Порівняння B&W PV1D vs Yamaha YST-SW216

— Закритого типу. Найпростіший тип конструкції: закритий (іноді герметично) корпус з виведеним на передню панель динаміком. Вважається, що такі сабвуфери мають невелику чутливість, що, однак, компенсується високою точністю передачі звуку і невисоким рівнем спотворень.

— Фазоінверторного типу. У таких корпусах сабвуферів встановлюється трубка, що має вихід в навколишній простір. Довжина трубки підібрана так, що з неї виходить сигнал, перевернутий по фазі щодо сигналу з фронтальної частини дифузора (простіше кажучи, з основного динаміка). Це покращує звучання сабвуфера і підсилює звуковий тиск. Недоліком фазоінвертора є додатковий шум від звукового потоку в трубці.

— З пасивним випромінювачем. Конструкція, аналогічна фазоинвертору (див. вище) за призначенням і принципом дії, однак замість трубки в таких сабвуферах застосовується т. зв. пасивний випромінювач. По суті, він являє собою звичайний динамік, позбавлений котушки і магніту і грає ту ж роль, що і трубка фазоінвертора. Застосування пасивного випромінювача дозволяє позбутися від шуму повітряного потоку, характерного для фазоинверторов.

— Ззаду. Сабвуфери з заднім розташуванням фазоінвертора рекомендується ставити таким чином, щоб тильна частина корпусу, де знаходиться фазоінвертор, була подалі від стіни. Якщо поставити такий сабвуфер впритул задньою частиною до стінки, то якість звучання буде помітно знижена. Сабвуфери з фазоінвертором на задній частині корпусу зазвичай ставлять по центру кімнати. Якщо можливості поставити акустику в центрі немає, то цей тип сабвуферів намагаються розміщувати подалі від стінки, на яку дивиться фазоінвертор.

— Спереду. Сабвуфери з переднім розташуванням фазоінвертора гарні в тому випадку, якщо акустика повинна глибоко розкривати образ низькочастотного звучання. Акустика даного типу рекомендована для музики, в якій багато баса. Переднє розташування фазоінвертора дозволяє ставити сабвуфер практично впритул до стінки.

— Знизу. Сабвуфери з нижнім фазоінвертором призначені для підвішування на висоті. У цьому випадку на шляху низькочастотного звуку не буде перешкод, тобто бас буде розкриватися гранично повно. Якщо немає можливості підвісити такий сабвуфер, то акустику допустимо ставити на високу підставку. Але підставка при цьому не повинна перекривати фазоінвертор.

— Збоку. Сабвуфери з боковим фазоінвертором можна ставити впритул до стіни і в кутку, але якщо кутова стіна не буде перекривати фазоінве...ртор. Бічне розташування фазоінвертора дає можливість акустиці зосередитися на середньочастотному і високочастотному звучанні. Низькочастотний звук стане помірним. Це оптимальна схема акустики для перегляду кіно.

Номінальна потужність сабвуфера. Технічно — це найбільша середня (середньоквадратична) потужність звуку, при якій пристрій може нормально (без спотворення звуку і пошкодження компонентів) опрацювати протягом необмежено тривалого часу. Простіше кажучи, чим потужніший сабвуфер — тим він голосніше. Вибір за цим параметром залежить насамперед від розміру простору/приміщення, яке планується перекривати; детальні рекомендації для різних ситуацій можна знайти в спеціальних джерелах.

Також потужність безпосередньо пов'язана з характеристиками підсилювача, використовуваного з «сабом». Для активних сабвуферів (див. «Тип») у даному пункті фактично вказується номінальна потужність вбудованого підсилювача; сам динамік може бути і могутніше, однак це вже не має значення. Для пасивних моделей номінальна потужність відповідає найбільшій потужність підсилювача, який можна підключити до колонки без ризику пошкодження на високій гучності.

Опір сабвуфера змінному струму. Цей параметр має значення передусім при підключенні до зовнішнього підсилювача: при меншому, ніж у підсилювача, імпедансі можливі спотворення в звучанні, при більшому — сабвуфер може звучати тихіше, ніж хотілося б.

Діапазон звукових частот, відтворюваних сабвуфером. За загальним правилом чим ширший частотний діапазон — тим багатша звук і більше його деталей здатний передати динамік. Проте варто згадати, що сабвуфери як клас призначені для низьких і наднизьких частот в діапазоні від 20 до 150 (іноді 200) Гц. Тому на практиці значна різниця в звучанні помітна тільки при великій відмінності в відтворюваних діапазонах (наприклад, 20-200 Гц і 50-150 Гц).

Також не варто забувати, що великий діапазон частот ще не є гарантією якісного звуку; а в деяких випадках (наприклад, якщо основні динаміки АС теж непогано справляються з низькими частотами) він може бути взагалі зайвим.

Кількість окремих динаміків в конструкції сабвуфера. Значна більшість сучасних «саба» мають один динамік; тому це число прийнято вказувати тільки в тих випадках, коли він більше 1. Самі динаміки зазвичай мають однакові розміри та характеристики.

Подібна «многозарядность» у сабвуфері може переслідувати різні цілі. Найчастіше виробник, таким чином, забезпечує високу потужність звучання без значного збільшення габаритів колонки — кілька невеликих динаміків простіше вмістити в компактний корпус, ніж один великий. А за наявності 3 або 6 динаміків їх дифузори можуть бути розташовані під кутом 120° один до одного, таким чином забезпечуючи рівномірне випромінювання звуку в усі сторони.

Зазначимо, що використання декількох динаміків помітно позначається на вартості колонки, дана особливість характерна переважно для висококласних моделей.

Діаметр динаміка, встановленого в сабвуфері.

Вважається, що чим більший динамік ( 15 дюймів, 18 дюймів і більше) — тим більшу потужність він може видати і тим глибшим буде звучання басів на такій акустиці. Втім, у сучасних сабвуферах виробники застосовують різні хитрощі, що дозволяють досягти гарної глибини звучання навіть при відносно невеликих розмірах динаміка ( 10 дюймів, 8 дюймів). Тому однозначно порівнювати різні моделі можна тільки у тому випадку, якщо вони значно різняться за цим показником; та й то в таких випадках варто звертати увагу не так на діаметр динаміка, як на цінову категорію. Золотою ж серединою серед розмірів є сабвуфери 12 дюймів.

Наявність у сабвуфера власного регулятора рівня, простіше кажучи — регулятора гучності. Налаштовувати баси таким регулятором часто буває простіше, ніж копатися в настройках підсилювача або іншого зовнішнього пристрою.

Типи і кількість входів, передбачених у конструкції сабвуфера. Аудіовходів одного типу може бути кілька — це, зазвичай, передбачається для комутації сигналу (наприклад, для передачі звуку на іншу акустику через вбудований кросовер «саба»).

— RCA (LFE). Спеціалізований вхід для підключення низькочастотного аудіосигналу з передпідсилювача; власне, LFE означає «низькочастотні ефекти», а RCA — це тип роз'єму (іменується в просторіччі «тюльпан»). До такого входу бажано підключати сигнал зі спеціалізованого виходу на сабвуфер» або з зовнішнього кросовера. Зазначимо, що вхід LFE може передбачатися навіть у сабвуфері, оснащеному власним частотним фільтром: зовнішні кросовери часто виявляються якіснішими, ніж вбудовані. Більшість моделей з таким виходом належать до домашніх (див. «Призначення»).

— RCA (лінійний). Вхід, який використовується для підключення до передпідсилювача. При цьому, на відміну від описаного вище LFE, мова йде про всі частоти аудіо, а не тільки про баси. Наявність такого роз'єму, зазвичай, говорить про наявність вбудованого кросовера; також лінійні входи можуть використовуватися і для комутації аудіосигналу, зокрема без його оброблення (за наявності відповідних виходів, див. нижче). Відзначимо, що в аналоговому RCA на кожен канал аудіо необхідний один роз'єм, тому конкретна кількість роз'ємів може бути різною; проте переважно їх два — під стереосигнал.

...— Jack (6.35 мм). Гніздо під роз'єм 6.35 мм Jack. Цей інтерфейс використовується для підключення як до передпідсилювача, так і до підсилювача потужності; він особливо популярний у професійній студійній апаратурі, хоча зустрічається і в інших видах аудіотехніки, включаючи домашню і концертну. 6.35 мм Jack забезпечує непогану якість з'єднання, швидко підключається і відключається (хоча відсутність замка дещо знижує надійність), а також може використовуватися для балансного аудіосигналу (див. «Балансний XLR» нижче), хоча підтримку цієї функції в кожному окремому варіанті варто уточнювати окремо. При цьому існують комбороз'єми, що дають змогу підключити один з штекерів – Jack (6.35 мм) або ж XLR.

— Балансний XLR. Характерний роз'єм круглої форми з 3 контактами і фіксатором, що використовується для балансного підключення аналогового сигналу з передпідсилювача. Особливість такого підключення полягає в тому, що за рахунок специфічного способу передачі сигналу роль пригнічувача перешкод грає сам кабель, що дає змогу використовувати досить довгі дроти без шкоди для чистоти звуку. Завдяки цьому, а також надійності з'єднання, XLR став дуже популярним в висококласній аудіотехніці, включаючи студійне і концертне обладнання. Один роз'єм цього типу відповідає за один канал звуку, тому в сабвуферах з підтримкою комутації стереосигналу вхід XLR може складатися з 2 роз'ємів; це може зазначатися в характеристиках.

— Балансний цифровий (AES/EBU). Професійний інтерфейс для передачі аудіосигналу в цифровому вигляді. Використовує такий же роз'єм і кабель, як і описаний вище балансний XLR, проте відрізняється за типом сигналу (до того ж всі канали при такому підключенні передаються по одному роз'єму). Водночас для AES/EBU характерні всі переваги балансного з'єднання, в тому числі висока стійкість до перешкод навіть при великій довжині кабелю. Для відтворення такого аудіосигналу на самому сабвуфері необхідно, щоб останній мав не тільки підсилювач, але і власний ЦАП, що значно ускладнює і здорожує конструкцію. Крім того, виходи AES/EBU встановлюються переважно в висококласне професійне аудіообладнання. У світлі цього сабвуфери з таким входом зустрічаються вкрай рідко, переважно серед прогресивних моделей студійного і концертного призначення. І навіть у таких моделях може передбачатися лише комутація цифрового сигналу на аналогічний вихід, а не його відтворення.

— Speakon. Роз'єм, застосовуваний у професійній аудіотехніці для підключення до підсилювача потужності. Його специфічними особливостями є можливість роботи з струмами великої сили і підвищена захищеність від дотику людини до струмоведучих частин. Завдяки цьому Speakon став дуже популярним в концертному обладнанні; втім, є і домашні сабвуфери (див. «Призначення») з такими входами.

— Високорівневий (клеми). Вхід для підключення сигналу з підсилювача потужності. Є одним з найпопулярніших інтерфейсів для підключення пасивних сабвуферів (див. «Тип»), однак може передбачатися і в активних — на випадок, якщо в наявності є зовнішній підсилювач для басів, більш якісний, ніж вбудований. Один вхід передбачає пару клем і дає можливість передавати один канал звуку — цього достатньо, при підключенні сабвуфера до зовнішнього кросоверу. Однак високорівневих входів може бути два (а клем, відповідно, чотири) — це означає можливість передачі аудіосигналу на інші компоненти аудіосистеми через вбудований кросовер.

— Тригерний. Службовий вхід, що застосовується для автоматичного вмикання сабвуфера. Досить підключити до тригерного входу відповідний вихід іншого компонента аудіосистеми (наприклад, аудіоресивера) — і при кожному вмиканні цього компонента «саб» буде одержувати управляючий сигнал і теж вмикатися, що позбавить власника від необхідності «будити» пристрій окремо.