Порівняння Qplay Comfo Max vs Lionelo Bart

— Триколісний. Класичні дитячі триколісні велосипеди: одне колесо з педалями спереду і два ззаду. Такі велосипеди, на відміну від двоколісних, не падають, навіть стоячи нерухомо. Крім того, на них неможливо сильно розігнатися, а в конструкції можна передбачити різні спеціальні пристрої на зразок батьківського ручки (див. нижче) або захисного бампера (див. «Комплектація»). Це робить триколісні машини ідеальним варіантом для молодшої вікової групи — деякі моделі можуть застосовуватися у віці від 1 року. Втім, зустрічаються і «старші» варіанти — для дітей від 2 до 4 років. А ось після 4 років навряд чи має сенс використовувати триколісний велосипед — в цьому віці можна вже звертати увагу на двоколісні машини (див. нижче).

— Двоколісний. Двоколісні дитячі велосипеди мають таку ж конструкцію, що і дорослі велосипеди, і відрізняються насамперед меншими розмірами. Крім того, вони нерідко оснащуються бічними колесами (докладніше див. «Комплектація»), проте це не обов'язково — моделі для старшого віку додаткових коліс не мають. У будь-якому разі такий велосипед складніше в освоєнні, ніж триколісний, однак він відмінно розвиває координацію і відчуття рівноваги; при цьому багато хто з подібних машин належать до вікової категорії «з 2 до 4», так що почати знайомство з велосипедами можна відразу з двоколісного апарата.

— Біговел. Своєрідний гібрид двоколісного ве...лосипеда і самоката. На такому апараті дитина сидить верхи, як на звичайному велосипеді, однак педалей в конструкції немає, і для руху потрібно відштовхуватися ногами від землі. Це дозволяє розвивати координацію і почуття рівноваги, необхідні для їзди на двоколісних велосипедах; при цьому ризик впасти практично відсутній, оскільки ноги дитини постійно контактують з землею. Відповідно, біговел може стати в нагоді не тільки як розвага, але і як своєрідний тренажер перед велосипедом «дорослої» конструкції. Випускаються такі моделі переважно для дітей 2-4 років (див. «Вікова категорія»).

— Від 1 до 3 років. Наймолодша вікова група. До неї належать виключно триколісні велосипеди (див. «Тип»), а в конструкції часто передбачаються додаткові функції, які забезпечують безпеку й дають змогу батькам використовувати велосипед у ролі візка. З таких функцій можна назвати, зокрема, ремені безпеки, бампер, козирок, (див. «Комплектація») і батьківську ручку (див. нижче).

— Від 2 до 4 років. У цю групу можуть входити всі 3 типи велосипедів (див. «Тип»). Водночас триколісні моделі зазвичай менше схожі на візки й більше розраховані на самостійне пересування дитини, ніж у попередній групі; для двоколісних же обов'язковою є наявність бокових коліс (див. «Комплектація»). А біговели практично всі розраховані на дітей 2-4 років.

— Від 3 до 6 років. Для дітей цього віку триколісний велосипед вже стає нецікавим, а фізичний розвиток цілком дає можливість навчатися їзді на двох колесах. Відповідно, у цю категорію включені переважно двоколісні моделі (див. «Тип») з обов'язковою наявністю в комплекті бокових коліс (див. «Комплектація»).

— Від 5 до 8 років. Велосипеди для дітей молодшого шкільного віку дуже схожі на дорослі моделі: сюди належать лише двоколісні машини, а бічні колеса (див. «Комплекта...ція») хоча й можуть зустрічатися, проте далеко не обов'язкові.

— Від 6 до 10 років. Моделі старшої вікової категорії дають змогу кататися «по-дорослому». До цієї категорії входять байки з колесами діаметром 20 дюймів. У деяких екземплярах для цього віку вже присутнє ручне гальмо і деякі додаткові функції. Однак підбирати такі велосипеди необхідно з урахуванням готовності дитини до самостійного катання.

— Від 8 до 10 років. Вікова група від 8 до 10 років об'єднує під своїм крилом дитячі велосипеди із справді «дорослим» оснащенням. Сюди входять моделі на 20-дюймових колесах з багатошвидкісними трансмісіями, ручками гальмування на кермі (включаючи прогресивні дискові гальма) та іншими атрибутами дорослих байків, але в зменшеному форматі. По суті велосипеди цього вікового діапазону є перехідною ланкою між дитячими та підлітковими моделями.

Межі вікових груп є досить умовними, проте сильно порушувати їх все ж таки не рекомендується. Важливо враховувати не тільки зазначений виробником діапазон віку, а й загальний рівень розвитку дитини. Також зазначимо, що діти певного віку можуть мати різні зріст та статуру — при виборі варто звертати увагу не лише на вікову групу, а й на максимальне навантаження (див. нижче).

Найбільший вага вершника, який велосипед здатний нормально винести. Цей момент безпосередньо пов'язаний з віковою групою (див. вище), проте велосипеди з однаковими рекомендаціями за віком можуть розрізнятися за максимальної навантаженні.

Само собою, перевищувати зазначену виробником навантаження не можна: навіть якщо аварія не станеться відразу, вона може відбутися в будь-який момент. А в ідеалі варто вибрати велосипед з запасом по вазі — на випадок позаштатних ситуацій, так і з урахуванням того, що дитина буде рости.

- Сталь. Досить поширений матеріал, який широко застосовується у всіх різновидах дитячих велосипедів (див. «Тип»). Маючи невисоку вартість, сталь водночас дуже міцна, надійна та стійка до ударів та струсу. Головним її недоліком багато хто вважає відносно велику вагу; однак різниця у вазі з тим же алюмінієм зазвичай не така вже й велика (особливо в порівнянні з вагою самого велосипедиста). У дитячих велосипедах можуть застосовуватися різні марки сталі, і загальна якість даного матеріалу нерідко залежить від цінової категорії машини.

- Алюміній. Сплави на основі алюмінію дуже міцні, важать небагато, а також значно менш чутливі до корозії, ніж сталь. З іншого боку, вартість таких матеріалів відчутно вища, а висока міцність далеко не завжди критична (з огляду на особливості їзди на дитячих велосипедах, особливо триколісних). Тому алюміній зустрічається рідше, хоча також може використовуватися у всіх типах машин.

- Пластик. Пластик має відносно невелику вагу, абсолютно нечутливий до вологи і легкий в обробці - йому можна надати практично будь-яку форму та колір. При цьому цей матеріал коштує недорого. З іншого боку, пластик не відрізняється міцністю; тому він використовується виключно в велосипедах для найменших, переважно в триколісних моделях і беговелі (див. «Тип»).

- Дерево. Загальні характеристики д...ерева такі, що цей матеріал слабко підходить для класичних велосипедів – як дво-, наприклад і триколісних – проте дуже зручний для біговелів (див. «Тип»). Дерево, навіть незабарвлене, непогано виглядає, та й навпомацки цей матеріал досить приємний. З його недоліків можна згадати деяку крихкість - якщо той же пластик від сильного удару, швидше за все, погнеться, дерево може тріснути. Втім, пошкодити дерев'яну раму беговела все одно непросто. А ось вогкість такій виріб переносить погано, тому зберігати його потрібно в сухому місці.

- Скловолокно. Як правило, в даному випадку мається на увазі не чисте скловолокно, а склопластик композитний матеріал зі скляного волокна, залитого пластиковим наповнювачем. Цей матеріал помітно міцніший за звичайний пластик, однак і коштує дорожче, а за загальною надійністю він все ж таки не дотягує до сталі і алюмінію. Тому рами зі скловолокна зустрічаються досить рідко, причому переважно серед беговелів (див. «Тип»).

- Магній. Магнієві сплави схожі на описані вище алюмінієві: вони відрізняються високою міцністю і в той же час невеликою вагою. При цьому в порівнянні з алюмінієм такій сплав міцніший і довговічніший, важить більше, але ненабагато, а ось коштує помітно дорожче — причому різницю в ціні рідко переважують згадані переваги. Як наслідок, магнієві рами особливого поширення не набули, вони зустрічаються лише в окремих моделях двоколісних велосипедів старшої вікової групи.

Діаметр коліс велосипеда традиційно позначається в дюймах. Від цього параметра залежить загальна висота велосипеда, тому під кожну вікову категорію передбачається свій розмір коліс — згідно з ростом юного велосипедиста. Утім, машини одного типу й вікової групи можуть розрізнятися за діаметром коліс; особливо яскраво це виражено серед двоколісних велосипедів. У таких випадках варто врахувати такий момент: більші колеса краще показують себе на нерівних дорогах і дають змогу довго їхати накатом, але неохоче розганяються і потребують більших зусиль на педалях; невеликі колеса — навпаки, розкручуються без особливих зусиль, але гірше тримають швидкість і чутливіші до ям і вибоїн.

Триколісні велосипеди переважно мають діаметр коліс 10 дюймів, біговелі — 12"< /a> У двоколісних моделях зустрічаються розміри в 14, 16< /a>, 18 та 20 дюймів. Колеса більшого діаметра використовуються вже не в дитячих, а в підліткових велосипедах (вони в нашому каталозі винесені у розділ з дорослими велосипедами).

— Педальне. Варіант, який застосовується переважно в двоколісних моделях (див. «Тип»). Для того, щоб загальмувати, потрібно натиснути на педалі у зворотному напрямку; саме гальмування забезпечують колодки всередині задньої втулки. Педальні гальма прості, недорогі, не потребують обслуговування і достатньо надійні, завдяки чому — надзвичайно популярні в дитячих велосипедах. Їх головним недоліком є те, що за умови спадання ланцюга велосипед позбавляється заднього гальма; проте ймовірність цього не така висока, щоб цей момент був критичним.

— Обідне механічне. Гальмо у вигляді пари колодок, які після натискання ручки (ручний тип гальма) притискаються до обода колеса; зусилля від ручки передається завдяки механічній тязі у вигляді тросика (звідси й назва). Такі гальма, на відміну від описаних вище педальних, працюють навіть якщо злетів ланцюг. Водночас вони складніші, дорожчі й вимагають періодичного обслуговування, через що зустрічаються рідко, здебільшого в досить прогресивних моделях старшої вікової категорії.

— Дискове. Гальмо у вигляді пари колодок, які після натискання на ручку притискаються до спеціального диска, закріпленого на втулці колеса. Зусилля з ручки на колодки при цьому передається через механічну тягу, як і в обідних механічних. Однак дискові гальма вважаються прогресивнішими — вони потужніші, ефективніші, не такі чутливі до за...бруднень і викривлень обода. З іншого боку, такі системи складніші й дорожчі за обідні, через що використовуються вкрай рідко — здебільшого у висококласних двоколісних велосипедах старшої вікової категорії.

— Тригерне втулкове. Різновид гальм, що поєднує риси двох вищеописаних типів: колодки розташовуються усередині барабана в задній втулці (як у педальних), однак гальмівне зусилля на них передається не з педалей через ланцюг, а з ручки на кермі через тросик (як в обідних механічних). Завдяки цьому такі гальма можна встановлювати на біговели (див. «Тип»), де педалі відсутні за визначенням; фактично тригерні втулкові системи й були створені спеціально для біговелів.

— Педальне і обідне. Велосипеди, які оснащені одночасно й педальним, і обідним заднім гальмом. Детальніше про кожен з цих різновидів див. вище.; а їх поєднання застосовується для того, щоб підвищити ефективність і безпеку гальмування. Так, велосипеду з таким оснащенням не страшний ланцюг, який злетів: педальне гальмо в цьому разі вийдуть з ладу, однак обідне залишиться працездатними. А одночасне застосування двох гальм може стати в нагоді для екстреної зупинки. З іншого боку, подібне поєднання помітно позначається на ціні велосипеда, притому що на практиці воно необхідне не так часто. Тому цей варіант широкого розповсюдження не отримав.

— Ручник. Різновид гальма, який застосовується виключно в триколісних велосипедах. Має вигляд важеля, встановленого зазвичай збоку від сидіння; при підйомі цього важеля на задні колеса опускаються спеціальні стопори. Зазначимо, що триколісні велосипеди не розраховані на великі швидкості, а для гальмування в них буває достатньо сповільнити рух ніг на педалях. Із цієї причини ручне гальмо передбачається швидше «про всяк випадок», ніж для регулярного використання; у деяких моделях воно може використовуватися як стояночне.

— Батьківське. Варіант, який застосовується в триколісних велосипедах наймолодшої вікової групи, оснащених батьківською ручкою (див. нижче). Згідно з назвою, у таких моделях гальмом керують батьки, які ведуть велосипед — наприклад, натискаючи спеціальний важіль на батьківській ручці.

Довга ручка, що встановлюється на триколісні велосипеди (див. «Тип») за спиною дитини — з таким розрахунком, щоб доросла людина могла з комфортом триматися за неї, стоячи поруч. Таким чином, батьки можуть до певної міри контролювати рух дитини, зупиняти її в потрібний момент або навпаки, підштовхувати, або навіть везти малюка, як у візку. А в багатьох моделях батьківські ручки ще й пов'язані з кермом спеціальними тягами, завдяки чому можна з легкістю повертати машину, куди потрібно.

Можливість заблокувати переднє колесо велосипеда в прямому положенні. Ця функція зустрічається виключно в триколісних моделях (див. «Тип») з батьківською ручкою (див. вище): при заблокованому кермі велосипеда практично перетворюється в коляску, і управляє ним тільки батько. Особливості блокування можуть відрізнятися від моделі до моделі: в одних машинах кермо також фіксується нерухомо, в інших — дитина може його повертати, однак це не впливає на положення колеса.

Спеціальна підставка, на яку дитина може поставити ноги, сидячи на велосипеді. Зустрічається виключно в триколісних моделях (див. «Тип»), оснащених батьківською ручкою (див. вище), і є ще однією «колясочної» функцією: коли машину штовхає батько, тримати ноги на педалях малюкові незручно, а іноді й небезпечно. не плутайте цю функцію з підніжкою велосипеда, яка дозволяє поставити байк самостійно без упору.