Порівняння Electrolux GWH 10 High Performance vs Electrolux GWH 265 ERN NanoPlus

Тип живлення, необхідного для роботи водонагрівача.

— 230 В (1 фаза). Живлення від однофазної побутової мережі 230 В. При цьому відносно малопотужні моделі (до 3,5 кВт) можна вмикати в звичайну розетку, при більш високій потужності знадобиться особливий формат підключення. Однак у будь-якому разі такі пристрої порівняно прості в підведенні живлення. З іншого боку, в нагрівачах більш ніж на 10 кВт даний варіант практично не зустрічається.
Відзначимо також, що саме цей тип живлення використовують всі газові і опосередковані моделі, в яких електрика потрібна лише для роботи управляючих схем. Енергоспоживання у таких схем невелике, і звичайної розетки для них вистачає, що називається, «з головою».

— 400 В (3 фази). Живлення від трифазних мереж на 400 В. Такий формат живлення можна назвати «промисловим», підключення до 400 В є в спеціалізованих котельнях, цехах, майстернях та інших аналогічних місцях, а от у звичайному житловому приміщенні з ним можуть виникнути труднощі — велика ймовірність, що доведеться тягнути дріт до вуличної лінії електропередач або розподільного щита. З іншого боку, подібне живлення підходить для нагрівачів будь-якої потужності, навіть найбільш «великовагових». А якщо у вас є можливість підключити нагрівач і до 230 В, і до 400 В, краще вибрати другий варіант — він забезпечить більш достовірний облік витраченої енергії.

— Енергонезалежний. Водонагрівачі, які працюють взагалі без живлення і не по...требують підключення електрики. Незалежними можуть бути тільки газові і опосередковані моделі (див. «Джерело енергії»), однак не кожен газовий або опосередкований нагрівач належить до даної категорії.

Найбільша температура води, що забезпечується пристроєм. Стандартною температурою гарячої води у водопроводі вважається 60 °С, і це значення фактично є мінімумом для сучасних водонагрівачів: моделі зі скромнішими показниками (зазвичай від 40 °С) зустрічаються вкрай рідко. А ось більш високі значення можна зустріти набагато частіше: наприклад, великою популярністю користуються водонагрівачі на 75 °С і 80 °С, а в найбільш потужних в цьому плані моделях температура може досягати 95 °С і навіть вище.

З одного боку, для сильного нагрівання потрібні відповідні потужності (що особливо помітно в разі проточних електричних нагрівачів). З іншого, чим вище температура гарячої води – тим менше її потрібно для комфортної температури на виході, після змішування з холодною; це зменшує витрату нагрітої води, що особливо важливо для накопичувальних бойлерів. Крім того, чимало моделей має і власний терморегулятор (див. «Функції»).

Відзначимо також, що нагрівання до робочих значень може передбачати різну Δt (ступінь зміни температури) — залежно від вихідної температури холодної води. А від Δt безпосередньо залежить фактична продуктивність нагрівача; докладніше цей момент описаний нижче, в пунктах, присвячених продуктивності при різних Δt.

Продуктивність водонагрівача при нагріванні води приблизно на 50 °С понад вихідну температуру.

Продуктивність – це найбільша кількість гарячої води, яку агрегат може видати за хвилину. Вона залежить не тільки від потужності нагрівача як такого, але і від того, як сильно потрібно гріти воду: чим вище різниця температур (Δt — «дельта те») між холодною і нагрітою водою — тим більше енергії потрібно для нагрівання і тим менше об'єми води, з якими в такому режимі може впоратися агрегат. Тому продуктивність водонагрівачів обов'язково вказується для конкретних варіантів Δt - а саме 25 °С, 40 °С і/або 50 °С. А вибирати за даним показником варто з урахуванням реальних потреб в гарячій воді: скільки саме і якої температури необхідно для тієї чи іншої ситуації. Методики подібних розрахунків можна знайти в спеціальних джерелах.

Нагадаємо, що вода починає відчуватися людиною як тепла десь з 40 °С, як гаряча — десь з 50 °С, а температура гарячої води в системах центрального водопостачання (за офіційними нормами) становить не нижче 60 °С. Таким чином, Δt~50 °С можна описати як досить значний ступінь нагрівання: він дає змогу навіть воду з температурою близько нуля прогріти до стану «гаряча», а рівня 60 °С можна досягнути при початковій температурі 10 °С (цю температуру, наприклад, цілком можна зустріти в холодній водопровідній воді навіть у міжсезоння, не кажучи вже про літо). Правда, в сучасних водонагрівачах нерідко зустрічаються робочі температури вище 60 °С...; для їх досягнення зазвичай доводиться працювати з Δt більшою, ніж 50 °С — відповідно, і фактична продуктивність виявляється менше, ніж зазначено в цьому пункті. Проте, саме даний параметр найближче до реальних можливостей водонагрівача, якщо мова йде про повноцінне перетворення холодної води в гарячу.

Спосіб запалювання газу у газових водонагрівачах.

— Від батарейок. Запалювання від електричної іскри, створюваної спеціальної електросхеми з живленням від батарейок. Розпал від батарей дозволяє обійтися без зайвих дротів, він може використовуватися в моделях, що взагалі не вимагають підключення до мережі. Правда, користувачеві доводиться стежити за станом батарейок і періодично міняти їх, але робити це доводиться не так часто, а сама заміна не становить складності.

— Від мережі. Запалювання від електричної іскри, що створюється за рахунок електрики з розетки. У таких системах не потрібно міняти батарейки, однак вони вимагають підключення до мережі. Розпалювання від мережі зустрічається переважно серед газових нагрівачів з передовим електронним управлінням, в яких живлення від розетки потрібно для керуючих схем — від цієї розетки має сенс живлення і запалювання.

— П'єзорозпалювання. Розпал за рахунок п'єзоелемента — особливого пристосування, яке виробляє електрику при натисканні на кнопку (перетворює механічну енергію натискання в електричну). П'єзорозпалювання не потребує живлення від батарейок, а термін служби п'єзоелемента зазвичай порівняємо з терміном служби самого нагрівача.

— Турбінна колонка. Застосовується в проточних водонагрівачах (див. «Тип»). При такому типі розпалювання електри...ку для створення іскри виробляється микротурбиной, що приводиться в дію за рахунок руху води через нагрівач. При цьому у багатьох випадках від користувача не потрібно ніяких додаткових дій — запалювання відбувається автоматично при відкритті крана і початку руху води через пристрій.

Зазначимо, що більшість газових котлів допускає і традиційний розпал, від сірника або іншого відкритого вогню. Цей варіант передбачається як запасний, на випадок виходу з ладу основної системи розпалювання.

Номінальний діаметр димоходу, на який розрахований газовий водонагрівач (див. «Джерело енергії»).

Цей параметр стане в нагоді насамперед для вибору і монтажу димоходу під конкретний пристрій. При цьому варто пам'ятати, що конструкція димоходу залежить від типу камери згоряння (див. вище). Так, для відкритої камери використовується звичайна труба без всяких вишукувань; в таких випадках в характеристиках вказується один діаметр. А от закриті (турбовані) камери згоряння зазвичай робляться під т. зв. коаксіальний димохід — канал типу «труба в трубі», де через внутрішню трубу виводяться назовні продукти згоряння, а через зовнішню забирається з вулиці повітря, необхідний для горіння палива. Для таких димоходів вказується два діаметра, для кожної з труб.

Безпека водонагрівачів може здійснюватися такими функціями як захист від перегрівання, захист від замерзання, захист від вмикання без води, захист від перепаду напруги, електрозахист (ПЗВ), антилегіонела, газ-контроль і датчик тяги. Детальніше про них:

Захист від перегрівання. Система безпеки водонагрівача, яка автоматично відключає електроживлення або подачу газу (залежно від типу) при досягненні нагрівальним елементом критичної температури. Це дає змогу уникнути перегрівання і пов'язаних з ним неприємностей, починаючи від поломки нагрівача і закінчуючи пожежею.

– Захист від замерзання. Функція, що запобігає замерзанню води в контурах, баку і/або теплообміннику водонагрівача. Буде корисна в тому разі, коли пристрій встановлений в приміщенні з низькою температурою і працює з тривалими перервами. Замерзла вода розширюється, що може призвести до пошкодження пристрою; щоб уникнути цього захист від замерзання відстежує температуру води в пристрої і вмикає нагрівання, коли ця температура знижується до критичного рівня.

– Захист від вмикання без води. Система безпеки, що запобігає вмиканню нагрівача «всуху», тобто без наявності в ньому води. Оскільки нагрівальний е...лемент при такому вмиканні не передає тепло воді, він дуже швидко розігрівається сам і за короткий час досягає високої температури, здатної привести до поломки нагрівача і навіть до пожежі. Наявність захисту від вмикання без води дає змогу уникнути подібних неприємних наслідків.

– Захист від перепаду напруги. Система захисту нагрівача від стрибків напруги в електромережі. Таким захистом зазвичай оснащуються моделі з електронним управлінням (див. управління), оскільки саме управляюча електроніка найбільш чутлива до проблем з електроживленням. Варто враховувати, що можливості таких систем помітно скромніше, ніж у спеціалізованих стабілізаторів або захисних систем: «начинка» водонагрівача здатна згладити відносно слабкі скачки напруги, але при серйозних збоях вона, скоріш за все, просто вимкне пристрій, щоб уникнути пошкоджень. Втім, дана особливість в будь-якому разі буде не зайвою; хіба що в дуже нестабільних електромережах, схильних до частих флюктуацій, такому нагрівачу може знадобитися зовнішній стабілізатор.

— Електрозахист (ПЗВ). Вбудований прямо в нагрівач ПЗВ – пристрій захисного вимикання. Такий пристрій призначений перш за все для захисту людей від ураження електричним струмом – наприклад, при пошкодженні ізоляції і витоку електрики на корпус або в воду. Коли людина контактує з цією електрикою, виникає так званий струм витоку; ПЗВ реагує на нього і практично миттєво відключає живлення бойлера, запобігаючи удару струмом.
Відзначимо, що подібні захисні пристрої стандартно встановлюються прямо в розподільних щитках; однак наявність ПЗВ у водонагрівачі дає додаткову гарантію. Закономірно, що подібне оснащення зустрічається переважно в електричних моделях.

– Захист від надлишкового тиску. Система безпеки, що запобігає критичному підвищенню тиску води в нагрівачі. Як правило, в основі такого захисту лежить запобіжний клапан, який відкривається при досягненні певного рівня тиску і зливає надлишок води, даючи змогу уникнути пошкодження нагрівача.

– Газ-контроль. Система безпеки газових нагрівачів, що автоматично перекриває подачу газу в разі згасання полум'я пальника. Це дає можливість уникнути наповнення приміщення газом і можливих неприємних, а то і трагічних наслідків. Відновлювати подачу газу після спрацьовування захисту необхідно вручну.

— Датчик тяги. Датчик, який контролює наявність тяги в димарі газового водонагрівача. Ця функція особливо важлива для моделей з відкритими камерами згоряння: при відсутності тяги продукти згоряння будуть заповнювати приміщення, де знаходиться нагрівач. А це, зі свого боку, може привести до погіршення самопочуття людей, проблем зі здоров'ям і навіть смертельних випадків. Щоб уникнути подібних наслідків даний датчик при виявленні проблем з тягою відключає подачу газу і видає попередження про проблему. Втім, таке оснащення можна зустріти і в окремих моделях з закритими камерами згоряння – в них датчик тяги виконує переважно діагностичну функцію, даючи змогу визначити, що заважає нормальній роботі пальника.

– Антилегіонела. Функція, що запобігає розмноженню хвороботворних бактерій в бачку і контурах водонагрівача. Деякі види таких бактерій здатні жити і розмножуватися в досить гарячій воді — до 60 °С. щоб уникнути цього, система «Антилегіонела» відстежує температуру води в бачку і періодично підвищує її до рівня близько 65 °С. Конкретні способи роботи таких систем можуть бути різними: так, одні працюють строго за заданим графіком (наприклад, раз в два тижні), інші вмикають додаткове нагрівання, тільки якщо за якийсь період (наприклад, місяць) вода не нагрівалася до досить високих температур. Однак «антилегіонела» в будь-якому разі сприяє гігієнічності.

— Механічне. Управління, що здійснюється вручну за допомогою поворотних ручок і механічних кнопок. Моделі з механічним управлінням коштують недорого, проте можливості самого управління при цьому досить обмежені і включають, зазвичай, лише базові функції.

— Електронне. Таке управління здійснюється за допомогою електронного блока. Нагрівачі з електронним управлінням, зазвичай, мають більш широкий набір функцій, ніж «механічні» аналоги, можуть передбачати можливість програмування і оснащуватися дисплеєм для індикації різних параметрів. З іншого боку, за інших рівних умов характеристиках стоять такі нагрівачі значно дорожче.