Порівняння Casio CT-S500 vs Casio LK-S450

Можливість змінювати чутливість активної механіки (див. вище) у синтезаторі.

Дана функція дозволяє налаштувати інтенсивність відгуку на натискання клавіші. Простіше кажучи, чим вище чутливість, тим голосніше і різкіше буде звук, при тій же силі натискання. Це дозволяє змінювати особливості звучання інструменту.

Також в синтезаторах з даною функцією нерідко передбачається можливість повністю відключити активну механіку і грати на "пасивної" клавіатурі. Це може пригодитись для реалістичності звучання певних тембрів, наприклад, клавесина або органу.

Наявність підсвічування в конструкції клавіатури.

Зазвичай, в даному випадку мається на увазі підсвічування кожної окремої клавіші. Ця функція не має особливого значення для звичайного музикування, однак може бути досить актуальна при навчанні: інструмент може підсвічувати клавіші, на які потрібно натиснути в даний момент, спрощуючи завдання для учня. Власне, наявність підсвічування найчастіше є ознакою наявності в інструменті режиму навчання (див. нижче), хоча не всякий «навчальний» синтезатор має дану функцію.

Поліфонія, підтримувана синтезатором, простіше кажучи — кількість «голосів» (тон-генераторів), яка може одночасно звучати на ньому.

Цей параметр часто описують як кількість нот, які можна одночасно взяти на клавіатурі. Однак це не зовсім вірно з тієї причини, що в багатьох тембрах одна нота може задіяти кілька тон-генераторів. У результаті, наприклад, для відтворення акорду з 3 нот в тембрі з 4 тон-генераторами на ноту буде потрібна поліфонія не менш ніж в 3*4=12 голосів. Крім того, автоакомпанемент і вбудовані композиції (див. відповідні пункти) теж використовують тон-генератори — відповідно, для ефективної роботи з цими функціями потрібно ще більше голосів.

Мінімальним значенням для більш-менш функціонального сучасного синтезатора вважається поліфонія на 32 голоси – та й то такий інструмент можна використовувати переважно для початкового навчання і нескладних мелодій. Для більш солідного застосування бажано мати хоча б 50 – 60 голосів, а в професійних моделях (зокрема, робочих станціях, де доводиться мати справу з декількома звуковими доріжками відразу) зустрічаються моделі з поліфонією на 150 тон-генераторів і більше.

Загалом більш прогресивний синтезатор, швидше за все, буде мати більш широку поліфонію, проте оцінювати клас інструменту за цим параметром можна лише дуже приблизно — інструменти з однаковим числом голосів можуть сильно відрізнятися за рівнем. Винятком з цього правила є хіба що дитячі синтезатори (див. «Тип»), що підтримуют...ь до 20 голосів.

Кількість вбудованих тембрів звучання, передбачених у синтезаторі.

Кількість тембрів нерідко описують як число інструментів, які здатна імітувати дана модель. Однак це не зовсім вірно — швидше цей параметр можна назвати «кількість інструментів та звукових ефектів». Наприклад, один і той самий інструмент — електрогітара — з різними «прибамбасами» (дісторшн, овердрайв) буде звучати по-різному, і в синтезаторі кожна така примочка буде вважатися окремим тембром. Тембр «ударні» зазвичай об'єднує різні типи барабанів та інших ударних інструментів — іншими словами він дає змогу зобразити і «бас-бочку», і тарілки, не перемикаючи налаштувань, лише натиснувши потрібні клавіші. А деякі тембри можуть взагалі не мати аналогів серед реальних інструментів.

Чим більше вбудованих тембрів — тим ширші можливості синтезатора, тим різноманітніше звуки, які на ньому можна отримати. При цьому у висококласних моделях на зразок робочих станцій (див. «Тип») це число може досягати 1000 і навіть більше.

Кількість стилів автоакомпанементу (див. вище), першопочатково передбачених у синтезаторі, іншими словами — кількість варіантів акомпанементу, доступних користувачеві.

Чим ширший цей набір — тим вище ймовірність знайти серед цих мелодій підходящі варіанти для того чи іншого випадку. Водночас сама по собі велика кількість стилів ще не є 100 % гарантією того, що серед них виявиться відповідний, тим більше, що різні моделі синтезаторів можуть помітно різнитися за конкретим набором мелодій. Так що список не завадить уточнювати перед покупкою. Також відзначимо, що ситуацію можна виправити за рахунок стилів користувача (див. нижче) — їх підтримує чимало синтезаторів з автоакомпанементом.

Наявність режиму навчання в конструкції синтезатора.

Призначення цієї функції, зрозуміло вже з назви. В основі ж її переважно лежить наступний принцип: синтезатор сам підказує учневі, на які клавіші потрібно натиснути, відображаючи клавіатуру на дисплеї або виділяючи потрібні клавіші за допомогою підсвічування (при її наявності, див. вище). Зрозуміло, на різних рівнях навчання формат таких підказок теж буде різним: наприклад, на самому початку синтезатор підсвічує потрібні ноти до тих пір, поки вони будуть натиснуті, а на фінальному етапі виділяє їх в тому темпі, в якому потрібно грати мелодію, і оцінює точність натискань учня на потрібні клавіші. Зустрічаються й інші особливості та нюанси навчання — наприклад, режим окремого розучування партій лівої і правої руки, коли сам інструмент грає одну партію і підказує учневі, як грати другу. Крім того, практично обов'язковою для синтезатора з таким режимом є функція метронома (див. нижче).

Незалежно від конкретного функціоналу, даний режим буде дуже корисна тим, хто тільки розвиває навички гри на клавішному інструменті.

Наявність контролера висоти тону (Pitch Bend) в конструкції синтезатора.

Дана функція дозволяє плавно змінювати висоту звуку на невелику величину. Таким чином імітуються специфічні прийоми гри на деяких інструментах — наприклад, підтяжка струн на гітарі, дає характерний, «плаваючий» по частоті звук. Регулятор висоти тону зазвичай має вигляд колеса або важеля.

Кількість педалей, яке можна одночасно підключити до синтезатора.

Педалі являють собою додаткові органи управління, що розширюють можливості інструменту. Одна з найбільш відомих функцій педалі, знайома багатьом з класичним піаніно і роялям — «састейн», коли звук, продовжує звучати після відпускання клавіші, повільно затухаючи. Однак цим справа не обмежується, призначення педалей можуть бути найрізноманітнішим: увімкнення або вимкнення додаткових ефектів, перемикання між октавами або тональностями і т. ін. При цьому в деяких синтезаторах, переважно недорогих, призначення у педалей фіксоване, в інших його можна перенастроювати під свої цілі.

Для більшості інструментів достатньо однієї педалі, однак у висококласних моделях на зразок робочих станцій (див. «Тип») може підтримуватися підключення декількох.

Номінальна потужність вбудованої акустики синтезатора.

Цей показник характеризує насамперед гучність, на якій можуть звучати вбудовані динаміки інструменту. При цьому не варто забувати, що такі динаміки здебільшого призначені скоріше для індивідуального застосування — щоб музика була чутна самому музикантові і людям в безпосередній близькості до нього. При такому застосуванні для нормальної чутності не потрібна висока потужність; а якщо гучний звук все ж буде потрібно, можна підключити інструмент до зовнішньої АС.

Тому звертати увагу на потужність вбудованої акустики має сенс у тому випадку, якщо синтезатор планується використовувати для більш серйозних завдань, ніж індивідуальне прослуховування, і якщо при цьому зовнішня акустика може бути не завжди доступна.