wi-Fi пристрою в якості сервера для зберігання файлів. Від описаного вище FTP-сервера дана функція відрізняється використовуваними протоколами передачі даних; іншими словами, «файл-сервер» у цьому разі — це мережеве файлове сховище на основі будь-яких протоколів, крім FTP. Конкретний набір таких протоколів і, відповідно, функціонал Wi-Fi пристрою варто уточнювати окремо; зазначимо лише, що найчастіше мова йде про доступ до файлів по локальній мережі (для Інтернет-доступу традиційно використовується FTP), а самі файли можуть зберігатися як у власній пам'яті роутера, так і на флешці або зовнішньому жорсткому диску.

— Медіа сервер (DLNA). Можливість створення медіатеки з використанням зовнішнього USB-накопичувача і передачі контенту з нього на інші пристрої в домашній мережі по кабелю або Wi-Fi. Функція найбільш затребувана для трансляції відео-, аудіофайлів і зображень на смарт-телевізори і ТВ-приставки. В цілому ж технологія замислювалася для того, щоб можна було об'єднувати різні пристрої в єдину мережу і з легкістю обмінюватися контентом всередині цієї мережі, незалежно від моделі і виробника окремих девайсів. Підтримку DLNA мають багато сучасних смартфонів та планшетів, пристрої екосистеми «розумного» дому тощо.

— Принт-сервер. Можливість роботи пристрою в ролі принт-сервера — комп'ютера, що управляє принтером. Дана функція дає можливість перетворити звичайний принтер у мережевий: всі користувачі мережі зможуть відправляти завдання для друку через принт-сервер, при цьому такий сервер забезпечить ще й ряд додаткових можливостей. Так, надіслані завдання будуть зберігатися на ньому до виконання або скасування, незалежно від того, чи увімкнений комп'ютер, з якого вони були відправлені; може передбачатися віддалене управління чергою друку тощо. А використання роутера (або іншого подібного пристрою) в цій ролі зручно тим, що роутер, зазвичай, увімкнений і доступний постійно.

— Торент-клієнт. Наявність у пристрої власного торрент-клієнта або іншого протоколу обміну даними (HTTP, FTP тощо). Ця функція дає змогу працювати з файлообмінними мережами, які будуються за принципом «кожен сам собі сервер»: інформація, що скачується, знаходиться не на окремому комп'ютері в мережі, а на комп'ютерах таких же користувачів. При цьому той самий файл може бути відкритий для скачування в декількох місцях і торент-клієнт одночасно качає різні його частини з різних джерел – це значно підвищує швидкість. Використання торент-клієнта у пристрої зручно двома моментами. По-перше, воно дає змогу розвантажити основні комп'ютери користувачів – важлива перевага з урахуванням того, що торент-клієнт може споживати чимало ресурсів, особливо при величезній кількості одночасних завантажень/роздач. По-друге, мережеве обладнання, як правило, залишається постійно увімкненим, що дає змогу продовжувати завантаження і роздачі навіть при відключенні ПК і ноутбуків користувачів. Варто, проте, враховувати — незважаючи на наявність у пристроях подібної функціональності, відкрите розміщення контенту у торент-мережах може порушувати авторські права. Тому використовуйте торрент-клієнти, дотримуючись законодавчих норм.

— Підтримка VPN (Virtual Private Network). Першопочатково VPN — це функція, що дає змогу об'єднувати між собою в єдину віртуальну мережу пристрої, які фізично знаходяться в різних мережах. З'єднання при цьому здійснюється через Інтернет, однак дані шифруються, що запобігає несанкціонованому доступу до них. Однак роутери, точки доступу та MESH-обладнання (див. «Тип пристрою») частіше використовують дещо інший формат роботи: підключення до Інтернету через окремий VPN-сервер, таким чином, щоб весь зовнішній трафік від мережі, яку обслуговує роутер, йшов через цей сервер. Подібне підключення має цілий ряд переваг. По-перше, додаткове шифрування трафіку підвищує безпеку роботи. По-друге, «зовні» в таких випадках видно не реальну IP-адресу, а адресу VPN-сервера, причому в налаштуваннях можна встановити адресу, що відноситься практично до будь-якої країни світу. Це теж позитивно позначається на безпеці, а також дає можливість обходити регіональні обмеження на відвідування окремих сайтів і доступ до сервісів.
Зазначимо, що VPN можна «підняти» і на окремих пристроях мережі (наприклад, через інструменти в деяких Інтернет-браузерах); однак роутер з VPN дає змогу працювати в такому форматі всім мережевим пристроям, незалежно від того, чи підтримують вони VPN чи ні. Це буває особливо зручно, зокрема, на телевізорах Smart TV (для доступу до окремих відеосервісів на зразок Netflix) і для приставок PS і Xbox (для обходу обмежень за регіоном в окремих іграх). З іншого боку, варто мати на увазі, що налаштування такого підключення на роутері буває досить непростим, швидкість з'єднання під час роботи через VPN може помітно падати, а вмикати і вимикати цю функцію на роутері зазвичай складніше, ніж на пристроях користувачів.

— DDNS. Підтримка пристроєм функції DDNS — призначення постійного доменного імені пристрою з IP-адресою, що змінюється (динамічною) . Для мережевої електроніки ключове значення має IP-адреса, саме вона дає можливість устаткуванню відправляти пакети даних саме на потрібний пристрій. Однак такі адреси являють собою послідовності цифр, які погано запам'ятовуються людиною. Тому з'явилися доменні імена – в Інтернеті це веб-адреси (наприклад, ek.ua або e-katalog.ru), в локальній мережі — назви окремих пристроїв (наприклад, «Робочий ноутбук» або «Комп'ютер Сергія»). І в Інтернеті, і в локальних мережах за зв'язок між доменним іменем та ІР-адресою відповідають так звані DNS-сервери: для кожного домену в базі даних сервера прописаний свій IP. Однак з технічних причин часто виникають ситуації, коли роутеру доводиться використовувати динамічний (змінний) IP; відповідно, щоб інформація була постійно доступна за одним і тим же доменним іменем, необхідно оновлювати дані на DNS-сервері з кожною зміною IP. Саме таке оновлення і забезпечує функція DDNS.

— DMZ. Першопочатково DMZ — це функція, що дає змогу створити в локальній мережі сегмент з вільним доступом зовні. Від решти мережі даний сегмент (його і називають DMZ — «демілітаризована зона») відокремлюється міжмережевим екраном, який пропускає тільки спеціально дозволений зовнішній трафік. Це дає додатковий захист від зовнішніх атак: у таких ситуаціях страждає насамперед DMZ, доступ до решти ресурсів мережі для зловмисника значно утруднений. Один з найбільш популярних способів застосування цієї функції — організація доступу до Інтернет-сервісів, сервери яких фізично знаходяться у спільній локальній мережі компанії. Проте варто відзначити, що в деяких недорогих роутерах під DMZ може матися на увазі режим DMZ-host, що не дає ніякого додаткового захисту і застосовується зовсім для інших цілей (в основному для трансляції всіх портів на інший мережевий пристрій). Так що конкретний формат роботи DMZ не завадить уточнити окремо, особливо якщо ви купуєте пристрій бюджетної категорії.