Порівняння Canon IXUS 185 vs Nikon Coolpix W100

— ПЗЗ (CCD). Абревіатура від «прилад із зарядовим зв'язком» (Charge-Coupled Device). У таких сенсорах інформація зчитується зі світлочутливого елемента за принципом «рядок за раз» — електронний сигнал видається на процесор обробки зображення у вигляді окремих рядків (зустрічається також варіант «кадр за раз»). Загалом такі матриці мають непогані характеристики, але коштують дорожче CMOS. До того ж слабо придатні для деяких специфічних умов — наприклад, зйомки з точковими джерелами світла в кадрі — через що доводиться використовувати в камері різні додаткові технології, які також впливають на вартість.

— КМОП (CMOS). Головними перевагами CMOS-матриць є простота у виробництві, невисока вартість і енергоспоживання, більш компактні розміри ніж у CCD, а також можливість перенести ряд функцій (фокусування, експонометрію тощо) безпосередньо на сенсор, зменшивши таким чином габарити фотоапарата. Крім того, процесор камери може зчитувати з такої матриці зображення відразу (а не по рядках, як CCD); це дає змогу уникнути деформацій при зйомці об'єктів, які швидко рухаються. Головним недоліком CMOS є підвищена ймовірність появи шумів, особливо при високих значеннях ISO.

— КМОП (CMOS) BSI. BSI - абревіатура від англійського словосполучення «Backside Illumination». Так називають «перевернуті» CMOS-датчики, світло на які проникає не з боку фотодіодів, а зі зворотної частини матриці (з боку підкладки). При подібній реалізації фотодіоди отримують більше світла, оскільки...його не блокують інші елементи сенсора зображення. Як результат, матриці зі зворотним засвіченням можуть похвалитися високими показниками світлочутливості, що дає змогу створювати зображення кращої якості з меншою кількістю шумів при зйомці в умовах недостатньої освітленості кадру. Сенсорам BSI CMOS потрібно менше світла для отримання правильного експонування фото. У виробництві датчики зі зворотним засвіченням обходяться дорожче традиційних CMOS-матриць.

— LiveMOS. Різновид матриць, виконаних за технологією металооксидних напівпровідників (МОН, MOS — Metal-Oxide Semiconductor). Порівняно з CMOS-сенсорами має спрощену конструкцію, що забезпечує меншу схильність до перегрівання і, як наслідок, низький рівень шумів. Добре підходить для режиму «живого» перегляду (перегляду в режимі реального часу) зображення з матриці на екрані або у видошукачі камери, завдяки чому і отримала слово «Live» у назві. Також характеризуються високою швидкістю передачі даних.

Фізичний розмір світлочутливого елемента камери. Вимірюється по діагоналі, часто позначається в частках дюйма — наприклад, 1/2.3" або 1/1.8" (відповідно, друга матриця буде мати більший розмір, ніж перша). Зазначимо, що в таких позначеннях використовується не «звичайний» дюйм (2,54 см), а т. зв. «відиконовський», який менше на третину і становить близько 17 мм. Частково це данина традиції, що походить від телевізійних трубок-«відиконів» (попередників сучасних матриць), частково— маркетинговий хід, який створює у покупців враження, що матриці мають більший розмір, ніж насправді.

Як би там не було, при рівній роздільній здатності (див. Кількість мегапікселів) більший розмір матриці означає більший розмір кожного окремого пікселя; відповідно, на великих матрицях на кожен піксель потрапляє більше світла, а значить, у таких матриць вище світлочутливість (див. Світлочутливість) і нижчий рівень шумів, особливо під час зйомки в умовах недостатньої освітленості.

Найчастіше в сучасних камерах зустрічаються такі варіанти:

— 1/2.3" та 1/1.7". Невеликі матриці, характерні для моделей без змінної оптики — компактів і цифрових ультразумів (див. «Тип фотокамери»).

— 4/3. Свого роду «перехідний варіант» між невеликими сенсорами компактних апа...ратів і великими, але водночас дорогими «дзеркальними» APS-C. Розмір такої матриці становить 18 х 13,5 мм, що дає діагональ в 22,5 мм (приблизно 4/3 від описаного вище «відиконовського» дюйма, звідси і назва). Застосовується в дзеркальних і «бездзеркальних» камерах (див. «Тип фотокамери»), переважно початкового рівня, з байонетами Four Thirds і Micro Four Thirds відповідно.

— APS-C. Розмір матриць цього типу може варіюватися від 20,7х13,8 мм до 25,1х16,7 мм, залежно від виробника. Вони широко застосовуються в дзеркальних камерах початкового і середнього рівня, а також «бездзеркальних» моделях.

— APS-H. Трохи крупніше вищеописаної APS-C (розмір становить 28,1х18,7 мм), в іншому практично повністю аналогічна.

— Full frame (або APS). Розмір такої матриці дорівнює розміру кадру класичної фотоплівки — 36х24 мм. Нею зазвичай оснащуються дзеркальні камери професійного класу.

— Big frame. У дану категорію віднесені всі види матриць, розмір яких перевищує 36х24 мм (full frame). Камери з подібними сенсорами належать до т. зв. середньоформатного класу і є зазвичай професійними моделями преміумрівня. Великі матриці дають змогу застосовувати роздільну здатність в десятки мегапікселів, зберігаючи високу чіткість і якість перенесення кольорів, однак і коштують такі пристрої відповідно.

Загальна кількість окремих світлочутливих точок (пікселів) передбачена в матриці камери. Позначається у мегапікселях – мільйонах пікселів.

Повне кількість МП, зазвичай, більше кількості мегапікселів, у тому числі безпосередньо будується кадр (докладніше див. «Ефективне кількість МП»). Це з присутністю на матриці службових областей. В цілому ж цей параметр є довідковим, ніж практично значущим: більша повна кількість МП при тому ж розмірі та ефективному дозволі означає трохи менший розмір кожного пікселя, і, відповідно, підвищену ймовірність виникнення шумів (особливо на високих значеннях ISO).

Кількість пікселів (мегапікселів) матриці, які безпосередньо беруть участь у побудові зображення, по суті — кількість точок, з яких будується зняте зображення. Деякі виробники, крім даного параметра, вказують повну кількість МП, з урахуванням службових областей матриці. Однак основним показником вважається саме ефективна кількість МП — саме вона безпосередньо впливає на максимальну роздільну здатність зображення (див. «Максимальний розмір знімка»).

Велика кількість мегапікселів забезпечує високу роздільну здатність фото, які знімаються, проте не є гарантією якісного зображення - багато залежить від розміру матриці, її світлочутливості (див. відповідні пункти глосарію), а також апаратних і програмних інструментів обробки зображення, застосованих в камері. Варто враховувати, що для матриць невеликого розміру висока роздільна здатність іноді може бути швидше злом, ніж благом - такі сенсори дуже схильні до шумів на зображенні.

Максимальний розмір фотографії, що знімаються камерою в звичайному (не панорамному режимі. По суті, в даному пункті вказується найбільше роздільна здатність фотозйомки — в пікселях по вертикалі і горизонталі, наприклад, 3000х4000. Цей показник безпосередньо залежить від роздільної здатності матриці: кількість точок на знімку не може бути більше ефективного числа мегапікселів (див. вище). Наприклад, для тих же 3000х4000 матриця повинна мати ефективне роздільна здатність не менше 3000*4000 = 12 млн пікселів, тобто 12 МП.

Теоретично чим більше розмір фото — тим детальніше зображення, тим більше подробиць можна передати на ньому. Водночас загальна якість знімка (у тому числі видимість дрібних деталей) залежить не лише від роздільної здатності, але і від ряду інших технічних і програмних факторів; докладніше див. «Ефективне число МП».

Діапазон світлочутливості матриці цифрової камери. У цифровій фотографії світлочутливість виражається в тих же одиницях ISO, що і в плівковою; однак, на відміну від плівки, світлочутливість матриці цифрової камери можна змінювати, що дає розширені можливості налаштування параметрів зйомки. Висока максимальна світлочутливість важлива в тому випадку, якщо разом з камерою доводиться використовувати об'єктив зі слабкою світлосилою (див. Світлосила), а також під час зйомки слабоосвещенних сцен і бистродвіжущихся об'єктив; в останньому випадку висока ISO дозволяє використовувати невеликі значення витримки, що зводить розмиття зображення до мінімуму. Варто, однак, враховувати, що з підвищенням значення застосовуваного ISO зростає і рівень шумів на отриманих зображеннях.

Світлосила об'єктива, встановленого в камері або поставляється з нею в комплекті (для моделей з додатковою оптикою).

Спрощено цей параметр можна описати як здатність об'єктива пропускати світло — іншими словами, наскільки слабшає світловий потік при проходженні через оптику. Вважається, що на характеристики світлопропускання впливають два основних показники: діаметр відносного отвору об'єктива і його фокусна відстань. Світлосила ж — це відношення першого показника до другого; при цьому діаметр чинного отвору приймається за одиницю і при записі взагалі опускається, в результаті такий запис виглядає, наприклад, так: f/2.0. Відповідно чим більше число після знака дробу — тим нижче світлосила, тим менше світла пропускає об'єктив.

Об'єктиви із змінною фокусною відстанню (варіооб'єктиви), зазвичай, мають різні значення світлосили для різних фокусних відстаней. Для такої оптики в характеристиках вказується два значення цього параметра, для мінімальної і максимальної фокусної відстані, наприклад f/2.8–4.5. Існують також варіооб'єктиви, що зберігають незмінну світлосилу на всьому діапазоні фокусних відстаней, проте вони коштують помітно дорожче аналогів з змінною світлосилою.

Висока світлопроникність об'єктива важлива, якщо планується застосовувати камеру для зйомки в умовах недостатньої освітленості або для зйомки швидко рухомих об'єктив: світлосильна оптика дозволяє знімати при невисокій чутливості матриці (...що знижує ймовірність появи шумів) і на малих витримках (на яких рухомі об'єкти виходять менш розмитими). Також цей параметр визначає глибину різкості зображуваного простору: чим вище світлосила, тим менша глибина різкості. Тому для зйомки з художнім розмиттям фону («боке») рекомендується використовувати світлосильні об'єктиви.

Фокусна відстань об'єктива камери.

Фокусною відстанню називають відстань між матрицею фотокамери і оптичним центром об'єктива, сфокусованим на нескінченність, при якому на матриці виходить чітке і різке зображення. Для моделей зі змінною оптикою (бездзеркальних камер і MILC, див. «Тип фотокамери») даний параметр вказується в тому випадку, якщо камера поставляється з об'єктивом (комплектація «kit»); нагадаємо, що при бажанні на таку камеру можна встановити оптику з іншими характеристиками.

Чим більше фокусна відстань, тим менше кут огляду об'єктива, тим вище ступінь наближення і більш видимі в кадрі предмети. Тому даний параметр є одним з ключових для будь-якого об'єктива і багато в чому визначає його застосування (конкретні приклади наведено нижче).

Найчастіше в сучасних цифрових камерах застосовуються об'єктиви із змінною фокусною відстанню: такі об'єктиви здатні збільшувати і зменшувати зображення (докладніше див. «Оптичне збільшення»). Для «дзеркалок» і MILC випускається спеціалізована оптика з незмінним фокусною відстанню (фікс-об'єктиви). А ось в цифрових компактах «фікси» використовуються вкрай рідко, зазвичай такий об'єктив є ознакою висококласної моделі зі специфічними характеристиками.

Варто враховувати, що в характеристиках камери зазвичай наводиться фактична фокусна відстань об'єктива. А кути огляду і загальне призначен...ня оптики визначаються не тільки цим параметром, але ще й розміром матриці, з якою використовується оптика. Залежність виглядає так: при тих же кутах огляду об'єктив під більш велику матрицю буде мати більшу фокусну відстань, ніж об'єктив для невеликого сенсора. Відповідно, порівнювати між собою по фокусній відстані об'єктивів можна тільки камери з однаковим розміром матриці. Втім, для полегшення порівнянь в характеристиках може приводитися т. зв. ЕФВ — фокусна відстань в еквіваленті 35 мм: це фокусна відстань, яку мав би об'єктив для full frame матриці, що має ті ж кути огляду. Порівнювати за ЕФВ можна об'єктиви під будь-який розмір матриці. Існують формули, які дозволяють самостійно обчислити еквівалент 35 мм, їх можна знайти в спеціальних джерелах.

Якщо ж говорити про конкретну спеціалізацію, то ЕФВ до 18 мм відповідає надширококутним об'єктивам типу «fisheye». Ширококутною вважається «фіксована» оптика з ЕФВ до 28 мм, а також варіооб'єктиви з мінімальним ЕФВ до 35 мм. Показник до 60 мм відповідає оптиці «загального призначення», 50 – 135 мм вважаються оптимальним показником для зйомки портретів, а більш високі фокусні відстані зустрічаються в телеоб'єктивах. Детальніші дані про специфіку різних фокусних відстаней можна знайти в спеціальних джерелах.

Кратність збільшення, забезпечувана фотоапаратом за рахунок використання можливостей об'єктива (а саме за рахунок зміни його фокусної відстані). В моделях зі змінною оптикою (див. «Тип фотокамери») вказується для комплектного об'єктива, якщо такий є в наявності.

Варто враховувати, що в даному випадку кратність не вказується щодо зображення видимого неозброєним оком, а щодо зображення, що видається об'єктивом на мінімальному збільшенні. Приміром, якщо в характеристиках зазначено оптичне збільшення 3х — це означає, що на максимальному збільшенні предмети в кадрі будуть втричі більше, ніж на мінімальному.

Ступінь оптичного збільшення безпосередньо пов'язана з діапазоном фокусних відстаней (див. вище). Визначити цей ступінь можна, поділивши максимальна фокусна відстань об'єктива на мінімальне, наприклад 360мм/36мм=10х збільшення.

На сьогоднішній день оптичне збільшення дає найкращу якість «наближеного» зображення і вважається краще цифрового (див. нижче). Це пов'язано з тим, що при такому форматі роботи постійно задіється вся площа матриці, що дозволяє на повну використовувати її можливості. Тому навіть серед бюджетних моделей апарати без оптичного збільшення є великою рідкістю.