Порівняння Microsoft Surface Pro 5 128 ГБ vs Microsoft Surface Pro 4 128 ГБ

— Діагональ дисплея. Розмір екрана по діагоналі; традиційно вказується в дюймах. Більш великі екрани зручні як в перегляді, так і в сенсорному управлінні. З іншого боку, цей параметр безпосередньо впливає на розміри, енергоспоживання і ціну всього планшета (збільшення вартості нерідко пов'язано ще й з тим, що для більшого екрана бажана також більша роздільна здатність). Рідкісні птахи із сімейства сучасних планшетів. мають екрани на 7 дюймів; багато з них схожі на дещо збільшені смартфони. Розміри в 8 дюймів і 9 дюймів можна вважати базовими. 10-дюймова і 11-дюймова діагональ — це досить великий показник для планшета споживчого класу; а екрани в 12", 13", 14" і більше характерні переважно для моделей професійного рівня.

— Роздільна здатність. Роздільна здатність екрана в планшеті — розмір матриці в точках (пікселях) по горизонталі і вертикалі. Чим вище роздільна здатність дисплея — тим більш чітке, деталізоване і згладжене зображення він здатний відтворити. Висока роздільна здатність особливо важлива для дисплеїв з великою діагоналлю. Водночас вона помітно позначається на вартості — як через високу ціну самих екранів, так і через підвищені вимоги до продуктивності системи.

—...PPI. Абревіатура від «points per inch», тобто «точок (пікселів) на дюйм». Цей параметр визначає, скільки пікселів розташовується на лінії довжиною в 1 дюйм (2,54 см), проведеній по горизонталі або вертикалі екрана; він безпосередньо залежить від роздільної здатності і розміру дисплея. В цілому чим більше значення PPI — тим більш чіткою, згладженою і, відповідно, якісною буде картинка на екрані. А при певній щільності пікселів людське око взагалі перестає розрізняти окремі точки, сприймаючи повністю згладжене зображення.

— Тип матриці. Технологія, за якою виготовлений дисплей планшетного ПК. На сьогоднішній день використовуються матриці таких типів:

• — TN-Film (Twisted Nematic+Film). Найстаріша з сучасних технологій виготовлення рідкокристалічних екранів. Такі матриці відрізняються малим часом відгуку, але мають невеликі кути огляду, і забезпечують відносно невисоку якість зображення. Деякий час вони були досить популярні завдяки невисокій вартості, однак на сьогоднішній день практично зійшли зі сцени через розвиток і здешевлення більш прогресивних технологій.
• — IPS (In Plane Switching). Такі матриці характеризуються відмінною кольоропередачею і широкими кутами огляду у всіх площинах перегляду. Першопочатково вони мали досить великий час відгуку і коштували дорого, проте технології не стоять на місці — удосконалені версії IPS є більш «швидкими» та недорогими. Завдяки цьому цей тип матриці зустрічається у всіх типах планшетів, навіть серед пристроїв бюджетного класу.
• — PLS (Plane to Line Switching). Тип матриці, розроблений інженерами компанії Samsung як недорога і більш якісна альтернатива оригінальній IPS, з підвищеною яскравістю і контрастністю. З низки причин застосовується переважно в пристроях середнього і вищого цінового діапазону.
• — LTPS (Low Temperature Poly Silicon). Технологія виробництва TFT-дисплеїв з використанням кремнію. Показники яскравості, контрастності і кутів огляду на рівні екранів вироблених на основі IPS. Ключовою особливістю даної технології є можливість вбудовування управляючої електроніки прямо в екран, але при цьому дані дисплеї залишаються легкими й тонкими. Така технологія досить дорога у виробництві, але за рахунок того що не потрібно використовувати додаткові чипи для управління зображенням, ціна кінцевих пристроїв знаходиться на прийнятному рівні.
• — MVA. Абревіатура від «Multi-domain Vertical Alignment». Один з найпопулярніших на сьогоднішній день різновидів технології VA. Є свого роду перехідним варіантом між TN-film і IPS (див. вище), поєднуючи ряд переваг обох типів. З одного боку, MVA-матриці забезпечують досить якісну передачу кольорів і глибокий чорний колір, з іншого — час відгуку в них набагато нижче, ніж в TN-film. У той же час подібні екрани не позбавлені недоліків: при строго перпендикулярному погляді відтінки чорного можуть «змазуватися» і зливатися, а колірний баланс в цілому відчутно залежить від кута огляду. В планшетах не отримала широкого розповсюдження.
• –AMOLED. Абревіатура від «Active Matrix Organic Light Emitting Diode», тобто активна матриця на органічних світлодіодах. На відміну від більшості інших типів екранів AMOLED-матриця сама по собі є джерелом світла і не потребує окремого підсвічування, що відчутно знижує енергоспоживання. При цьому такі екрани характеризуються високою якістю контрастності і кольоропередачі, а зображення на них добре видно навіть при яскравому зовнішньому освітленні. Головними недоліками AMOLED є складність у виробництві (як наслідок — висока ціна), а також схильність до нерівномірного зносу («вигорання») пікселів при тривалій роботі на високій яскравості, що може порушити кольоропередачу. З іншого боку, довести дисплей до такого зносу вельми складно, а виробники AMOLED-матриць постійно працюють над новими модифікаціями технології, покликаними усунути зазначені недоліки.
• — Super AMOLED. Допрацьована і вдосконалена версія технології AMOLED, створена компанією Samsung; компанія LG випускає такі екрани під маркою Ultra AMOLED. Одним з ключових поліпшень даної технології стало те, що в Super AMOLED екранах сенсорний шар вбудовується прямо в дисплей (а не робиться окремим). Це позитивно позначилося як на якості кольоропередачі і яскравості зображення, так і на точності і швидкості роботи сенсорів. Крім того, екрани цього типу на 20 % яскравіше оригінальних AMOLED, на 80 % менше виблискують і споживають на 20 % менше енергії.
• — Super Clear TFT. Технологія, створена Samsung спільно з Sony як альтернатива Super AMOLED дисплеям (попит на які виявився настільки високим, що у виробників просто не вистачило потужностей на випуск потрібної кількості). Створена на основі звичайної TFT з деякими поліпшеннями і доповненнями; за якістю зображення дещо програє Super AMOLED, але ненабагато, зате виробництво Super Clear TFT значно дешевше і простіше.
• — OLED. Різні різновиди матриць, заснованих на органічних світлодіодах. За такими особливостями, як кольоропередача, контраст, енергоспоживання, такі екрани аналогічні описаним вище AMOLED; відмінності можуть полягати в дрібних деталях технології. В цілому OLED-дисплеї є досить прогресивними, вони зустрічаються переважно в топових моделях планшетів. Головні недоліки OLED-екранів - висока ціна (яка, втім, постійно знижується в міру розвитку та вдосконалення технології), а також схильність органічних пікселів до вигоряння при тривалій трансляції статичних зображень або картинки зі статичними елементами (панель повідомлень, екранні кнопки тощо).

— Частота розгортки. Максимальна частота оновлення дисплея, іншими словами — найбільша частота кадрів, яку він здатний ефективно відтворити. Чим вище цей показник — тим більш плавним і згладженим виходить зображення, тим менше помітні «ефект слайдшоу» і розмиття предметів при русі на екрані. У той же час варто враховувати, що частота оновлення 60 Гц, підтримувана практично будь-яким сучасним планшетом, цілком достатня для більшості завдань; навіть відеоролики високої чіткості у наш час майже не використовують більшу частоту кадрів. Тому частота розгортки в нашому каталозі спеціально уточнюється переважно для екранів, здатних видати понад 60 Гц. Проте висока частота розгортки — 90 Гц, 120 Гц, 144 Гц — може стати в нагоді в іграх і деяких інших завданнях, також вона поліпшує загальне враження від інтерфейсу ОС і додатків — рухомі елементи в таких інтерфейсах переміщуються максимально плавно і без змазування.

— HDR. Технологія дозволяє розширити динамічний діапазон екрана. В даному випадку мається на увазі діапазон яскравості - простіше кажучи, наявність HDR дозволяє екрану відображати яскравіший білий і темніший чорний колір, ніж на дисплеях без підтримки цієї технології. На практиці це дає помітне підвищення якості картинки: покращується насиченість і достовірність передачі різних кольорів, а деталі на дуже світлих або дуже темних ділянках кадру не тонуть у білому або чорному кольорі. Однак усі ці переваги стають помітними лише за умови, що контент, що відтворюється, спочатку записаний в HDR. В наш час застосовується кілька різновидів даної технології, ось їх особливості:

• HDR10. Історично перший зі споживчих HDR-форматів надзвичайно популярний і в наші дні: зокрема, підтримується практично всіма стрімінговими сервісами з HDR-контентом і стандартно застосовується для такого контенту на дисках Blu-ray. Забезпечує глибину кольору в 10 біт (більше мільярда відтінків). При цьому на апаратах з цією технологією можна відтворювати контент формату HDR10+ (див. нижче) — хіба що його якість обмежуватиметься можливостями оригінального HDR10.
• HDR10+. Вдосконалена версія HDR10. При тій же глибині кольору (10 біт) використовує так звані динамічні метадані, що дозволяють передавати інформацію про глибину кольору не тільки для груп з кількох кадрів, а й окремо взятих кадрів. Завдяки цьому досягається додаткове покращення кольору.
• Dolby Vision. Прогресивний стандарт, який використовується, зокрема, у професійному кінематографі. Дає змогу досягти глибини кольору в 12 біт (майже 69 млрд відтінків), використовує згадані вище динамічні метадані, до того ж дає можливість передавати в одному відеопотоці відразу два варіанти зображення HDR і звичайне (SDR). При цьому Dolby Vision заснований на тій самій технології, що і HDR10, тому в сучасній електроніці цей формат нерідко поєднується з HDR10 або HDR10+.

— Скло Gorilla Glass. Спеціальне загартоване скло, що застосовується для покриття дисплеїв в сучасних гаджетах, включаючи планшети. Відрізняється підвищеною стійкістю до подряпин і ударів; а от конкретні властивості покриття Gorilla Glass залежать від його версії. Цей параметр також може уточнюватися в характеристиках планшета; ось найбільш актуальні на сьогодні версії:

• Gorilla Glass v3. Випущена в 2013 році, проте все ще зустрічається в сучасних пристроях. Це пов'язано насамперед з видатною стійкістю до подряпин: за цим показником третя версія «горили» залишалася неперевершеною аж до 2020 року (причому Gorilla Glass Victus, яка перехопила першість, в планшетах поки практично не використовується)
• Gorilla Glass v4. Покриття, створене в 2014 році. Основний акцент при розробці був зроблений на стійкості до ударів, завдяки чому цей показник, у порівнянні з попередньою версією, збільшився вдвічі (при товщині скла всього в 0,4 мм). А ось стійкість до подряпин дещо знизилася.
• Gorilla Glass v5. Версія, представлена в 2016 році. Стійкість до ударів, в порівнянні з попередником зросла в 1,8 разів, завдяки чому таке скло залишається цілим в 100 % випадків падіння з висоти 1,2 м (на рівну тверду поверхню) і в 80 % випадків падіння з висоти 1,6 м. Також дещо покращилася стійкість до подряпин, однак до показників v3 цей матеріал все одно не дотягує.
• Gorilla Glass v6. Версія зразка 2018 з упором на поліпшення ударостійкості. Вдвічі міцніше за 5-у версію, гарантовано витримує одноразові падіння з висоти 1.6 м і багаторазові (до 15 разів поспіль) з висоти 1 м.
• Gorilla Glass Victus. Після v3 це перша версія Gorilla Glass, де творці приділили стійкості до подряпин не менше уваги, ніж ударозахисту. Скло Victus дебютувало у 2020 році. Ударостійкість для нього заявлена на рівні 2 м при одноразовому падінні та 1 м при багаторазовому (до 20 разів поспіль).
• Gorilla Glass Victus+. Поліпшена модифікація захисного скла Gorilla Glass Victus, випущена у 2022 році. Наближена до кераміки зі стійкості до подряпин. Так, відповідно до мінералогічної шкали твердості Мооса скло починає дряпатися на рівні 7/10, тоді як оригінальна версія Victus дряпається на рівні 6/10.

Тактова частота процесора, встановленого в планшеті, фактично — максимальна кількість операцій, що виконується одним ядром процесора за секунду. Цей показник важливий для швидкодії системи, однак сама по собі висока тактова частота ще не гарантує швидкості. Фактична швидкість роботи процесора залежить також від його архітектури, кількості ядер і багатьох інших особливостей, а загальна швидкість роботи пристрою — ще й від об'єму «оперативки», встановленої ОС тощо. Тому нерідкі ситуації, коли потужні прогресивні планшети мають меншу частоту CPU, чим більш скромні моделі.

Кількість окремих ядер, яка передбачена в процесорі планшета.

Ядром називають частину процесора, що забезпечує виконання одного потоку команд. Відповідно, чим більше ядер — тим більше потоків одночасно може обробляти процесор і тим вища його продуктивність (за інших однакових умов). З іншого боку, велика кількість ядер не завжди є показником високого класу процесора й планшета загалом. По-перше, фактична швидкодія чипу залежить від багатьох інших чинників, і прогресивні двоядерні процесори часто «обходять» недорогі чотириядерні. По-друге, розвиток і здешевлення технологій призвело до того, що прості чотириядерні CPU стали цілком доступні навіть для бюджетних пристроїв. І навіть восьмиядерні процесори, які свого часу були однозначною ознакою прогресивних моделей, усе частіше зустрічаються в досить недорогих планшетах; те саме можна сказати про процесори з 10 ядрами, які з'явилися відносно недавно. Щоправда, варто відзначити, що у подібних чипах ядра можуть поділятися на основні (з високою продуктивністю) й додаткові (застосовуються в задачах, які не потребують потужності). Наприклад, 8 ядер можуть бути поділені на 4 основних і 4 додаткових ядра. Однак такий поділ нерідко є не недоліком, а перевагою: велика кількість повноцінних ядер на практиці потрібна вкрай рідко, а знижена потужність дає можливість економити енергію і покращує автономність.

Результат, показаний пристроєм під час проходження тесту продуктивності (бенчмарку) Geekbench.

Geekbench є спеціалізованим бенчмарком, призначеним для процесорів. З версії 4.0 тест застосовується ще й для графічних прискорювачів, під завісу 2019 вийшла редакція бенчмарку під номером «5». У характеристиках портативних гаджетів зазвичай наводяться дані саме з CPU. Під час тестування Geekbench імітує навантаження, що виникають під час виконання реальних завдань, та враховує як можливості одного ядра, наприклад і ефективність одночасної роботи кількох ядер. Завдяки цьому підсумкові результати непогано характеризують можливості процесора у повсякденному використанні. Крім того, тест є кросплатформним та дає змогу порівнювати між собою CPU різних пристроїв (смартфонів, планшетів, ноутбуків, ПК). У довідковій інформації вказуються значення багатоядерного тесту для процесора.

Версія Bluetooth, підтримувана планшетом.

Сам по собі Bluetooth являє собою технологію прямої бездротового зв'язку між різними електронними пристроями. Вона може застосовуватися для різних цілей, зокрема обміну файлами з іншим Bluetooth-пристроєм (ноутбуком, мобільним телефоном), підключення бездротових навушників та гарнітур, периферійних пристроїв (клавіатур, мишей) тощо. Зв'язок Bluetooth не потребує знаходження обох пристроїв в зоні прямої видимості і стійка при їх переміщенні в межах зони дії. Дальність дії і додаткові можливості залежать від версії підключення:

• 2.0. Найбільш рання з варіацій Bluetooth, використовуваних у сучасних планшетах. Забезпечує швидкість передачі даних близько 2,1 Мбіт/с.
• 2.1. Ця версія відрізняється від 2.0 рядом поліпшень: посиленою безпекою, зменшеним енергоспоживанням і сумісність з технологією NFC.
• 3.0. Дана версія являє собою комбінацію з модуля Bluetooth 2.1 і високошвидкісної надбудови, що дає можливість передавати дані зі швидкістю до 24 Мбіт/с. Завдяки цьому з'єднання здатне автоматично підлаштовуватися під ситуацію: для невеликих об'ємів даних використовується повільний канал, що не споживає багато енергії, а для великих об'ємів — швидкісна частина.
• 4.0. Версія, представлена в червні 2010 року. Вона примітна тим, що поєднує три протоколи: класичний, швидкісний і BLE (з низьким енергоспоживанням). Останній є найбільш економічним на момент випуску — енерг...оспоживання настільки мало, що батарейки-«таблетки» CR2032 вистачає на кілька років роботи. Швидкість передачі даних по протоколу BLE — до 1 Мбіт/с. За класичним і високошвидкісним протоколом Bluetooth 4.0 практично аналогічна версії 3.0 (див. вище).
• 4.1. Розвиток описаної вище версії 4.0. Одним з ключових поліпшень стала оптимізація спільної роботи із стільниковими модулями LTE — щоб уникнути взаємних перешкод. Крім того, з'явилася можливість роботи Bluetooth-пристроїв одночасно в декількох ролях (наприклад, для трансляції аудіо гарнітуру і дистанційного управління іншим пристроєм).
• 4.2. Наступне, після 4.1, ключове оновлення стандарту Bluetooth. Представило ряд ключових нововведень для роботи в «Інтернеті речей» (Internet of Things), а також загальні поліпшення швидкості і перешкодозахищеності.
• 5.0. Версія Bluetooth 5.0, представлена в 2016 році. Загалом продовжила тенденцію, задану стандартом 4.2, має ще більш великі можливості по роботі з «Інтернетом речей». Зокрема, в протоколі Bluetooth Low Energy (див. «4.0» вище) з'явилася можливість збільшувати швидкість передачі даних вдвічі (до 2 Мбіт/с) ціною зменшення дальності, а також збільшувати дальність вчетверо ціною зменшення швидкості; крім того, був введений ряд поліпшень, які стосуються одночасної роботи з великою кількістю підключених пристроїв.
• Bluetooth v 5.1. Оновлення описаної вище версії v 5.0. Крім загальних поліпшень якості та надійності зв'язку, у цьому оновленні була реалізована така цікава можливість, як визначення напряму, з якого надходить Bluetooth-сигнал. Завдяки цьому з'являється можливість визначати місце розташування підключених пристроїв з точністю до сантиметра, що може стати в нагоді при пошуку різних аксесуарів — наприклад, Bluetooth-навушників або бездротового геймпада.
• Bluetooth v 5.2. Наступне, після 5.1 оновлення Bluetooth 5 покоління. Основними нововведеннями цієї версії стали ряд поліпшень безпеки, додаткова оптимізація енергоспоживання в режимі LE і новий формат аудіосигналу для синхронізації паралельного відтворення на декількох пристроях.

Роздільна здатність та максимальна частота кадрів, що забезпечуються основною камерою при відеозапису у форматі Full HD (1080p) з нормальною швидкістю, без використання уповільненої зйомки (якщо вона є).

Стандартною роздільною здатністю для цього формату є 1920х1080. Зазначимо, що це може бути як максимальна роздільна здатність зйомки, наприклад і один із порівняно простих варіантів на додаток до більше просунутих стандартів (таких як UltraHD 4K). При цьому Full HD вважається більше ніж пристойною роздільною здатністю за сучасними мірками, і в той же час вона може підтримуватись навіть досить простими та недорогими планшетами.

Що стосується частоти кадрів, то при звичайній зйомці фактично зустрічаються два значення - Full HD 30 к/с та Full HD 60 к/с. Вища частота кадрів дає змогу досягти дуже плавного відображення динамічних сцен — навіть об'єкти, що швидко рухаються, в кадрі видно максимально чітко, майже без змащування. Втім, невисока швидкість зйомки теж має свої переваги - вона дає змогу зменшити обсяги матеріалів, що знімаються. Тому в планшетах з підтримкою 60 к/с може бути можливість знизити частоту кадрів до 30 к/с. А ось швидкості вище 60 к/с використовуються вже для зйомки уповільненого відео (slow-mo); докладніше про це див. «Уповільнена зйомка (slow-mo)».

Місткість акумулятора, штатно встановленого в планшеті.

Теоретично ємніший акумулятор забезпечує більше тривалу роботу на заряді. Однак на практиці автономність планшета залежить ще й від його енергоспоживання – а на нього впливають характеристики процесора та екрана, встановлена ОС та інші фактори. Тому порівнювати за ємністю батареї можна лише моделі зі схожими характеристиками (і таке порівняння буде досить приблизним); а для оцінки автономності найкраще дивитися на прямо заявлений час роботи у різних режимах.