Порівняння JBL Tune 110 vs Panasonic RP-HJE125

Конструкція штекера, передбаченого в навушниках. Даний параметр є актуальним насамперед для моделей з інтерфейсом mini-Jack (див. «Підключення») — інші штекери здебільшого робляться прямими, виключення зустрічаються вкрай рідко.

— Прямий. Традиційний, найбільш простий і невигадливий варіант — штекери, не мають ніяких вигинів. Зазвичай, без обмежень сумісні зі стаціонарною аудіотехнікою, ПК, ноутбуками і т. ін. А ось для смартфонів і інших портативних гаджетів даний варіант не завжди є оптимальним — все залежить від того, яким чином гаджет розташовується в кишені або чохлі. У деяких випадках — наприклад, при носінні смартфона в звичайному кишені штанів — такий дріт може перехилятися в районі штекера, через що швидко приходить в непридатність; у таких випадках варто звернути увагу на Г-образні або зігнуті штекери (див. нижче).

— Г-подібний. Штекери, загнуті під 90° у формі букви Р. Розраховані переважно на застосування зі смартфонами і іншими кишеньковими пристроями: такі пристрої при носінні можуть розташовуватися таким чином, що загнутий штекер буде більш зручний, ніж прямий. Втім, Г-подібна конструкція може виявитися оптимальним вибором для стаціонарної техніки, де дріт навушників підходить до роз'єму під прямим кутом, наприклад, така ситуація нерідко зустрічається у комп'ютерах і ноутбуках.

— Під кутом 45°. Різновид описаного вище Р-по...дібного штекера, загнута не під прямим, а під меншим кутом (не обов'язково рівно 45°). Також розрахована переважно на кишенькову техніку, причому при подібному застосування такі штекери вважаються навіть більш зручними і надійними, ніж традиційні Г-образні. А ось для стаціонарних пристроїв навряд чи має сенс спеціально шукати модель з подібним роз'ємом (хоча технічно цілком можливо і таке застосування).

Тип кабелю, який передбачений у конструкції чи в комплекті постачання навушників. Відзначимо, що цей параметр актуальний як для дротових або комбінованих моделей (див. «Тип підключення»), так і для деяких бездротових моделей — зокрема, вкладишів і внутрішньоканальних навушників без кріплення, де дріт з'єднує один навушник з іншим.

— Круглий. Класичний дріт круглого перерізу — прямий (не кручений), без обплетення та інших додаткових пристосувань. Коштує недорого й здебільшого цілком практичний, завдяки чому зустрічається в більшості сучасних навушників. Недоліком є те, що при невеликій товщині круглий дріт часто заплутується; тому цей варіант вважається не дуже зручним для компактних навушників, на зразок вкладишів або внутрішньоканальних (див. «Конструкція»), які часто доводиться носити в кишені чи сумці.

— Плоский. Головною перевагою плоского кабелю є те, що він не так плутається, як круглий, і в разі потреби його набагато легше розплутати. Це особливо важливо для вкладишів і внутрішньоканальних навушників, які часто змотують для зберігання або перенесення. Втім, плоским дротом можуть оснащуватися і більші накладні моделі.

— Круглий, в обплетенні. Дріт круглого перерізу, який доповнений зовнішнім обплетенням — зазвичай тканинним. Детальніше про круглий дріт див. вище. А наявність обплетення дає...такому кабелю низку переваг над класичним, у «голій» ізоляції. Так, дріт виходить більш міцним, надійним і стійким до згинів і натисків, менше плутається, має солідний зовнішній вигляд, а в деяких моделях обплетення забезпечує ще й екранування від зовнішніх перешкод. Зворотна сторона цих переваг — вища ціна.

— Круглий, кручений. Круглий кабель, який згорнутий у вигляді пружини. Головні переваги такого дроту полягають у тому, що він, по-перше, практично не плутається, по-друге, може помітно розтягуватись відносно першопочаткової довжини. Це дуже зручно, якщо під час використання «вух» доводиться змінювати відстань до джерела сигналу. Недоліки крученого кабелю — він громіздкий і має відносно високу вартість. Тому застосовується цей тип здебільшого в навушниках середнього й топового рівнів, і зокрема у професійних моделях.

— Круглий, плетений. Кабель у вигляді двох дротів, закручених у спіраль. Не варто плутати цей варіант із крученим проводом — у цьому разі не йдеться про пружину. Такий кабель примітний насамперед незвичним зовнішнім виглядом; для більшої оригінальності дроти можуть робити різнокольоровими. Також він дещо стійкіший до заплутування, ніж класичний круглий, хоча тут багато залежить від товщини. Водночас окремі проводи можуть бути значно тоншими, ніж суцільний дріт круглого перерізу, що дещо знижує надійність.

Діапазон звукових частот, здатний відтворити навушники.

Чим ширший цей діапазон - тим повніше навушники відтворюють спектр звукових частот, тим нижче ймовірність, що занадто низькі або занадто високі частоти виявляться недоступними. Однак тут варто зважати на деякі нюанси. Насамперед нагадаємо, що діапазон сприйняття людського вуха становить середньому від 16 Гц до 22 кГц, й у повної картини достатньо, щоб навушники перекривали цей діапазон. Однак сучасні моделі можуть помітно виходити за ці межі: у багатьох пристроях нижній поріг не перевищує 15 Гц, а то і 10 Гц, а верхня межа може досягати 25 кГц, 30 кГц і навіть більше. Такі великі діапазони сам собою не дають практичних переваг, проте зазвичай свідчать про високому класі навушників, інколи ж наводяться лише з рекламних цілях.

Другий важливий момент полягає в тому, що великий частотний діапазон сам по собі не є гарантією гарного звучання: якість звуку залежить ще від низки параметрів, перш за все амплітудно-частотної характеристики навушників.

Номінальна чутливість навушників. Технічно це гучність, на якій вони звучать при підведенні до них певного стандартного сигналу з підсилювача. Таким чином, чутливість є одним з параметрів, які визначають загальну гучність звучання навушників: чим вона вища — тим голосніше буде звук при тому ж рівні вхідного сигналу та інших рівних умов. Втім, не потрібно забувати, що рівень гучності залежить також від опору (імпедансу, див. вище); мало того, підбирати «вуха» під конкретний пристрій варто спершу за імпедансом, а вже потім — за чутливістю. При цьому один параметр можна компенсувати іншим: наприклад, модель з високим опором і високою чутливістю зможе працювати навіть на порівняно слабкому підсилювачі.

Що стосується конкретних цифр, то навушники з показниками в 100 дБ і менше розраховані переважно для використання в тихій обстановці (в деяких подібних моделях чутливість не перевищує 90 дБ). Для застосування на вулиці, у транспорті та інших аналогічних умовах бажано мати більш чутливі навушники — близько 101 – 105 дБ, а то і 110 дБ. А в деяких моделях цей показник може досягати 116 – 120 дБ і навіть більше.

Також зазначимо, що цей параметр актуальний виключно при дротовому підключенні за аналоговим стандартом — наприклад, через mini-jack 3.5 mm. При використанні цифрових інтерфе...йсів на зразок USB і бездротових каналів на зразок Bluetooth звук проходить оброблення у вбудованому перетворювачі навушників, і якщо планується переважно подібне застосування — на чутливість можна не звертати особливої уваги.

Діаметр динаміка, встановленого в навушниках; в моделях з кількома випромінювачами (див. «Кількість випромінювачів»), зазвичай, враховується розмір найбільш великого динаміка, інші розміри можуть уточнюватися в примітках.

Загалом цей параметр актуальне насамперед для накладних навушників (див. «Конструкція»).У них випромінювачі можуть мати різний розмір; чим він більший — тим більш насиченим виходить звук і тим краще динамік відтворює баси, однак великі випромінювачі відповідним чином позначаються на габаритах, вазі і ціною навушників. А ось внутрішньоканальні «вуха» і вкладиші за визначенням мають дуже невеликі динаміки, а насичений бас в них досягається за рахунок інших конструктивних особливостей.

Розташування мікрофона, яким оснащені навушники (за його наявності, зрозуміло).

— На кабелі. Мікрофон, встановлений на дроті підключення навушників (або на сполучному кабелі в бездротових TWS навушниках). Може поєднуватися з регулятором гучності. Цей варіант дає змогу розділити мікрофон і навушники, зменшивши вагу і габарити самих «вух»; з іншого боку, мікрофон при носінні нерідко знаходиться досить далеко від обличчя, що може створювати незручності. Тому така конструкція застосовується переважно серед вкладишів і внутрішньоканальних навушників, де розмір «вух» має вирішальне значення.

— Вбудований в корпус. Мікрофон, розташований в корпусі одного з навушників. Таке розташування зручно тим, що зовні не знаходиться ніяких зайвих частин, що виступають (як в навушниках без мікрофона), при цьому мікрофон знаходиться недалеко від обличчя, а в деяких моделях ще й здатний сприймати звук за принципом кісткової провідності. Щоправда, встановлення у безпосередній близькості до динаміку дає додаткові перешкоди і може погіршити якість передачі мови. Втім, ці недоліки не є критичними: перешкоди можна компенсувати, а ідеальна точність передачі звуку вбудованим мікрофонам навушників, по суті, не потрібна. Тому даний варіант в наш час досить популярний, причому він зустрічається не тільки в мініатюрних моделях, для яких важлив...а відсутність зайвих деталей зовні, але і в досить великих накладних «вухах».

— На дужці. Мікрофон, встановлений на невеликій виносній штанзі, яка прикріплена до одного з навушників. Мікрофон на дужці найпопулярніший серед накладних навушників: велику чашечку можна доповнити штангою без шкоди для зручності, а сам мікрофон при цьому розташовується далеко від навушників, що позитивно позначається на чистоті звуку. Штанга нерідко має поворотне або знімне кріплення, що дає змогу прибирати мікрофон від обличчя, поки він не потрібен (піднявши штангу вертикально, уздовж наголів'я).

— Висувний на дужці. Мікрофон на дужці (див. вище), має висувну конструкцію: при необхідності дужка витягується з чашечки, а в неробочий час її можна заховати назад всередину. Такі навушники більш компактні і мають більш акуратний зовнішній вигляд, ніж моделі з дужкою на поворотному кріпленні: у захованому положенні мікрофон майже не займає місця зовні. Висувна конструкція мікрофона особливо популярна в ігрових моделях (див. «Призначення»): в однокористувацьких іграх, де не потрібно спілкуватися з товаришами, мікрофон можна компактно скласти.

— Знімний на дужці. Мікрофон на дужці (див. вище), який при бажанні можна повністю від'єднати від навушників. Така конструкція може стати в нагоді, наприклад, якщо «вуха» використовуються як ігрові, і як «похідно-музичні»: у багатокористувацькій грі мікрофон незамінний, а для прослуховування музики поза домом його можна зняти, щоб не носити з собою зайве обладнання (яке до того ж можна втратити).

— В приймачі. Варіант, який застосовується в бездротових навушниках з окремим приймачем. За особливостями конструкції і застосування схожий з описаним вище мікрофон на кабелі: з одного боку, самі навушники можуть бути дуже легкими і мініатюрними, з іншого — мікрофон може розташовуватися недостатньо близько до обличчя, і при розмові його доведеться підносити ближче.

— В кріпленні. В даному разі найчастіше мається на увазі мікрофон, встановлений в кріпленні на шию (див. нижче). Цей варіант зустрічається переважно серед бездротових навушників, у яких у тому ж кріпленні розміщується і приймач сигналу. Такий мікрофон розташований впритул до шиї, що да змогу досягти гарної розбірливості мови, і водночас відсікти сторонні звуки навіть без особливих додаткових хитрувань.

— На кабелі і в корпусі. Навушники оснащені двома мікрофонами — один в корпусі, інший на кабелі. Особливості тихий варіантів докладно описано вище. Тут же відзначимо, що їх поєднання зустрічається вкрай рідко, переважно серед високоякісних «вух» з комбінованим підключенням (див. «Тип підключення»). У таких моделях під час роботи по бездротовому каналу використовується мікрофон в корпусі, а при підключенні дроту — мікрофон на кабелі, менш схильний до перешкод.

— На кабелі і знімний. Ще один різновид навушників з двома мікрофонами, теж досить рідкісний. Один мікрофон в таких моделях встановлюється на кабелі, другий – на знімній дужці. Детальніше про кожен з цих варіантів див. вище, а їх об'єднання дає змогу підлаштовувати навушники під особливості ситуації. Приміром, дужка дуже зручна для голосового зв'язку за домашнім або офісним комп'ютером, але ось на вулиці і в транспорті краще її зняти і користуватися мікрофоном на кабелі.

— В корпусі і знімний. Досить рідкісний і нестандартний варіант — об'єднання мікрофона в корпусі і мікрофона на знімній дужці. Детальніше про кожен з цих різновидів див. вище, а їх поєднання використовується досить рідко — в окремих геймерських моделях преміумкласу з комбінованим підключенням. Основний зміст при цьому полягає в тому, що знімний мікрофон зручніше використовувати на одному місці, при дротовому підключенні, а в «мобільному» бездротовому режимі його краще зняти і обходитися вбудованим мікрофоном. Втім, подібні можливості принципові переважно для найвимогливіших користувачів, тому даний варіант і не отримав поширення.

Загальна вага навушників; для моделей true wireless (див. «Тип кабелю») вказується вага кожного окремого навушника.

Цей параметр напряму пов'язаний з конструкцією (див. вище) і деякими особливостями функціоналу. Так, згадані true wireless пристрої виходять дуже легкими, їх вага не перевищує 25 г. Традиційніші внутрішньоканальні навушники та вкладиші можуть бути помітно важче — до 50 г для вкладишів і до до 100 г для більшості внутрішньоканальних. Накладні ж моделі в більшості своїй досить масивні: серед них чимало моделей вагою в 200 – 250 г, 250 – 300 г і навіть більше 300 г. Зазначимо, що значна вага для накладних вух нерідко є не недоліком, а перевагою: вона дає їм можливість надійніше триматися на голові, створює враження солідності і надійності, при цьому найчастіше не створює значних незручностей.