Порівняння Aquaphor Viking-Midi vs Gejzer Typhoon 10BB 1 32066

— Глечик. Фільтр у вигляді глечика , розділеного на дві половини. У верхню половину, що має вигляд лійки, заливається вода, яка під власною вагою проходить через фільтрувальний картридж в нижню частину. Такі пристрої характеризуються простотою у конструкції і використанні, а також невисокою вартістю. З іншого боку, продуктивність їх невелика, ємність зазвичай не перевищує 2 – 3 л, а наповнювати такий фільтр кожен раз потрібно вручну. Для звичайної кухні на сім'ю з 3-4 осіб ці недоліки не є критичними, а от для великих об'ємів готування з інтенсивним споживанням води, фільтр-глечик підходить слабо.

— Насадка на кран.. Як випливає з назви, фільтри цього типу розраховані на встановлення безпосередньо на вилив водопровідного крана, зовні. Вони прості в підключенні і використанні, а також у певному сенсі зручніше глечиків, оскільки не потребують наповнення — фільтрація починається відразу ж при відкритті крана. Ресурс і продуктивність у них також зазвичай вище; крім того, варто виділити невисоку вартість і невеликі розміри, що дають змогу возити фільтр з собою. Завдяки останньому серед таких моделей зустрічаються варіанти з можливістю встановлення на пляшку і використання в ролі туристичних фільтрів (див. нижче). Головними недоліками насадок є невисока продуктивність, а також необхідність регулярного під'єднання і від'єднання, що призводить до швидкого зносу кріплення.

— Настільний . Фільтри цього різновиду являють собою окремі пристрої, що встановлюються на кухонний стіл (або іншу відповідну поверхню). Підключаються вони до крану (див. «Підключення») за допомогою гнучкого шланга. Такі фільтри менш транспортабельні, ніж вищеописані насадки, і розраховані насамперед на постійне встановлення на одному місці. З іншого боку, продуктивність і ресурс у них зазвичай значно вище. Обов'язковим елементом у конструкції настільних фільтрів є власний кран (див. «Кран»).

— Під мийку. Фільтри, призначені для розміщення під раковиною. При встановленні приєднуються до водопроводу (див. «Підключення»), а назовні виводиться окремий кран для подачі фільтрованої води (зазвичай поряд з основним кухонним краном, однак фактично його можна встановити де завгодно). Подібні фільтри зазвичай мають досить високу продуктивність і гарний ступінь фільтрації, вони знадобляться для постійного забезпечення кухні фільтрованою водою, в т. ч. для пиття. З недоліків варто відзначити складність у встановленні — для монтажу потрібна участь спеціаліста.

— Магістральний (сітчатий). Магістральними називають фільтри, призначені для врізки безпосередньо у водопровід — наприклад, на вході в квартиру. Відповідно, однією з характерних особливостей таких моделей є висока продуктивність. Сітчасті — найпростіший різновид магістральних фільтрів, оснащений, як випливає з назви, фільтруючими елементами у вигляді дрібної сітки. Вони очищають воду лише від механічних домішок і застосовуються переважно як попередній ступінь очищення. Від моделей з картриджем (див. нижче), які теж можуть використовуватися для чисто механічної фільтрації, моделі із сіткою відрізняються багаторазовістю: зазвичай в конструкції передбачається можливість промити сітку, відновивши її початковий стан.

— Магістральний (з картриджем). Магістральні фільтри (див. вище), що передбачають використання змінних картриджів і укомплектовані відповідними картриджами. Сама по собі подібна конструкція дає більше можливостей, ніж у сітчастих моделей, магістральні фільтри з картриджем здатні забезпечувати різні види фільтрації, в тому числі багатоступеневе очищення. А наявність картриджа в комплекті дає змогу застосовувати фільтр прямо з коробки, не докуповуючи додаткових аксесуарів. Водночас «рідні» фільтрувальні елементи не завжди є оптимальними, і іноді кращою є модель без картриджа (див. нижче).

— Магістральний (без картриджа). Магістральні фільтри (див. вище), що передбачають використання змінних картриджів, однак не укомплектовані такими картриджами. Така комплектація має свої переваги: хоча на купівлю фільтруючих елементів потрібно витратити додатковий час і кошти, проте підібрати картриджі можна на свій розсуд, не покладаючись на вибір виробника. Іноді зібрати фільтр з корпусу і окремих фільтруючих елементів простіше, ніж купувати готове рішення.

— Передфільтр. У дану категорію віднесені фільтри попереднього очищення, які встановлюються не на вході в квартиру (як магістральні, див. вище), а перед окремим побутовим агрегатом, зазвичай пральною або посудомийною машиною. Такі пристрої мають непогану продуктивність і часто оснащуються системами пом'якшення води для запобігання утворення накипу. Ступінь очищення в них відносно невисока, проте цього зазвичай цілком достатньо — враховуючи те, що вода в даному разі використовується не в харчових, а в технічних цілях.

— Туристичний. Фільтри, призначені для використання в туристичних походах. Загальною особливістю всіх подібних моделей є невеликі розміри, що дають змогу без особливих труднощів нести пристрій з собою в рюкзаку або навіть кишені. А от конструкція такого фільтра може бути різною. Так, одні моделі являють собою ємності з фільтруючими кришками, інші — насадки, що надягають на пластикову пляшку або іншу аналогічну ємність; існують туристичні моделі у вигляді помпи, здатної закачувати воду зі струмка, озера або іншої природної водойми тощо. Навряд чи має сенс купувати такий фільтр для домашнього використання, зате «далеко від цивілізації» він може виявитися просто незамінним.

— Система очищення і пом'якшення. Пристрої, призначені не тільки для очищення, але і для пом'якшення води — видалення з неї солей жорсткості та/або розчиненого заліза. «Жорстка» вода небажана в домашньому використанні: зокрема, вона знижує ефективність мийних засобів призводить до утворення накипу в чайниках, на ТЕНах пральних машин тощо. Системи очищення і пом'якшення поділяються на два різновиди: власне пом'якшувачі і знезалізнювачі. Перший різновид використовує спеціальну іонообмінну смолу, яка затримує іони солей жорсткості (кальцію і магнію) і замінює їх «м'якими» іонами натрію. Таку смолу потрібно періодично відновлювати. У знезалізнювачах, зі свого боку, застосовується спеціальний каталізатор, який окисляє розчинне залізо до нерозчинного — а воно вже фільтрується механічним способом. До якого саме різновиду належить та чи інша система — варто уточнювати окремо.

– Магнітний. Особливий різновид магістрального фільтра, що встановлюється до трубопроводу. Однак через свою невелику пропускну здатність призначений він не для повноцінного водопостачання, а для підключення до побутових пристроїв, будь-то бойлер, котел, пральна, посудомийна машина. Основне призначення таких фільтрів – це пом'якшення води, що запобігає нальоту та відкладенням, а відповідно продовжує життєвий ресурс техніки.

– Для душу. Моделі фільтрів для встановлення спільно з душовою лійкою або перед шлангом. Виконані в компактних розмірах і мають сполучне різьблення під шланг. Таке рішення дає змогу очистити воду (тільки для однієї точки підключення) та позбутися закупорки отворів душової лійки, оскільки нальоту від брудної води буде значно менше.

Кількість колб у фільтрі дає зрозуміти, скільки картриджів для води можна встановити в нього. Для фільтра під мийку здебільшого колб три. Якщо ж говоримо про зворотний осмос, то під колбами не мається на увазі мембрана, постфільтр і т. ін. оскільки їх установка не передбачає окремої ємності. Але дані види обробки враховані в ступенях очищення. Найбільш явним розходження в кількості колб спостерігається в магістральних фільтрах, де переважна маса на 1 колбу, але зустрічаються і моделі на 2 колби і навіть більше.

Найменший розмір сторонніх частинок (в мікронах), які фільтр здатний затримати вцілому. Відповідно, чим менше ця сума, тим вище ефективність фільтрації, тим менше нерозчинених домішок залишається у фільтрованій воді. З іншого боку, більш тонке очищення зазвичай займає більше часу, що позначається на швидкості роботи (пропускної спроможності) фільтра. Потрібно зазначити, що у разі застосування фільтрів зворотного осмосу фільтрація передбачена дуже тонка, аж до 0.01 мк.

Кількість води, яка фільтр здатний пропустити через себе за одиницю часу (зрозуміло, ефективно очистивши в процесі); зазвичай вказується в літрах за хвилину. Цей параметр багато в чому пов'язаний з типом (див. вище): наприклад, в глечиках швидкість фільтрації зазвичай не перевищує 0,5 л за хвилину, тоді як для магістральних пристроїв, що забезпечують цілі квартири, потрібно пропускна здатність в десятки, а то і сотні літрів.

Зазначимо, що далеко не завжди має сенс гнатися за високою швидкістю фільтрації. Адже за інших рівних умов більш тонке очищення займає більше часу; відповідно, чим швидше працює фільтр — тим вище ймовірність, що якість такої очистки буде відносно невисоким. А пристрої, які очищають воду ефективно і швидко, зазвичай, і мають відповідну ціну. Тому при виборі варто враховувати призначення фільтра і на основі цього визначати баланс між швидкістю фільтрації та її якістю. Також варто мати на увазі і умови застосування: наприклад, якщо потрібно фільтрувати для пиття водопровідну воду низької якості, краще пожертвувати швидкістю на користь ефективності.

Ресурс можна описати як загальна кількість води (в тисячах літрів), яке фільтр здатний очистити, перш ніж знадобиться заміна картриджа. Зазвичай, вказується для стандартного елементу (див. «Змінні картриджі»).

Різні типи фільтрів (див. вище) можуть мати помітну різницю у ресурсі, залежно від особливостей їх застосування. Однак для всіх моделей діє правило: у жодному разі не можна застосовувати картридж, що вичерпав свій ресурс. Це пов'язано не тільки з падінням ефективності фільтрації — «переповнений» фільтр може почати виділяти накопичене вміст у воду, ще більше погіршуючи її якість. Оскільки відслідковувати конкретну кількість обробленої води буває досить складно, багато виробників на додаток до ресурсу вказують приблизний час, за яке він буде вичерпаний при середній інтенсивності використання. Зазвичай це кілька місяців, проте є і винятки. Крім того, для зручності користувача в конструкції фільтра можуть передбачатися різні індикатори (див. «Індикатор заміни картриджів»).

У моделях з багатоступеневою конструкцією (див. «Ступенів очищення»), де картриджів кілька, їх ресурс зазвичай різниться, і загальний ресурс фільтра прийнято вказувати по найменш довговічному картриджу, тобто до першої заміни якого-небудь із фільтруючих елементів.

Найменший тиск води на вході, при якому фільтр здатний повною мірою виконувати свої функції. Вказується для моделей з підключенням до водопроводу безпосередньо або через кран (див. «Підключення»).

Конструкція деяких фільтрів вимагає для нормальної роботи певного рівня тиску на вході; при недостатньому тиску страждають і пропускна спроможність, загальна ефективність фільтра, а деякі функції виявляються взагалі недоступні. Останнє особливо актуально для зворотного осмосу (див. вище). Тому, якщо в характеристиках фільтра прямо вказано мінімальний робочий тиск, перед придбанням варто переконатися у відповідності Вашого водопроводу цьому параметру.

Зазначимо, що для фільтрів, що мають підвищувальний насос, у цій графі вказується найменший тиск, при якому фільтру ще не вимагається використання насоса; докладніше див. «Насос (помпа)».

Найбільший тиск води на вході, при якому фільтр з підключенням до крана або водопроводу здатний пропрацювати необмежено довго (як мінімум до вичерпання ресурсу, див. вище) без поломок, збоїв тощо, Іншими словами — це межа міцності фільтра. Тому даний параметр має велике значення, і при виборі фільтра потрібно обов'язково переконатися в його відповідності характеристик місця підключення. При цьому краще всього вибирати модель з запасом: хоча від короткочасних стрибків тиску понад робочого пристрій і не зламається, однак це створить нерозраховані навантаження і може привести до передчасного виходу з ладу.

При купівлі фільтра для звичайного побутового використання можна виходити з того, що максимальний тиск у водопроводі, передбачене нормами ЖКГ більшості пострадянських країн, становить 6 атм, однак фактичне його значення зазвичай нижче. Тому фільтри на 6 атм цілком підходять під визначення «модель з запасом» для квартир з середнім і, тим більше, слабким напором води.

Найбільша температура води на вході, при якій фільтр здатний нормально функціонувати. Сучасні фільтри умовно діляться на моделі для холодної і гарячої води: робоча температура в першому випадку не перевищує 40 °С, а в другому може досягати 95 °С. Детальніше про важливість відповідності температури води і характеристик фільтра див. «Призначення».

Речовини, від яких фільтр здатний очистити воду. У деяких моделях може зазначатись також конкретний ступінь очищення у відсотках за кожним пунктом; чим вищий цей показник — тим ефективніше фільтр здатний впоратися зі своїми функціями. Цей список буде особливо корисний, якщо ви знаєте, чим саме найбільше забруднена вода у вашому регіоні — він дасть змогу вибрати модель, яка найбільше підходить для конкретних умов. Крім того, у випадку систем пом'якшення (див. «Тип») ці дані допомагають визначити конкретний різновид пристрою — пом'якшувач або знезалізнювач.

Найпоширеніші забруднювачі на сьогоднішній день такі:

— Механічні домішки. Частинки невеликого розміру, які не розчинні у воді й знаходяться в стані суспензії. Як приклад таких домішок можна навести дрібний пісок.

— Органічні домішки. Домішки різних речовин органічного походження — бензолу, хлоретанів, хлоретиленів і т. ін. Багато з таких речовин шкідливі для людини. На відміну від описаних вище механічних домішок, «органіка» належить до хімічних забруднень — такі речовини розчиняються у воді, і фільтрувати їх доводиться на молекулярному рівні. Це вимагає застосування досить прогресивних фільтрів. Також варто сказати, що деякі види органічних речовин — зокрема, фенол, пестициди й нафтопродукти — виділяються в окремі категорії, можливість їх фільтрації особливо виділяється в характеристиках філ...ьтрів. Це пов'язано насамперед із їх поширеністю і популярністю: термін «органічні домішки» зрозумілий не всім, а ось небезпека пестицидів або нафтопродуктів загальновідома. Детальніше про окремі види органічних забруднень див. нижче.

— Активний хлор. Хлорування досі використовується в деяких водопровідних системах як засіб дезінфекції. Як наслідок, у воді, яка надходить до споживачів, часто міститься розчинений хлор, який шкідливий для здоров'я. Деякі фільтри з цією функцією, крім хлору, здатні видаляти також сірководень та інші розчинені в ній гази, що погіршують якість води й надають їй неприємний запах. Однак ці можливості варто уточнювати окремо.

— Залізо. Залізо відоме багатьом як важливий мікроелемент, необхідний для функціонування організму; проте людині його потрібно вкрай небагато, а залізні домішки в питній воді завдають організму лише шкоду. Варто враховувати, що такі домішки можуть бути присутніми в різній формі, відповідно для їх фільтрації потрібні різні типи фільтрів. Так, один з найвідоміших варіантів — колоїдне залізо: нерозчинені частинки дуже маленького розміру, що додають воді характерний «іржавий» колір, а також металевий присмак і запах. Цей вид домішок ефективно фільтрується осмотичними мембранами (див. «Зворотний осмос»). Також такі мембрани добре справляються з бактеріальним залізом — воно, також у вигляді нерозчинних частинок мікроскопічного розміру, накопичується специфічним видом бактерій, що мешкають в трубах водопроводів. А ось для розчинних форм (гідроксид двовалентного заліза, хлорид і сульфат заліза) необхідно використовувати спеціалізовані системи очищення і пом'якшення — знезалізнювачі; детальніше про них див. «Тип». Підсумовуючи, можна сказати, що під час вибору пристрою з таким типом фільтрації потрібно обов'язково враховувати конкретну форму заліза, з якою доведеться мати справу. Водночас у воді можуть міститися одночасно декілька видів таких домішок, що може потребувати комплексної фільтрації.

— Іони важких металів. У цьому разі також можна говорити про солі важких металів: іони утворюються під час розчинення будь-яких солей у воді. Більшість важких металів — і, відповідно, їх поєднання — отруйні для людини.

— Фенол. Речовина, яка широко використовується в хімічній промисловості. Отруйна для людини, до того ж забруднені стічні води погано піддаються біологічному очищенню.

— Пестициди. Різні хімічні речовини, які застосовуються для боротьби з шкідливими мікроорганізмами, грибками, бур'янами, різними шкідниками сільського господарства (комахами, гризунами) і т. ін. Більшість пестицидів належить до отрутохімікатам і токсична для людини.

— Нітрати. Солі азотної кислоти, які є, зокрема, поширеним компонентом мінеральних добрив (селітр). Велика частина нітратів у процесі використання переробляється в безпечні сполуки, проте надлишки добрив можуть потрапляти в питну воду.

— Кадмій. Метал, який використовується, зокрема, в антикорозійних покриттях, елементах живлення і неорганічних барвниках. Отруйний як сам собою, так і в різних сполуках.

— Нафтопродукти. Нафта й різні речовини, які отримують з неї (бензин, гас, солярка, мазут тощо). Отруйні при прийомі всередину.

— Солі жорсткості. Сполуки, що надають воді підвищеної жорсткості — насамперед солі кальцію і магнію. Очищення води від таких солей здійснюється системами очищення і пом'якшення за принципом іонного обміну. Детальніше про такі пристрої див. «Тип», а тут відзначимо, що якщо в характеристиках системи очищення і пом'якшення вказана фільтрація солей жорсткості — то перед нами класичний пом'якшувач, якщо ж ні — знезалізнювач.

Наведенй список не є вичерпним, сучасні фільтри можуть спеціалізуватися і на інших видах забруднень. Наприклад, для багатьох магістральних моделей (див. «Тип») окремо заявлена фільтрація від піску й глини. У нашому каталозі такі моменти описані в пункті «Доп. очищення».