Порівняння Teac TN-3B vs Teac TN-4D

Модель звукознімача (картриджа), що поставляється в комплекті з плеєром. Звукознімач є однією з найбільш важливих деталей будь-якого вінілового програвача, саме від його якості багато в чому залежить якість вихідного звуку. Знаючи назву моделі, можна знайти детальні дані по ній та визначити, наскільки Вас влаштовує конкретно цей картридж.

Сила натиску голки на пластинку, на яку розрахований комплектний звукознімач (картридж).

Ця сила залежить від жорсткості (податливості) голки: чим більше притискна сила, тим, відповідно, жорсткіше картридж, тим менше він податливий. Також вважається, що менша сила натиску менше зношує запис, однак не можна сказати, що «легкі» картриджі однозначно краще — існує безліч інших нюансів. Так що на практиці інформація про силу натиску комплектного звукознімача необхідна переважно на випадок його заміни. Зазвичай, в цих же межах регулюється сила натиску, забезпечувана тонармом програвача, так що новий картридж повинен також бути розрахований на ті ж значення притискної сили — інакше є ймовірність, що програвач не вдасться правильно отьюстировать.

Вага звукознімача (картриджа), що постачається в комплекті з програвачем.

Вага картриджа визначає особливості балансування тонарма для виставлення оптимальної сили притискування. Втім, комплектні звукознімачі зазвичай оптимально сумісні з відповідними тонармами, так що з юстуванням програвача проблем не виникає. А ось при покупці змінного картриджа на даний параметр варто звернути увагу: бажано, щоб новий звукознімач не надто відрізнявся за вагою від комплектного, інакше діапазону регулювання тонарма може не вистачити для правильного балансу.

Спосіб передачі обертання від електродвигуна на диск програвача.

— Ремінний. Також відомий як «пассіковий». Згідно з назвою, такий привод використовує ремінну передачу. Його головними перевагами є рівномірність обертання в поєднанні з невимогливістю до якості електродвигунів, що дозволяє досягати непоганої чистоти звуку навіть з відносно простими і недорогими моторами. Правда, пассікові програвачі повільніше набирають швидкість і непридатні для спеціальних прийомів на зразок скретчингу; однак ці моменти критичні хіба що для діджеїв, а при звичайному прослуховуванні музики не мають особливого значення. А ось з однозначних недоліків можна відзначити хіба що необхідність періодичної (зазвичай раз на кілька років) заміни пассіка.

— Прямий. В програвачах з даним типом приводу диск встановлюється прямо на валу електродвигуна. Це дозволяє дуже швидко розганяти і гальмувати його, а також використовувати різні спеціальні прийоми, завдяки чому для діджейської «вертушки» прямий привод є практично обов'язковим. Однак подібна конструкція висуває особливі вимоги до якості електромоторів, оскільки будь-які нерівномірності і вібрації помітно впливають на якість звуку. Тому в «аудіофільських» моделях прямий привод використовується рідко — за відсутності явних переваг перед ремінною передачею конструкція виходить помітно дорожче.

Спосіб перемикання швидкості обертання диска, передбачений у програвачі.

— Ручне. Даний варіант зустрічається тільки в моделях з ремінним приводом (див. вище). Він передбачає перекидання пассіка на інший шків, за рахунок чого змінюється передаточне число і, відповідно, швидкість обертання. Подібний спосіб не такий швидкий і зручний, як автоматика, однак дає змогу обійтися без зайвих електронних схем (подібну особливість цінують багато аудіофілів, оскільки додаткова електроніка може створювати перешкоди і погіршувати якість звучання).

— Електронне Перемикання швидкостей, що здійснюється за рахунок зміни параметрів роботи електродвигуна — зазвичай, користувачеві досить натиснути на кнопку або пересунути регулятор. Такий спосіб набагато швидше і зручніше механічного, а для моделей з прямим приводом (див. вище) взагалі є єдиним можливим варіантом. Однак електроніка, яка відповідає за перемикання швидкості, позначається на вартості програвача і може стати джерелом додаткових перешкод; втім, останнє можна компенсувати встановленням управляючих схем у зовнішньому блоці живлення (див. нижче).

— Порт USB B. Роз'єм, призначений для підключення плеєра до комп'ютера в якості периферійного пристрою. Таке підключення застосовується переважно для переписування вінілових платівок в цифровий формат звуку, наприклад MP3. При цьому комп'ютерна обробка дозволяє «почистити» запис від кліків і інших сторонніх перешкод; необхідне для цього може навіть поставлятися в комплекті.

— Bluetooth. Наявність вбудованого модуля Bluetooth в конструкції плеєра. Дана технологія призначена для прямого безпровідного зв'язку з іншими пристроями на відстані до 10 м. Можливість такого зв'язку можуть бути різними, залежно від підтримуваних протоколів Bluetooth. Найбільш популярне застосування цієї функції в програвачах — трансляція звуку на бездротові навушники або колонки. Таке підключення може дещо поступатися проводовому за якістю звуку, зате не потребує метушні з кабелями і підбору сумісних роз'ємів; а різниця в якості найчастіше непринципова, особливо з урахуванням особливостей звуку з вінілу. Технічно можливі й інші варіанти використання Bluetooth — наприклад, дистанційне керування зі смартфона або планшета — однак вони зустрічаються вкрай рідко.

— Аудіовхід. Наявність аудіовходу в конструкції плеєра; зазвичай в даному разі мається лінійний аналоговий аудіовхід. У різних моделях він може використовувати різні типи роз'ємів — наприклад, 3.5 мм mini-Jack або «тю...льпани» RCA. Однак, незалежно від типу роз'єму, призначення такого входу скрізь однаково — він призначений для підключення зовнішнього джерела звуку і обробки цього звуку вбудованими інструментами програвача. Наприклад, до аудіовходу можна підключити портативний плеєр і вивести звук через вбудований підсилювач «вертушки».

— Цифровий аудіовихід. Наявність цифрового аудіовиходу в конструкції плеєра. Зазвичай, цей вихід виконується у вигляді роз'єму S/P-DIF — оптичного або електронного; перший варіант менше схильний перешкод, другий — не потребує особливої делікатності при поводженні з кабелем. Даний роз'єм може знадобитися для підключення до плеєра зовнішніх аудіопристроїв з цифровими входами. У деяких випадках цифрове підключення краще аналогового — наприклад, якщо лінійних входів у зовнішньому пристрої немає або вони всі зайняті. Водночас цифровий інтерфейс вимагає наявності в «вертушці» аналого-цифрового перетворювача, а це — додаткові електронні схеми і потенційне джерело перешкод. Тому в апаратурі аудіофільского класу подібні виходи не використовуються.

— Вихід на навушники. Наявність окремого виходу на навушники в конструкції плеєра. Зазвичай такий вихід використовує роз'єм 3.5 мм mini-Jack або 6.35 мм Jack. Перший різновид зустрічається в більшості сучасних навушників, друга більш надійна і характерна для професійних моделей; при цьому обидва інтерфейси сумісні через простий перехідник. У будь-якому разі підключення навушників може стати в нагоді в двох ситуаціях: коли бажано дотримуватися тиші і не турбувати музикою оточуючих, або навпаки, коли навколо гамірно і звук з колонок був би погано чути. Теоретично другий варіант застосування популярний серед ді-джеїв — в загальному звуці важливо чути, що саме грає в даний момент «вертушка». Однак на практиці ді-джеї воліють підключати «вуха» не до самого програвача, а до зовнішньої апаратури. Тому власний вихід на навушники характерний переважно для моделей споживчого класу.

Частота дискретизації аналого-цифрового перетворювача, встановленого в програвачі. Для прослуховування вінілу за звичайною схемою (картридж – фонокоректор – підсилювач потужності – акустика) перетворення аналогового сигналу, що поступає із звукознімачів, в цифровий формат не потрібно. Ця функція (і, відповідно, характеристики АЦП) актуальні лише при запису на комп'ютер або змінний носій, а також при застосуванні цифрового аудіовиходу (див. «Можливості»).

Аналоговий звук при оцифруванні розкладається на окремі «шматки» (семпли), і дані по кожному семплом записуються в цифровому вигляді. Частота дискретизації описує, скільки семплів припадає на кожну секунду конвертованого звуку; чим вона вище (за інших рівних) — тим ближче до оригіналу буде цифровий аудіосигнал. Найскромніші перетворювачі в сучасних «вертушках» здатні працювати на частоті дискретизації 44 (точніше, 44,1) кГц — якість такого запису відповідає Audio CD і вже може бути неможливо відрізнити від висококласного вінілу. А в найбільш прогресивних цей показник досягає 48 кГц (рівень DVD і DAT).

Розрядність аналого-цифрового перетворювача, встановленого в програвачі. Для прослуховування вінілу за звичайною схемою (картридж – фонокоректор – підсилювач потужності – акустика) перетворення аналогового сигналу, що поступає із звукознімачів, в цифровий формат не потрібно. Ця функція (і, відповідно, характеристики АЦП) актуальні лише при запису на комп'ютер або змінний носій, а також при застосуванні цифрового аудіовиходу (див. «Можливості»).

При оцифровування аналогового сигналу він розкладається на семпли (докладніше див. «Частота дискретизації АЦП»), і для кожного семпла вказується своє значення рівня сигналу. Чим вище розрядність АЦП — тим точніше це значення буде відповідати початковому рівню сигналу і тим ближче до оригіналу буде цифровий звук. Для оцифровки аудіо в якості Audio CD (яке вже вважається цілком «аудиофильским») досить розрядність 16 біт, проте в сучасних програвачах цей показник може бути і вище — до 24 біт.

Номінальна потужність, споживана програвачем під час роботи у штатному режимі.

Сучасні вертушки вельми економічні: у більшості моделей, навіть оснащених вбудованою акустикою (див. «Можливості»), споживана потужність не перевищує 15 Вт, і про який-небудь серйозний вплив на перевантаження електромереж (а також рахунки за електрику) говорити не доводиться. Виняток становлять окремі пристрої преміумкласу, в яких вага опорного диска (див. нижче) досягає декількох десятків кілограм, і для обертання подібної маси потрібна відповідна потужність двигуна.