Порівняння Sven HT-210 vs Microlab M1910

Співвідношення рівня корисного сигналу (власне відтворюваного звуку) до рівня сторонніх шумів, забезпечуване підсилювачем колонок в нормальному режимі.

Будь-який підсилювач неминуче створює власні шуми; позбутися від них неможливо, однак можна знизити їх рівень. Чим вище співвідношення сигнал/шум — тим чистіше буде звук, тим менш помітними будуть сторонні перешкоди. В сучасних комп'ютерних колонках цей показник може варіюватися від 52 – 55 дБ (мінімальний показник для того, щоб шум не доставляв особливого дискомфорту) до 90 – 95 дБ (може бути поівняним з досить прогресивною Hi-Fi апаратурою). Однак варто мати на увазі, що співвідношення сигнал/шум є далеко не єдиним параметром, що впливає на якість звуку, і його високе значення ще не гарантує приємного звучання колонок.

Діапазон звукових частот, підтримуваний акустикою. Чим ширше цей діапазон, тим повніше відтворений звук, тим нижче ймовірність, що якісь із цих деталей на низьких або високих частотах залишаться «за кадром». Водночас людське вухо здатне чути частоти близько 16 – 22000 Гц, а з віком цей діапазон ще більше звужується. У сучасній аудіотехніці, особливо топового рівня, можуть зустрічатися більш широкі діапазони, однак з практичної точки зору в цьому немає особливого сенсу. Крім того, варто відзначити, що сам по собі широкий частотний діапазон не гарантує високоякісного звуку — багато що залежить також від АЧХ.

Загальна номінальна потужність колонок — сума номінальних потужностей всіх компонентів (фронтальних, тилових, центральних і т. ін.)

Під номінальною зазвичай мають на увазі найбільшу середню потужність звуку, яку колонки можуть видавати без перевантажень і пошкоджень. Окремі піки звучання можуть помітно перевищувати цей показник, проте саме середнє значення є ключовим зокрема, саме воно визначає загальну гучність акустики. Правда, тут варто мати на увазі, що в комплектах з сабвуфером на останній може припадати близько половини загальної потужності всієї системи, притому що фактична гучність визначається переважно основними колонками. На практиці це означає, що при рівній сумарної потужності акустика з сабвуфером може звучати помітно тихіше моделі без сабвуфера: наприклад, система 2.0 на 20 Вт буде мати по 10 Вт на один основний канал, тоді як у моделі 2.1 на 20 Вт з 10-ватним «сабом» на основні динаміки доведеться всього за 5 Вт.

Що стосується конкретних значень, то в самих тихих сучасних колонки для ПК потужність не перевищує 10 Вт. Показник у 10 – 25 Вт можна назвати відносно скромним, 25 – 50 Вт — середнім, а значення в 50 – 100 Вт і вище зустрічаються переважно в комплектах з сабвуферами, де значна частина потужності припадає саме на басовий динамік (хоча зустрічаються і звичайні с...тереоколонкі з подібними характеристиками).

Теоретично потужність акустики впливає ще й на її сумісність з конкретним підсилювачем: колонки не повинні поступатися йому за номінальної потужності, інакше можливі спотворення звуку і навіть пошкодження обладнання. Однак комп'ютерна акустика в абсолютній більшості випадків використовуються з власними підсилювачами, оптимально підібраними під встановлені в колонках динаміки. Так що цей момент стає актуальним лише в деяких специфічних випадках, наприклад, при заміні комплектного зовнішнього підсилювача (див. нижче) на інший.

Номінальна потужність кожної окремої фронтальної колонки, передбаченої в акустичній системі. Цей параметр може зазначатися для системи з будь-якою кількістю колонок (див. вище) — всі формати звуку, що застосовуються в комп'ютерної акустики, передбачають пару фронтальних колонок.

В самих загальних рисах чим вище потужність, тим голосніше здатна звучати колонка. Детальніше про це параметр див. «Сумарна потужність» вище. Тут же відзначимо, що для стереосистем без сабвуфера потужність одного фронтального каналу складає половину від загальної потужності, більш прогресивної акустиці співвідношення потужностей між каналами може бути різним.

Номінальна потужність кожної окремої тиловий колонки, передбаченої в акустичній системі. Зазвичай таких колонок дві.

Цей параметр актуальне виключно для багатоканальних систем на зразок 5.1 (див. «Кількість колонок») — в більш простий акустиці тилові канали не використовуються. Про номінальної потужності загалом див. «Сумарна потужність», тут же відзначимо, що в разі тилових каналів цей показник має другорядне значення: потужність тилових колонок підбирається виробником відповідно з потужністю інших компонентів акустики, щоб всі колонки нормально працювали «у поєднанні».

Номінальна потужність центральної колонки, передбаченої в акустичній системі. Зазвичай така колонка всього одна, і її потужність відповідає загальній потужності на центральний канал.

Загалом цей параметр актуальне для систем з розширеним форматом звучання — 5.1 (див. «Кількість колонок») і порівняно рідкісних 3.1; у звичайних стереосистемах 2.0 окремий центральний канал не передбачається. Про номінальної потужності загалом див. «Сумарна потужність», тут же відзначимо, що у випадку центрального каналу цей показник має другорядне значення: потужність центральної колонки підбирається виробником відповідно з потужністю інших компонентів акустики, щоб всі колонки нормально працювали «у поєднанні».

Номінальна потужність комплектного сабвуфера акустичної системи.

Нагадаємо, сабвуфер — це спеціалізований динамік для низьких і наднизьких частот; такий динамік особливо корисний для ігор і фільмів, саме для такого контенту найбільш важливі добре виражені баси. Відповідно, від потужності такого динаміка залежить насиченість і (до певної міри) загальну якість звучання низьких частот. «Саби», зазвичай, підбираються під потужність решти компонентів системи, однак комплекти зі схожою загальною потужністю основних каналів можуть все-таки відрізнятися за характеристиками сабвуферів.

Також варто відзначити, що потужність цього компонента може становити досить значну частину від сумарної потужності всієї акустики: у деяких моделях близько половини загальних ватт» (а то й більше) припадає саме на сабвуфер. Це варто враховувати при порівнянні; більш докладно див. «Сумарна потужність».

— Bluetooth. Технологія, застосовувана для бездротового з'єднання різних пристроїв. Дає змогу передавати звук, з цією метою найчастіше застосовується в комп'ютерних колонках. Така можливість особливо корисна при використанні колонок з технікою, що має власні модулі Bluetooth — насамперед з ноутбуками і моноблоками; можливе підключення і до компактних гаджетів на зразок смартфона або планшета (хоча з такими пристроями зазвичай зручніше використовувати спеціалізовані колонки з автономним живленням). А для комп'ютерів, які не мають Bluetooth, випускаються окремо адаптери, що підключаються. Радіус дії такого підключення становить як мінімум кілька метрів; зручність від відсутності зайвих дротів — очевидна. Правда, варто враховувати, що звичайне з'єднання по Bluetooth досить сильно стискає звук і може погіршити його якість. Тому якщо цей момент для вас критичний — варто вибрати колонки з підтримкою одного з варіантів aptX або ж з версією Bluetooth вище. Кожне наступне «покоління» має додаткові можливості.

— Підтримка aptX. Особливість, що зустрічається в колонках з Bluetooth (див. вище). Кодек aptX застосовується для поліпшення якості звуку, що передається по такому з'єднанню; за заявою творців, він дає змогу добитися якості, порівнянного з Audio CD (16-bit/44.1 kHz). Таким чином, якщо звичайне Bluetooth-з'єднання може помітно погіршити звучання навіть MP3-файлів з пристойним бітрейтом (не кажучи...вже про lossless-формати), то при використанні цього кодека якість звуку нерідко обмежується вже не властивостями каналу, а властивостями вихідного файлу і самої акустики. Зрозуміло, для роботи aptX він повинен підтримуватися не тільки колонками, але і джерелом сигналу.

— Підтримка aptX HD. Підтримка колонками кодека aptX HD — оновленої версії оригінального aptX (див. вище). Даний стандарт дає змогу досягти чистоти звуку, порівнянної з аудіо формату Hi-Res (24-bit/48kHz). З іншого боку, його підтримка обходиться дорожче; а відмінності від оригінального aptX стають помітні тільки на дуже високоякісних аудіоматеріалах, для яких комп'ютерні колонки використовуються рідко. Тому дана функція особливого поширення не отримала.

— NFC-чип. Технічно NFC являє собою універсальну бездротову технологію з радіусом дії до 10 см, яка допускає дуже багато варіантів застосування. Проте в комп'ютерних колонках дана технологія використовується переважно для прискорення підключення по Bluetooth (див. вище): досить піднести до чипу колонок інший NFC-пристрій (наприклад, смартфон) — і чипи «впізнають» один одного і автоматично налаштують з'єднання, користувачу залишається лише підтвердити його.

— USB-A. Порт USB, що дає змогу підключати до колонок зовнішні периферійні пристрої — насамперед накопичувачі на кшталт «флешок». Найчастіше таке підключення використовується для відтворення музики з зовнішніх накопичувачів — іншими словами, наявність USB-A перетворює колонки в автономний музичний центр. Нерідко передбачається також можливість зарядки портативних гаджетів (наприклад, смартфонів) від цього порту. З іншого боку, варто враховувати, що колонки з цією особливістю коштують помітно дорожче аналогічних моделей без USB, а за якістю звуку можуть поступатися їм через наявність додаткової електроніки, яка може створювати перешкоди.

— Кардридер. Власний пристрій для читання карт пам'яті, найчастіше стандарту SD. Колонки з кардридером можуть працювати подібно автономному музичному центру: музику з карти пам'яті можна відтворювати навіть без участі комп'ютера. При цьому сам кардридер використовується тільки колонками, можливості читання карти пам'яті комп'ютером зазвичай в таких моделях не передбачається. Також варто мати на увазі, що слот для карт пам'яті і електроніка, що «обслуговує» його, є потенційним джерелом перешкод, так що колонки з цією функцією можуть поступатися за якістю звуку аналогам без картрідера (при більш високій вартості).

— FM-приймач. Наявність вбудованого FM-тюнера дає можливість використовувати акустичну систему в ролі радіоприймача — для прийому і відтворення радіопередач FM-діапазону. При цьому варто врахувати, що для впевненого прийому, скоріш за все, знадобиться зовнішня антена; кабель для підключення іноді входить у комплект, а ось саму антену потрібно купувати окремо.

— Регулювання ВЧ. Можливість окремо змінювати гучність звучання високих частот. Фактично являє собою максимально спрощений варіант еквалайзера: дає можливість налаштувати загальне забарвлення звуку, змінюючи рівень ВЧ відносно решти спектру частот. Найчастіше використовується в поєднанні з регулюванням НЧ (див. нижче), але може передбачатися і як єдине частотне регулювання.

— Регулювання НЧ. Можливість окремо змінювати гучність звучання низьких частот. Аналогічно описаному вище регулюванню ВЧ, використовується для налаштування загального забарвлення звуку. При цьому досить багато моделей із цією функцією мають лише регулятор НЧ (без регулятора ВЧ). Але не варто плутати цю функцію з регулювання рівня сабвуфера. Уданому разі мається на увазі саме регулювання нижніх частот всієї системи.

— mini-Jack (3.5 мм). Роз'єм 3.5 мм використовується як стандартний аналоговий аудіовихід практично у всіх сучасних ПК і ноутбуках; крім того, він встановлюється в більшість смартфонів, планшетів і кишенькових плеєрів, та й в багатьох інших різновидах техніки дуже поширений. У світлі цього штекером mini-jack оснащується більшість сучасних комп'ютерних колонок (за винятком хіба що Bluetooth моделей). Це може бути штекер на незнімному або знімному кабелі, або ж перехідник з іншого роз'єму — наприклад, «2 RCA — mini-jack».

— RCA. Роз'єм RCA, також відомий в просторіччі як «тюльпан», у цьому разі застосовується як лінійний вхід, для прийому аналогового аудіосигналу — аналогічно тому ж 3.5 мм mini-jack. Відмінності полягають в декількох важливих моментах. По-перше, RCA працює за принципом «один роз'єм на канал», і кількість таких роз'ємів буде залежати від формату звуку. Приміром, стереоакустиці знадобиться комплект з двох таких роз'ємів, системі 5.1 — з шести тощо. По-друге, RCA досить популярний в традиційній аудіотехніці, проте досить слабо поширений серед комп'ютерів. Тому комп'ютерній акустиці цей вхід зустрічається відносно рідко – переважно досить прогресивних моделях (у тому числі рішеннях з зовнішнім підсилювачем). Крім того, відзначимо, що в комплектах з сабвуфером для підключення «саба» в головному сателіті може також передбачатися роз'єм RCA, який грає в даному разі роль виходу.
...
— Вихід на сабвуфер. Наявність роз'єму для підключення сабвуфера дає можливість ще більше збагатити звучання системи нижніми частотами. Звичайно сабвуфер можна придбати додатково. А сам вихід служить як опція і дає змогу розширити акустику за потреби.

— Вихід для навушників. Вихід для підключення навушників, розташований безпосередньо на корпусі однієї з колонок. Такий роз'єм буває особливо зручний при використанні навушників з традиційним настільним ПК: підключати «вуха» до корпусу колонки, що знаходиться на столі, буває помітно зручніше, ніж тягнути дріт до системного блоку. Зазвичай, роль даного виходу грає стандартне гніздо mini-Jack 3.5 mm — саме під нього робиться більшість сучасних «вух» (як комп'ютерних, та й загального призначення).

— Вхід для мікрофона. Вхід для підключення зовнішнього мікрофона, розташований безпосередньо на корпусі колонок. Сенс цієї функції такий же, як і у описаного вище виходу для навушників: підключати мікрофон до колонки, що стоїть на столі, нерідко буває зручніше, ніж безпосередньо до системного блоку. Самі колонки з цією особливістю, зазвичай, мають додатковий штекер, що підключається до мікрофонного входу звукової карти.

— USB B. Інтерфейс, що дає змогу підключати колонки до USB-порту комп'ютера, ноутбука тощо в якості зовнішнього периферійного пристрою. Подібне підключення може стати в нагоді, наприклад, в тих ситуаціях, якщо стандартний аудіовихід зайнятий або знаходиться у важкодоступному місці; крім того, воно дає можливість колонкам працювати навіть за відсутності в системі звукової карти (хоча таке на сьогодні зустрічається дуже рідко). При цьому через USB може здійснюватися ще й живлення колонок, що, при невеликій потужності, дає можливість обійтися без окремого джерела живлення (докладніше див. «Живлення від USB-порту»). Крім того, даний роз'єм може відповідати за додаткові функції — наприклад, управління функціями колонки з ПК, через спеціальне ПЗ.

— Оптичний вхід. Цифровий вхід для передачі високоякісного звуку, зокрема багатоканального. Таке з'єднання примітне повною нечутливістю до електричних перешкод, однак оптоволоконний кабель погано переносить перегини і сильний натиск.

— Коаксіальний вхід. Вхід для передачі звуку в цифровому вигляді. Передбачає можливість передачі багатоканального звуку. Використовує роз'єм RCA (що іменується в просторіччі «тюльпаном»), однак з описаним вище інтерфейсом RCA несумісний. Коаксіальне з'єднання, на відміну від оптичного, схильне до електромагнітних перешкод, зате не потребує особливої делікатності у поводженні з кабелем.