Порівняння 8BitDo Ultimate 2C Wireless Controller vs Sony DualSense

Ігрові платформи, з якими сумісний маніпулятор.

Ігрову платформу можна описати як перелік пристроїв, із якими можна використовувати дану модель. В наш час можна зустріти контролери під такі види платформ:

— комп'ютери: ПК (PC), переважно під Windows, а також Mac від Apple;
— настільні ігрові приставки: Playstation (PS3, PS4, PS5), Xbox, Nintendo (Wii, Switch);
— портативні пристрої: насамперед смартфони і планшети під Android і iOS;
— інші специфічні види пристроїв (зокрема, телеприставки Apple TV).

Відзначимо, що багато моделей робляться сумісними одночасно з декількома платформами. А ось більш докладний опис кожного зі згаданих вище варіантів:

— ПК. В даному разі під ПК маються на увазі PC — настільні комп'ютери і ноутбуки під управлінням Windows, а іноді також інших операційних систем, насамперед Linux. Не входять сюди тільки пристрої під macOS від Apple, вони винесені в окрему категорію. В будь-якому разі, дротові маніпулятори для ПК (див. «Підключення») зазвичай використовують інтерфейс USB, бездротові – Bluetooth, рідше...радіо.

— Android. Портативні гаджети під управлінням ОС Android. Відзначимо, що подібна сумісність зустрічається не тільки в спеціалізованих накладних геймпадах і зброї віртуальної реальності (див. «Тип пристрою»), але і в більш традиційних маніпуляторах — насамперед геймпадах класичних. При цьому особливості підключення і сумісність з певними ігровими пристроями може бути різною, вона залежить як від типу контролера, так і від більш специфічних особливостей. Так, традиційні геймпади зазвичай підключаються через Bluetooth і можуть використовуватися з будь-яким Android-гаджетом, на який встановлена гра з програмною підтримкою таких маніпуляторів. Аналогічно, для VR-зброї і накладних геймпадів потрібні сумісні ігри, але такі аксесуари призначаються виключно для смартфонів (не планшетів) і оснащуються відповідними кріпленнями.

— Mac. Під цим терміном обєднують комп'ютерну техніку фірми Apple, яка використовує фірмову настільну ОС macOS. Насамперед це десктопи і ноутбуки з різних лінійок Mac і MacBook відповідно. Така техніка має програмні і апаратні особливості, що помітно відрізняють її від інших видів ПК і лептопів; тому подібна сумісність для ігрових аксесуарів уточнюється окремо.

— iOS. Портативні гаджети від Apple, що працюють під фірмовою мобільною «операційкою» iOS — смартфони iPhone, планшети iPad та плеєри iPod touch. Особливості ігрових контролерів під таку електроніку повністю аналогічні описаним вище моделям під Android; власне, багато аксесуарів для мобільних ігор першопочатково робляться сумісними з обома платформами. А накладні геймпади (див. «Тип пристрою») механічної конструкції є універсальними за визначенням.

— AppleTV. Сімейство «розумних» телевізійних приставок, що випускається Apple. Починаючи з 4 покоління (2015 рік), такі приставки дають змогу встановлювати програми з відповідного розділу App Store, а розробники можуть не тільки створювати свої додатки під цю платформу, але і без особливих труднощів портувати на неї готові програми для iOS (див. вище). Як наслідок, у наш час для AppleTV доступні і ігри — відповідно, випускаються ігрові контролери для таких приставок. Підключаються такі аксесуари тільки бездротовим способом; багато з них можуть застосовуватися не тільки для ігор, але ще й як заміна штатного пульта ДУ.

— Switch. Ігрова консоль від Nintendo, яка має гібридний формат роботи. Складається з планшета, який можна використовувати окремо, і настільного адаптера для підключення планшета до телевізора, завдяки чому може використовуватися як настільна, і як портативна. Як наслідок, і контролери для цієї платформи досить різноманітні. Приміром, «рідний» маніпулятор Joy-Con складається з двох контролерів рухів, які можуть використовуватися окремо двома гравцями, утримуватися одним гравцем в двох руках, об'єднуватись в один геймпад для ігри в настільному форматі або кріпитися з боків планшета для використання «на ходу». «Половинки» Joy-Con зустрічаються у продажу окремо. Інші аксесуари для Switch можуть бути схожими зп конструкцією або менш універсальними: зокрема, серед них зустрічаються традиційні геймпади, накладні геймпади для планшетної частини консолі, а також контролери для аркад (див. «Тип пристрою»).

— Wii. Сімейство настільних ігрових приставок від Nintendo, попередник Switch. Оригінальна Wii, випущена ще в 2006 році, стала першою масовою консоллю з управлінням за рахунок контролерів руху (див. «Тип пристрою») і фактично визначила стандарти подібного управління для всього ринку. Наступна модель, Wii U, з'явилася в 2012 році. Вона представила власний оригінальний маніпулятор — геймпад з вбудованим дисплеєм, на який (в окремих іграх) можна транслювати зображення з консолі і грати без телевізора; при цьому повністю зберіглася сумісність з контролерами руху від попередньої консолі. В цілому приставки сімейства Wii вважаються застарілими в світлі виходу в 2017 році описаної вище Switch; нові контролери для них майже не випускаються.

— Xbox. Ціла лінійка настільних ігрових консолей Microsoft; одна з найбільш популярних платформ на цьому ринку, безпосередньо конкурує з PlayStation. Станом на 2020 рік включає 4 покоління: оригінальну Xbox (2001 рік), Xbox 360 (2005), Xbox One (2013) і Xbox Series X/S (2020). Актуальними з них (на той же 2020 рік) фактично є останні два, причому вони використовують один протокол для зв'язку з бездротовими контролерами. Тому сучасні аксесуари під Xbox, як правило, сумісні з обома поколіннями. А «рідний» бездротовий геймпад від моделей зразка 2020 року підтримує Bluetooth і допускає роботу з мобільними пристроями, але ось для сторонніх аксесуарів така можливість не гарантується. У цілому ж список маніпуляторів для Xbox включає переважно геймпади (дротові і бездротові) і керма. Також в свій час популярністю користувався контролер руху Kinect, здатний відстежувати переміщення всього тіла, проте його випуск (в ігровій версії) був припинений в 2017 році.

— PlayStation. Серія ігрових приставок Sony; ще один з головних гравців ринку настільних консолей, поряд з описаною вище Xbox. Під брендом PlayStation (PS) випускалися і портативні гаджети, проте в 2019 році Sony повністю відмовилася від їх виробництва. Настільні версії включають кілька поколінь, які не повністю взаємно сумісні; так що вибирати для такої консолі варто такі аксесуари, у яких прямо заявлена можливість роботи з відповідним поколінням. З іншого боку, багато контролерів першопочатково робляться відразу під кілька версій PS, так що з пошуком сумісної моделі особливих проблем не виникає. Класичні види таких маніпуляторів — дротові та бездротові геймпади, а також контролер руху PS Move (див. «Тип пристрою»); однак випускаються і інші види аксесуарів — насамперед керма, хоча ними справа не обмежується. Що стосується конкретних поколінь, то ось найбільш актуальні варіанти:

• PlayStation 4. Покоління, випущене в 2013 році з оновленням модельного ряду в 2016 році. Станом на кінець 2020 року є найпопулярнішою версією PS і другою найуспішнішою у продажу настільною консоллю всіх часів (після PS2); продовжує випускатися. Відповідно, і контролерів під цю платформу на ринку представлено безліч.
• PlayStation 5. Новітнє покоління PS, представлене в 2020 році. Штатний геймпад для цієї версії отримав назву DualSense, його конструкція заснована на попереднику DualShock з низкою модифікацій: курки з силовою віддачею, вбудований набір мікрофонів і покращений динамік, що дають змогу спілкуватися з іншими гравцями прямо через контролер, а також сенсорна панель (звідси і назва; докладніше про це див. нижче). Інших аксесуарів конкретно під дану платформу поки ще вкрай небагато, але, враховуючи рівень попиту на саму консоль, варто очікувати швидкої зміни ситуації. Зазначимо, що виробником заявлена обмежена сумісність з контролерами попереднього покоління, але у власних іграх для PS5 можна використовувати тільки маніпулятори під цю версію приставки.

Спосіб підключення маніпулятора до ігрового пристрою.

В цілому подібні способи ділять на дротові (у звичайному або послідовному форматі), бездротова (радіо, Bluetooth, а то і обидва відразу) або комбіновані (поєднання дротового і бездротового формату роботи в одній моделі). Ось більше докладний опис різних варіантів:

— Дротове. Класичне дротове підключення — дуже популярний варіант, насамперед серед контролерів для ПК/Mac і настільних консолей (див. «Сумісність з платформами»). А ось для портативних гаджетів воно практично не використовується (а для AppleTV — не застосовується в принципі). Дротове з'єднання здійснюється зазвичай через роз'єм USB, проте можливі й інші варіанти (знову ж таки залежно від підтримуваних платформ). Головним недоліком контролерів цього формату вважається обмежена свобода переміщень; це буває особливо актуально при грі на великому екрані, коли для комфортного перегляду потрібна значна відстань до такого екрану. З іншого боку, дротові аксесуари помітно легше і дешевше бездротових, а енергію переважна більшість таких моделей отримують від USB-порту або мережі (див. «Живлення»), так що час роботи виходить необмеженим (хоча зустрічаються і окремі винятки). Та й довжина кабелю не так часто є критичною: наприклад, керму або джойстику, встановленому на столі прямо перед комп'ютером, довгий дріт зазвичай не потрібен, а в аксесуарах...для настільних консолей кабель зазвичай робиться досить довгим.

— Дротове послідовне. Різновид описаного вище дротового з'єднання, при якому контролери підключаються «ланцюжком» через один порт: один маніпулятор підключається до ігрового пристрою, а другий — до першого маніпулятора. В цілому це досить рідкісний варіант, який застосовується лише у деяких парних комплектах геймпадів (див. «Тип пристрою»). Проте в деяких випадках таке підключення виявляється більше зручним, ніж традиційне: воно дає змогу зменшити кількість дротів, що тягнуться до приставки.

— Бездротове. Головна перевага всіх видів бездротового підключення очевидна: відсутність кабелю, який обмежує рухливість і може створювати незручності. А для контролерів руху (див. «Тип пристрою») даний варіант і зовсім є, по суті, єдино можливим (інакше використовувати такий маніпулятор було б як мінімум проблематично). Крім того, саме бездротовий зв'язок (з низки причин) найбільш зручний для роботи з портативними гаджетами — смартфонами і планшетами. При цьому радіус дії такого підключення зазвичай достатній для роботи як мінімум в межах великої житлової кімнати, а частіше — і на більших відстанях. З іншого боку, бездротові контролери помітно дорожче дротових аналогів. До того ж більшість з них використовує автономне живлення (батарейки або акумулятор), що обмежує час безперервної роботи. І хоча цей час може бути досить значним, а батарейки (і деякі акумулятори) можна оперативно змінювати — без перерв у роботі все одно не обійтися, а заряд може закінчитися в найменш підходящий момент. Виняток становлять окремі моделі з живленням від мережі, однак у них дріт, зі свого боку, «прив'язує» пристрій до розетки. Що стосується конкретних способів бездротового зв'язку, то в наш час зустрічаються такі варіанти:

• Bluetooth. Підключення по Bluetooth зручно насамперед тим, що багато сучасних ігрових пристроїв мають вбудовані модулі такого зв'язку. У перелік таких пристроїв, входять, зокрема, практично всі настільні консолі, смартфони, планшети та ноутбуки, а також багато прогресивних ПК (в тому числі всі комп'ютери Mac). Таким чином, контролер можна зробити сумісним з великою кількістю різних пристроїв, а для самого з'єднання найчастіше не потрібно ніяких додаткових адаптерів. Втім, за потреби — наприклад, для настільного комп'ютера без Bluetooth — такий адаптер цілком можна докупити окремо. При всьому цьому підключення здійснюється в радіодіапазоні і не потребує прямої видимості, а його дальність на відкритому просторі стандартно становить не менше 10 м (а часто значно більше).
• Радіо. Підключення по радіоканалу, що не відноситься до Bluetooth (див. вище). Конкретні особливості такого підключення багато в чому залежать від сумісності з ігровими платформами (див. вище). Так, власні стандарти радіозв'язку використовуються багатьма настільними консолями, і з'єднання з такими пристроями нерідко здійснюється напряму, без додаткового обладнання. Зі свого боку, контролери з можливістю роботи на ПК (Mac) комплектуються спеціальними адаптерами, що зазвичай підключається через USB (при цьому такі моделі можуть підтримувати також пряме з'єднання з ігровою консоллю). А ось для мобільних гаджетів даний спосіб зв'язку не застосовується — в цьому випадку більше виправданий описаний вище Bluetooth.
• Bluetooth / радіо. Можливість роботи в будь-якому з описаних вище варіантів. Всі такі контролери робляться відразу під декілька платформ — консолі (тієї чи іншої серії), мобільні пристрої та комп'ютери; конкретне поєднання цих варіантів може бути будь-яким, але їх завжди більше одного. Правда, подібна універсальність помітно позначається на вартості, так що в цілому моделей з таким підключенням дуже небагато. Однак якщо брати не різноманітність, а загальну кількість, то цей спосіб зустрічається не так рідко, як можна подумати — приміром, він передбачений в «рідному» геймпаді для консолей Xbox Series S/X зразка 2020 року.

— Комбіноване. Поєднання дротового підключення з підтримкою бездротових стандартів — Bluetooth, радіо, іноді того й іншого відразу. Особливості кожного з цих варіантів докладно описано вище. А комбінований формат роботи у теорії забезпечує максимальну універсальність, даючи змогу вибирати оптимальний спосіб підключення під різні ситуації. Однак на практиці специфіка роботи подібних аксесуарів може бути різною — залежно від сумісних платформ і навіть особливостей окремих моделей. Так, одні об'єднані контролери використовують різні способи підключення для різних пристроїв — наприклад, дротове для ПК і радіоканал для настільної консолі. Інші працюють переважно бездротовому форматі, а кабель використовується для підзарядки батареї без відриву від ігри (або в тому випадку, коли потрібно зберегти заряд на потім). Треті можуть поєднувати ці формати тощо. В будь-якому разі подібні нюанси варто уточнювати окремо. Те ж стосується загальних особливостей підключення: наприклад, варіант «дротове / радіо» в пристрої для ПК і консолей може означати і наявність бездротового USB-адаптера, і неможливість бездротового підключення до комп'ютерів.

Версія Bluetooth показує, за яким поколінням бездротового стандарту геймпад або інший контролер підключається до смартфона, планшета, ноутбука чи Smart TV, і від цього безпосередньо залежать стабільність зв'язку, затримка відгуку, дальність і економічність роботи від батареї. Чим новіша версія (умовно Bluetooth 5.x проти старих 2.x–4.x), тим частіше ви отримаєте більш надійне з'єднання в «зашумленій» квартирі з Wi-Fi та менший ризик обривів, а також швидші перепідключення після сну пристрою; при цьому важливо пам’ятати, що зв'язок завжди працює за «спільним знаменником» — якщо телефон підтримує лише старішу версію Bluetooth, контролер також працюватиме в цьому режимі.

Частота опитування показує, як часто контролер передає в систему дані про натискання і рухи, зазвичай вимірюється в Гц і безпосередньо впливає на відчуття відгуку. Чим вища частота опитування, тим менше «часове вікно» між вашою дією і тим, як вона потрапить у гру, тому керування здається більш точним, особливо у шутерах, файтингах і ритм-іграх. При цьому реальний ефект залежить і від типу підключення: через кабель висока частота частіше реалізується стабільніше, а через Bluetooth вона може бути обмежена протоколом або енергозбереженням, тому два однакових геймпада можуть відчуватися по-різному в дротовому і бездротовому режимі. Таким чином, якщо ви граєте в змагальний шутер, більш висока частота опитування допомагає точніше «ловити» мікрорухи стіка; для спокійних ігор різниця може майже не відчуватися.

Невелика USB-"флешка" для зв'язку геймпада з пристроєм: ви вставляєте її в порт, і маніпулятор працює по фірмовому радіоканалу (зазвичай стабільніше і з меншою затримкою, ніж Bluetooth), тому в шутерах і гонках відгук відчувається більш "дротово". Донгл зручний тим, що зазвичай не вимагає ручного пошуку пристрою в налаштуваннях — підключили до ПК або ТВ і граєте, а зв'язок тримається краще на відстані і через перешкоди. Важливо враховувати тип порту: найпоширеніший донгл — USB-A, він без проблем підходить більшості ПК і телевізорів, але якщо у ноутбука тільки USB-C, доведеться використовувати перехідник USB-C → USB-A; більш рідкісний варіант — донгл USB-C, який безпосередньо підключається до сучасних ноутбуків, Steam Deck/подібних консолей і навіть смартфонів з OTG.

Загальна кількість кнопок, передбачених у конструкції маніпулятора.

Чим більше кнопок — тим більше додаткових можливостей можна «прив'язати» до маніпулятора, тим нижча ймовірність, що під час гри доведеться звертатися до інших органів управління (наприклад, клавіатури ПК). При цьому багато ігрових приставок (див. «Сумісність з платформами») передбачають певну мінімальну кількість кнопок для сумісного геймпада — менша кількість просто не дозволила б повноцінно використовувати всі функції приставки. Наприклад, у штатному контролері для PlayStation 4 є 11 кнопок.

Зазначимо, що маніпулятор D-Pad (див. нижче) при цьому підрахунку не враховується: він вважається специфічним органом управління, хоча і базується на кнопках.

Кількість і розташування стіків (аналогових важелів), передбачених у конструкції маніпулятора.

Аналоговий важіль можна описати як «джойстик в мініатюрі» — це виступаючий важіль, який можна відхиляти в будь-якому напрямку. Його призначення в цілому аналогічно D-Pad'у (див. вище), проте стік не має фіксованих положень; це забезпечує більш «тонке» управління, що дуже актуально в сучасних іграх. Крім того, відхиляти його часто буває зручніше, ніж тиснути на D-Pad.

Окремо варто згадати стіки на датчиках Холла . Така конструкція більш надійна через відсутність тертьових і контактуючих деталей, а положення стіку визначається за допомогою змін коливання магнітного поля, які і відстежуються відповідними датчиками. Стіки на сенсорах Холла немають «мертвих зон», позбавлені ефекту дрейфу (порушення центрування), значно повільніше зношуються. Однак і стоять такі рішення недешево.

Найбільшого поширення ця функція отримала в геймпадах (див. «Тип пристрою») — хоча б один важіль є в більшості подібних контролерів, моделі без стіків вже вважаються раритетом. Крім того, таке оснащення за визначенням встановлюється у всі контролери для аркад; та й в зброї віртуальної реальності і контролерах руху також зустрічаються аналогові важелі — через них дуже зручно управляти рухом персонажа.

Що стосується розташування, то воно вказується переважно для гей...мпадів традиційної конструкції з повноформатним набором органів управління, включаючи 2 стіка. Найчастіше тут зустрічаються варіанти — лівий важіль зверху, правий знизу (як у Xbox) або обидва важеля знизу (як у PlayStation). Значно рідше зустрічаються пристрої, де обидва аналогових стіка встановлені зверху — це, зокрема, штатний геймпад для Wii U, а також багато моделей для мобільних гаджетів. А в окремих маніпуляторах передбачено кастомізоване (таке, що налаштовується) розташування важелів: як правило, правий стік у таких моделях встановлений нерухомо, а лівий можна встановлювати зверху або знизу, змінюючи формат геймпада під свої уподобання.

Бампери або шифти — це кнопки на верхній частині корпусу ігрових маніпуляторів. На них передбачається призначати різні дії в іграх, також вони використовуються для взаємодії користувача з інтерфейсом меню і застосунками на борту геймерської консолі або комп'ютера.

Подібні органи управління є характерною особливістю геймпадів (див. «Тип») і в інших різновидах ігрових маніпуляторів майже не трапляються. Натискаються шифти, як правило, вказівними пальцями, коли користувач тримає геймпад. Часто бамп-кнопки можуть виконувати різні функції в залежності від гри (наприклад, переключення зброї, режим бігу тощо), також вони застосовуються для переходу між розділами користувацького інтерфейсу. У будь-якому разі, бампери додають додаткові опції управління гравцю.

Допоміжні органи управління розташовані на верхній частині геймпада з тильного боку корпусу. Натискаються тригери вказівним чи середнім пальцем гравця.

У класичних геймпадах та джойстиках тригери (курки). використовуються для керування різними діями в іграх (наприклад, прискорення автомобіля в гонках, стрілянина в шутерах тощо). До того ж у деяких моделях реалізована можливість натискати тригер наполовину для умовного прицілювання у грі чи повністю ведення вогневої поразки противникам. Також у таких кнопках може бути реалізована функція зворотного відгуку у вигляді вібрації. У переважній більшості тригери базуються на потенціометрах (змінних резисторах), рідше — на датчиках Холла, які займаються відстеженням змін коливання магнітного поля і позбавлені у своїй конструкції деталей, що труться (але й коштують дорожче).

Дещо інакше тригери влаштовані в накладних геймпадах для смартфонів (див. «Тип»). Найчастіше подібні органи управління обладнані механізмами куркового типу та чутливими до сенсорного шару екрана рухомими контактами, які стосуються певної області дисплея при натисканні курків. Залежно від розкладки у грі, на тригери передбачається призначати різні функції управління (стрільба, прицілювання, присідання чи стрибки тощо).