Порівняння Polaris PUH 3504 vs Beurer LB 44

Дуже умовний параметр, який трохи характеризує призначення за розміром приміщення. А залежно від висоти стель, планування, конструкції будови та оснащення реальні значення можуть значно відрізнятися. Проте даний пункт є максимально рекомендованою площею приміщення, на яку розраховано пристрій. Фактично в даному пункті вказується максимальна площа обслуговування в режимі зволоження повітря: застосування на меншій «квадратурі» цілком допускається, а ось на більший простір у приладу просто не вистачить продуктивності. Також зазначимо, що площа вказується з розрахунку на стандартну висоту стель в 2.5 – 3 м. При більшій висоті стель ефективний простір зволоження зменшується, його можна перерахувати за спеціальними формулами.

При виборі за площею варто брати певний запас, проте він не повинен бути надто великим — інакше прилад виявиться надто потужним, громіздким та дорогим.

Типи фільтрів, передбачені в приладі з функцією очисника (див. «Тип пристрою»). Деякі моделі дають змогу встановлювати додаткові фільтри, не передбачені в штатній комплектації; однак для повної гарантії краще відразу придбати пристрій з необхідним оснащенням. Ось найбільш популярні в наш час різновиди фільтрів:

— Попередній. Фільтр, встановлений першим на вході в прилад. Зазвичай забезпечує просту механічну фільтрацію від порівняно великих забруднень, для яких немає сенсу використовувати більш сучасні та дорогі рішення на зразок HEPA або NANO-елементів (див. нижче). А деякі прилади взагалі не оснащуються ніякими іншими фільтрами, крім попереднього.

— Електростатичний фільтр. Дія такого фільтра ґрунтується на властивості найдрібніших частинок, що знаходяться в повітрі, набувати електричного заряду і притягуватися до протилежно зарядженого предмету. Це забезпечує ефективне очищення від пилу, диму і кіптяви; крім того, повітря ще й злегка іонізується, що також можна віднести до переваг (докладніше про іонізацію див. «Функції»). А ось з запахами і шкідливими летючими речовинами подібний фільтр справляється погано. В основі конструкції електростатичного фільтра лежить набір металевих пластин, на які подається напруга; пластини потрібно регулярно очищати від забруднень, іншого обслуговування їм не потрібно, так що ресурс фільтра виходить практично необмеженим.

— HEPA-фільтр. Сухий фільтр тонкого очищення. За конструкцією схожий зі звичайними ме...ханічними фільтрами, проте відрізняється від них за принципом роботи: частки забруднень не стільки «застрягають» між волокнами фільтра, скільки прилипають до них. Завдяки цьому фільтри HEPA, здатні затримувати забруднення, розмір яких набагато менше проміжків між волокнами, що і забезпечує високу ефективність фільтрації. Зустрічаються різні типи, що відрізняються якістю. Так HEPA 10 здатний вловлювати не менше 85%, HEPA 11 – 95%, HEPA 12 – 99.5%, HEPA 13 – 99.95% та HEPA 14 – 99.995%.

— NANO-фільтр. Пористий фільтр надтонкого очищення. Затримує частинки розміром в тисячні частки мікрона (мільйонні частки міліметра), відсікаючи не тільки дрібні механічні забруднення, але й окремі молекули органічних речовин (хоча за ефективністю молекулярного очищення такий фільтр все ж поступається вугільному).

— Вугільний фільтр. Фільтр на основі активованого вугілля або іншого аналогічного адсорбенту. Здатний ефективно затримувати летючі молекули різних речовин, завдяки чому відмінно усуває сторонні запахи. З іншого боку, вугільний фільтр вимогливий до дотримання термінів експлуатації: після вироблення ресурсу він не тільки втрачає ефективність, але ще й сам стає джерелом шкідливих речовин, так що в таких пристроях особливо важливо вчасно міняти фільтрувальні елементи.

— Фотокаталізатор. Принцип роботи такого фільтра полягає в розкладанні шкідливих речовин, що потрапляють в нього, на нейтральні компоненти (переважно воду і вуглекислий газ) під дією ультрафіолету і спеціального каталізатора. Не розрахований на очищення від механічних забруднень, проте відмінно справляється зі сторонніми запахами і шкідливими летючими домішками, а також ефективно знищує бактерії і віруси. При цьому каталізатор під час роботи не витрачається, а продукти реакції зникають самі по собі — так що термін служби фільтра виходить майже необмеженим, при цьому він практично не потребує обслуговування. Головний недолік фотокаталізаторів — висока ціна.

— Антибактеріальний. Під цією назвою об'єднані декілька типів фільтрів, призначених насамперед для знищення шкідливих мікроорганізмів. Так, в одних антибактеріальних фільтрах використовується активна речовина, що руйнує білкову оболонку мікробів, в інших — іонізатор або озонатор, в третіх — УФ-випромінювання тощо. Так що конкретні особливості такого фільтра і правила його обслуговування варто уточнювати окремо.

– УФ лампа. Лампа, що обробляє УФ-випромінюванням повітря, яке проходить. Така обробка забезпечує бактерицидну дію: ультрафіолет нейтралізує більшість бактерій, вірусів та грибків.

Крім описаних вище, в сучасних очисниках можуть передбачатися й інші, більш специфічні різновиди фільтрів — наприклад, для нейтралізації формальдегіду або озону, що може знадобитися в деяких видах виробництв.

Тип управління, передбачений в приладі.

Відзначимо, що прилади з механічним і електронним управлінням можуть використовувати одні і ті ж елементи — кнопки, поворотні ручки, повзунки і т.п. — і в результаті майже не відрізнятися один від одного зовні. Різниця полягає в тому, що механічне управління безпосередньо впливає на робочу частину приладу (наприклад, при повороті ручки змінюється опір реостата, що регулює потужність), а електронне — подає сигнал на керуючу схему, яка відповідним чином змінює параметри роботи пристрою. Перевагами "механіки" є простота, надійність і невисока вартість, однак вона дозволяє регулювати лише базові функції, а точність регулювань невисока. У свою чергу, при електронному управлінні можна передбачити різні додаткові можливості і дуже точно налаштовувати окремі параметри роботи, однак таке управління складніше і дорожче.Так само електронне управління може виконуватися у вигляді сенсорів, що надає пристрою елегантності і зводить його на більш просунутий рівень.

Максимальна продуктивність, що забезпечується зволожувачем, — це найбільша кількість повітря, яке він може пропустити через себе за годину. Цей параметр є найбільш актуальним для моделей з функцією очищувача (див. «Тип пристрою»), однак може вказуватися і для «чистих» зволожувачів.

Продуктивність підбирається виробниками з урахуванням площі та, відповідно, обсягу приміщення, на який розраховано пристрій. Для ефективної роботи необхідно, щоб прилад був здатний як мінімум один раз на годину пропустити через себе весь об'єм повітря, що обробляється (а краще — два-три рази). При цьому для моделей з однаковою площею приміщення можуть бути заявлені різні показники продуктивності - відповідно, буде різнитися швидкість та ефективність обробки.

Також зазначимо, що за продуктивністю можна оцінити рекомендовану площу приміщення, якщо остання не заявлена в характеристиках. Наприклад, якщо пристрій забезпечує 200 м3/год - це означає, що об'єм приміщення може бути не більше 200 м3, що при стандартній висоті стелі 2,5 м дає площу 200/2,5 = 80 м2. А в ідеалі площа має бути меншою ще в 2 – 3 рази – тобто складати близько 25 – 40 м2.

Час роботи зволожувача на одній заправці бака. Залежить від об'єму резервуара і від споживання води (про те і інше див. "Функції") даний показник може вказуватися по-різному: в одних випадках наводиться максимальна тривалість роботи (при мінімальній вихідній вологості), в інших — навпаки. Проте, за заявленими цифрами цілком можна оцінити час роботи «на заряді», хоча б приблизно.

Швидкість, з якою зволожувач витрачає воду. Знаючи цю швидкість і об'єм бака для води (див. нижче), можна визначити час роботи на одній заправці. Також за даним показником можна оцінювати продуктивність і швидкість роботи приладу: чим вище споживання води — тим більше її випаровується в повітря за одиницю часу. Відповідно, більш «ненажерливий» прилад дозволяє швидше досягти потрібної вологості, за інших рівних умов.

Зазначимо, що для моделей з регулюванням вологості (див. «Функції») найчастіше зазначається максимальне споживання, на найвищих налаштуваннях вологості (хоча цей момент не завадить уточнити окремо). А в приладах з водяним принципом роботи (див. «Зволоження») заявлене споживання буде досягатися лише при сухому повітрі (30 % і менше) — при більш високій вологості випаровування буде сповільнюватися і витрата води знизиться.

Об'єм бака для води, встановленого в зволожувачі. Велика ємність дозволяє довше пропрацювати без перезаправки, однак позначається на габаритах і вазі приладу; тому виробники вибирають об'єм, виходячи з компромісу між цими моментами і враховуючи споживання води. Зазвичай об'єм бака вибирається з таким розрахунком, щоб зволожувач зміг спокійно пропрацювати на одній заправці хоча б 2 – 3 години, а часто — і більше. Відповідно, чим ширший резервуар-тим, як правило, могутніше і продуктивніше прилад. Так, моделі об'ємом до 2 л належать до початкового рівня, від 2 до 4 л - до середнього, від 4 до 6 л - до категорії крупніше середньої, а в найбільш містких пристроях даний показник може перевищувати 6 л.

Відзначимо, що для моделей з можливістю використання пляшки (див. нижче) в даному пункті часто вказується оптимальна ємність пляшки (свого резервуара такі прилади можуть і не мати).

Максимальна потужність, споживана приладом при роботі. Чим вона нижча — при інших рівних-тим економічніше пристрій. "Зволоження"): при схожих характеристиках найбільш "ненажерливими" є парові моделі, де енергія витрачається на нагрів води, а найбільш економічними — водні. Втім, енергоспоживання у сучасних зволожувачів в цілому невисоко - навіть у парових воно рідко перевищує 600 Вт, а ультразвукові прилади з подібною потужністю належать вже до важкого промислового обладнання. Очищувачі також не відрізняються "ненажерливістю": потужність понад 100 Вт серед таких приладів зустрічається вкрай рідко.